Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №273/1098/26 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1098/26

Провадження № 2/273/1341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., при секретарі судового засідання Стаднюк В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Баранівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позивач ОСОБА_1 позов мотивує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.02.2024 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружні відносини між сторонами фактично розірвані протягом тривалого часу подружжя проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюб має формальний характеру. Сторони мають різні погляди на життя, за характером не сходяться, що суперечить подальшому сумісному проживанню. За таких обставин позивач прийшов до висновку, що сім`я розпалася і шлюб необхідно розірвати. Позивач просить неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на подальше виховання та проживання з нею та стягнути з відповідача понесені нею витрати на надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в позовній заяві просила провести судове засідання за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 17.08.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Копія ухвали суду від 20.07.2026 року разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками, судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача, 25.07.2026 року поштове відправлення отримав особисто. Розгляд справи відкладено на 21.09.2026 року. Відповідач в судове засідання 21.09.2026 року повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду відзиву та клопотань не направляв.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на те, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 27 лютого 2024 року, Звягельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 49, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.02.2024 року (а.с. 14).

Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що спільне життя сторін не склалося через протилежні погляди на подружнє життя, між сторонами відсутнє взаєморозуміння, подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки буде шкодити їх інтересам.

Відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.

З урахуванням досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них, а тому позов законний, обґрунтований і такий, що підлягає задоволенню.

Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст.1 Сімейного кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки. Частиною 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з приписами ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином вимоги позивача про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визначення місця проживання дитини, суд приходить до наступного висновку.

Сторони не оспорюють місце проживання спільної дитини тобто, спору між сторонами щодо місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не існує.

У зв`язку з вищевикладеним, оскільки сторони, в порядку ч.1 ст.160 СК України, самостійно досягли згоди стосовно місця проживання дитини, відсутні підстави для вирішення цього питання судом, оскільки між сторонами відсутній спір стосовно цього.

Крім того, за ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року №200/952/18 останній зазначив, що суд, у разі відсутності спору між сторонами, може, а не зобов`язаний, визначити місце проживання дитини. Крім того, 11 вересня 2024 Велика Палата Верховного Суду на наслідками розглянула справи №201/5972/22 виснувала, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Також Велика Палата вказувала, що розгляд заяв про встановлення факту самостійного виховання дитини не може здійснюватися в окремому провадженні, оскільки у таких справах існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.

За обставинами даної справи, враховуючи позицію сторін, які в досудовому порядку досягли згоди стосовно місця проживання дитини, а також зважаючи на те, що жодна особа не порушує, заперечує чи оспорює права заявника, суд дійшов висновку, що у частині задоволення вимог позовної заяви про визначення місця проживання дитини слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 та ч.ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем поданий договір № 21-05/2026 про надання правової допомоги від 21.05.2026 року, акт №21-05/2026 прийому передачі виконаних робіт, звіт щодо виконаної роботи в період з 21.05.2026 по 21.05.2026 року. За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 5000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 197-200, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 СК України, -

ВИРІШИВ:

Позоні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 лютого 2024 року, Звягельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 49 - розірвати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви до суду, що становить 1331 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.С. Бєлкіна