Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №216/8832/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8832/25

провадження 2/216/1590/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді житлового будинку А-1 квартиру АДРЕСА_2 (коридор № 1-1 площею 4,5 кв.м, кухню № 1-2 площею 6,5 кв.м, житлову кімнату № 1-3 площею 5,6 кв.м, житлову кімнату № 1-4 площею 13,5 кв.м, загальною площею 30,1 кв.м, житловою площею 19,1 кв.м, 1/2 частину огорожі № 1, ворота № 2); встановити, що після виділу 1/2 частки вказаного домоволодіння з приватної спільної часткової власності в натурі, становить окремий об`єкт; припинити право спільної часткової власності, та стягнути з відповідача витрати по справі.

Обґрунтування позовних вимог

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка посилається на те, що їй належить на праві власності 1/2 частина житлового будинку з господарськими побудовами, а саме: житловий дерев`яний обкладений цеглою житловий будинок А-1 загальною площею 65 кв.м., житловою площею 30 кв.м, сарай Г, вбиральня К, огорожа 1, ворота 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина домоволодіння належить відповідачу.

Земельна ділянка на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами не приватизована, перебуває у користуванні.

Житловий будинок має одну адресу та двох власників, тому усі дії щодо користування земельною ділянкою, отримання комунальних послуг, отримання оновленого техпаспорту на домоволодіння можливо тільки за згодою відповідача, яку він не надає.

Частка будинку та господарських споруд позивачки тривалий час немає водопостачання, електропостачання, газопостачання. Відкрити особовий рахунок, замовити технічні умови для проведення окремого водопостачання, газопостачання, електропостачання, замовити технічну документацію для присвоєння кадастрового номеру можливо тільки за згодою співвласника.

Відповідач відмовляється звертатись разом з позивачкою до відповідних установ для оформлення необхідних документів.

Фактично нерухоме майно, що належить сторонам у праві спільної часткової власності вже розподілено між ними, але режим спільної часткової власності не є припиненим, тому позивачка змушена звернутись до суду за захистом свого порушеного права, оскільки відповідач обмежує її право користування своєю власністю.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

24 лютого 2026 року відповідач звернувся до суду з відзивом на позов, не заперечує проти позову позивачки, однак просить суд відмовити їй у стягненні з нього судового збору.

Ухвалою суду від 30.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи сторін

Представниця позивачки ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, та без участі позивачки, позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без його присутності, із посиланням на заперечення викладенні у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 15.05.2025, на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 22.10.2012 зареєстрованого в реєстрі за № 5388, свідоцтва про право на спадщину від 22.10.2012 зареєстрованого в реєстрі за № 5392 позивачці належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка житлового будинку загальною площею 65 кв.м, житловою площею 39 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторонами не заперечується факт належності відповідачу іншої частини 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 18.07.2025 на звернення позивачки стосовно поновлення електроживлення за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено, що згідно п. 2.1.3 Правил ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач. За вищевказаною адресою споживачі не приєдналися до умов публічного договору, будинок від`єднано від мереж ОСР, прилад обліку демонтований, особовий рахунок закритий 03.05.2018.

Листом ДП «Центр державного земельного кадастру» Дніпропетровської регіональної філії Криворізького міськрайонного виробничого відділу від 23.06.2025 позивачку проінформовано, що відповідно до правовстановлюючих документів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не дає згоду на присвоєння кадастрового номера за вказаною адресою, тому його присвоєння неможливе, оскільки потрібна згода всіх співвласників нерухомого майна.

Рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 28.07.2025 № 439, відмовлено позивачці у присвоєнні адреси об`єкту нерухомого майна, 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що для присвоєння адреси необхідна згода з пакетом документів від іншого співвласника будинку.

Висновком експерта № 65/25 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.10.2025 встановлено, що технічна можливість виділити в натурі 1/2 частку, що належить ОСОБА_1 , житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним порядком користування, який склався у співвласників, існує з відступом від вимог нормативно-правових документів в галузі будівництва.

В окрему цілу частину ОСОБА_1 пропонується виділити у житловому будинку літ. А-1 квартиру АДРЕСА_2 (коридор № 1-1 площею 4,5 кв.м, кухню № 1-2 площею 6,5 кв.м, житлову кімнату №1-3 площею 5,6 кв.м, житлову кімнату № 1-4 площею 13,5 кв.м) загальною площею 30,1 кв.м, житловою площею 19,1 кв.м, 1/2 частину огорожі № 1, ворота № 2.

Свідок ОСОБА_4 донька позивачки суду пояснила, що відповідач не йде на контакт з приводу користування нерухомим майном, перестав спілкуватися. Позивачка не може підключити комунальні послуги через відсутність згоди відповідача – співвласника будинку.

Джерела права й акти їх застосування

Згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Статтею 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі

частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно зі статтею 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Визначальним для виділу частки будівлі в натурі, яка перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки нежитлової будівлі відповідно до часток співвласників.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16 (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу. З такого ж висновку виходив Верховний Суд у постанові від 17 травня 2022 року у справі № 570/2438/19 (провадження № 61-11448св20).

Отже, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості такого виділу.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Судом встановлено, що відповідачем визнано позов позивачки, не заперечуються фактичні обставин справи, однак внаслідок відсутності домовленостей між сторонами, позивачка не може реалізувати в повному обсязі своє право користування належним їй нерухомим майном.

Таким чином, з огляду на викладене, оцінивши подані сторонами докази, враховуючи технічну можливість здійснення виділу об`єкта нерухомого майна у самостійний об`єкт, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заперечення відповідача в частині відмови у стягненні з нього судових витрати не заслуговують на увагу з огляду на імперативну норму ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а тому з урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивачки підлягає відшкодуванню судовий збір сплачений при зверненні до суду в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі – задовольнити.

Виділити у натурі як окремий об`єкт нерухомого майна цілою часткою (1/1) в приватну власність ОСОБА_1 , належну їй 1/2 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 (коридор № 1-1 площею 4,5 кв.м, кухню № 1-2 площею 6,5 кв.м, житлову кімнату № 1-3 площею 5,6 кв.м, житлову кімнату № 1-4 площею 13,5 кв.м) загальною площею 30,1 кв.м, житловою площею 19,1 кв.м, 1/2 частину огорожі № 1, ворота № 2.

Встановити, що 1/2 частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , після виділу з приватної спільної часткової власності у натурі, становить окремий об`єкт нерухомого майна та вважається одним цілим.

Припинити право спільної часткової власності між співвласниками на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО