Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №179/1443/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1443/26

2/179/1311/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Чабаненко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Живоглядова Уляна Сергіївна, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов мотивує тим, що під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 народилася спільна дитина, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя між сторонами припинене, понад два роки сторони разом не проживають. Дитина проживає разом з позивачкою.

Позивачці відомо, що батько її дитини працевлаштований та має можливість матеріально допомагати з утриманням сина, натомість робить це нерегулярно і в розмірі, що є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму, тобто край недостатньо для забезпечення навіть мінімальних потреб дитини відповідно до віку.

З метою забезпечення дитини стабільною щомісячною матеріальною допомогою батька на утримання, позивачка змушена звернутися до суду.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою від 05.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив.

26.08.2026 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування свої позиції відповідач посилається на те, що з 14.02.2020 він мешкав однією сім`єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, від даних відносин у них народилася сумісна дитина: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час проживає разом з ОСОБА_1 , фактичне місце мешкання сина йому невідоме, оскільки приховується ОСОБА_1 .

З 25 травня 2025 року вони з позивачкою проживають окремо, неповнолітнього сина він забезпечує всім необхідним (одягом, харчуванням і все те, що йому необхідно особисто придбає), але з цього часу ОСОБА_1 дитину стала йому давати періодично, приховує від нього місце мешкання дитини, обмежує постійно його побачення з дитиною, блокує телефон, він фактично не знає де та з ким мешкає його дитина.

17.06.2026 рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради №30 йому було визначено час спілкування з дитиною, але позивачка пояснила, що дане рішення не буде виконувати.

Відповідач зазначає, що він виконує свої батьківські обов`язки належним чином, добросовісно, має бажання виконувати їх і надалі та ростити сина в благополучних умовах, має житло, в якому створені умови для проживання дитини, має стабільний дохід, характеризується позитивно як за місцем мешкання, так і за місцем роботи. ОСОБА_1 дитина не потрібна, у неї не має бажання займатися дитиною, все це негативно позначається на дитині, а поданий позов про стягнення аліментів свідчить про те, що їй дуже потрібні гроші, які він не міг би контролювати.

01.09.2026 представником позивачки подана відповідь на відзив, в якому представник просить суд заперечення, викладені у відзиві, відхилити, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Звертає увагу на те, що безпосередньо у відзиві відповідач зазначає, що син на теперішній час проживає разом з ОСОБА_1 . Перебування дитини у відповідача протягом окремих нетривалих періодів не доводять зміни постійного місця проживання дитини. Позивачка не заперечує, що відповідач час від часу купував дитині окремі речі, продукти або надавав грошові кошти. Однак долучені чеки, фотографії речей та відомості про окремі перекази підтверджують епізодичне надання допомоги, але не існування погодженого між батьками стабільного і достатнього щомісячного способу утримання дитини.

Метою заявленого позову є саме забезпечення малолітньої дитини регулярним, передбачуваним і гарантованим щомісячним утриманням з боку батька. Стягнення аліментів в частці від заробітку автоматично враховує фактичний розмір доходу відповідача та водночас гарантує дитині мінімальний встановлений законом рівень матеріального забезпечення. Долучені відповідачем індивідуальні відомості про застраховану особу та характеристика місця роботи підтверджують його працевлаштування і наявність регулярного доходу. Відомостей про інших дітей, непрацездатних утриманців або стан здоров`я, які могли б об`єктивно перешкоджати виконанню аліментного обов`язку, у відзиві не наведено.

Також зазначає, що відповідачем не надано рішення компетентного органу, акта обстеження, висновку спеціаліста чи іншого належного доказу, яким було б встановлено факт ухилення позивачки від виконання батьківських обов`язків або перебування дитини у небезпечних чи неналежних умовах. Характеристика відповідача з місця роботи та довідка про проходження психіатричного огляду не стосуються предмету доказування у цій справі, оскільки позивачка не ставить питання про його особисті якості, психічний стан або право спілкуватися з дитиною, а позитивна характеристика батька не припиняє його обов`язку матеріально утримувати малолітнього сина.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Живоглядова У.С., не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповіді на відзив представник позивача прохає розглянути справу без участі сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність. Також зазначив, що заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач на теперішній час перешкоджає йому у побаченнях з дитиною, приховує адресу мешкання, та не виконує рішення органів опіки про його побачення з дитиною за графіком.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають спільну дитину, сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області №30 від 17.06.2026, відповідачу ОСОБА_2 встановлено наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожного тижня в неділю з 14.30 годин до понеділка до 20.00 годин; в середу з 14.30 годин до четверга 19.30 годин; в суботу з 14.30 годин до 19.30 годин; щоденно мати можливість телефонного і відеоспілкування без обмежень у вечірній час з 19.00 до 20.00. Зустрічі проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини.

На час розгляду справи дитина проживає з позивачкою, домовленості щодо способу та порядку матеріального утримання дитини між сторонами не досягнуто.

Згідно з довідкою форми ОК-5 від 27.12.2025, виданою Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного соціального страхування щодо ОСОБА_2 , станом на 27.12.2025 відповідач мав постійне місце роботи (ФОП ОСОБА_5 ). За 2025 рік дохід для нарахування пенсії становив 91200 грн.

Як вбачається з характеристики від 30.12.2025, відповідач ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_5 на посаді продавця з 01.11.2021.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2026 року у розмірі 2817 гривень.

Згідно з ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з позивачкою, отже позивачка несе основний тягар утримання дитини.

Доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що він надає добровільну матеріальну допомогу на утримання дитини, суд вважає необґрунтованими, оскільки надання матеріальної допомоги в добровільному порядку не спростовує обов`язку батька утримувати дитину, крім того, само по собі звернення позивача до суду з позовом свідчить про те, що сторони не досягли домовленості про спосіб виконання батьком обов`язку по утриманню сина.

Надані відповідачем до відзиву копії квитанцій на підтвердження утримання дитини не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки даними документами підтверджено факт оплати ОСОБА_2 різного роду товарів та послуг, а також факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, однак зазначені документи не містять відомостей про цільове призначення платежів, зокрема не підтверджують, що кошти були сплачені саме на утримання дитини як аліменти. У квитанціях відсутні посилання на сплату аліментів, дані про дитину або інші відомості, які б однозначно свідчили про виконання відповідачем обов`язку щодо її утримання.

Доводи відповідача щодо приховування позивачкою місця мешкання дитини та перешкоджання з боку позивачки його побаченням з дитиною суд не приймає до уваги, оскільки зазначені доводи не стосуються предмету спору про стягнення аліментів.

Суд звертає увагу, що у разі наявності спору щодо способу та порядку участі у вихованні дитини, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

Та обставина, що батьки не можуть порозумітися в питаннях способу та порядку участі у вихованні дитини, не позбавляє дитину права на належне матеріальне утримання від обох батьків.

Як вбачається з позовної заяви позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача.

Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, має постійне місце роботи, відомостей про наявність інших дітей, про наявність інших утриманців або обмежень щодо можливості працювати та отримувати дохід відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан відповідача, відсутність доказів про наявність у нього інших утриманців, а також те, що відповідач є особою працездатного віку, доказів наявності будь-яких обмежень щодо можливості працювати та отримувати дохід суду не надано, суд вважає за можливе стягувати з нього аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу).

Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та, в першу чергу інтересам дитини, та не порушить прав сторін.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, аліменти на утримання дитини підлягають з дня подання позову до суду, тобто з 20.07.2026.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про судові витрати суд приймає до уваги, що позивач при пред`явлені позову була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі сумі 1331,20 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-268, 274 -279, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 21 вересня 2026 року.

Суддя О.Ю.Кравченко