Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №204/6045/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/6045/26

Провадження № 2/204/3983/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Чапала Г.В.

за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 квітня 1998 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням цього ж суду зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи з 30 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2026 року розмір аліментів було змінено з твердої грошової суми на 1/4 частку доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, з дня вступу рішення в законну силу ідо його повноліття. Наразі позивач створив нову сім`ю. 15 серпня 2025 року, ним було укладено шлюб з ОСОБА_4 . При цьому, навіть до укладення шлюбу позивач та ОСОБА_4 тривалий час проживали однією сім`єю, в результаті чого у них народилася спільна дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, з 31.08.2025 року. Крім того, згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 1038 від 17.09.2024 року, ОСОБА_1 має ряд захворювань, зокрема: гіпертонічну хворобу ІІ стадії, ішемічну хворобу серця, дифузний кардіосклероз, багатовузловий зоб без порушення функції щитоподібної залози, солітарну кісту лівої нирки. У зв`язку із зазначеним він змушений витрачати кошти на придбання лікарських засобів, маючи невеликий розмір грошового забезпечення як військовослужбовець. Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини доходу (заробітку).

Ухвалою суду справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач – ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити. При цьому пояснив, що наразі має обмежені фінансові можливості, участі у бойових діях не бере, отримує невелике грошове забезпечення та інших джерел доходу не має. Зазначив, що має ряд захворювань, у зв`язку з чим змушений витрачати кошти на придбання необхідних лікарських засобів. Крім того, просив суд врахувати, що від іншого шлюбу має дитину, яка наразі навчається у школі та також потребує матеріального забезпечення.

У судовому засіданні відповідач – ОСОБА_2 пояснила, що самостійно виховує та утримує їхнього з позивачем спільного сина, який наразі навчається у військовому ліцеї та потребує постійних витрат на забезпечення необхідними речами, зокрема одягом, проїздом, навчальним приладдям та іншими потребами. Зазначила, що до її звернення у 2026 році до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, вона отримувала від позивача аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн щомісячно. Вказала, що зазначеної суми було недостатньо навіть для забезпечення основних поточних потреб сина, оскільки її фактично вистачало лише на незначні витрати, зокрема поповнення мобільного телефону та оплату послуг Інтернету. У зв`язку з недостатністю коштів відповідач на початку 2026 року звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з фіксованого (1 000,00 грн.) на стягнення в частці (1/4 частини доходів позивача), який рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра у справі 204/1011/26 від 29 квітня 2026 року було задоволено. Відповідач зазначила, що потреби сина у матеріальному забезпеченні не зменшилися, у зв`язку з чим заперечила проти зменшення визначеного судом розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача, вказуючи, що той незначний проміжок часу, на який залишилось їх стягувати (близько року), фактично лишається єдиною можливістю забезпечити виконання позивачем своїх батьківських обов`язків не у символічному розмірі.

Заслухавши думку сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 24 квітня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.

Рішенням Красногвардійського суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року, шлюб між сторонами було розірвано.

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.

Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів. Суд ухвалив змінити розмір аліментів, визначених рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2018 року у твердій грошовій сумі у розмірі 1000, 00 грн., на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто зі ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина, у розмірі 1\4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на користь матері ОСОБА_2 , з дня вступу рішення у законну силу і до його повноліття.

15 серпня 2025 р. Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, актовий запис №219, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 15 серпня 2025 р.

У позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилась дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 28 березня 2017 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, конструкція зазначеної статті 192 СК України визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

Згідно із п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Ураховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно зі ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про зміну розміру аліментів, позивач посилався на ту обставину, що на день подачі цього позову з нього стягуються аліменти в загальному розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що впливає на його майновий стан.

Частина 2 статі 182 СК України встановлює, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи з обов`язку батьків утримувати дитину, врахувавши вік, стан здоров`я та інтереси дітей, матеріальне становище позивача, зваживши на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку всіх дітей, суд доходить до висновку про існування підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки позивач фактично утримує двох дітей, однак згідно рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра у справі 204/1011/26 від 29 квітня 2026 року з нього присуджено стягувати 1/4 зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно лише на одну дитину – ОСОБА_3 . Окрім того, позивач посилається на погіршення стану його здоров`я, на підтвердження чого ним надано копії медичної документації. Вказані обставини створюють фінансове навантаження на позивача, який має утримувати також іншу дитину – ОСОБА_5 .

Вирішуючи питання про те, стягнення аліментів в якому саме розмірі дозволить забезпечити справедливий баланс між інтересами усіх учасників справи та членів їх сімей, суд приймає до уваги зокрема ту обставину, що стягнення аліментів щомісячно в розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_1 (замість 1 000,00 грн.) ініційовано відповідачкою лише у 2026 році, рішення про це ухвалено 29 квітня 2026 року, позивачем ( ОСОБА_1 ) воно не оскаржувалось і фактично ті обставини, на які він посилається (потреба утримання іншої дитини – ОСОБА_3 2017 року народження) на той момент вже існували, так само як і обставини, викладені у наданих суду копіях медичної документації (довідка ВЛК від 17.03.2024), при цьому позивач зазначає, що розмір його грошового забезпечення складає близько 20 000,00 грн. на місяць, однак жодних доказів цього суду не надано, клопотань з цього приводу не заявлено. Тим не менш зважаючи, що об`єктивно утримання другої дитини беззаперечно потребує додаткових матеріальних ресурсів збоку позивача, який перебуваючи на службі, позбавлений можливості змінити розмір власних доходів на найближчий час, суд вважає правильним частково задовольнити позовні вимоги, зменшивши розмір аліментів, які стягуються зі ОСОБА_1 на підставі рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2026 року у справі №204/1011/26 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), до 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, з урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку про часткову доведеність і обґрунтованість позовних вимог позивача, у зв`язку з чим вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.

Згідно із роз`ясненнями наданими у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10 вересня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 21 вересня 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 180-182, 183, 184 СК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються зі ОСОБА_1 на підставі рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2026 року у справі №204/1011/26 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), до 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після набрання законної сили цим рішенням суду уповноваженому відділу державної виконавчої служби продовжити стягнення аліментів зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі цього рішення суду та рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2026 року у справі №204/1011/26, без видачі нового виконавчого листа.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя