Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №620/8528/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8528/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» (далі також позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 06.05.2026 № 7629/Ж10/25-01 01-02 повністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управління ДПС у Чернігівській області було проведено фактичну перевірку за результатами, якої складено акт від 09.04.2026 та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що спірне рішення відповідача прийнято неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України.

Головне управління ДПС у Чернігівській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувало щодо заявлених позовних вимог та просило відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Чернігівській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження – відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 08.04.2026 № 335-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень від 08.04.2026 № 793/ЖЗ/25-01-09-01-02, № 794/ЖЗ/25-01-09-01-02 проведено фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач, вулиця Роменська, буд. 1, та належить ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 09.04.2026 року № 5720/Ж5/25-01-09-01-02.

У ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення:

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (зі змінами та доповненнями);

- п.п. 13, п.4 ст. 35 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Як свідчать матеріали справи, актом перевірки встановлено роздрібну торгівлю пальним через РРО (фіскальний номер - 3001148440) не зазначений в ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а саме: відповідно до Системи обліку даних реєстраторів розрахунковий операцій ДПС України через реєстратор розрахункових операцій ND CR-21 (заводський номер НД08000347, фіскальний номер 3001148440) зареєстрований ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР» на господарську одиницю «Автозаправочна станція (АЗС)» розташовану за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, місто Бахмач, вулиця Роменська 1, за період з 02.07.2024 року по 04.07.2024 року реалізовано пального на загальну вартість 97 419,64 грн (Бензину А-95 (код УКТ ЗЕД 27101245 Г2) на суму 33 459,31 грн та Дизельне паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300) на суму 63 960,33 грн) без зазначення РРО ФН 3001148440 в ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25020314202400005 терміном дії з 08.04.2024 по 08.04.2029.

Відповідно до заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (Видача ліцензії) ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР» (код ЄДРГІОУ 35823120) отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 25020314202400005 терміном дії з 08.04.2024 по 08.04.2029 на господарську одиницю «Автозаправочна станція (АЗС)» розташовану за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, місто Бахмач, вулиця Роменська 1 з наступним Переліком реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі: ФН 3000342110; Назва моделі: ND-747; Заводський номер РРО: НД06000008.

Відповідно до заяви щодо ліцензії на право, роздрібної торгівлі пальним (Переоформлення ліцензії) Розпорядженням Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.07.2024 року внесено зміни до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 25020314202400005 терміном дії з 08.04.2024 по 08.04.2029 на господарську одиницю «Автозаправочна станція (АЗС)» розташовану за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, місто Бахмач, вулиця Роменська 1 з наступним Переліком реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці Торгівлі: ФН 3001148440; Назва моделі: ND CR-21; Заводський номер РЇЮ: НД08000347.

Таким чином ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР» за період з 02.07.2024 по 04.07.2024 здійснював реалізацію Бензину А-95 (код УКТ ЗЕД 2710124512) та Дизельне Паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300) на загальну вартість 97 419,64 грн. через господарську одиницю (Автозаправочна станція(АЗС)), що розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, місто Бахмач, вулиця Роменська 1 через РРО фіскальний номер - 3001148440 не зазначений у Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального.

22.04.2026 Товариство подало заперечення на Акт № 5720 (№ 15532/6/25-01/ ЕКПП), у відповіді на яке Головне управління ДПС у Чернігівській області листом від від 05.05.2026 № 4591/6/25-01-09-01-08 повідомлено про результати розгляду заперечення, відповідно до якого висновки Акту були залишені без змін.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: від 06.05.2026 № 7629/Ж10/25-01-01-02, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 23 статті 73 Закону № 3817-IX застосовано штрафну санкцію у розмірі 200 відсотків вартості реалізованого товару – 194 839,28 грн.

Позивачем подано скаргу до ДПС України від 15.05.2026 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 06.05.2026 № 7629/Ж10/25-01-01-02.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 15.07.2026 № 14810/6/99-00-06-03-01-06 залишення без змін ППР ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.05.2026 № 7629/Ж 10/25-01-01-02, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи таке податкові повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).

Згідно пункту 75 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У силу пункту 2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки: службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Верховний суд зазначив, що системний аналіз п.80.2.5, п.80.2, ст. 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме у разі наявності та/або отримання в установленому законом порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законом порядку інформації про поршення вимог законодавства.

Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин виробництва (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Постанова КАС ВС від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Отже, контролюючий орган уповноважений на збирання та використання під час виконання своїх функцій та завдань податкової інформації щодо платників податків. При цьому інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) (п.5 cт. 76).

Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21.07.2022 по справі №320/1864/21, від 11.05.2022 по справі №540/4141/20, від 12.08.2021 по справі №140/14625/20.

Суд зазначає, що призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу. Об`єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий помер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об`єктивно існувати, даний висновок викладений у постанові Верховного суду від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23.

Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, , оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання роздрібної торгівлі пальним на території України визначає Закон України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі також Закон № 481/95-ВР).

У розумінні положень статті 1 Закону № 481/95-ВР, «ліцензія (спеціальний дозвіл)» - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; «роздрібна торгівля пальним» - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції і газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або паливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно з частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (ч. 21 статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Відповідно до частини 32 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який 36 через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Згідно з Переліком органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», ліцензії на право здійснення таких видів господарської діяльності як роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним видають територіальні органи ДПС.

У силу приписів частин 34 - 39 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник (частини 41 статті 15 Закону № 481/95-ВР).

За змістом норм частин 54 та 55 статті 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

40. Для ліцензування діяльності, передбаченої цим Законом, використовуються бланки ліцензій єдиного зразка, встановленого Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 18 зазначеного Закону).

Відповідно до абз. 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії в розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Сукупний аналіз процитованих вище норм Закону № 481/95-ВР дає підстави для висновку, що роздрібна торгівля на АЗС пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (юридичними особами) виключно за наявності у них відповідної ліцензій.

Ліцензія видається на певний строк вперше, а також у зв`язку із внесенням змін до такої діючої ліцензією, за заявою суб`єкта господарювання. Ліцензія оформлюється на бланку єдиного зразка та складається з власне із самої ліцензії та додатку до неї, який є її невід`ємною частиною. Зокрема, в додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним зазначаються не лише адреса місця торгівлі, а й перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Роздрібна торгівля пальним здійснюється виключно через реєстратор розрахункових операцій, зазначений у ліцензії (а саме в додатку до неї). У протилежному випадку, для суб`єктів господарювання настають негативні наслідки фінансового характеру у вигляді накладення на них штрафу, встановленого статті 17 Закону № 481/95-ВР.

При цьому за правилами статті 15 Закону № 481/95-ВР видача на новому бланку ліцензії у зв`язку зі змінами відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії (зокрема, відомостей та інформацію про РРО, які підлягатимуть використанню за місцем торгівлі), здійснюється за відповідною заявою суб`єкта господарювання яка повинна бути поданою у місячний термін з дня внесення таких змін, опрацьованою органом ДПС (органом ліцензування), а не автоматично внаслідок реєстрації нового РРО. Зміни до ліцензії вважаються внесеними після видачі суб`єкту господарювання ліцензії, оформленої на новому бланку з урахуванням змін.

Положення абз. 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, яке було застосовано відповідачем до позивача, встановлювала відповідальність у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії.

У той же час, Законом № 481/95-ВР встановлена можливість та покладений обов`язок на суб`єкта господарювання у випадку зміни відомостей, зазначених у раніше виданій ліцензії протягом місячного терміну з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою, після чого орган видає суб`єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Не виконання суб`єктом господарювання обов`язкових приписів положень статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме не звернення таким суб`єктом із відповідною заявою, або звернення до відповідного органу поза межами встановленого місячного терміну з дня внесення таких змін (наступний день після спливу цього терміну), слід вважати як допущення порушення та не виконання свого обов`язку встановленого законом.

У такому випадку може наставати відповідальність передбачена абз. 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що у квітні 2024 року Товариство отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 25020314202400005 терміном дії з 08.04.2024 по 08.04.2029 на господарську одиницю - автозаправну станцію (АЗС), розташовану за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Бахмач, вул. Роменська, 1. До ліцензії був включений реєстратор розрахункових операцій (РРО) з фіскальним номером 3000342110, модель ND-747, заводський номер НД06000008.

28.06.2024 у зв`язку із заміною обладнання на АЗС введено в експлуатацію новий РРО моделі ND CR-21, заводський номер НД08000347, фіскальний номер 3001148440 (Акт введення в експлуатацію № 2806241540).

03.07.2024, тобто через 5 (п`ять) днів після введення нового РРО в експлуатацію, Товариство подало до ГУ ДПС заяву вих. № 1-03/07 про внесення змін до ліцензії у зв`язку зі зміною РРО (підписана директором ОСОБА_1 , зареєстрована ДПС того ж дня за реєстраційним індексом 8503/АП/25-01/ЕКПП). Розпорядженням ГУ ДПС у Чернігівській області від 05.07.2024 до ліцензії № 25020314202400005 внесено відповідні зміни: включено новий РРО з фіскальним номером 3001148440.

Отже, у період з 02.07.2024 по 04.07.2024 (перехідний період тривалістю 3 дні) Товариство здійснювало реалізацію пального через новий РРО, заява про внесення відомостей щодо якого до ліцензії вже була подана та перебувала на розгляді контролюючого органу в межах встановленого законом строку.

Таким чином, позивачем було дотримано встановлений у статті 15 Закону № 481/95-ВР порядок для внесення змін до ліцензії у межах місячного терміну, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР. Законних підстав для застосування штрафних санкцій до позивача не було.

01 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18.06.2024 № 3817-IХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817-ІХ).

Слід також додати, що у разі звернення платника податку до контролюючого органу із заявою про зміну відомостей у видану йому ліцензію, за приписами частини статті 15 Закону №481/95-ВР із змінами, внесеними згідно із Законом №1914-IX від 30.11.2021, орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Отож через не зазначення контролюючим органом у ліцензії відомості про РРО втрачає сенс згадана норма права, адже, у разі зазначення контролюючим органом відповідних відомостей лише у додатку до ліцензії є нелогічним оформлення ліцензії на новому бланку. Адже в такому випадку достатньо виготовити новий додаток до ліцензії, оскільки зміни до самої ліцензії не вносяться.

Між тим, оскільки законодавством прямо встановлено, що суб`єкту господарювання видається ліцензія на новому бланку, оформлена з урахуванням внесених змін, а приписами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за торгівлю пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений саме у ліцензії, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв по за межами правового поля, що є безумовною підставою для скасування прийнятих за такою поведінкою рішень.

Відповідно до пп. 4.1.4 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на принципі «презумпція правомірності рішень платника податку» - в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пункт 56.21 ст. 56 ПК України встановлює, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.50 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява N 25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви N N 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява N 29979/04, п. 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (див п. 110 рішення ЄСПЛ у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява N 36985/97).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2026 № 7629/Ж10/25-01-01-02, винесене Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР», вул. Роменська, 1, м. Бахмач, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 16500, код ЄДРПОУ 35823120.

Відповідач-1: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА