Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №212/12695/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12695/26

2/212/7877/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Рибкіної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко К.І.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи Приватний нотаріус Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС»,треті особи Приватний нотаріус Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позов вказав, що 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис за № 53641 про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 630561794HPLS від 26.01.2017 року, укладеним із Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав і обов`язків якого на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами № 2 від 21 грудня 2020 року є ТОВ «Флексіс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами № 21-12/20 від 21 грудня 2020 року є ТОВ «Вердикт-Капітал». Загальна сума, що підлягає стягненню 18057,78 гривень. 17.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. на підставі виконавчого напису № 53641 було відкрите виконавче провадження ВП № 65837934 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованості в розмірі 18057,78 гривень. 25.10.2024 року на підставі ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 01.10.2024 року у справі 214/ 5600/24 замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 65837934 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», 19.03.2026 року здійснена передача виконавчого провадження ВП № 65837934 до приватного виконавця Нордіо Вадима Вікторовича. 30.07.2026 року в межах вказаного виконавчого провадження винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням законодавства, оскільки нотаріусом не була перевірена безспірність вимог кредитора. Позивач не визнає заявлену кредитором суму до стягнення, йому не зрозуміло яким чином та на яких підставах були нараховані зазначені у виконавчому написі суми, будь-яких повідомлень про порушення кредитних зобов`язань чи вчинення виконавчого напису відповідач не отримував. У нотаріуса були відсутні повноважень вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, оскільки це не передбачено законодавством; наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису кредитний договір не був посвідчений нотаріально.

Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 53641 від 24.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС»заборгованості у загальній сумі 18057,78 гривень, судові витрати.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року цей позов було забезпечено зупиненням стягнення по виконавчому провадженню ВП № 65837934 від 17.06.2021 року, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В., з примусового виконання виконавчого напису № 53641, вчиненого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною на користь правонаступника первісного стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 18 057,78 грн.

Ухвалою суду від 13.08.2026 у вказаній справі було відкрито провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано у приватного нотаріуса Грисюк О.В. належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких 24.05.2021 року нею було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 53641.

У судове засідання сторона позивача не з`явилась, у позові зазначала про можливість розгляду справи без участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» в судове засідання не з`явився,24.08.2026 надіслав суду відзив, в якому заявлений позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки нотаріусом при вчиненні виконавчого напису були дотримані вимоги законодавства. Також надав суду заяву про зменшення витрат на правову допомогу, в якій просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу як необґрунтовані та не підтверджені доказами.

Треті особи Приватний нотаріус Грисюк Олена Василівна та Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровськоії області Нордіо Вадим Вікторович у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Від них на адресу суду не надійшло клопотань про відкладення слухання справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий напис за № № 53641, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованість у загальній сумі 18057,78 гривень.

При вчиненні вказаної нотаріальної дії нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України “Про нотаріат” та п. 2 “Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

17.06.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. на підставі виконавчого напису № 53641 було відкрите виконавче провадження ВП № 65837934 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованості в розмірі 18057,78 гривень.

25.10.2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 01.10.2024 року у справі 214/ 5600/24 було замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 65837934 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС».

19.03.2026 року постановою приватного виконавця Нордіо Вадима Вікторовича виконавче провадження ВП № 65837934 було прийнято до примусового виконання.

30.07.2026 року в межах вказаного виконавчого провадження винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Вирішуючи спір згідно з встановленими обставинами справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до зазначеного вище переліку документів. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом з назвою: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Так, у пункті 2 переліку вказано на можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

На зазначений пункт 2 переліку посилався нотаріус у виконавчому написі.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час їх застосування, а саме 24.05.2021 року, був визнаний незаконним та нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Зокрема, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, не містив пункту 2 та стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до вказаної вище постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні вимоги передбачено пунктом 3.1 глави 16 Порядку.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №2 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05.07.2017 по справі №754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вбачається, що в даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Позивач вказує, що нотаріус позбавив його права захистити свої права та інтереси, оскільки у нього були відсутні повноваження вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, що не передбачено законодавством; нотаріусом не була перевірена безспірність вимог кредитора шляхом подання кредитором документів, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, а саме: вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання; позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора, що виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» не визнав позовні вимоги, однак доказів в обгрунтування правомірності вчинення виконавчого напису не надав.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для висновку про правомірність дій приватного нотаріуса при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, відсутні підтвердження факту безспірності стягуваних сум, відомості про те, на підставі яких документів було визначено розмір стягуваної заборгованості, у зв`язку з чим суд не може стверджувати, що стягувана сума є безспірною, підтверджена належними та допустимими доказами.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. позивачем надано Договір про надання правничої допомоги від 04.08.2026 № 110, додаткову угоду № 1 від 07.08.2026 року, ордер, акт виконаних робіт від 07.08.2026, квитанція про сплату 8000 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Даючи оцінку вищезазначеним доказам, суд бере до уваги, що предметом позову є виконавчий напис нотаріуса, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн, за подачу позову до суду, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” та стягує судові витрати на користь позивача за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 12, 77-81, 89, 136, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 34, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 53641 від 24.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», після заміни сторони виконавчого провадження на підставі ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 01.10.2024 року у справі 214/5600/24 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» заборгованості у сумі 18 057,78 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС» , ЄДРПОУ 43577608,адреса місцезнаходження:02095, м Київ, вул. Княжий Затон буд 9;

Третя особа : Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Європейська 11 кв 2;

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровськоії області Нордіо Вадим Вікторович, адреса місцезнаходження: проспект Слобожанський, 10 оф 4, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49025.

Суддя: Н. М. Рибкіна