Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №212/11556/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/11556/26

2/212/7283/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Хімченко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Сатіс» про стягнення безпідставно набутих коштів,

за участі представника позивача - Лисенко В. І., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20.01.2024 р. за квитанцією № 2050737588 на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 133252,30 грн., як попередню оплату за автомобіль CHEVROLET TRAX НОМЕР_3. Однак такі кошти були ним перераховані помилково, а їх не повернення є простроченням грошового зобов`язання. Посилався на те, що із ОСОБА_2 договір не укладався, автомобіль не передавався. 9 травня 2026 р. на адресу відповідача направлена за місцем реєстрації відповідача вимога про повернення помилково перерахованих коштів у строк до 30 травня 2026 року в сумі 133252,30 грн., яка була повернута через закінчення встановленого терміну зберігання. Таким чином відповідач винен позивачу суми за ст. 625 ЦК у виді інфляції - 35035,70 грн. та 3% річних - 9770,27 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути з ТОВ «Квантум Сатіс» на користь ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 178058,27 грн. та судові витрати.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився повторно за невідомих суду причин, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача, адвокат Лисенко В. І., у судовому засіданні, підтримуючи поданий позов ОСОБА_1 , надала суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, наполягаючи при цьому на задоволенні заявлених позовних вимог та додаючи, що кошти були перераховані позивачем помилково за відсутності укладеного між сторонами договору, однак представники відповідача не повернули кошти назад, тому заборгували позивачу також суми за ст. 625 ЦК.

Представники відповідача, ТОВ «Квантум Сатіс», до судового засідання не з`явились повторно за невідомих суду причин, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, не подавши відзиву чи будь-яких заяв чи клопотань.

На підставі ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому за наведених обставин суд розглянув справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідно до квитанції № 2050737588 АТ «Райффайзен Банк» ОСОБА_1 перерахував 19 січня 2024 року грошові кошти в сумі 133 252,30 грн. на банківський рахунок відповідача, ТОВ «Квантум Сатіс», вказавши призначення платежу як попередню оплату за автомобіль CHEVROLET TRAX НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

Суд при цьому встановив, що на підставі інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24 липня 2026 року вбачається, що ТОВ «Квантум Сатіс» займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, а також, зокрема, торгівлею автомобілями.

Матеріали справи не містять, натомість, попереднього договору купівлі-продажу автомобіля CHEVROLET TRAX НОМЕР_3, зокрема з необхідністю проведення попередньої оплати в сумі 133 252,30 грн.

В подальшому лише 9 травня 2026 року від імені ОСОБА_1 , адвокатом Лисенко В. І., було надіслано відповідачу письмову вимогу від 4 травня 2026 року з проханням повернути на його користь помилково перераховані кошти в сумі 133 252,30 грн. за ст. 1212 ЦК України, яка була повернута відправнику за закінченням терміну зберігання.

Також позивачем було надано розрахунок сум за ст. 625 ЦК України, відповідно до якого було розраховано на суму 133 252,30 грн. інфляційні втрати в розмірі 35035,70 грн., нараховані при цьому за період з лютого 2024 року по 30 квітня 2026 року.

В цьому сенсі суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ч. 3 ст. 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна, є формою реалізації охоронного право відношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів. Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт, сплати коштів.

Відповідно, за відсутності правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Набуття майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 вересня 2021 року по справі № 201/6498/20.

Натомість, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої ст. 1212 ЦК України, якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17.

Тлумачення ст. 1212 ЦК України свідчить, що необхідно встановити обставини, які в сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2019 року по справі № 520/4210/18.

Також положення ст. 1212 ЦК застосовуються лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 липня 2019 року у справі № 756/3966/17.

При цьому безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК, якщо особа знає, що в неї немає зобов`язання для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 4 серпня 2021 року у справі № 185/446/18.

Суд при цьому зазначає, що згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 627 ЦК та відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства на підставі ч. 1 ст. 628 ЦК.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На підставі ч. 1, 3 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому суд наголошує, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі, яка має належний правовий титул на нього.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року по справі № 910/17324/19.

Суд у цьому сенсі зазначає, що після проведення спірної оплати 19 січня 2024 року позивач не довів, що він звертався до представників банку з приводу повернення списаних з його рахунку грошових коштів на користь відповідача, а також що звертався одразу після зарахування коштів на користь відповідача безпосередньо до ТОВ «Квантум Сатіс», звернувшись до такого товариства лише через свого представника вже після того, як минуло понад два роки та три місяці з дати проведення такої оплати.

Тобто матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 вживав активних заходів для повернення помилково переказаних ним коштів одразу після здійснення такого платежу, враховуючи значну суму коштів, яку він сплатив на користь ТОВ «Квантум Сатіс».

Таким чином на підставі наведеного вмотивування суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 , що ним було помилково проведено оплату коштів 19 січня 2024 року на користь ТОВ «Квантум Сатіс», яке займається торгівлею автомобілями, в рахунок попередньої оплати за автомобіль CHEVROLET TRAX НОМЕР_3 ОСОБА_2 , тобто що була відсутня правова підстава для перерахування позивачем коштів на користь відповідача станом на 19 січня 2024 року, або що така підстава згодом відпала.

Суд при цьому вказує, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача, тому за таких умов доведення не може бути належно реалізоване шляхом виключно твердження позивача про існування певних обставин та фактів, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Натомість, всупереч наведеному обґрунтуванню, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Аналогічна правова позиція була викладена Дніпровським апеляційним судом у постанові від 10 січня 2024 року по справі № 216/4506/23.

З огляду на викладене вмотивування, суд дійшов переконання про необхідність відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Квантум Сатіс» про стягнення безпідставно набутих коштів, внаслідок чого також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача сум, нарахованих за ст. 625 ЦК України, які є додатковими до основної вимоги.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Сатіс» про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 22 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Квантум Сатіс», ЄДРПОУ: 23649559, юридична адреса: м. Кривий Ріг, мрн. Індустріальний 77 кв. 81.

Суддя: Д. О. Козлов