Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №560/10618/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10618/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення і наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ВЛК, а також визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 в частині внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ВЛК, та зобов`язати анулювати такі відомості в Реєстрі.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби і про виключення його з військового обліку відповідно до рішення військово-лікарської комісії, оформленої довідкою ВЛК №1123 від 10.08.2022.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період, в частині призову та направлення позивача - ОСОБА_1 для проходження військової служби.

5. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.08.2022 він пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якої його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що оформлено довідкою ВЛК №1123 від 10.08.2022. Вказує, що на підставі цього рішення ВЛК 17.08.2022 його було виключено з військового обліку, а відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. При цьому рішення ВЛК, оформлене довідкою №1123 від 10.08.2022, не оскаржувалося, не переглядалося, не скасовувалося та недійсним не визнавалося.

Разом з тим позивач зазначає, що 15.05.2026 його повторно взято на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого призвано на військову службу під час мобілізації. Вважає такі дії протиправними, оскільки на момент повторного взяття на військовий облік існувало чинне рішення ВЛК про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позивач також вказує, що внаслідок його призову на військову службу було видано наказ про зарахування його до списків особового складу військової частини, який він вважає протиправним як похідний від протиправного, на його думку, наказу про призов на військову службу. У зв`язку з цим вважає наявними підстави для скасування оскаржуваних рішень та наказів, анулювання внесених до Реєстру відомостей, внесення відомостей про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку, а також виключення зі списків особового складу військової частини та звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 19.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не здійснювала призов позивача на військову службу під час мобілізації та не брала участі у проведенні відповідних мобілізаційних заходів. Зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 здійснено на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також відповідач вказує, що позивач не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, зазначає, що процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання такої процедури протиправною саме по собі не має наслідком відновлення попереднього становища особи шляхом її звільнення з військової служби. Вважає, що звільнення позивача з військової служби можливе лише з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ІНФОРМАЦІЯ_3 також подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 15.05.2026 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби, після чого наказом від 15.05.2026 №333/5 його призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Вказує, що на момент проведення мобілізаційних заходів у військово-облікових документах позивача були відсутні відомості про його виключення з військового обліку, а в Реєстрі «Оберіг» він перебував на військовому обліку військовозобов`язаних. Вважає, що призов позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною.

Ухвалою суду від 12.08.2026 залучено до участі в справі співвідповідачів: військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_3 .

Військова частина НОМЕР_2 також подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що жодної самостійної позовної вимоги до військової частини НОМЕР_2 позивачем не заявлено, а тому вважає себе неналежним відповідачем у справі. Також вказує, що військова частина НОМЕР_2 не здійснювала військовий облік позивача, не вносила відомості до Реєстру, не проводила його військово-лікарську експертизу та не здійснювала призов на військову службу.

Крім того, зазначає, що наявними у справі доказами підтверджується проходження позивачем ВЛК 15.05.2026, за результатами якої його визнано придатним до військової служби.

Військова частина НОМЕР_3 також подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 наказом командира військової частини від 19.07.2026 №207, у зв`язку з чим на цей час він є військовослужбовцем цієї військової частини. Вказує, що для звільнення з військової служби позивач повинен подати по команді відповідний рапорт із документами, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звільнення, однак такого рапорту позивач не подавав. Також зазначає, що порушення процедури призову на військову службу саме по собі не є підставою для звільнення з військової служби, а вимога про зобов`язання військової частини звільнити позивача не відповідає суті спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при 4 відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 №1123 від 10.08.2022, позивача на підставі статті 55а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зазначені обставини також підтверджуються відповідними записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 від 13.10.2005, згідно з якими 04.08.2022 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.06.2026 №4/1890, рішення військово-лікарської комісії, оформлене довідкою №1123 від 10.08.2022, не оскаржувалося, не переглядалося, не скасовувалося та недійсним не визнавалося. Також у листі зазначено, що 17.08.2022 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку військовозобов`язаних, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2026-0515-1545-2011-3 від 15.05.2026 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2026 №333/5 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 №138 ОСОБА_1 з 15.05.2026 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

У подальшому наказом командира 8 корпусу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.06.2026 №157-РС ОСОБА_1 призначено на посаду водія евакуаційного взводу ремонтної роти батальйону логістики військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2026 №204 ОСОБА_1 з 19.07.2026 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2026 № 207 ОСОБА_1 з 20.07.2026 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з п. 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 30.07.2023 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За нормами п. 15-1 Порядку № 1487 до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

- забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

Права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені ст. 9 Закону №1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з положеннями п. 1, 8, 9, 11 "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року за №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", "Про захист інформації в інформаційно- комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Відповідно до ч. 1, 5, 8, 9 ст. 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

При цьому, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

За змістом п.1.1 глави 2 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Як вже встановлено судом, відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 №1123 від 10.08.2022, позивача на підставі статті 55а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд зауважує, що ані доказів спростування висновків ВЛК, викладених у постанові, оформленій довідкою №1123 від 10.08.2022, ані відомостей щодо проведення перевірки компетентними органами правомірності її видачі, або доказів її скасування, суду під час розгляду справи не надано.

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.06.2026 №4/1890, рішення військово-лікарської комісії, оформлене довідкою №1123 від 10.08.2022, не оскаржувалося, не переглядалося, не скасовувалося та недійсним не визнавалося. Також у листі зазначено, що 17.08.2022 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку військовозобов`язаних, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 зазначив, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону №2232-XII Верховний Суд виснував, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

У постанові від 11.08.2025 у справі №640/21967/22 Верховний Суд зазначив, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, оскільки позивача виключено з військового обліку 17.08.2022, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.06.2026 №4/1890, у ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні правові підстави для постановки (взяття) позивача на військовий облік.

З огляду на викладене, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 , який був виключений з військового обліку у зв`язку з визнанням його за результатами проходження військово-лікарської комісії непридатним до військової служби є протиправними.

Надаючи оцінку правомірності постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 15.05.2026 №2026-0515-1545-2011-3, суд виходить із такого.

Питання проведення медичного огляду регулюються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402).

Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Як встановлено судом, 15.05.2026 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 - мобілізаційний пункт проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого його визнано придатним до військової служби, що оформлено довідкою ВЛК від 15.05.2026 №2026-0515-1545-2011-3.

Водночас, як установлено судом вище, рішенням військово-лікарської комісії при 4 відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленим довідкою №1123 від 10.08.2022, позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. На підставі цього рішення 17.08.2022 позивача виключено з військового обліку. Доказів перегляду, скасування або зміни зазначеного рішення ВЛК матеріали справи не містять.

Отже, станом на 15.05.2026 залишалося чинним рішення ВЛК про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, а позивач не мав статусу військовозобов`язаного.

Суд звертає увагу, що пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Таким чином, наведеною нормою обов`язок повторного проходження медичного огляду встановлено саме для осіб, які були визнані обмежено придатними до військової служби. Позивач до цієї категорії осіб не належав, оскільки рішенням ВЛК від 10.08.2022 його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Разом з тим Положення №402 передбачає окремі підстави та порядок повторного медичного огляду осіб, раніше визнаних непридатними до військової служби.

Так, відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу ІІ Положення №402 особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу.

Отже, можливість повторного медичного огляду особи, раніше визнаної непридатною до військової служби, Положенням №402 передбачена, однак такий огляд має здійснюватися з дотриманням установлених цим Положенням передумов та процедури.

Доказів проходження позивачем перед повторним оглядом ВЛК обов`язкового обстеження у спеціалізованому закладі охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни раніше встановленого діагнозу відповідачами суду не надано. Не надано й інших доказів, які б підтверджували наявність передбачених Положенням №402 підстав для проведення 15.05.2026 повторного медичного огляду позивача в установленому ним порядку.

При цьому рішення військово-лікарської комісії при 4 відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене довідкою №1123 від 10.08.2022, яким ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, у встановленому порядку не було переглянуто, скасовано чи змінено та на момент проведення повторного медичного огляду залишалося чинним.

За таких обставин проведення 15.05.2026 медичного огляду ОСОБА_1 як військовозобов`язаного відбулося без урахування його чинного на той час правового статусу особи, визнаної непридатною до військової служби та виключеної з військового обліку, а також без підтвердження дотримання передбаченого Положенням №402 порядку повторного огляду осіб, раніше визнаних непридатними до військової служби.

Відтак дії щодо направлення ОСОБА_1 на зазначений медичний огляд є протиправними, а постанова військово-лікарської комісії, оформлена довідкою від 15.05.2026 №2026-0515-1545-2011-3, якою позивача визнано придатним до військової служби, підлягає скасуванню.

Оскільки відомості про результати медичного огляду позивача, проведеного 15.05.2026, та визнання його придатним до військової служби внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 15.05.2026 №2026-0515-1545-2011-3, яка за результатами розгляду цієї справи підлягає скасуванню, з метою повного та ефективного відновлення порушеного права позивача відповідні відомості в Реєстрі також підлягають анулюванню.

Водночас, враховуючи, що рішення військово-лікарської комісії, оформлене довідкою №1123 від 10.08.2022, про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку не скасоване, не змінене та залишається чинним, належним способом захисту порушеного права позивача є також зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1123 від 10.08.2022.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція №280).

Відповідно до п. 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При виданні наказу від 15.05.2026 № 138 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2026 №333/5 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 № 138 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2026 № 207 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію фактом виконання.

Разом з тим, сама по собі реалізація таких актів не позбавляє особу права на їх судове оскарження, якщо ці акти безпосередньо порушують права та законні інтереси позивача.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про протиправність наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації та наказів про зарахування позивача до списків особового складу військових частин.

При цьому скасування таких наказів не порушує принцип правової визначеності та не впливає на стабільність публічно-правових відносин у сфері проходження військової служби, а навпаки є необхідним способом реагування держави на допущене суб`єктом владних повноважень порушення вимог законодавства у сфері мобілізації.

Суд також враховує, що визнання протиправним та скасування наказу у відповідній частині є ефективним та належним способом захисту порушених прав позивача, оскільки спрямоване на відновлення його прав, порушених внаслідок призову на військову службу особи, яка на момент такого призову була визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.

За таких обставин наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2026 №333/5 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлення його до військової частини НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 №138 ОСОБА_1 з 15.05.2026 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . У подальшому позивача направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , де наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2026 №207 його з 20.07.2026 зараховано до списків особового складу цієї військової частини.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин справи, позовних вимог та положень частини другої статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 №138 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.

Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2026 №207 суд враховує, що зарахування позивача до списків особового складу цієї військової частини відбулося внаслідок його призову на військову службу під час мобілізації, протиправність якого встановлена судом під час розгляду цієї справи.

Відтак наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2026 №207 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 також є протиправним та підлягає скасуванню.

В даному випадку, суд звертає увагу, що хоч Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено окремої підстави для звільнення з військової служби у зв`язку з незаконною мобілізацією, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком видання наказу про призов під час мобілізації. Враховуючи встановлену судом протиправність наказу про призов, з метою ефективного захисту порушених прав позивача та повного їх відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу.

При цьому, з урахуванням встановлених обставин справи, суд зазначає, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, а також видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, зокрема здійснювати призов на військову службу під час мобілізації особи, яка була визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.

Більше того, оскаржуваний позивачем акт індивідуальної дії вичерпує свою дію фактом виконання, тобто призовом позивача на військову службу під час мобілізації та направленням його до військової частини для подальшого проходження військової служби, а тому скасування відповідного наказу в оскаржуваній частині саме по собі не є самостійною підставою для зміни статусу позивача. Разом з тим, незважаючи на те, що після видання оскаржуваного наказу такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Суд враховує, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3194,88 грн., що підтверджується платіжними інструкціями. У той же час, позивач був звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи зазначене, суд роз`яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення сплаченого судового збору.

Водночас, згідно положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, умовою відшкодування стороні понесених витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до приписів ст.134 та ст.137 КАС України є встановлення їх розміру згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак позивачем не надано будь-яких документальних підтверджень оплати витрат на професійну правничу допомогу (платіжних доручень, актів виконаних робіт/наданих послуг).

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують здійснення оплати витрат на професійну правничу допомогу, підстави для розподілу таких витрат відсутні.

Водночас, у разі дотримання вимог, визначених статтями 134 та 139 КАС України, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про присудження на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 , який був виключений з військового обліку у зв`язку з визнанням його за результатами проходження військово-лікарської комісії непридатним до військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, на підставі довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1123 від 10.08.2022.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії як особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.

Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 - мобілізаційний пункт, оформлену довідкою №2026-0515-1545-2011-3 від 15.05.2026, про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 анулювати в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результати медичного огляду ОСОБА_1 , проведеного 15.05.2026, за результатами якого його визнано придатним до військової служби, оформлені довідкою військово-лікарської комісії від 15.05.2026 №2026-0515-1545-2011-3.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2026 №333/5 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлення його до військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 №138 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2026 №207 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 вересня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )

Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 ) Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 )

Головуючий суддя Д.А. Божук