Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №520/12722/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р. справа № 520/12722/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини за період з 09.02.2024 по 05.03.2024, з 15.04.2024 по 26.04.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024, з 29.10.2024 по 08.11.2024, з 17.12.2024 по 17.01.2025;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини за період з 09.02.2024 по 05.03.2024, з 15.04.2024 по 26.04.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024, з 29.10.2024 по 08.11.2024, з 17.12.2024 по 17.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.03.2023 він отримав поранення, та у подальшому, у період з 09.02.2024 по 05.03.2024, з 15.04.2024 по 26.04.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024, з 29.10.2024 по 08.11.2024, з 17.12.2024 по 17.01.2025 проходив лікування. При цьому відповідачем не виплачено йому додаткову винагороду за спірні періоди лікування в розмірі 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, що позивач вважає протиправним. Позивач вважає свої права порушеним, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 19.05.2026 відкрито спрощене провадження у справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 19.05.2026 у справі № 520/11301/26 роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2026 справі присвоєно номер № 520/12722/26 та передано в провадження судді.

Ухвалою від 19.05.2026 прийнято до розгляду адміністративну справу № 520/12722/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії з позовними вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини за період з 09.02.2024 по 05.03.2024, з 15.04.2024 по 26.04.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024, з 29.10.2024 по 08.11.2024, з 17.12.2024 по 17.01.2025;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини за період з 09.02.2024 по 05.03.2024, з 15.04.2024 по 26.04.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024, з 29.10.2024 по 08.11.2024, з 17.12.2024 по 17.01.2025.

Копія ухвали про прийняття справи до розгляду доставлена сторонам до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою правову позицію обґрунтував тим, що позивач дійсно з 22.09.2023 по 01.03.2025 проходив військову службу в підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 та у спірні періоди перебував на стаціонарному лікуванні з приводу захворювань, не пов`язаних із отриманням поранення, тож вважає відсутніми підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді, а також днів перебування судді у відпустці у періоди з 06.07.2026 по 20.07.2026 та з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у структурних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.09.2023 по 01.03.2025, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки про обставини травми від 25.04.2023 №18, виданої Військовою частиною НОМЕР_3 Міністерства оборони України, вбачається, що позивач 30.03.2023 отримав поранення: МВТ. Вогнепальне осколкове непроникаюче сліпе поранення грудної клітини.

Свідоцтвом про хворобу №11 від 03.01.2025, виданим госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю Військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби на підставі статей 13а, 39б, 41б Графи ІІ Розкладу хвороб.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.02.2025 №39/25/61/В, позивачу з 18.02.2025 встановлено третю групу інвалідності: основний діагноз "Діабет нецукровий", супутні діагнози - "Гіпертрофічний рубець, зумовлений іншою уточненою причиною", "Первинний коксартроз двобічний", "Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності", "Нейросенсорна втрата слуху, двостороння", "Первинний гонартроз, двобічний", "Аутоімунний тиреоїдит", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", "Інші кардіоміопатії".

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 01.03.2025 звільнено у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я).

Позивач вважає, що при звільненні відповідач не провів із ним належних розрахунків сум грошового забезпечення, зокрема, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні.

Так, з наявних у матеріалах справи медичних документів судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в наступні періоди:

- з 19.02.2024 по 05.03.2024 - в КНП СОР "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів";

- з 15.04.2024 по 26.04.2024 - в КНП СОР "Сумська обласна клінічна лікарня";

- з 20.06.2024 по 08.07.2024 - в КНП ОМР "Охтирська центральна районна лікарня";

- з 14.08.2024 по 30.08.2024 - в Науково-дослідному інституті реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім. М.І.Пирогова;

- з 29.10.2024 по 08.11.2024 - в КНП СОР "Сумська обласна клінічна лікарня"

- з 02.12.2024 по 13.12.2024 - в ДУ "Інститут ендокринної патології імені В.Я.Данилевського" НАМН України;

- з 17.12.2024 по 17.01.2025 - у Військово-медичному клінічного центрі Північного регіону;

- з 04.12.2025 по 12.12.2025 - в ДУ "Інститут ендокринної патології імені В.Я.Данилевського" НАМН України;

- з 18.12.2025 по 29.12.2025 - в ДУ "Національний інститут терапії імені Любові Малої" НАМН України.

За доводами позивача, викладеними в позовній заяві, за вищезазначені періоди його перебування на лікуванні йому не було виплачено додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн за кожен місяць перебування на лікуванні у зв`язку з захворюваннями, які пов`язані із захистом Батьківщини та проходженням військової служби.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2,3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції від 02.02.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Із аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, необхідні дві умови для виплати такої винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наявних у матеріалах справи медичних документів судом установлено, що позивач під час проходження служби, а саме 30.03.2023 отримав поранення: МВТ. Вогнепальне осколкове непроникаюче сліпе поранення грудної клітини.

У подальшому позивач вказує, що перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема, у наступні періоди:

- з 19.02.2024 по 05.03.2024 - в КНП СОР "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів" з діагнозом гіпертонічна хвороба 2 ст. 2 ст., ризик високий. Нецукровий діабет, середньої важкості в стадії медикаментозної субкомпенсації;

- з 15.04.2024 по 26.04.2024 - в КНП СОР "Сумська обласна клінічна лікарня" з діагнозом: Нецукровий діабет, важка форма, в ст. медикаментозної субкомпенсації (після проведеного стац. лікування). Ожиріння 1 ст., ІМТ-34,0, обмінно-ендокринна форма. НЖХП. Стеатоз. Метаболічна кардіопатія. Синусова тахікардія, поодинока передсердна екстрасистолія, СНІ, ФК ІІ. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст., КВ ризик 3. Двобічний гонартроз ІІ ст. з больовим синдромом;

- з 20.06.2024 по 08.07.2024 - в КНП ОМР "Охтирська центральна районна лікарня" з діагнозом первинний гонартроз двобічний ІІ ст. Первинний коксартроз двобічний справа ІІ ст., зліва І ст., виражений больовий синдром;

- з 14.08.2024 по 30.08.2024 - в Науково-дослідному інституті реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім. М.І.Пирогова з діагнозом нецукровий діабет центрального генезу, важка форма, субкомпенсований. Дисметаболічна кардіоміопатія. Неповна блокада правої ніжки пучка Гіса. Синусова тахіркадія. Поодинока надшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія 3 клас по Лауну. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., І ступеня, ризик ССУ ІІІ. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. СН стадія С з ФВ ЛШ (45-51%), NYHA II ФК, ХСН І-ІІА ст.ХХН 1 ст. (G1, A2), змішаного генезу. Дисциркуляторна та дисметаболічна енцефалопатія І-ІІ ст., розсіяні неврологічні ознаки з вегетосудинною нестійкістю. Киста шишкоподібної залози з формуванням "порожнього турецького сідла" (за даними МРТ). Помірний астенічний розлад змішаного генезу з інсомнією;

- з 29.10.2024 по 08.11.2024 - в КНП СОР "Сумська обласна клінічна лікарня" з дігнозами: нецукровий діабет, важка форма, в ст. медикаментозної субкомпенсації (після проведеного стац. лікування), ожиріння І ст., ІМТ-33,0, обмінно-ендокринна форма, НЖХП, стеатоз, метаболічна кардіопатія, синусова тахікардія, НБПНПГ, екстрасистолія, гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст., гіпертензивне серце (концентрична ГМП) КВ ризик 4 (дуже високий), ангіопатія сітківки по гіпертонічному типу, пресбіопія, двобічний коксартроз ІІ ст., больовий синдром, ФПС ІІ ст., помірне порушення статики та ходи, двобічний гонартроз ІІ ст. з больовим синдромом, ФПС І ст., дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст. змішаного генезу (судинна, вертеброгенна, дисметаболічна) з органічною симптоматикою, вегетативною дисфункцією, церебростенією, поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та поперекового відділів, полірадікулярний синдром, незначне порушення функції хребта при стато-динамічних навантаженнях;

- з 02.12.2024 по 13.12.2024 - в ДУ "Інститут ендокринної патології імені В.Я.Данилевського" НАМН України з діагнозом нецукровий діабет центрального генезу важка форма, медикаментозно субкомпенсований;

- з 17.12.2024 по 17.01.2025 - у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону з діагнозом нецукровий діабет центрального генезу, важка форма, медикаментозно субкомпенсований. Дисметаболічна кардіоміопатія, СН 1 стадія. Гіпертонічна хвороба друга стадія, другий ступінь, ризик помірний, СН 0. Дисциркуляторна гіпертонічна, атеросклеротична енцефалопатія другої стадії з лікворно-венозною дисциркуляцією, вестибуло-атактичним, астенічним синдромами помірно вираженими. Аутоімунний тиреоїдит, еутиреоз. Стеатогепатоз. Ожиріння аліментарного генезу ІІ ступеня. Двобічний гонартроз другої стадії. Двобічний коксартроз першої стадії. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість з втратою слуху на праве вухо до 25 дБ, на ліве вухо до 34 дБ. Рубець задньої поверхні грудної клітини внаслідок вогнепального осколкового сліпого непроникаючого поранення грудної клітини справа від 23.03.2023. Міжхребцевий остеохондроз грудного, поперекового відділів хребта, спондилоартроз, спондильоз з больвоим синдромом при фізичних навантаженнях з незначним порушенням функцій. Спндилогенна люмбалгія, ремісія;

- з 04.12.2025 по 12.12.2025 - в ДУ "Інститут ендокринної патології імені В.Я.Данилевського" НАМН України з діагнозом нецукровий діабет центрального генезу, важка форма, медикаментозно сумбкомпенсований. Ожиріння І ст. Дифузний нетоксичний зоб І ст. Еутиреоз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст., ризик високий, СН Вст. АСС/АНА. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, м`язово-тонічний варіант. Жировий гепатоз. Варикозна хвороба нижніх кінцівок І-ІІ ст. Нейросенсорна втрата слуху, двостороння. Дісліпідемія. Гіпертонічна, дисметаболічна, посттравматична ДЕП 1-2 з лікворно-венозною дістензією, вестибуло-атактичним синдромом;

- з 18.12.2025 по 29.12.2025 - в ДУ "Національний інститут терапії імені Любові Малої" НАМН України з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3 ступеня, ризик 4 (дуже високий). Гіпертензивне серце (ГЛШ). ІХС. Стабільна стенокардія напруги ІІ ФК. Мітральна регургітація І ст. СН стадія С зі збереженою ФВ ЛШ 58%, ХСН ІІА. Дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст., змішаного генезу, з лікворно-венозною дистензією, вестибуло-атактичним синдромом. Нецукровий діабет центрального генезу, важка форма, медикаментозно субкомпесований. Аутоімунний тиреоїдит. Вузловий зоб. Еутиреоз. Ожиріння І ст. Двобічна нейросенсорна приглухуватість. Остеохондроз попереково-крижового в/х. Варикозна хвороба нижніх кінцівок І-ІІ ст.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій медичних виписок, на діабет, а також початкові прояви гіпертонічної хвороби позивач почав хворіти з 2017 року. До моменту призову на військову службу у грудні 2022 року.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №11 від 06.01.2025 встановлено, що позивач визнаний непридатним до військової служби на підставі статей 13а, 39б, 41б Графи ІІ розкладу хвороб, згідно Наказу МОУ від 14.08.2008 №402, що кваліфікують захворювання ендокринної системи, гіпертонічну хворобу та порушення функцій нервової системи.

У подальшому, на підставі висновку експертної команди, позивач набув ІІІ групу інвалідності за встановленим основним захворюванням - нецукровий діабет, що за наявності супутніх хвороб дало позивачу підстави для встановлення групи інвалідності.

При цьому посилання представника позивача на нерозривний взаємозв`язок постанови Кабінету Міністрів України №168 та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, яке визначає порядок кваліфікації та причинного зв`язку захворювань військовослужбовця судом не можуть бути взяті до уваги з огляду на те, що постанова №168 чітко визначає право на додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн - у разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналізуючи в сукупності вищевказані періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні, судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з приводу захворювань, не пов`язаних з отриманням поранення, контузії, травми або каліцтва. Приводом для стаціонарного лікування позивача було його основне захворювання - нецукровий діабет, яке спричинило в подальшому виникнення супутніх хвороб, про які зазначено у виписках з лікувальних закладів.

Доказів проходження стаціонарного лікування після отриманого 30.03.2023 поранення: "МВТ. Вогнепальне осколкове непроникаюче сліпе поранення грудної клітини" у зазначені періоди, матеріали справи не містять.

Отже наявні у позивача епізоди стаціонарного лікування жодним чином не пов`язані з отриманням поранення/перебуванням у відпустці на лікування.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому, відповідно до змісту позовної заяви позивач вважає, що має право на виплату спірної додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 саме під час перебування на лікуванні.

Відомостей щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні в інші періоди, окрім тих, що зазначені судом вище, матеріали справи не містять. Позивачем відповідних доказів не подано та позовна заява відповідних доводів із зазначенням конкретних інших періодів перебування на лікуванні з зазначенням медичних закладів не містить.

Таким чином доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо наявності протиправності дій чи бездіяльності з боку відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, на підставі наявних доказів.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Так, позивачем не надано до суду належних доказів щодо вчинення відповідачем протиправних дій чи бездіяльності або щодо наявності порушеного права позивача. Судом таких обставин також не встановлено.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 19, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН