Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №520/15698/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 вересня 2026 року № 520/15698/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495), Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116 ЄДРПОУ 44116011) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 11.08.2025 року №1268/26-15-24-01-21-13/3771904615 щодо переведення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування з 01.01.2025 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2025 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вважає протиправним рішення ГУ ДПС у м. Києві від 11.08.2025 №1268/26-15-24-01-21-13/3771904615 про виключення його з Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2025, оскільки після перевищення у 2024 році граничного обсягу доходу він своєчасно перейшов з другої на третю групу єдиного податку, а з 01.01.2025 — на другу групу. Зазначає, що контролюючим органом порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, зокрема позивача не було належним чином повідомлено про результати камеральної перевірки та прийняте за її наслідками рішення. Про виключення з Реєстру позивач дізнався лише 04.06.2026 з листа ГУ ДПС у м. Києві, наданого у відповідь на адвокатський запит. У зв`язку з цим просить скасувати оскаржуване рішення та поновити його реєстрацію платником єдиного податку другої групи з 01.01.2025.

Ухвалою суду від 10.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від представника Головного управління ДПС у м. Києві до суду надійшов відзив, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки за результатами камеральної перевірки встановлено перевищення позивачем у 2024 році граничного обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи (задекларовано 7 378 471,68 грн при граничному обсязі 5 921 400 грн), у зв`язку з чим на підставі п.п. 298.2.3 п. 298.2, п. 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України прийнято рішення від 11.08.2025 про виключення його з Реєстру з 01.01.2025. Також відповідач посилається на належне направлення позивачу акта перевірки та рішення за його податковою адресою. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві просив залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Від представника Головного управління ДПС у Харківській області також до суду подано відзив, в якому ним зазначено, що рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку правомірним, оскільки за результатами камеральної перевірки встановлено перевищення граничного обсягу доходу та невиконання вимог щодо переходу на іншу ставку. Зазначає, що позивач перебуває у процесі зміни основного місця обліку з ГУ ДПС у м. Києві до ГУ ДПС у Харківській області, а тому відповідна інформація щодо нього в інформаційних базах ГУ ДПС у Харківській області відсутня. Також відповідач вказує, що ведення Реєстру платників єдиного податку належить до компетенції ДПС України, у зв`язку з чим вимога про поновлення позивача як платника єдиного податку не може бути задоволена за рахунок ГУ ДПС у Харківській області. Відтак відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 05.08.2026 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку.

Ухвалою суду від 21.09.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом у даній справі. У задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 з 18.02.2023 здійснює підприємницьку діяльність та перебував на спрощеній системі оподаткування, зокрема у 2024 році — як платник єдиного податку другої групи. Упродовж 1– 3 кварталів 2024 року позивач допустив перевищення граничного обсягу доходу для другої групи, у зв`язку з чим 13.09.2024 подав заяву про перехід з 01.10.2024 на третю групу єдиного податку, та заяву про перехід з 01.01.2025 знову на другу групу.

09.07.2025 ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку діяльності позивача, за результатами якої складено акт від 09.07.2025 №1316/26-15-24-01-21-01/ НОМЕР_2 щодо порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування. На підставі зазначеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві 11.08.2025 прийнято рішення №1268/26-15-24-01-21-13/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2025.

Позивач зазначає, що про проведення перевірки та прийняте за її результатами рішення його належним чином не повідомляли. Про виключення з Реєстру він дізнався лише після звернення його представника з адвокатським запитом, на який ГУ ДПС у м. Києві листом від 04.06.2026 повідомило про прийняття оскаржуваного рішення.

Вважаючи рішення про переведення на загальну систему оподаткування протиправним, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування та поновлення реєстрації як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2025. У позові також зазначено, що з 23.02.2026 позивач перебуває у процесі зміни основного місця податкового обліку з ГУ ДПС у м. Києві до ГУ ДПС у Харківській області.

Суд розглядаючи справу по суті заявленої позовної вимог, виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п.п.291.2-291.3 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

З матеріалів справи слідує, що згідно витягу з реєстру платників єдиного податку № 115890 позивач є платником єдиного податку ІІ групи з 01.03.2023 року, ставка платника єдиного податку становить 20%. Станом на 01.01.2025 перебував саме на цій ставці.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції":

- щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;

- щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

На виконання вимог пункту 1 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №820/5346/17, від 22 червня 2022 року у справі № 810/2065/18.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених п. 75. ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а, які підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.

Суд наголошує на тому, що неповнота висновків акта перевірки, фактично унеможливлює здійснити аналіз правових норм в межах конкретних правовідносин.

Аналогічного висновку у таких саме відносинах дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що ухвалення контрольним органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених порушень. Виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, установлених Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, можливе лише під час проведення перевірок. Факти виявлених порушень викладають в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з покликанням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи. Описова частина акта перевірки має бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад скоєного правопорушення. В акті перевірки потрібно відобразити зміст, суть і склад порушень, установлених контрольним органом. На переконання суду касаційної інстанції, установивши порушення підстав і процедури проведення перевірки, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що були підставою ухвалення індивідуальних актів.

Відповідно до акту від 09.07.2025 №1316/26-15-24-01-21-01/ НОМЕР_2 контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку другої групи на спрощеній системі. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбачених статтею 75 Податкового кодексу України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.

Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Таким чином, інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.

Судовим розглядом встановлено, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача.

Відповідно до акту від 09.07.2025 №1316/26-15-24-01-21-01/2537316939 контролюючим органом надано оцінку питанню правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування саме в межах камеральної перевірки.

У контексті вищевикладеного, суд зазначає, що у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Відтак, установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Враховуючи, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку другої групи не відповідають положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не у порядку та у спосіб, передбачених законом, у зв`язку з чим рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 11.08.2025 року №1268/26-15-24-01-21-13/3771904615 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача з дати виключення, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з п.19-3.1 ст. 19-3 ПК України, до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, а також підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФО-П ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області, відтак обов`язок зі здійснення реєстрації та ведення обліку платника єдиного внеску покладено, що позивача, на ГУ ДПС в Харківській області.

Враховуючи встановлені судовим розглядом обставини неправомірності дій та рішення Головного управління ДПС у місті Києві про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, то ефективним засобом порушеного права позивача суд вважає зобов`язання ГУ ДПС в Харківській області поновити реєстрацію позивача з дати виключення - з 01.01.2025.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі №440/5440/25 та від 03.07.2026 у справі №520/2838/25.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку передбаченому ст. 139 КАС України,

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495), Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116 ЄДРПОУ 44116011) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 11.08.2025 року №1268/26-15-24-01-21-13/3771904615 щодо виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.01.2025 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2025 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116 ЄДРПОУ 44116011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.