Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №193/684/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 193/684/26

2/171/3178/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря судового засідання Перепеткевич Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Апостолове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «СВЕА Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.03.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №2152244, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування. Вказаний кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимогЗакону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання коштів у кредит, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

22.10.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-41/25, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №2152244 від 10.03.2025 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в розмірі 33697,09 гривень, з яких: 9998,96 гривень заборгованість по тілу кредиту; 18698,13 гривень заборгованість по відсотка; 5000,00 гривень пеня.

Оскільки відповідач виконував свої зобов?язання за кредитним договором з істотними порушеннями, у нього утворилась заборгованість в сумі 33697,09грн.

З урахуванням наведеного просив стягнути з відповідача на користь позивача вище вказану заборгованість та судовийзбір.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи за його відсутності не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази. Поштові відправлення повернулися за зворотною адресою до суду з відміткою поштового зв`язку - «адресат відсутній».

Відповідно до п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив і не подав відповідної заяви про відкладення розгляду справи. Крім того, у встановлений строк відповідачем не було подано відзиву.

Відповідно дост. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставіст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази в справі, з`ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 10.03.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено договір №2152244 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» відповідно до умов якого вказане товариство надало відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е803 (а/с 7-10).

Відповідно до умов укладеного договору стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується в межах строку кредиту (п.п. 1.5.1 Договору).

Згідно вимог п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Згідно інформації наданої ТОВ «Пейтек» за вих. №20251022-1633 від 22.10.2025 року встановлено, що 10.03.2025 року було успішно здійснено перерахування коштів на платіжну карту клієнта ТОВ «Селфі Кредит» на суму 10000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149497500278603 (а.с.19 зворотній аркуш).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №2152244від 10.03.2025 року станом на 22.10.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 33697,09 грн. (а.с.16зв.-19).

22.10.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-41/25, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №2152244 від 10.03.2025 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в розмірі 33697,09 гривень, з яких: 9998,96 гривень заборгованість по тілу кредиту; 18698,13 гривень заборгованість по відсотка; 5000,00 гривень пеня, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-41/25 від 22.10.2025 року (а.с. 20-26).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «Свеа Фінанс» з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1,ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 , своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені строки не виконав, то з ньогопідлягає стягненню на користь ТОВ «СВЕА Фінанс» заборгованість, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених цим договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №2152244 від 10.03.2025 року, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 28697,09 грн, з яких: 9998,96 гривень заборгованість по тілу кредиту; 18698,13 гривень заборгованість по відсотка.

Щодо вимог про стягнення пені (штрафу) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Позивачем нараховано пеню за кредитним договором у розмірі 5000,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 5000,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено згідно наданих представником позивача письмових доказів позивач поніс витрати на сплату судового збору в сумі 2 662,40грн. У зв`язку з частковим задоволенням позову, стягненню підлягає сума за понесені витрати пропорційна розміру задоволених вимог, а саме судовий збір у сумі 2267,35 грн (2 662,40 грн х 28697,09 грн : 33697,09 грн).

Керуючись ст.ст.4,12,13,76-81,89,141,259,263-265,280-282 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8), заборгованість за договором №2152244 від 10.03.2025 року про надання споживчого кредиту у розмірі 28697,09 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8),судовий збір у сумі 2129,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2267,35 грн.

В задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту заочного рішення суду до Дніпровського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

СуддяЛ. І. Кодрян