Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №199/965/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/965/25

(2/199/487/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 13.05.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено кредитний договір №22038000510730 на суму 54 165,68 грн. строком на 60 місяців. Банк свої зобов`язання виконав та надав кошти, тоді як відповідач порушила умови договору.

Через неналежне виконання зобов`язань відповідачем Банк висунув вимогу про дострокове погашення всієї заборгованості, термін виконання якої настав 27.09.2023.

11.04.2024 на підставі договору факторингу №11/04/24 АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило позивачу право вимоги до відповідача.

Станом на момент відступлення права вимоги заборгованість відповідача становить 92 039,23 грн., з яких 53 393,27 грн. – залишок простроченого кредиту та 38 645,96 грн. – залишок прострочених комісій.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 92 039,23 грн., а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. сплаченого судового збору та 7 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 – 80 ЦПК України, встановлено, що 13 травня 2021 р. Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та відповідач уклали кредитний договір №22038000510730, який складається з публічної частини (Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», далі – УДБО) та індивідуальної частини (вказаний Кредитний договір).

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що акцептувала УДБО шляхом підписання Заяви-згоди, погодившись з усіма його умовами. Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір, укладений у паперовій формі.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.4. Кредитного договору Банк зобов`язався надати відповідачу кредит на поточні потреби в сумі 54 165,68 грн. шляхом зарахування коштів на її поточний рахунок, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та комісії. Строк кредитування визначено тривалістю 60 місяців (з кінцевою датою повернення 13 травня 2026 року). Процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 0,001% річних на строкову та 56,0% річних на прострочену заборгованість, а щомісячна комісія – у відсотках від суми кредиту за змінюваними ставками за відповідні періоди.

Одночасно з укладенням Кредитного договору відповідач уклала з АТ СК "ТАС" договір добровільного страхування життя з розміром страхового платежу 10 483,68 грн. та доручила Банку (п. 1.5. договору) здійснити списання цієї суми на користь страховика.

Розділом 2 Кредитного договору та Графіком платежів узгоджено порядок погашення заборгованості щомісячними ануїтетними платежами. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, зарахувавши 13 травня 2021 року на рахунок відповідача 54 165,68 грн., з яких сплатив страховий платіж у розмірі 10 483,68 грн., що підтверджується випискою з рахунку.

У подальшому відповідач виконувала зобов`язання лише частково. Через порушення умов договору та застосування тимчасових «кредитних канікул» з 01.03.2022, Банк реалізував своє право на дострокове стягнення всієї заборгованості, термін виконання якої настав достроково 27 вересня 2023 року.

Станом на 27 вересня 2023 року сформувалася заборгованість відповідача у загальному розмірі 92 039,23 грн., з яких 53 393,27 грн. – залишок простроченого кредиту та 38 645,96 грн. – залишок прострочених комісій.

11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та позивачем укладено договір факторингу №11/04/24, відповідно до якого та згідно з Актом приймання-передачі прав вимоги і Реєстром боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №22038000510730 у розмірі 92 039,23 грн.

Правовідносини між учасниками даної справи виникли з захисту прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та відповідності за його невиконання.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Свої договірні зобов`язання кредитодавцем виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит в обумовленій договором сумі, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.

Отже, позивачем доведений факт наявності заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 53 393,27 грн.

Суд вважає, що вищевказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, оскільки доказів погашення відповідачем не надано.

Щодо вимоги позову про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 38 645,96 грн., то суд відмовляє в її задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (Постанова ВС від 10.01.2024 р. у справі № 727/5461/23).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У Кредитному договорі №22038000510730 від 13.05.2021 року не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. У зв`язку з цим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, вочевидь порушення прав позивача з боку відповідача, тому для суду наявні підстави для поновлення прав позивач у спосіб, визначений позивачем при зверненні до суду: шляхом стягнення з відповідача на користь позивача залишку простроченого кредиту (тіла кредиту) у розмірі 53 393,27 грн.

В частині стягнення залишку прострочених комісій в розмірі 38 645,96 грн. позов задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як встановлено судом, на підтвердження факту надання правової допомоги надано:

договір про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ «Санфорд капітал»;

реєстр боржників - додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 р., який не містить дату складення даного реєстру, дату кредитного договору та боржника за ним;

вартість послуг (прейскурант) від 01.04.2024 р. - додаток №2 до договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 р., який містить опис послуги та вартість за послугу, зокрема, складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з одного боржника становить 6 000,00 грн.;

акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги, який не містить дати його складання та не містить найменування боржника, його РНОКПП, назви послуги, кількості, ціни, суми тощо - додаток №3 до договору про надання правничої допомоги №1/4 від 01.04.2024 р.;

копію ордера, виданого адвокатом Маслюженку М.П. №1310920, та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Надані документи не містять реєстру боржників, які повинні бути викладеними у формі, що передбачена додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 р., відтак, для суду наявні підстави для висновку про відсутність інформації щодо боржника ОСОБА_1 , відносно якої адвокатом виконувалося завдання клієнта (позивача), тому підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Щодо розподілу судового збору.

Керуючись нормами ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, а також розмір сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (2 422,40 грн.), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 405,27 грн. (враховуючи наступний розрахунок: 53 393,27 грн. ? 2 422,40 грн. : 92 039,23 грн.)

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (ЄДРПОУ 43575686, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, прим. 68, 69) заборгованість у розмірі 53 393 (п`ятдесят три тисячі триста дев`яносто три) грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (ЄДРПОУ 43575686, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, прим. 68, 69) судовий збір у розмірі 1 405 (одна тисяча чотириста п`ять) грн. 27 коп.

Відмовити у стягненні комісії.

Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Дата виготовлення повного судового рішення 21.09.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї