Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №199/10446/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/10446/24

(2/199/416/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.03.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір №102830189 про споживчий кредит, за яким кредитодавець надає грошові кошти у гривнях на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За умовами договору сума кредиту складає 5000,00 грн. строком на 15 днів: з 19.03.2021 р. по 03.04.2021 р. Учасники цього договору обумовили, що відсотки за користування кредитом протягом первісного строку нараховуються за зниженою ставкою 4,00% на день, а стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% за кожен день користування. Проте відповідачем не виконано умов щодо своєчасного повернення коштів, у зв`язку з чим нарахування здійснено на відповідних умовах договору.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач не здійснював належним чином платежі на погашення заборгованості, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 23 000,00 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 19.03.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено електронний договір № 102830189, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у сумі 5 000,00 грн.

Пунктом 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 4,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Відповідно до Розділу 2 договору сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування та повернення кредиту. Зокрема, передбачено, що позичальник має право продовжувати строк кредитування на пільгових або стандартних умовах, а у разі порушення строку повернення кредиту нарахування здійснюються на умовах, визначених договором.

Згідно з Розділом «Порядок укладення договору» цей правочин укладається в електронній формі в особистому кабінеті відповідача. Відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) надається відповідачем шляхом відправлення електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається у SMS-повідомленні на мобільний телефонний номер відповідача НОМЕР_1 . Укладення договору в електронній формі юридично є еквівалентним договору, підписаному власноручним підписом, та прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

23.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 03Т, за умовами якого право вимоги за Кредитним договором № 102830189 від 19.03.2021 року перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». У подальшому, 24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого та Додатку № 1 до нього новий кредитор набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним Кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 102830189 заборгованість відповідача становить 23 000,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 18 000,00 грн. – заборгованість за процентами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ «Райффайзен Банк» від 14.07.2026 р. № 81-15-9/12102-БТ на ухвалу про витребування доказів від 06.07.2026 р. у справі № 199/10446/24, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_2 (повний номер 4119971011320514) емітована на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Також АТ «Райффайзен Банк» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді виписки по картковому рахунку № НОМЕР_4 за період з 19.03.2021 р. по 26.03.2021 р., згідно з якою 19.03.2021 р. було здійснено переказ коштів у сумі 5 000,00 грн.

01 липня 2025 р. ТОВ «Фінансова компанія «Пінг – понг» змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та регулюються ч.ч. 1, 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 638, ст. 526, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 633, ст. 634, ст. 1056-1, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049 ЦК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене відповіддю АТ «Райффайзен Банк» від 14.07.2026 р. № 81-15-9/12102-БТ на ухвалу про витребування доказів від 06.07.2026 р. у справі № 199/10446/24, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_2 (повний номер 4119971011320514) емітована на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Також АТ «Райффайзен Банк» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді виписки по картковому рахунку № НОМЕР_4 за період з 19.03.2021 р. по 26.03.2021 р., згідно з якою 19.03.2021 р. було здійснено переказ коштів у сумі 5 000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач за умовами договорів позики отримав кредитні кошти у розмірі 5000 грн. відповідно, користувався ними, проте належних та допустимих доказів їх повернення, як того вимагає ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суду не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за основним боргом.

Отже, позов у цій частині є обґрунтованим, підтвердженим доказами у відповідності до ст.ст. 76 – 80 ЦПК України.

Розглядаючи питання щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами договором про споживчий кредит № 102830189 від 19.03.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок сплати процентів визначаються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Її тип визначається кредитним договором. Розмір процентів, порядок їх нарахування та виплати залежать від кредитного ризику, виду забезпечення, строку користування кредитом, ринкових умов та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК України). Позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення позичальнику вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Цю правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), зазначивши, що проценти можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлено, що сума кредиту за договором про споживчий кредит № 102830189 від 19.03.2021 складає 5 000,00 грн. (пункт 1.2 договору). Кредит надається строком на 15 днів з 19.03.2021 по 03.04.2021 (пункти 1.3, 1.4 договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 4,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2 договору).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Дійсно, відповідно до розділу 2 договору про споживчий кредит № 102830189 позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору.

Проте умови кредитного договору є суперечливими, оскільки пункти 1.3 та 1.4 прямо визначають строк повернення кредиту – 03.04.2021 року, тоді як інші положення (зокрема розділ 2), хоч і передбачають можливість автоматичного продовження строку, не конкретизують, у який спосіб змінюється строк виконання зобов`язання.

Разом із тим, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку кредиту чи погоджувався на нові умови, матеріали справи не містять.

Тому, починаючи з 03.04.2021, у кредитора відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитом.

В іншому випадку, у разі неповернення кредитних коштів у визначений договором 15-ти денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами в договорі визначаються як стандартна процентна ставка (п. 1.6 договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі невиконання відповідачем умов кредитного договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.3, 1.4 договору 15-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача за договором № 102830189 становить 23 000,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 18 000,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами.

Як зазначалось вище, позивач набув право вимоги за вказаним договором на підставі договорів про відступлення прав вимоги.

Виходячи з суми заборгованості за тілом кредиту (5 000,00 грн.), узгодженої процентної ставки (4 % за кожен день користування кредитом у межах строку кредитування, вказаного в пункті 1.3 договору) та строку договору (15 днів), розмір процентів складає: 5 000 грн. ? 4% ? 15 днів = 3000,00 грн.

Щодо пролонгації договору на 60 днів за підвищеною процентною ставкою 5,0% (п. 1.6 договору) виключно у зв`язку з неповерненням кредитних коштів, такі нарахування суперечать правовій природі споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної відповіді споживача.

Відповідно, нарахування процентів у розмірі 18 000,00 грн. є таким, що не відповідає умовам кредитного договору та узгодженій процентній ставці, свідчить про невідповідність розрахунку позивача фактичним умовам кредитування та є необґрунтованим у частині визначення розміру процентної заборгованості.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 102830189 від 19.03.2021 у розмірі 8 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 3 000,00 грн. – заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат.

Керуючись нормами ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, а також розмір сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (2 422,40 грн.), для суду наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім при зверненні до суду судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 842,57 грн. (враховуючи наступний розрахунок: 8000,00 грн. ? 2 422,40 грн. : 23 000,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи:

договір про надання правової допомоги № 43657029 від 07.08.2024;

додаткову угоду № 102830189 від 11.11.2024 до договору №43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024;

детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., на суму 6 000,00 грн.;

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 від 17.03.2016.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

На підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ`ФК «Пінг –Понг» щодо стягнення кредитної заборгованості, який складений 11.11.2024 р., судом встановлено, що учасники договору про надання правничої (правової) допомоги погодили наступні види виконаних адвокатом робіт та їх вартість:

правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК«Пінг - понг» - 2250,00 грн.;

складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи - 3 000,00 грн.;

формування додатків до позовної заяви - 750,00 грн.

Види адвокатської діяльності визначені у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, враховуючи приписи ст. 19 зазначеного вище закону, правовий аналіз обставин та формування додатків до позовної заяви не є видами адвокатської діяльності.

Враховуючи також те, що позивач не здійснив розмежування між видами робіт (наданих послуг) у детальному описі, зазначеному вище, суд позбавлений можливості визначитися з розміром видів адвокатської діяльності, наданих позивачу, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, ст. 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029, 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22) заборгованість за кредитним договором №102830189 від 19.03.2021 р. в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ: 43657029, 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 842 (вісімсот сорок дві) грн. 57 коп.

Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 21.09.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї