Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №161/14953/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №161/14953/26

Суддя: Гринь О. М.

Справа № 161/14953/26

Провадження № 2/161/7261/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 вересня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Гриня О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 04.05.2011 між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Піддубцівською сільською радою Луцького району Волинської області, актовий запис № 04. У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що подружнє життя з відповідачем не склалось внаслідок різних поглядів на життя, відсутності взаєморозуміння та спільних інтересів. Вважає, що її шлюб з відповідачем існує лише формально, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та таким, що суперечитиме її інтересам.

На підставі викладеного, просить шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 – розірвати.

Крім цього, зазначає, що вона самостійно займається вихованням дітей, доглядом за ними та матеріальним забезпеченням. Вказує, що відповідач не надає їй матеріальної допомоги по утриманню дітей в добровільному порядку.

Посилаючись на наведене вище, просить суд, стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 10 000,00 грн. та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 10 000,00 грн. з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2026 і до досягнення повноліття.

Також, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді від 15.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзиву від відповідача у визначений ухвалою строк до суд не надходило.

Дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та заперечень, суд установив таке.

Сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 04.05.2011 Піддубцівською сільською радою Луцького району Волинської області, актовий запис № 04.

У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Як вбачається зі змісту ч.3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя встановлено, що Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст. 105 ч. 3 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач та відповідач подружніх стосунків не підтримують у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння, взаємоповаги, різних поглядів на життя. Їхні стосунки стали неприязними на ґрунті сімейно-побутових проблем, їхній шлюб існує лише формально, примирення між ними неможливе.

Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім`ї, та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, та з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55, 56 СК України, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно ч.2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є підставною та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд установив таке.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також встановлено, що діти проживають разом з матір`ю, яка здійснює їх виховання, догляд та матеріальне утримання.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частини 1-2 ст. 182 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Ч.1 ст. 182 СК України зобов`язує суд проаналізувати ряд обставин під час визначення розміру аліментів, з приводу чого суд зазначає таке.

Матеріали справи не містять доказів про стан здоров`я та матеріальне становище дітей сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд вважає такий стан задовільним.

Із аналізу матеріального становища платника аліментів ОСОБА_2 , зокрема з відповіді з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та /або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 21.09.2026 вбачається, що відповідач отримує дохід від надання майна в лізинг, оренду.

Відомостей про стан здоров`я відповідача, останній суду не надав як і не повідомив про наявність у нього інших утриманців.

Згідно з відповіддю № 3333079 від 17.09.2026 з Єдиного державного реєстру транспортних засобі щодо наявності транспортного засобу за параметрами власника у власності відповідача ОСОБА_2 наявний транспортний засіб марки «Citroen Jumper», 2007 року випуску та «Suzuki Wagon R», 1999 року випуску.

Крім цього у власності відповідача ОСОБА_2 наявна земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 0722885000:01:001:4028 у с. Піддубці, Луцький район, Волинська область.

Інших обставин, що мають істотне значення та мають враховуватися під час присудження аліментів, суд не вбачає.

Проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази, врахувавши обставини, передбачені частиною першою статті 182 СК України, а також зважаючи на закріплені у частині дев`ятій статті 7 СК України принципи справедливості, добросовісності та розумності, якими врегульовані сімейні відносини, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід щомісячно стягувати аліменти у розмірі 5 000,00 грн. на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи такий розмір аліментів суд вважає, що він буде достатнім для належного утримання дітей, її фізичного та духовного розвитку.

Аліменти підлягають стягненню починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов`язкового негайного виконання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ч.1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею витрати на оплату судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

Крім цього, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1 331,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Піддубці, Луцький район, Волинська область та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Луцьк, зареєстрований 04 травня 2011 Піддубцівською сільською радою Луцького району Волинської області, актовий запис № 04 – розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в сумі 5 000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 липня 2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов`язкового негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 22 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь

Оригінал: reyestr.court.gov.ua