Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №156/641/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

рядок статзвіту № 17

Справа № 156/641/26

Провадження № 2-о/156/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у порядку окремого провадження в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/641/26 за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області

про встановлення факту, що має юридичне значення (факту спільного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу),

учасники справи – не з`явилися,

в с т а н о в и в :

І. Зміст заяви

Заявниця просить суд установити факт її спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день його смерті). Встановлення цього факту необхідне для оформлення спадкових прав на майно померлого (житловий будинок із господарськими спорудами та земельну ділянку в АДРЕСА_1 ) як спадкоємицею 4-ї черги за законом, оскільки за життя ОСОБА_2 заповіту не склав, а приватний нотаріус відмовила у відкритті спадкової справи через відсутність документів, які б підтверджували родинні стосунки чи зареєстрований шлюб.

ІІ. Позиції сторін

У судове засідання 22.09.2026 учасники справи не з`явилися.

У попередньому судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала вимоги заяви та просила установити факт її спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день його смерті).

У попередньому судовому засіданні заявниця суду пояснила, що з 1974 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірваний близько десяти років тому. Колишній чоловік вже помер.

Із ОСОБА_3 вона почала спільно проживати однією сім`єю з 1996 року, коли переїхали проживати в с. Завидів. У м. Нововолинську у ОСОБА_3 була однокімнатна квартира, яку він обміняв на будинок в с. Завидів, у ОСОБА_1 також була квартира у м. Нововолинську, яку вона продала і за виручені кошти вони зробили ремонт у будинку в с. Завидів.

У ОСОБА_1 було 5 дітей, у ОСОБА_2 – один син від попередніх шлюбів. Саме з цього часу вони та всі їхні діти проживали разом в с. Завидів.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно вели господарство, тримали худобу. Крім того, ОСОБА_4 працювала у колгоспі дояркою, ОСОБА_3 теж працював у колгоспі. Потім ОСОБА_3 їздив на заробітки, а ОСОБА_4 пішла на пенсію.

Син ОСОБА_3 – ОСОБА_5 проживав разом з ними до повноліття, ходив в школу в с. Завидів, а потім поїхав вчитися в м. Нововолинськ. ОСОБА_5 одружений не був, дітей не мав та помер у віці 20 років. Після загибелі сина, ОСОБА_3 почав зловживати алкогольними напоями, а тому худобу були вимушені продати.

Протягом останніх двох років ОСОБА_3 хворів на деменцію, тому вони переважно перебували вдома.

У матеріалах справи міститься заява голови Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області Сапожника А. про проведення розгляду справи без участі представника Павлівської сільської ради. Разом з тим, у попередньому судовому засіданні представник заінтересованої особи Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області Вакулюк С. В. підтвердив всі обставини, на які в судовому засіданні посилалася заявниця ОСОБА_1 .

ІІІ. Встановлені обставини справи

Судом становлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна від 30.05.2007 року житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Завидівської сільської ради від 30.05.2007 року за № 14 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с.10).

З виписки від 22.05.2026 № 19 з погосподарської книги № 3 за 2026 рік слідує, що житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 побудований у 1968 році (а.с.12)

Згідно з довідкою Павлівської сільської ради № 20 від 22.05.2026 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані та спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , а також вели спільне господарство з 1996 року по день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с.11).

У копії будинкової книги наявні відомості про прописку/реєстрацію мешканців у будинку АДРЕСА_1 , де ОСОБА_2 вказаний головою сім`ї (прописаний з 1996 року), а ОСОБА_1 — член родини/співмешканка (прописана з 1998 року), разом із її дітьми та онуками (а.с.74-89).

У матеріалах справи також містяться копії спільних сімейних фотографій, які демонструють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у домашньому побуті, під час ведення присадибного господарства та на сімейних святах.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області 23 липня 2024 року (актовий запис № 59), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Завидів Володимирського району Волинської області у віці 61 року (а.с.8).

З довідки Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області № 22 від 03.12.2025 р. слідує, що заповіт від імені померлого не посвідчувався, пережилого подружжя немає, а єдиною особою, яка проживала з ним на день смерті, є ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 здійснила поховання співмешканця ОСОБА_2 , з яким була зареєстрована та проживала за однією адресою в АДРЕСА_1 та вела спільне домашнє господарство на день смерті (довідка Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 21.08.2026 № 25, а.с 73, 80-81).

Згідно з відповіддю Іваничівської державної нотаріальної контори від 11.07.2026 № 177/01-16 спадкова справа на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в нотаріальній конторі не заводилася, заповіти/спадкові договори не посвідчувалися (а.с.31).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00060119887 від 31.07.2026 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 слідує, що заявниця з 09 серпня 1974 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який розірвано рішенням Іваничівського районного суду Волинської області № 2-605/2010 від 24.12.2010 року (а.с.37-39). Рішення Іваничівського районного суду Волинської області № 2-605/2010 від 24.12.2010 року набрало законної сили 25 лютого 2011 року (а. с. 87).

З повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00060206875 від 08.08.2026 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 з 02.05.1985 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду м. Нововолинська Волинської області від 14.01.1994 року. Також у Володимирському відділі ДРАЦС у Володимирському районі Волинської області наявний актовий запис про народження дитини, батьком якої вказано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.46-48). Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.12.2006 року слідує, що син ОСОБА_2 - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.72).

Приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Ушакова Ю.А. надала заявниці роз`яснення від 09.12.2025 № 279/01-16 про неможливість відкриття спадкової справи через відсутність документів про шлюб чи родинні відносини, та рекомендувала звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини для спадкування у четвертій черзі за законом (а.с.7).

Отже, заявниця позбавлена можливості оформити спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , а тому звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу.

Факт проживання однією сім`єю в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_9 , сусідка заявниці, яка дала показання про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали як подружжя і вели господарство: колись тримали худобу (кури, гуси і свині). ОСОБА_3 працював у колгоспі, а потім вже був вдома. Згодом життя ОСОБА_3 погіршилося через хворобу шлунка.

Свідок ОСОБА_10 , сусідка заявниці, в судовому засіданні дала показання про те, що сім`я ОСОБА_1 переїхала на сусідню вулицю в село проживати. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали як подружжя, ОСОБА_4 працювала і дбала про сім`ю. Разом із ОСОБА_2 вони обробляли городи і по господарству все робили разом. Протягом останніх років ОСОБА_4 за станом здоров`я вже не їздила на заробітки, а після погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 (останнім часом у ОСОБА_3 були відхилення в орієнтуванні в часі, просторі та власній особистості) саме ОСОБА_1 доглядала за ним, оскільки син ОСОБА_2 – ОСОБА_5 помер, а іншої сім`ї ОСОБА_3 не мав.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 , який є сусідом заявниці, суду показав, що знає сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше двадцяти років. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили однією сім`єю, як подружжя. Тримали велику рогату худобу, обробляли землю (садили і сіяли город). ОСОБА_4 і ОСОБА_3 допомагали один одному по господарству. У ОСОБА_3 був син, який давно помер, а у ОСОБА_4 – 5 дітей. З часом ОСОБА_2 занедужав, а доглядала його ОСОБА_4 . Після смерті похованням ОСОБА_3 займалася ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дала показання про те, що в с. Завидів проживає з 1981 року, а з 1985 по 2015 працювала сільським головою. ОСОБА_4 працювала в колгоспі дояркою та виховувала дітей. ОСОБА_3 теж працював, був мисливцем. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 одружені не були, однак проживали як подружжя, зробили у будинку ремонт, тримали худобу. Згодом ОСОБА_3 захворів, а доглядала його ОСОБА_4 . Син ОСОБА_3 давно помер. Крім того, свідок оглянула фотографії, що містяться у справі, та підтвердила. що на них зображені заявниця та її співмешканець - ОСОБА_13 .

Показання свідків є послідовними, несуперечливими та повністю узгоджуються з показанням ОСОБА_1 , письмовими матеріалами справи. Суд не має підстав сумніватися у правдивості свідчень вказаних осіб.

IV. Застосоване законодавство та висновки суду

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У пункті 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За положеннями частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. За приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

У п. 104-106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку.

Як слідує із роз`яснень, містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу обов`язковою умовою є наявність таких ознак: спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних витрат, придбання майна для спільного користування.

Крім того, за загальним правилом про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Згідно з ст. 1217, ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд в порядку окремого провадження розглядає цивільні справи про встановлення фактів, що має юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу породжує для заявниці юридичні наслідки, оскільки є необхідним для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що між заявницею та ОСОБА_2 існували усталені шлюбні відносини та вони вели спільний побут, а тому вимога про встановлення факту проживання як подружжя без реєстрації шлюбу є законною та обґрунтованою.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо періоду проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд враховує положення ст. 5 Цивільного кодексу України щодо дії актів цивільного законодавства у часі, а також Прикінцеві положення Сімейного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року. Оскільки Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР, який діяв до 01 січня 2004 року, не передбачав правових наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу, а норми Сімейного кодексу України не мають зворотної дії в часі, правові наслідки проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть застосовуватися судом виключно до відносин, які виникли починаючи з 01 січня 2004 року. З огляду на викладене факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути встановлений судом виключно за період, починаючи з 01 січня 2004 року.

Також суд враховує, що згідно зі ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Факт спільного проживання чоловіка і жінки як сім`ї без офіційної реєстрації шлюбу не може бути встановлений на той період, коли чоловік або жінка перебували у зареєстрованому шлюбі з іншими. Отже, винесення судом рішення про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за умови, що обидва або один з них перебували в офіційному шлюбі з іншими особами, призведе до порушення принципу одношлюбності, передбаченого ст. 25 СК України. Аналіз ст. 25 та ст. 74 СК України вказує на те, що обов`язковою передумовою для застосування положення ст. 74 СК України є, серед іншого, підтвердження того, що особа не перебуває в жодному іншому шлюбі (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2022 р. у справі № 523/6717/15-ц).

Оскільки заявниця ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі до 25.02.2011 року (дата набрання законної сили рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 24.12.2010 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ), тому встановленню в судовому порядку підлягає період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26 лютого 2011 року по 17 липня 2024 року. Отже, заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

V. Судові витрати

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати у справах окремого провадження не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Тому, судові витрати слід залишити за заявницею.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 89, 175, 265, 293, 315 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області про встановлення факту спільного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу - задовольнити частково.

Установити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з 26 лютого 2011 року по день смерті ОСОБА_2 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за заявником ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 12, с. Павлівка, Володимирський р-н, Волинська обл.

Суддя І. Є. Малюшевська