Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №480/9623/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Справа № 480/9623/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/9623/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_2 ), в якій просив:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, а саме за період з 15.04.2022 до 29.04.2022 включно,

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, а саме за період з 15.04.2022 по 29.04.2022 включно із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу лікування, з урахуванням проведених виплат за цей період.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . У березні 2022 року отримав травму за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини. Внаслідок отриманих травм 17.01.2023 був звільнений з військової служби. Вказує, що йому не було здійснено належне нарахування та виплата додаткової винагороди за період з 15.04.2022 по 29.04.2022 у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача надіслав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . У відзиві вказує, що підставою для виплати спірної винагороди є такі підстави, які пов`язані поранення із захистом Батьківщини, факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, чи перебування у відпустці для лікування після такого поранення. Питання наявності чи відсутності певного діагнозу у особи є виключною дискрецією військової лікарської комісії а не військової частини НОМЕР_1 . Представник відповідача стверджував що відсутні підстави для виплати спірної винагороди позивачу.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому підтримав, викладені у позові доводи та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи та, зокрема, копією військового квитка підтверджується, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у складі військової частині НОМЕР_1 з 28.02.2019 до 17.01.2023 на посаді водія (а. с. 12-15,29).

Довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , підтверджується, що позивач в період з 24.02.2022 до 21.04.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Київської області (а. с. 17).

У позові позивач вказує, що він під час проходження служби отримав акустичну травму у березні 2022 року. У зв`язку з погіршенням фізичного стану 15.04.2022 був госпіталізований до Національного військово-медичного клінічного центу "Головний військовий клінічний шпиталь", де перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні до 29.04.2022.

Відповідно до виписного епікризу Національного військового медичного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" № 4624 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 15.04.2022 до 29.04.2022 з основним діагнозом "тривожно-невротичний синдром з інсомрією з виходом в одужанням" та супутнім діагнозом "Акустична травма (03.2022) у вигляді хронічної двобічної сенсороневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 4 м на кожне вухо. Хронічний дискогенний полірадикулярний синдром з переважним ураженням С5-С7, L4-SІ, корінців ліворуч, нестійка ремісія на фоні розповсюдженого остеохондрозу поперекового відділу хребта". Потребує продовження стаціонарного лікування у клініці неврології за територіальним принципом (а. с. 18).

Також відповідно до перевідного епікризу медичної частини військової частини НОМЕР_3 позивач перебував на стаціонарному лікуванні неврологічного відділення з 17.05.2022 до 28.05.2022 (а. с. 19), та в подальшому з 28.05.2022 до 18.06.2022 у відділенні психоневрологічної реабілітації медичної частини військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується виписним епікризом (а. с. 20-21).

У подальшому, з 05.11.2022 до 14.01.2023, позивач проходив лікування в Київському обласному центрі ментального здоров`я", та в інших медичних закладах (а. с. 22-24, 31-40, 42-44).

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано направлення ОСОБА_1 , для встановлення групи інвалідності чи встановлення відсотку втрати працездатності у зв`язку з наявністю захворювання пов`язаного із захистом батьківщини (а. с. 30).

За результатами медичного огляду позивача Центральною військово-лікарняною комісією Збройних Сил України видано свідоцтво про хворобу від 13.01.2023 за № 246, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а. с. 25-26).

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 13.01.2023 за № 246, діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва (пункт 12):

Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад, прогредієнтний перебіг, тривожно-депресивний варіант з вираженою емоційною нестійкістю, стійким інсомнічним синдромом та суїцидальними висловлюваннями. Хронічний дисцогенний полірадикулярний синдром, екструзії С3-С4, С5-С6, L5-L6, протрузії С4-С5, L2-S1 міжребцевих дисків, ретролістез І ступеню С5-С7, спінальний стеноз в шийному відділі з незначним порушенням функції хребта, ДЕП ІІ стадії у вигляді церебрастенічного синдрому, вестибуло-атактичного синдрому.

Захворювання ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Акустична травма (03.2022 анамнестично) у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 4 метра на кожне вухо. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (а. с. 25-26).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2023 № 19, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а. с. 29).

У подальшому, позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з листом від 21.05.2024, у якому просив надати відомості про суми та періоди виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за період проходження служби (а. с. 41), на що отримав довідку про доходи з якої вбачається, що у спірний період відповідач здійснив виплату додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 грн, не в повному обсязі (а. с. 45).

Відтак, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, за період з 15.04.2022 до 29.04.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, а також стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до положень частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частина 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про ведення воєнного стану в Україні" (затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022) в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово іншими Указами Президента України цей строк продовжувався та триває станом і на сьогодні.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року № 350, від 01.04.2022 №400, які згідно із положеннями вказаних Постанов, застосовуються з 24.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану в і й с ь к о в о с л у ж б о в ц я м Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “є Підтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, т р а в м о ю, каліцтвом), пов`язаним із захистом Б а т ь к і в щ и н и, п е р е б у в а ю т ь на с та ц і о н а р н о м у л і к у ва нні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії…”.

Отже, вказаним нормативно-правовим актом визначено дві основні умови для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн у разі якщо військовослужбовець був поранений (отримав контузію, т р а в м у, каліцтво):

- факт отримання саме поранення (контузії, травми, каліцтво), пов`язаних із захистом Батьківщини.

- часова межа - перебування на с т а ц і о н а р н о м у лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або ж період перебування у відпустці для лікування п і с л я тяжкого поранення (за висновком ВЛК). При цьому чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо періоду та/або кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за в и с н о в к о м (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) к о м і с і ї, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Поряд з цим, установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у Збройних Силах України урегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1.3 глави 1 розділу I якого передбачено, що визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть є основними завданнями військово-лікарської експертизи.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (п.2.1 глави 2 розділу I Положення №402).

Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням (пункт 20.1 глави 20 розділу II Положення №402).

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини” - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Таким чином, формулювання причинного зв`язку з наявними у позивача захворюваннями та травмою, які встановлені ВЛК у свідоцтві про хворобу у січні 2023 року (а.с.25-26) (тобто вже після стаціонарного лікування в квітні 2022р.), а саме: "З а х в о р ю в а н н я, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" та Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби" не є тотожним формулюванню "Поранення (т р а в м а, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", оскільки у першому випадку є йдеться про захворювання, а не про травму, а в другому випадку травма пов`язана з проходженням військової служби, а не пов`язана із захистом Батьківщини.

Втім у цій справі в матеріалах відсутні докази підтвердження факту пов`язаності отриманої позивачем травми у березні 2022р. саме із захистом Батьківщини. Постанов комісій про причинний зв`язок травми (отриманої у березні 2022р.) з таким формулюванням як "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" станом на момент розгляду справи суду не надано.

Отже, позивачем не дотримано першу умову для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн.

Крім того, відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерство оборони України від 07.06.2018 № 260 у редакції чинній на час звернення позивача до відповідача (а.с.41) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

П і д с т а в о ю для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є д о в і д к а п р о о б с т а в и н и т р а в м и (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) п і д час за х и с т у Б а т ь к і в щ и н и.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів долучення до звернення такої довідки (а.с.41). Довідку про обставини травми (контузії, травми, каліцтва) позивач не надав і до матеріалів справи.

Щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 15.04.2022 до 29.04.2022 матеріалами справи підтверджено, що позивачу у цей період перебував на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом "тривожно-невротичний синдром з інсомрією з виходом в одужанням" та супутнім діагнозом "Акустична травма (03.2022) у вигляді хронічної двобічної сенсороневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 4 м на кожне вухо. Хронічний дискогенний полірадикулярний синдром з переважним ураженням С5-С7, L4-SІ, корінців ліворуч, нестійка ремісія на фоні розповсюдженого остеохондрозу поперекового відділу хребта" (а.с.18). Поряд з цим у виписному епікризі відсутні відомості про те, що позивач у цей період перебував на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку із отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Тобто позивачем не дотримано і другу умову для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн.

За вказаних обставин та досліджених доказів, беручи до уваги не надання станом на момент розгляду справи суду постанови відповідної комісії про причинний зв`язок травми (отриманої, як вказує позивач у березні 2022р.) з таким формулюванням як "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", судовим розглядом не підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 15.04.2022 до 29.04.2022, саме у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, оскільки, як зазначено вище, підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень за час перебування на лікуванні у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є факт перебування саме на стаціонарному лікуванні та саме внаслідок такого поранення, а із вказаної вище медичної документації, не вбачається пов`язаність стаціонарного лікування позивача у період з 15.04.2022 до 29.04.2022 з наслідками травми, отриманої у березні 2022р. саме у зв`язку із захистом Батьківщини, тому правові підстави для виплати позивачу такої додаткової винагороди за вказаний вище період перебування на лікуванні відсутні.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

У постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час не допуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду із вимогами про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім`ям під час дії воєнного стану за квітень 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко