Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №460/10028/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Рівне№460/10028/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178;

-зобов`язати здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно особистого користування під час проходження військової служби в період з 02.03.2022 по 11.05.2026 включно, відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, за закупівельними цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2026 вказівками начальника тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2025 №2398/1/8732;

-зобов`язати здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане інвентарне речове майно (за винятком бронежилета, чохла до нього, шолома бойового балістичного та чохла до нього) під час проходження військової служби в період з 02.03.2022 по 11.05.2026 включно, відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, за закупівельними цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2026 вказівками начальника тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2025 №2398/1/8732;

-зобов`язати нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.05.2026 по дату виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за цим позовом включно, з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” №4695-ІХ на 01 січня 2026 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 11.06.2026 відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 02.03.2022 по 11.05.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , та наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 01.05.2026 №165 був звільнений з військової служби у запас, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2026 №135 виключений зі списків особового складу. Вказує, що у рапорті про звільнення від 15.04.2026 за вх. №1633/р просив провести розрахунок та виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, однак при звільненні така компенсація йому нарахована та виплачена не була. Зазначає, що з листа військової частини НОМЕР_2 від 18.05.2026 №1917/209Ф та долученої до нього довідки №9 про вартість речового майна йому стало відомо про невиплату компенсації за речове майно, яке належало до видачі відповідно до встановлених норм забезпечення, але фактично не було отримане ним протягом проходження військової служби, при цьому у вказаній довідці не зазначено кількість таких предметів речового майна. Позивач вважає, що обов`язок щодо належного розрахунку та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно покладено саме на військову частину НОМЕР_1 , а перебування останньої на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 не звільняє її від такого обов`язку, у зв`язку із чим вважає бездіяльність відповідача протиправною та звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна відсутні, оскільки відповідно до положень Інструкції №232 військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, при звільненні у запас предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються, а тому, на думку відповідача, у позивача не виникло права на отримання такого майна в натурі та, відповідно, похідного права на грошову компенсацію його вартості. Крім того, відповідач вказує, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником бюджетних коштів, не має власної речової служби та фінансового органу і не здійснює безпосереднього речового та фінансового забезпечення військовослужбовців, оскільки перебуває на повному обслуговуванні військової частини НОМЕР_2 , до компетенції якої належать складання відповідних довідок-розрахунків та здійснення виплат. З огляду на це відповідач вважає, що військова частина НОМЕР_1 діяла відповідно до вимог чинного законодавства, не допустила протиправної бездіяльності щодо позивача та не мала правових і фактичних повноважень самостійно нарахувати і виплатити спірну компенсацію, у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно змісту якої останній просить суд задовольтнити ползовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 02.03.2022 по 11.05.2026. Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022 №49 позивача призначено на посаду у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 01.05.2026 №165 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як вбачається з матеріалів справи, у рапорті про звільнення, зареєстрованому 15.04.2026 за вх. №1633/р, позивач просив, зокрема, провести розрахунок та виплату грошової компенсації вартості неотриманого ним речового майна відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.05.2026 №135 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

При виключенні зі списків особового складу військової частини позивачу видано речовий атестат, у якому зазначено відомості щодо отриманого ним під час проходження військової служби речового майна та дат його видачі.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 18.05.2026 №1917/209Ф позивачу надано інформацію щодо проведених з ним розрахунків при звільненні. Зазначений лист ОСОБА_1 отримав 23.05.2026.

Разом із вказаним листом позивачу надано довідку №9 про вартість речового майна, що належить до видачі, у якій відсутні відомості про кількість предметів речового майна, які не були видані позивачу протягом проходження військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, грошова компенсація вартості речового майна, яке, за твердженням позивача, належало йому до видачі відповідно до встановлених норм забезпечення, однак фактично не було отримане протягом проходження військової служби, при його звільненні та виключенні зі списків особового складу військової частини виплачена не була.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом № 2011-XII.

За змістом частини другої статті 1-2 Закону № 2011-XII, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з абзацом другим пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції № 232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції № 232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції № 232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції № 232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19-а чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Так, за приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

В свою чергу, пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком № 178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Доводи відповідача про те, що всупереч закону позивач своїм правом на грошову компенсації вартості не отриманого речового майна при звільнені не скористався та з відповідним рапортом до командування Військової частини не звернувся, суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Як було зазначено вище, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 02.03.2022 по 11.05.2026. Відповідач у відзиві також визнає зазначений період проходження позивачем військової служби. Згідно з наказом від 02.03.2022 №49 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2026 №135 його виключено зі списків особового складу.

Судом також встановлено, що ще до виключення зі списків особового складу, у рапорті про звільнення, зареєстрованому 15.04.2026 за вх. №1633/р, ОСОБА_1 просив провести розрахунок та виплатити йому грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна відповідно до Порядку №178.

Таким чином, позивач належним чином та у передбачений Порядком №178 спосіб реалізував своє право на отримання відповідної компенсації, подавши рапорт за місцем проходження військової служби до його виключення зі списків особового складу.

За таких обставин після надходження зазначеного рапорту у відповідача виник обов`язок забезпечити його належний розгляд, встановити за даними речового обліку перелік та кількість предметів речового майна, право на отримання яких виникло у позивача відповідно до норм забезпечення протягом періоду служби, однак які фактично йому не були видані, визначити їх вартість, оформити передбачену Порядком №178 довідку та вирішити питання про нарахування і виплату грошової компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи, листом військової частини НОМЕР_2 від 18.05.2026 №1917/209Ф позивачу надано інформацію щодо проведених при звільненні виплат, до якої долучено довідку №9 про вартість речового майна, що належить до видачі. Водночас у зазначеній довідці відсутні відомості про кількість предметів речового майна, які не були видані позивачу протягом проходження військової служби, а грошова компенсація їх вартості позивачу не нарахована та не виплачена.

Наявність у матеріалах справи речового атестата, виданого ОСОБА_1 при виключенні зі списків особового складу військової частини, у якому відображено відомості про фактично отримані ним предмети речового майна та дати їх видачі, свідчить про можливість встановлення на підставі даних речового обліку обсягу майна, право на яке виникло у позивача відповідно до норм забезпечення, але яке фактично не було йому видане.

При цьому саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок належного ведення обліку речового майна та оформлення документів, необхідних для реалізації військовослужбовцем права на передбачену законом компенсацію. Відсутність у довідці №9 відомостей щодо кількості неотриманих предметів не може створювати негативних наслідків для позивача та бути підставою для позбавлення його права на компенсацію.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що військова частина НОМЕР_1 не є належним суб`єктом виконання відповідного обов`язку у зв`язку з перебуванням на фінансовому та речовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .

Як зазначає сам відповідач, військова частина НОМЕР_1 здійснювала кадровий облік позивача та видавала накази, які є підставою для здійснення відповідних видів забезпечення, тоді як безпосереднє фінансове обслуговування здійснювали військові частини, на забезпеченні яких перебувала військова частина НОМЕР_1 ; з 01.09.2023 таким розпорядником була військова частина НОМЕР_2 .

Разом з тим відповідно до пункту 4 Порядку №178 компенсація виплачується за місцем військової служби за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини. Тому внутрішня організація фінансового та речового забезпечення військової частини, зокрема передача функцій безпосереднього фінансового обслуговування іншій військовій частині, не може звужувати обсяг установленого законом права військовослужбовця та не звільняє військову частину, у якій особа проходила військову службу, від обов`язку в межах наданих їй повноважень забезпечити реалізацію такого права шляхом оформлення необхідних документів, прийняття відповідного наказу та організації нарахування і виплати належної компенсації.

Посилання відповідача на відсутність у військової частини НОМЕР_1 власної речової служби, фінансового органу та бюджетних асигнувань також не спростовують факту порушення права позивача. Організаційні особливості фінансового забезпечення військової частини стосуються внутрішнього розподілу компетенції між військовими частинами та не можуть бути покладені на військовослужбовця як підстава для невиконання перед ним установленого державою соціального зобов`язання. Відповідач сам зазначає, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на повному фінансовому та речовому обслуговуванні військової частини НОМЕР_2 . Отже, за необхідності саме відповідач повинен забезпечити взаємодію з обслуговуючою військовою частиною для формування необхідних розрахункових документів та проведення виплати, а не перекладати негативні наслідки такої організації забезпечення на позивача.

Поряд із цим суд звертає увагу, що Порядок №178 не ставить виникнення права військовослужбовця на грошову компенсацію у залежність від фактичної наявності у конкретної військової частини власного фінансового органу чи речової служби. Визначальними обставинами є виникнення права на відповідні предмети речового майна згідно з нормами забезпечення, їх фактичне неотримання, настання передбаченої пунктом 3 Порядку №178 підстави для виплати та звернення військовослужбовця із відповідним рапортом.

У цій справі такі умови наявні: позивач проходив військову службу, звільнений з неї та виключений зі списків особового складу 11.05.2026, до звільнення звернувся із рапортом про виплату компенсації, а матеріалами справи підтверджується, що питання щодо належного йому до видачі, але фактично неотриманого речового майна залишилося невирішеним.

Щодо вартості майна, яка має застосовуватися при визначенні розміру компенсації, суд зазначає таке.

За змістом пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, складається виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони станом на 1 січня поточного року.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2026 у справі №560/17635/24 уточнив, що для цілей Порядку №178 такою є закупівельна вартість, розрахована станом на 1 січня року, в якому повинна бути проведена виплата, зокрема року звільнення військовослужбовця.

Оскільки ОСОБА_1 звільнено та виключено зі списків особового складу у 2026 році, а рапорт про виплату компенсації подано 15.04.2026, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру належної позивачу компенсації застосуванню підлягає закупівельна вартість відповідних предметів речового майна, визначена станом на 01.01.2026, зокрема відповідно до вказівок начальника тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2025 №2398/1/8732 у частині визначених ними вартісних показників відповідного речового майна.

При цьому компенсації підлягає не абстрактна вартість усього передбаченого нормами речового майна за період служби, а вартість саме тих конкретних предметів, право на отримання яких відповідно до норм забезпечення фактично виникло у ОСОБА_1 протягом проходження військової служби з 02.03.2022 по 11.05.2026, проте які йому не були видані. При здійсненні розрахунку відповідач зобов`язаний урахувати дані речового атестата, карток та інших документів речового обліку щодо фактично виданого позивачу майна, строки його носіння та норми забезпечення, чинні у відповідні періоди.

Аналогічний підхід стосується заявленої позивачем вимоги щодо компенсації вартості неотриманого інвентарного речового майна, за винятком бронежилета, чохла до нього, шолома бойового балістичного та чохла до нього. При вирішенні питання про обсяг такої компенсації визначальним є не саме найменування майна як інвентарного, а встановлення відповідно до норм речового забезпечення факту виникнення у позивача права на конкретний предмет та факту його неотримання. Відтак компенсації підлягає вартість тих предметів, які відповідно до встановлених норм належали позивачу до видачі та щодо яких законодавством передбачена можливість грошової компенсації, за виключенням предметів, прямо вилучених позивачем зі своїх вимог.

Таким чином, сукупність установлених судом обставин свідчить про те, що відповідач, отримавши рапорт ОСОБА_1 від 15.04.2026, не забезпечив визначення повного переліку належного позивачу, але неотриманого ним речового майна, не здійснив розрахунок його вартості відповідно до Порядку №178 та не забезпечив виплату відповідної грошової компенсації.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є протиправною, а належним та ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна особистого користування, а також неотриманого інвентарного речового майна у заявлених позивачем межах, за період проходження військової служби з 02.03.2022 по 11.05.2026, виходячи із закупівельних цін відповідних предметів станом на 01.01.2026 та з урахуванням фактично отриманого ним речового майна.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Статтею 116 КЗпП України встановлено обов`язок роботодавця провести із працівником остаточний розрахунок при звільненні.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум відповідне відшкодування виплачується у разі вирішення спору на користь працівника повністю або частково.

Норми спеціального законодавства, якими врегульовано проходження військової служби та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, не містять окремого механізму відповідальності за несвоєчасний остаточний розрахунок при звільненні, у зв`язку із чим до таких правовідносин застосовуються приписи статей 116, 117 КЗпП України.

Разом з тим предметом відповідальності за статтею 117 КЗпП України є саме затримка фактичної виплати суми, яка належала особі при звільненні. Період такої затримки та остаточний обсяг відповідальності безпосередньо пов`язані з моментом проведення фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час її розгляду грошова компенсація вартості неотриманого ОСОБА_1 речового майна відповідачем не нарахована, її конкретний розмір не визначений та фактична виплата не проведена.

Саме у межах цієї справи суд уперше вирішує спір щодо наявності у позивача права на відповідну грошову компенсацію та покладає на відповідача обов`язок провести її нарахування і виплату.

Отже, на час ухвалення рішення відсутній завершений період затримки остаточного розрахунку щодо спірної виплати, оскільки відсутня кінцева дата такого періоду – день фактичної виплати грошової компенсації. Відсутній також визначений відповідачем розмір основної заборгованості, який має істотне значення для вирішення питання про обсяг відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд пов`язує закінчення порушення, передбаченого статтею 117 КЗпП України, саме з проведенням фактичного розрахунку. До моменту здійснення такого розрахунку остаточно не визначений період прострочення, а відтак неможливо встановити всі юридично значимі обставини, необхідні для визначення належного до виплати розміру середнього грошового забезпечення.

При цьому задоволення в межах цієї справи вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення «по дату виплати грошової компенсації за неотримане речове майно» фактично означало б вирішення судом правовідносин на майбутнє, оскільки така дата на момент розгляду справи ще не настала та залежить від виконання відповідачем цього судового рішення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав, свобод та інтересів особи, а не на вирішення спору щодо можливого майбутнього порушення права. Суд не може наперед виходити з припущення, що після набрання рішенням законної сили відповідач несвоєчасно виконає покладений на нього обов`язок або не здійснить передбачені законодавством виплати, пов`язані з таким виконанням.

Поряд із цим лише після фактичного нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно стане можливим остаточно встановити суму несвоєчасно виплачених при звільненні коштів, дату проведення остаточного розрахунку та відповідний період затримки, а також надати правову оцінку діям відповідача в контексті статті 117 КЗпП України з урахуванням усіх обставин, які існуватимуть на момент фактичного розрахунку.

Таким чином, сам по собі висновок суду в цій справі про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно не є достатньою підставою для одночасного визначення та присудження середнього грошового забезпечення за період, кінцева дата якого на час розгляду справи невідома.

Вказане не позбавляє позивача права після проведення відповідачем фактичного розрахунку, за наявності передбачених законом підстав, звернутися за захистом права на отримання відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

За таких обставин позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.05.2026 по дату фактичної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно є передчасними, а тому задоволенню в межах цієї справи не підлягають.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про передчасність зазначеної вимоги в цілому, відсутні правові підстави на цій стадії вирішувати питання щодо способу обчислення такого середнього грошового забезпечення, у тому числі щодо застосування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, та відповідних тарифних коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Надання правової оцінки цим питанням до виникнення та остаточного формування відповідних правовідносин також становило б вирішення судом спору на майбутнє.

Враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності та наведене правове регулювання, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , а саме визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату такої компенсації за неотримане речове майно особистого користування та інвентарне речове майно у заявлених позивачем межах за період проходження військової служби з 02.03.2022 по 11.05.2026, виходячи із закупівельної вартості відповідних предметів речового майна станом на 01.01.2026, з урахуванням фактично отриманого позивачем речового майна.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 12.05.2026 по день фактичної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно слід відмовити як у передчасно заявлених.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно особистого користування під час проходження військової служби в період з 02.03.2022 по 11.05.2026 включно, відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, за закупівельними цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2026 вказівками начальника тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2025 №2398/1/8732.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане інвентарне речове майно (за винятком бронежилета, чохла до нього, шолома бойового балістичного та чохла до нього) під час проходження військової служби в період з 02.03.2022 по 11.05.2026 включно, відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, за закупівельними цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2026 вказівками начальника тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2025 №2398/1/8732.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 пропорційну частину судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Н.В. Друзенко