Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №460/6021/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Рівне№460/6021/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у незаконному затриманні ОСОБА_1 11.11.2025; визнання протиправним і скасування наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року визнано заяву про відвід судді Н.В. Друзенко необґрунтованою та передано справу №460/6021/26 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Н.В. Друзенко в адміністративній справі 460/6021/26 - залишено без задоволення.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків – відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів по справі - відмовлено.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року зупинено провадження по справі №460/6021/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій до набрання законної сили рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року по справі №460/22029/25.

Вказаним рішенням у задоволені позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі №460/22029/25 - без змін.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 року поновлено провадження у справі №460/6021/26 та здійснено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.11.2025 незаконно затримано, взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 та направлено на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої відповідно до картки обстеження та медичного огляду №2025-1111-1520-5556-3 від 11.11.2025 його визнано придатним до військової служби, а відомості про результати медичного огляду відображено у довідці ВЛК №2025-111-1520-5556-3 від 11.11.2025, яка, за його твердженням, не містить підписів голови, секретаря та членів військово-лікарської комісії і печаток лікарі, вказує що зазначеного огляду взагалі не проходив. Заначає, що в подальшому відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.11.2025 №1699 його призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби. Позивач вважає дії, пов`язані з його взяттям на військовий облік, проходженням військово-лікарської комісії та призовом на військову службу під час мобілізації, протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що 11.11.2025 під час проведення заходів з оповіщення ОСОБА_1 за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» встановлено, що останній є військовозобов`язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із чим його взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 та направлено на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої відповідно до картки обстеження та медичного огляду №2025-1111-1520-5556-3 від 11.11.2025, підписаної головою, секретарем та членами ВЛК і скріпленої відповідними печатками лікарів, позивача визнано придатним до військової служби, тоді як довідка ВЛК від 11.11.2025, на відсутність підписів і печаток у якій посилається позивач, є витягом із системи «Оберіг» та таких реквізитів не містить. Вказує, що 11.11.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1699 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, при цьому призов військовозобов`язаних допускається незалежно від місця їх перебування на військовому обліку, а всі передбачені законодавством заходи щодо взяття позивача на військовий облік, проходження ним медичного огляду та оформлення призову були дотримані. Також відповідач зазначає, що наказ про призов як індивідуальний акт вичерпав свою дію фактом його виконання, позивач набув статусу військовослужбовця, а припинення військової служби можливе лише з підстав, установлених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із чим вважає дії щодо призову ОСОБА_1 законними та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що процедура призову на військову службу під час мобілізації та правовідносини щодо подальшого проходження військової служби регулюються різними нормами законодавства, а тому можливі порушення процедури призову не є самостійною підставою для звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини. Вказує, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною та такою, що вже відбулася, а її визнання протиправною не спричиняє автоматичного відновлення попереднього становища особи, оскільки після призову ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця, а припинення військової служби можливе виключно з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зазначає, що позивачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено наявності передбачених законом підстав, які унеможливлюють подальше проходження ним військової служби, а обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання військової частини прийняти рішення про його звільнення та виключення зі списків особового складу не відповідає характеру спірних правовідносин і не може бути наслідком оскарження процедури призову, у зв`язку із чим відповідач вважає вимоги про скасування відповідного наказу та зобов`язання звільнити ОСОБА_1 з військової служби безпідставними та просить у їх задоволенні відмовити повністю.

Позивачем подано заперечення на відзиви відповідача 1 та відповідача 2, згідно змісту яких останній позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, відомості про якого містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення заходів з оповіщення військовозобов`язаних ОСОБА_1 було оповіщено, а за результатами перевірки його військово-облікових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено відсутність відомостей про обставини, які б виключали можливість його призову на військову службу під час мобілізації.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 було направлено для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду №2025-1111-1520-5556-3 від 11.11.2025 за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, відомості про результати проходження позивачем військово-лікарської комісії також відображені у довідці ВЛК №2025-111-1520-5556-3 від 11.11.2025, сформованій як витяг із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», яка не містить підписів голови, секретаря та членів військово-лікарської комісії і печаток лікарів.

Згідно з обліковою карткою ОСОБА_1 , 11.11.2025 позивача взято на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 , після чого його було направлено на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В подальшому, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2025 №1699, ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації.

З матеріалів справи вбачається, що після призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 був направлений для подальшого проходження військової служби до відповідної військової частини, що підтверджується наявними у матеріалах справи військово-обліковими документами та наказами по особовому складу.

Не погоджуючись із проведенням щодо нього заходів, пов`язаних із взяттям на військовий облік, проходженням військово-лікарської комісії та подальшим призовом на військову службу під час мобілізації, вважаючи відповідні дії та прийняті за їх результатами рішення протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На час виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом статті 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. (ч.4 ст. 22 Закону №3543-XII)

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1-3, 5, 7 статті 1 Закону №2232-XII Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

З огляду на зміст ч.9 ст.1 Закону №2232-XII, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Зі змісту ч.6 ст.2 Закону №2232-XII встановлено, що одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частиною 13 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

За приписами ч.14 ст.2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Вичерпний перелік підстав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначений у статті 23 Закону №3543-XII.

Пунктом 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 (далі за текстом Порядок №560) встановлено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Згідно з п.49 Порядку №560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Відповідно до абз.3, 4 п.69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути напр авлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Пунктами 70-74 Порядку №560 передбачено, що порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Медичний огляд резервістів та військовозобов`язаних може проводитися у закладах охорони здоров`я, що мають відповідний договір із НСЗУ за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік.

Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та (Київському та Севастопольському міських) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та Севастопольському про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку.

Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Згідно п.п.74-1 - 74-2 Порядку №560 для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Військовозобов`язаним та резервістам, які добровільно виявили бажання проходити військову службу в обраній ними військовій частині та призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період командирами військових частин відповідно до абзацу третього пункту 81 цього Порядку, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду видаються командирами військових частин або начальниками центру рекрутингу Збройних Сил за формою згідно з додатком 11.

Відповідно до п.75 Порядку №560 придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони.

До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я та класифікатором медичних інтервенцій, затвердженими відповідними наказами Мінекономіки.

Пунктом 81 Порядку №560 встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до п.82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі за текстом Положення №402), яким визначена процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З огляду на п.3.1 гл.3 р.ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Згідно із нормами Положення №402 у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 11.11.2025 під час проведення заходів з оповіщення військовозобов`язаних було проведено оповіщення ОСОБА_1 . За результатами перевірки відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» встановлено, що останній є військовозобов`язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому матеріалами справи не підтверджено наявності станом на 11.11.2025 належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або інших установлених законом обставин, які виключали можливість призову ОСОБА_1 на військову службу.

Поряд із цим суд враховує, що законодавство не ставить можливість призову військовозобов`язаного під час мобілізації у залежність виключно від місця його попереднього перебування на військовому обліку.

Так, пунктом 81 Порядку №560 прямо передбачено, що у разі призову військовозобов`язаних та резервістів не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов, а відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед направленням на військово-лікарську комісію.

Як вбачається з облікової картки ОСОБА_1 , 11.11.2025 позивача взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого направлено на проходження військово-лікарської комісії.

Таким чином, сама по собі обставина перебування позивача до 11.11.2025 на військовому обліку в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не виключала можливості здійснення його призову ІНФОРМАЦІЯ_9 та не свідчить про протиправність проведеної процедури, оскільки матеріалами справи підтверджується взяття позивача на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 до оформлення його призову.

Щодо проходження позивачем військово-лікарської комісії, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 70–74 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Рішення військово-лікарської комісії може бути переглянуто військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до пункту 75 Порядку №560 придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально, а висновки щодо придатності або непридатності, об`єктивні дані, виявлені під час медичного огляду, та встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду, засвідчуються його особистим підписом та скріплюються особистою печаткою.

З матеріалів справи судом встановлено, що 11.11.2025 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого відповідно до картки обстеження та медичного огляду №2025-1111-1520-5556-3 від 11.11.2025 його визнано придатним до військової служби.

Суд відхиляє посилання позивача на відсутність підписів голови, секретаря та членів військово-лікарської комісії безпосередньо на довідці ВЛК №2025-111-1520-5556-3 від 11.11.2025 як на обставину, що сама по собі свідчить про незаконність проведеного медичного огляду та подальшого призову.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідна довідка є сформованим із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» документом, у якому відображено результат проведеного медичного огляду. Водночас первинним документом, у якому зафіксовано результати медичного огляду позивача, є картка обстеження та медичного огляду №2025-1111-1520-5556-3 від 11.11.2025, яка містить відповідні відомості за результатами огляду лікарями.

Більше того, судом враховується, що правомірність проведення стосовно ОСОБА_1 медичного огляду та оформлення висновку військово-лікарської комісії від 11.11.2025 вже була предметом окремого судового розгляду.

Так, рішенням суду від 02.03.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій щодо проведення медичного огляду та оформлення висновку ВЛК від 11.11.2025, скасування такого висновку як незаконного та зобов`язання повідомити відповідні органи військового управління і вилучити відомості про нього з мобілізаційних систем, у тому числі застосунку «Резерв+», відмовлено повністю.

Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Відтак станом на час розгляду цієї справи висновок військово-лікарської комісії від 11.11.2025, яким ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби, є чинним, у встановленому законом порядку не скасований та породжує відповідні юридичні наслідки.

Суд зазначає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави повторно надавати оцінку правомірності проведення медичного огляду та чинності постанови ВЛК, які вже були безпосереднім предметом судового розгляду та щодо яких ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.

Тому доводи позивача, спрямовані на доведення незаконності його призову виключно з підстав стверджуваних ним порушень під час проходження ВЛК та оформлення її висновку, не можуть бути самостійною підставою для скасування оформленого щодо нього призову, оскільки відповідний висновок ВЛК залишається чинним.

Щодо доводів позивача про його незаконне затримання 11.11.2025, суд зазначає наступне.

Окремо суд надає оцінку вимозі позивача про визнання незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які, за твердженням позивача, полягали у його незаконному затриманні 11.11.2025.

Суд зазначає, що саме по собі перебування військовозобов`язаного у приміщенні територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час здійснення передбачених законом мобілізаційних заходів не є достатнім для висновку про застосування до нього незаконного затримання чи іншого протиправного позбавлення свободи.

Пунктом 6 Порядку №560 до процедури призову прямо віднесено прибуття військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уточнення військово-облікових даних, проходження медичного огляду, перевірку підстав для відстрочки, документальне оформлення призову та подальше відправлення призваного громадянина до місця проходження військової служби.

Отже, для кваліфікації відповідних дій саме як незаконного затримання недостатньо самого факту перебування особи у ТЦК та СП чи проходження нею впродовж певного часу мобілізаційних процедур. Такі твердження мають підтверджуватися належними та допустимими доказами фактичного примусового позбавлення особи свободи поза межами повноважень, визначених законом.

Натомість матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт незаконного затримання ОСОБА_1 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 11.11.2025.

Зокрема, суду не надано судового рішення, яке набрало законної сили, вироку суду або іншого процесуального рішення компетентного органу, яким було б установлено протиправне позбавлення ОСОБА_1 свободи, перевищення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 наданих їм повноважень чи вчинення ними відповідного кримінального правопорушення.

Судом таких обставин під час розгляду цієї адміністративної справи також не встановлено.

При цьому суд зауважує, що питання наявності у діях конкретних посадових осіб ознак кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним позбавленням особи свободи, перевищенням влади або службових повноважень, підлягає встановленню у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, а не шляхом фактичної підміни такого провадження адміністративним судом.

Адміністративний суд у межах предмета цієї справи перевіряє правомірність рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними публічно-владних управлінських функцій. Водночас установлення факту вчинення кримінального правопорушення конкретними особами, їх вини та кримінально-правова кваліфікація відповідних дій не належать до завдань адміністративного судочинства.

За відсутності належних доказів, які підтверджували б факт незаконного затримання позивача, саме по собі посилання ОСОБА_1 на примусовий характер його перебування у ІНФОРМАЦІЯ_8 11.11.2025 не є достатньою підставою для визнання дій відповідача протиправними.

Відтак суд не встановив фактичних та правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які, за твердженням позивача, полягали у його незаконному затриманні 11.11.2025.

Щодо правомірності призову позивача на військову службу під час мобілізації, суд зазначає наступне.

Пунктом 81 Порядку №560 передбачено, що призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а призов оформлюється відповідним наказом уповноваженого суб`єкта.

Згідно з пунктом 82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2025 ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 , проведено щодо нього передбачений законом медичний огляд, за результатами якого визнано придатним до військової служби, після чого оформлено його призов на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.11.2025 №1699 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби.

При цьому судом не встановлено, а позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що станом на момент оформлення призову він належав до категорії осіб, які відповідно до статті 23 Закону №3543-XII не підлягали призову на військову службу під час мобілізації, мав оформлену у встановленому законом порядку відстрочку від призову або був заброньований на період мобілізації.

Так само відсутні правові підстави для висновку про неможливість призову позивача за станом здоров`я, оскільки на момент його призову існував чинний висновок ВЛК від 11.11.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби, правомірність якого була предметом окремого судового розгляду, за результатами якого у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а відповідне рішення суду набрало законної сили.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить, що станом на 11.11.2025 ОСОБА_1 мав статус військовозобов`язаного, був узятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_9 , пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби, при цьому належних доказів існування оформленої відстрочки, бронювання або іншої передбаченої законом обставини, що виключала його призов, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд не встановив порушень процедури призову ОСОБА_1 , які могли б свідчити про протиправність його призову на військову службу під час мобілізації.

Поряд із цим суд звертає увагу, що відповідно до встановлених у справі обставин безпосередньою підставою оформлення призову ОСОБА_1 є наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.11.2025 №1699. Відтак у частині, в якій позивач пов`язує протиправність свого призову з наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025, такі доводи підлягають оцінці з урахуванням фактичного змісту та юридичного призначення кожного із зазначених наказів, оскільки саме наявними у матеріалах справи документами має підтверджуватися, яким суб`єктом та яким індивідуальним актом безпосередньо оформлено призов позивача на військову службу.

У будь-якому разі встановлені судом обставини не дають підстав для висновку про незаконність призову позивача з наведених ним у позові мотивів, оскільки на момент здійснення відповідних мобілізаційних заходів передбачені законом передумови для його призову були наявні, а обставин, які виключали можливість такого призову, судом не встановлено.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу, суд зазначає наступне.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 суд зазначає таке.

Зазначена позовна вимога обґрунтована позивачем протиправністю його призову на військову службу під час мобілізації та за своїм змістом є похідною від вимог про визнання незаконними дій, пов`язаних із проведенням щодо нього мобілізаційних заходів, та скасування акта, яким оформлено його призов.

Однак під час розгляду цієї справи суд не встановив протиправності призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Поряд із цим сам факт незгоди військовослужбовця з обставинами його призову не утворює самостійної передбаченої законом підстави для припинення військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, а її проходження та припинення здійснюються виключно у порядку та з підстав, установлених законом.

Матеріали справи не містять доказів існування стосовно ОСОБА_1 окремої встановленої законом підстави для звільнення з військової служби, яка була б предметом звернення позивача до уповноваженого органу та щодо реалізації якої таким органом було допущено протиправну бездіяльність або прийнято протиправне рішення.

Отже, за відсутності встановленої судом протиправності призову позивача та за відсутності самостійної передбаченої законом підстави для його звільнення з військової служби відсутні й правові підстави для покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини.

Інший підхід фактично означав би припинення судом проходження позивачем військової служби поза встановленими законом підставами та процедурою.

Таким чином, вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 як похідна від вимоги про визнання незаконним його призову також задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено послідовне здійснення щодо ОСОБА_1 передбачених законодавством мобілізаційних заходів: перевірку військово-облікових даних, взяття на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_9 , направлення та проходження військово-лікарської комісії, встановлення придатності до військової служби, документальне оформлення призову та направлення для проходження військової служби. Водночас доказів наявності станом на 11.11.2025 оформленої відстрочки, бронювання чи інших законодавчо визначених обставин, які виключали можливість призову позивача, суду не надано.

Доводи щодо незаконності висновку ВЛК від 11.11.2025 не спростовують правомірності призову, оскільки відповідний висновок є чинним, а рішенням суду від 02.03.2026, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо проведення медичного огляду, скасування висновку ВЛК та усунення відомостей про нього з відповідних інформаційних систем відмовлено повністю.

Так само матеріалами цієї справи не підтверджено факту незаконного затримання ОСОБА_1 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 11.11.2025, а судового рішення чи іншого належного процесуального документа компетентного органу, яким було б установлено відповідні протиправні дії посадових осіб, сторонами суду не надано та матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені фактичні обставини у їх сукупності та взаємозв`язку, а також враховуючи наведене правове регулювання, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які позивач пов`язує з його затриманням 11.11.2025, а також для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Відповідно, відсутні підстави й для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у незаконному затриманні ОСОБА_1 11.11.2025; визнання протиправним і скасування наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Н.В. Друзенко