Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №460/14714/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Рівне№460/14714/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до _Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з розрахунку 100000 гривень на місяць за період з 05.07.2025 по 18.03.2026 року; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з розрахунку 100000 гривень на місяць за періоди з 05.07.2025 по 18.03.2026 року, з урахуванням фактично виплачених сум. В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 04.07.2025 під час виконання бойового завдання в районі н. п. «С…» Харківської області позивач унаслідок мінометного обстрілу отримав мінно-вибухову травму та множинні осколкові поранення. У подальшому неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення. На переконання позивача, весь заявлений період його лікування був обумовлений отриманим під час захисту Батьківщини пораненням, а тому він має право на додаткову винагороду в розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу лікування. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Військова частина НОМЕР_1 не заперечує факту отримання позивачем поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та зазначає, що у зв`язку з таким пораненням позивачу вже нараховано додаткову винагороду: за липень 2025 року - 87096,78 грн, серпень 2025 року - 16129,03 грн, вересень 2025 року - 86666,67 грн, жовтень 2025 року - 100000 грн та листопад 2025 року - 90000 грн. Заперечуючи проти задоволення вимог за подальший період, відповідач посилається на відсутність постанови ВЛК про необхідність тривалого лікування позивача в період з листопада 2025 року по березень 2026 року. Вважає, що після чотирьох місяців безперервного лікування продовження виплати грошового забезпечення можливе виключно за наявності відповідного висновку ВЛК та наказу командира військової частини.

Ухвалою суду від 07.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до довідки про обставини травми № 4008 від 15.07.2025, 04.07.2025 під час виконання бойового завдання в районі н. п. «С…» Харківської області внаслідок мінометного обстрілу позивач отримав множинні осколкові поранення нижніх кінцівок та мінно-вибухову травму.

У довідці зазначено, що поранення одержано під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини; ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, умисного спричинення собі ушкодження чи вчинення правопорушення не встановлено.

З 05.07.2025 позивач послідовно проходив стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я з приводу отриманої мінно-вибухової травми, множинних осколкових поранень, поранень м`яких тканин лівого стегна та гомілки і наявності сторонніх тіл.

Матеріалами справи підтверджено стаціонарне лікування, зокрема, у періоди з 05.07.2025 по 11.07.2025, з 12.07.2025 по 21.07.2025 та з 21.07.2025 по 05.08.2025.

За результатами медичного огляду 05.08.2025 ВЛК встановила діагноз, пов`язаний із множинними осколковими пораненнями, отриманими 04.07.2025, та визначила причинний зв`язок: "поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

Разом з тим за ступенем тяжкості на той час ВЛК віднесла травму до легких та рекомендувала позивачу відпустку для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів.

03.09.2025 позивач повторно пройшов медичний огляд ВЛК.

У довідці ВЛК від 03.09.2025 № 2025-0903-1055-0438-7 встановлено діагноз: множинні вогнепальні осколкові поранення кінцівок від 04.07.2025, сліпі поранення м`яких тканин лівого стегна та гомілки, посттравматична компресійно-ішемічна нейропатія лівого сідничного нерва з ураженням великогомілкового та малогомілкового нервів зліва, рани нижніх кінцівок.

ВЛК повторно визначила причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини, проте вже віднесла травму до тяжких, рекомендувала відпустку для лікування після поранення на 30 календарних днів та визнала потребу у тривалому лікуванні протягом 60 календарних днів.

26.09.2025 за результатами наступного огляду ВЛК встановлено аналогічний діагноз, підтверджено причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини та його належність до тяжких. Позивачу рекомендовано відпустку для лікування після поранення на 30 календарних днів та визначено потребу у тривалому лікуванні протягом 30 календарних днів.

З 22.10.2025 по 03.11.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 . Основним діагнозом визначено ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків, множинні вогнепальні осколкові поранення м`яких тканин лівого стегна та гомілки з наявністю сторонніх тіл. 24.10.2025 позивачу проведено операцію з видалення стороннього тіла лівого стегна.

З 04.11.2025 по 27.11.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги". У клінічному діагнозі зазначено множинні осколкові поранення від 04.07.2025, сліпі поранення м`яких тканин лівого стегна та гомілки з наявністю сторонніх тіл, стан після первинної хірургічної обробки ран. 05.11.2025 проведено вторинну хірургічну обробку рани.

З 27.11.2025 по 15.12.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Олександрійська лікарня". Заключним клінічним діагнозом визначено поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням попереково-крижового відділу, помірно виражений м`язево-тонічний синдром, вегетосудинну дистонію. Водночас у медичній документації також зазначено стан після оперативного лікування сліпих поранень м`яких тканин лівого стегна та гомілки з наявністю сторонніх тіл.

З 15.12.2025 по 10.02.2026 позивач проходив стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_2 . Основним діагнозом визначено поширений міжхребцевий остеохондроз усіх відділів хребта, спондилоартроз І ступеня з переважним ураженням шийного та попереково-крижового відділів, протрузії та кили з больовим синдромом; супутнім діагнозом - гіпертонічну хворобу.

В анамнезі захворювання зазначено, що біль у спині турбував позивача тривалий час та збільшився після поранення, однак окремого медичного висновку про причинний зв`язок установленого захворювання хребта з отриманим 04.07.2025 бойовим пораненням цей документ не містить.

З 10.02.2026 по 02.03.2026 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги".

За результатами лікування у заключному клінічному діагнозі поряд із поширеним міжхребцевим остеохондрозом та спондилоартрозом прямо зазначено множинні вогнепальні осколкові поранення кінцівок від 04.07.2025, сліпі поранення м`яких тканин лівого стегна та гомілки, а також посттравматичну компресійно-ішемічну нейропатію лівого сідничного нерва з ураженням великогомілкового та малогомілкового нервів зліва.

З 02.03.2026 по 18.03.2026 позивач проходив стаціонарне лікування у неврологічному відділенні військової частини НОМЕР_2 .

Основним діагнозом визначено вертеброгенну лівобічну люмбоішіалгію з радикулопатією L5-S1 з незначним порушенням функцій. Наслідки множинних осколкових поранень від 04.07.2025 зазначено серед супутніх станів.

При цьому за результатами електронейроміографічного дослідження від 10.03.2026 встановлено, що розподіл показників та амплітуди досліджених м`язів свідчать про хронічний нейрогенний процес саме вертеброгенного ґенезу.

Інформаційною довідкою Військової частини НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення підтверджено, що за лікування у зв`язку з пораненням позивачу вже нараховано додаткову винагороду за липень 2025 року у сумі 87096,78 грн, серпень 2025 року - 16129,03 грн, вересень 2025 року - 86666,67 грн, жовтень 2025 року - 100000 грн та листопад 2025 року - 90000 грн.

За грудень 2025 року, січень, лютий та березень 2026 року виплата за графою "лікування по пораненню" відсутня.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спір у цій справі стосується нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яка є складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

Суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 у справі щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано такою, що не відповідає Конституції України, частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат.

Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що право працівника на судовий захист у сфері оплати праці не залежить від факту нарахування відповідних виплат, а встановлення тримісячного строку для особи, яка продовжує перебувати у трудових правовідносинах, не враховує триваючого характеру обов`язку щодо своєчасної виплати винагороди за працю та ставить такого працівника у менш захищене становище порівняно з особою, трудові відносини з якою припинено. Частина перша статті 233 КЗпП України, визнана неконституційною, втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Такий правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 24.02.2026 у справі № 120/2933/25. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо строку звернення військовослужбовця до суду з вимогами про виплату грошового забезпечення, виходив із того, що за умови продовження проходження особою військової служби правовідносини щодо виплати належного їй грошового забезпечення тривають, а тому після Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 право такої особи на судовий захист щодо стягнення належних їй виплат не обмежується тримісячним строком.

Матеріалами цієї справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2026 № 115 позивача, призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України до Військової частини НОМЕР_3 , визнано таким, що здав справи та посаду і вибув до нового місця служби. З 31.03.2026 його виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з відповідних видів забезпечення.

Разом з тим зазначений наказ не є наказом про звільнення позивача з військової служби. Вибуття з Військової частини НОМЕР_1 було обумовлене його переміщенням для подальшого проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 . Отже, виключення позивача зі списків особового складу однієї військової частини у зв`язку з переміщенням до іншої військової частини не свідчить про припинення військової служби як виду публічної служби.

Відтак до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини другої статті 233 КЗпП України, які визначають тримісячний строк у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, оскільки факту звільнення позивача з військової служби не встановлено.

З огляду на продовження позивачем військової служби, предмет цього спору - виплату належної йому складової грошового забезпечення під час проходження служби, Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 та сформований Верховним Судом підхід до його застосування, підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду немає.

У зв`язку з цим заявлене представником позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду окремого вирішення не потребує, оскільки відсутня передумова для його поновлення - встановлення факту пропуску застосовного до спірних правовідносин строку.

Щодо суті спору.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців визначене Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

Статтею 9-2 цього Закону у редакції, чинній у спірний період, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" - Постанова № 168.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, у тому числі додаткової винагороди на період дії воєнного стану, визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 - Порядок № 260.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 у редакції, чинній у спірний період, передбачено включення до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими після введення воєнного стану та пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення між такими закладами, або перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком ВЛК - за весь час перебування на такому лікуванні або у такій відпустці.

Отже, наведена норма встановлює дві окремі підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн: перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини; перебування у відпустці для лікування після поранення за умови, що таке поранення віднесено ВЛК до тяжких.

Таким чином, вимога щодо тяжкості поранення стосується саме перебування у відпустці для лікування. Для стаціонарного лікування визначальним є встановлення причинного зв`язку між таким лікуванням і пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у зв`язку з пораненням відповідно до пункту 13 розділу XXXIV Порядку № 260 є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини.

У цій справі така довідка наявна - № 4008 від 15.07.2025, а причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини додатково неодноразово підтверджений постановами ВЛК.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 сформував правовий висновок щодо застосування наведених положень Постанови № 168 та Порядку № 260 у випадках повторного лікування військовослужбовця. Верховний Суд виходив з того, що Постанова № 168 не вимагає безперервного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторної госпіталізації право на додаткову винагороду зберігається, якщо відповідними медичними документами підтверджено, що медичні показання для такого стаціонарного лікування пов`язані з раніше отриманим пораненням, яке пов`язане із захистом Батьківщини. У тій справі Верховний Суд визнав визначальним не формальне найменування діагнозу чи часову віддаленість наступної госпіталізації від моменту поранення, а наявність підтвердженого медичними документами причинного зв`язку захворювань, з приводу яких здійснювалося лікування, з раніше отриманою бойовою травмою.

Застосовуючи зазначені положення до обставин цієї справи, суд виходить з наступного.

Щодо періоду з 05.07.2025 по 05.08.2025.

Матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що протягом цього періоду позивач перебував на стаціонарному лікуванні безпосередньо у зв`язку з мінно-вибуховою травмою та множинними осколковими пораненнями, отриманими 04.07.2025 під час захисту Батьківщини. Отже право позивача на додаткову винагороду за цей період існувало.

Разом з тим інформаційною довідкою відповідача підтверджено її фактичне нарахування: за липень 2025 року - 87096,78 грн, за серпень 2025 року - 16129,03 грн.

Наведені суми відповідають пропорційному нарахуванню винагороди за період стаціонарного лікування, а доказів існування заборгованості за цей період матеріали справи не містять. Тому підстави для повторного покладення на відповідача обов`язку здійснити нарахування та виплату за період, за який така виплата вже проведена, відсутні.

Щодо періоду після 05.08.2025 до повторного огляду ВЛК у вересні 2025 року.

Довідкою ВЛК від 05.08.2025 позивачу рекомендовано відпустку для лікування після поранення на 30 календарних днів, проте саме цією постановою травму віднесено до легких.

Пункт 11 розділу XXXIV Порядку № 260 пов`язує право на виплату 100000 грн під час перебування у відпустці для лікування з отриманням саме тяжкого поранення за висновком ВЛК.

Відтак сама наявність відпустки після поранення, яке на момент її надання було класифіковане ВЛК як легке, не породжувала права на спірну винагороду за час такої відпустки.

Подальша постанова ВЛК від 03.09.2025, якою з урахуванням розвитку посттравматичної компресійно-ішемічної нейропатії поранення було віднесено до тяжких, не містить висновку про поширення такої класифікації на попередній період відпустки, наданої на підставі постанови від 05.08.2025.

Щодо вересня - листопада 2025 року.

ВЛК 03.09.2025 та 26.09.2025 підтвердила наявність у позивача тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та рекомендувала відпустки для лікування.

Крім того, з 22.10.2025 по 27.11.2025 позивач повторно перебував на стаціонарному лікуванні безпосередньо з приводу множинних осколкових поранень від 04.07.2025, у тому числі переніс оперативні втручання з видалення стороннього тіла та обробки рани. Отже правові підстави для виплати додаткової винагороди протягом відповідних періодів існували.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив нарахування за лікування по пораненню за вересень 2025 року у сумі 86666,67 грн, за жовтень 2025 року - 100000 грн та за листопад 2025 року - 90000 грн.

Позивач конкретного розрахунку непогашеної заборгованості саме за ці періоди не навів, а матеріали справи не свідчать про наявність невиплаченої частини винагороди понад уже нараховані відповідачем суми.

Щодо стаціонарного лікування з 27.11.2025 по 15.12.2025.

З виписного епікризу КНП "Олександрійська лікарня" вбачається, що основними захворюваннями, з приводу яких позивач проходив лікування, були поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням попереково-крижового відділу, м`язево-тонічний синдром та вегетосудинна дистонія. Стан після оперативного лікування сліпих поранень м`яких тканин лівого стегна та гомілки зазначено у медичному документі поряд із цими захворюваннями.

Проте, сам факт згадування раніше перенесеного бойового поранення у клінічному діагнозі не є достатнім для висновку, що конкретне стаціонарне лікування здійснювалося саме у зв`язку з цим пораненням.

Медичний документ не містить висновку про те, що остеохондроз, з приводу якого здійснювалося лікування, є наслідком мінно-вибухової травми від 04.07.2025 або що саме наслідки осколкових поранень були медичною підставою цієї госпіталізації.

З огляду на критерії, сформульовані Верховним Судом у справі № 600/367/24, доказів необхідного причинного зв`язку за цей період недостатньо.

Щодо стаціонарного лікування з 15.12.2025 по 10.02.2026.

Так, основним діагнозом позивача був поширений міжхребцевий остеохондроз усіх відділів хребта, спондилоартроз, протрузії та кили міжхребцевих дисків з больовим синдромом, а також гіпертонічна хвороба.

Відомості анамнезу про те, що біль у спині посилився після поранення, є відображенням скарг та історії захворювання, але не замінюють медичного висновку про причинний зв`язок установленого захворювання з бойовим пораненням.

Інших медичних доказів, які дозволяли б установити, що госпіталізація з 15.12.2025 по 10.02.2026 здійснювалася саме за медичними показаннями, пов`язаними з отриманим 04.07.2025 пораненням, матеріали справи не містять.

Щодо стаціонарного лікування з 10.02.2026 по 02.03.2026.

У виписному епікризі КП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" за результатами лікування з 10.02.2026 по 02.03.2026 у заключному клінічному діагнозі прямо зазначено не лише захворювання хребта, а й множинні вогнепальні осколкові поранення кінцівок від 04.07.2025 та посттравматичну компресійно-ішемічну нейропатію лівого сідничного нерва з ураженням великогомілкового та малогомілкового нервів зліва.

Саме посттравматична компресійно-ішемічна нейропатія лівого сідничного нерва з ураженням цих нервів була раніше включена ВЛК у довідках від 03.09.2025 та 26.09.2025 до діагнозу наслідків множинних осколкових поранень від 04.07.2025.

При цьому ВЛК встановила, що таке поранення пов`язане із захистом Батьківщини, та віднесла травму до тяжких.

Отже, матеріалами справи простежується безпосередній медичний зв`язок: поранення 04.07.2025 під час захисту Батьківщини - розвиток посттравматичної компресійно-ішемічної нейропатії - підтвердження цього наслідку ВЛК - повторне стаціонарне лікування, під час якого цей самий посттравматичний стан включено до заключного клінічного діагнозу.

Ці обставини відповідають правовому підходу Верховного Суду, сформульованому у справі № 600/367/24, щодо права на додаткову винагороду під час повторного стаціонарного лікування за медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманим бойовим пораненням. Тому суд доходить висновку, що з 10.02.2026 по 02.03.2026 позивач мав право на додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 та Порядком № 260, у розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу такого стаціонарного лікування.

Інформаційна довідка відповідача не містить відомостей про нарахування позивачу за лютий та березень 2026 року додаткової винагороди за лікування у зв`язку з пораненням. Отже, не нарахування та невиплата такої винагороди за період з 10.02.2026 по 02.03.2026 є протиправною бездіяльністю відповідача.

Щодо стаціонарного лікування з 02.03.2026 по 18.03.2026.

За цей період позивач проходив лікування у неврологічному відділенні військової частини НОМЕР_2 . Основним діагнозом визначено вертеброгенну лівобічну люмбоішіалгію з радикулопатією L5-S1. Наслідки множинних осколкових поранень від 04.07.2025 зазначені серед супутніх станів.

При цьому електронейроміографічне дослідження від 10.03.2026 має особливе доказове значення, оскільки безпосередньо стосується неврологічних симптомів нижньої кінцівки.

За результатами цього дослідження лікарі встановили, що розподіл потенціалів та амплітудні характеристики свідчать про хронічний нейрогенний процес вертеброгенного ґенезу.

Тобто медична документація за цей період не лише не встановлює причинного зв`язку стаціонарного лікування із бойовим пораненням, а навпаки визначає вертеброгенне походження неврологічних проявів.

Сам факт наявності в анамнезі наслідків отриманого 04.07.2025 поранення за таких обставин не є достатнім для поширення права на додаткову винагороду на весь період будь-якого наступного стаціонарного лікування. Тому правові підстави для задоволення позову за період з 02.03.2026 по 18.03.2026 відсутні.

Щодо доводів відповідача про відсутність постанови ВЛК про потребу у тривалому лікуванні, то суд не погоджується з такими, зважаючи на наступне.

Пункт 9 розділу I Порядку № 260, на який посилається відповідач, регулює питання збереження та виплати щомісячного грошового забезпечення військовослужбовцю під час тривалого безперервного перебування на лікуванні.

Саме для продовження виплати такого щомісячного грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного лікування передбачено висновок ВЛК та відповідне рішення командира військової частини. Зміст цього положення наведений самим відповідачем у відзиві.

Натомість спірна додаткова винагорода врегульована спеціальними положеннями розділу XXXIV Порядку № 260.

Пункт 11 цього розділу не встановлює як окремої обов`язкової умови для повторного стаціонарного лікування наявність постанови ВЛК про "потребу у тривалому лікуванні". Вирішальним є встановлення того, що конкретне стаціонарне лікування відбувалося у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Такий підхід узгоджується і з висновком Верховного Суду у справі № 600/367/24, за яким право на винагороду може виникати при повторному та кожному наступному стаціонарному лікуванні, якщо його медичні показання пов`язані з раніше отриманим бойовим пораненням.

Таким чином, наведений відповідачем аргумент не є підставою для відмови у позові щодо періоду з 10.02.2026 по 02.03.2026, оскільки причинний зв`язок такого лікування з наслідками бойового поранення підтверджений сукупністю медичних документів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Підстави для відшкодування судового збору в порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період його стаціонарного лікування з 10.02.2026 по 02.03.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 10.02.2026 по 02.03.2026 у розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Т.О. Комшелюк