Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №460/10442/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Рівне№460/10442/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доРівненської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо незатвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) і земельної ділянки для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 і передачі їх у власність ОСОБА_1 .

-зобов`язати Рівненську міську раду затвердити Технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка код 02.01) площею 0,1000 га з кадастровим номером 5610100000:01:071:0375, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

-зобов`язати Рівненську міську раду затвердити Технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва ( код 01.05), площею 0,0891 га з кадастровим номером 5610100000:01:071:0379, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Ухвалою від 16.06.2026 відкрито провадження у справі №460/10442/26. Розгляд справи вирішено проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Рівненської міської ради щодо незатвердження технічної документації із землеустрою та непередачі позивачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0375, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0891 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0379, для індивідуального садівництва, оскільки розроблена на замовлення позивача технічна документація стала підставою для формування та державної реєстрації зазначених земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, однак підготовлені за його заявами проєкти рішень про затвердження такої документації та передачу земельних ділянок у власність за результатами їх розгляду на пленарному засіданні Рівненської міської ради 16.12.2025 не набрали необхідної кількості голосів та були відхилені. У зв`язку із цим позивач вважає наявними підстави для зобов`язання Рівненської міської ради затвердити відповідну технічну документацію із землеустрою та передати зазначені земельні ділянки йому у власність.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за заявами позивача від 23.10.2025 Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради були підготовлені відповідні проєкти рішень про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу йому безоплатно у власність земельних ділянок на АДРЕСА_2 , які пройшли передбачену Регламентом процедуру розгляду та 16.12.2025 були винесені на пленарне засідання Рівненської міської ради, однак за результатами голосування не набрали необхідної кількості голосів депутатів, у зв`язку із чим вважаються відхиленими. Відповідач вказує, що питання розпорядження землями комунальної власності та регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції міської ради і вирішується на її пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідного рішення більшістю депутатів від загального складу ради, а тому відсутні підстави вважати, що Рівненська міська рада допустила протиправну бездіяльність щодо розгляду заяв позивача. Також зазначає, що зобов`язання міської ради затвердити технічну документацію та передати земельні ділянки у власність позивача становитиме втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, при цьому відхилення відповідних проєктів рішень не позбавляє позивача права повторно звернутися із заявами щодо передачі спірних земельних ділянок у власність.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з договором дарування, посвідченим 31.10.1994 державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Квасиловець Г.О. за реєстровим №4-7596, позивачу належить 45/100 часток у праві власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями. Право власності зареєстроване 06.12.1994 Рівненським МБТІ у реєстровій книзі №15-173-14790, інвентарний номер 13871.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними Державного архіву Рівненської області, в архівному фонді колгоспу ім. Леніна с. Басів Кут Рівненського району, у земельно-шнуровій книзі за 1963–1965 роки містяться відомості про те, що за попереднім власником ОСОБА_2 у с. Тинне обліковувалася земельна ділянка площею 0,43 га. На замовлення позивача приватним підприємством-фірмою «АБРИС» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-71000538272022 від 16.08.2022, на підставі зазначеної технічної документації 16.08.2022 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0375, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням 02.01 — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель — землі житлової та громадської забудови.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7100317302023 від 02.05.2023, 02.05.2023 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 0,0891 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0379, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням 01.05 — для індивідуального садівництва, категорія земель — землі сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, після виготовлення технічної документації із землеустрою позивач звертався до Рівненської міської ради із заявами про її затвердження та передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0375, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0891 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0379, для індивідуального садівництва.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.10.2025 позивач повторно звернувся до Рівненської міської ради із заявами щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі зазначених земельних ділянок безоплатно у власність. На підставі цих заяв Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради підготовлено проєкти рішень про затвердження технічної документації та передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 земельних ділянок на АДРЕСА_2 . Вказані проєкти рішень зареєстровано 04.11.2025 за №10475 та №10474 відповідно.

Згідно з матеріалами справи, зазначені проєкти рішень були передані на розгляд постійної комісії Рівненської міської ради з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування, якою відповідні питання розглянуто 12.11.2025, що відображено у протоколі засідання постійної комісії. Після проходження відповідних процедур проєкти рішень були підготовлені до розгляду на пленарному засіданні Рівненської міської ради.

Розпорядженням Рівненського міського голови від 05.12.2025 пленарне засідання чергової тридцять шостої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання призначено на 16.12.2025. Відповідно до додатка до вказаного розпорядження до переліку питань, запропонованих до розгляду, включено проєкти рішень щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельних ділянок на АДРЕСА_2 , яким присвоєно №72 та №73 відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2025 на пленарному засіданні тридцять шостої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання зазначені проєкти рішень були розглянуті та поставлені на голосування. За результатами голосування проєкти рішень не набрали необхідної кількості голосів депутатів на їх підтримку та відповідно до Регламенту Рівненської міської ради вважаються відхиленими.

Згідно з листами Рівненської міської ради від 17.12.2025 №Л-4210/25-12504/25 та №Л-4211/25-12505/25 позивача повідомлено про результати розгляду порушених ним питань.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із незатвердженням Рівненською міською радою технічної документації із землеустрою та непередачею йому у власність земельних ділянок площею 0,1000 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0375, та площею 0,0891 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0379, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Питання, зокрема, щодо надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється ЗК України від 25.10.2001№2768-III.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель в межах норм, визначених цим Кодексом.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною 1 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову (частина 2 статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини 10 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

За змістом частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами частини першої статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм слідує, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин. За наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов`язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів; в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Відповідно до частини 7, 8 статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно з частиною 10 статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні. При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Судом також встановлено, що 23.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Рівненської міської ради із заявами щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі йому безоплатно у власність вказаних земельних ділянок.

На підставі заяв позивача Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради підготовлено проєкти рішень «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 (на земельній ділянці розташована господарська будівля)» та «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_2 (на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна)», які зареєстровано 04.11.2025 за №10475 та №10474 відповідно.

Вказані проєкти були передані на розгляд постійної комісії Рівненської міської ради з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування та розглянуті на її засіданні 12.11.2025, після чого пройшли передбачені Регламентом етапи підготовки до розгляду на пленарному засіданні міської ради.

Розпорядженням Рівненського міського голови від 05.12.2025 пленарне засідання чергової тридцять шостої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання призначено на 16.12.2025. До переліку питань, запропонованих до розгляду на цьому засіданні, включено проєкти рішень щодо земельних ділянок позивача, яким присвоєно №72 та №73.

16.12.2025 на пленарному засіданні тридцять шостої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання зазначені проєкти рішень були розглянуті та поставлені на голосування, однак не набрали необхідної кількості голосів депутатів на їх підтримку, у зв`язку з чим відповідно до Регламенту Рівненської міської ради вважаються відхиленими.

Відповідач саме наведеною обставиною обґрунтовує відсутність протиправної бездіяльності, вказуючи, що заяви позивача фактично були опрацьовані, відповідні проєкти рішень підготовлені, розглянуті профільною постійною комісією та винесені на пленарне засідання міської ради, а неприйняття рішень було зумовлене виключно результатами голосування депутатів.

Таким чином, питання затвердження Технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка код 02.01) площею 0,1000 га з кадастровим номером 5610100000:01:071:0375, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 не підтримано належною кількістю голосів депутатів та відхилено, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів.

Проте, суд наголошує на тому, що вказана підстава для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою (а саме: відсутність необхідної кількості голосів) не відповідає підставі, зазначеній у частині 8 статті 186 ЗК України, та може свідчити лише про неприйняття відповідного рішення суб`єктом владних повноважень.

Неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у його затвердженні, оскільки положення статті 186 ЗК України зобов`язує уповноважений орган у такому рішенні навести вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21. Також, Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку про те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

У спірній ситуації відповідач за наслідками розгляду заяв позивача не прийняв жодного рішення - ні про затвердження проекту землеустрою, ні про відмову в його затвердженні, з наведенням відповідних мотивів.

Відтак суд вважає, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду клопотання позивача.

Частиною другою статті 118 Земельного кодексу України імперативно встановлено, що у такому випадку відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Отже, законодавцем визначено конкретний порядок дій органу місцевого самоврядування та вичерпні форми завершення процедури розгляду поданої особою документації. Результатом такого розгляду має бути відповідний владний акт — рішення про затвердження документації та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

При цьому за приписами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, а відповідно до частини другої статті 59 цього Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Таким чином, винесення відповідного питання на пленарне засідання ради є складовою процедури його розгляду, однак саме по собі не є належним виконанням покладеного законом обов`язку, оскільки така процедура має завершитися прийняттям передбаченого законом рішення.

За змістом частини другої статті 118 Земельного кодексу України обов`язок органу місцевого самоврядування не обмежується прийняттям заяви, підготовкою проєкту рішення чи винесенням питання на пленарне засідання. Законом встановлено обов`язок за результатами розгляду відповідної заяви прийняти одне із передбачених цією нормою рішень — про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову. Це підтверджується і чинним офіційним текстом статті 118 Земельного кодексу України.

Тому ненабрання проєктом рішення необхідної кількості голосів депутатів, наслідком чого відповідно до Регламенту є його відхилення, не може ототожнюватися з прийняттям вмотивованого рішення про відмову, передбаченого земельним законодавством.

Суд звертає увагу, що внутрішні процедурні правила діяльності органу місцевого самоврядування, у тому числі положення Регламенту ради щодо наслідків ненабрання проєктом рішення необхідної кількості голосів, не можуть змінювати встановлений актом вищої юридичної сили порядок реалізації відповідних владних повноважень та звільняти орган місцевого самоврядування від виконання прямо встановленого Земельним кодексом України обов`язку.

Так, відхилення проєкту рішення відповідно до Регламенту характеризує результат голосування за конкретний проєкт, однак не замінює собою індивідуального владного рішення за заявою особи, якщо спеціальний закон вимагає прийняття позитивного рішення або вмотивованої відмови.

Поряд із цим, відповідно до частин сьомої та восьмої статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

За змістом частини десятої статті 186 Земельного кодексу України рішення щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації з описом змісту відповідного недоліку та посиланням на норми законодавства, яким така документація не відповідає.

Отже, відмова у затвердженні документації із землеустрою не може бути довільною та повинна ґрунтуватися на конкретних юридично визначених обставинах, які мають бути викладені у відповідному рішенні.

Натомість у межах спірних правовідносин Рівненською міською радою не прийнято рішення, в якому було б встановлено невідповідність поданої ОСОБА_1 технічної документації вимогам законів, інших нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Матеріали справи також не містять прийнятого Рівненською міською радою вмотивованого рішення про відмову у затвердженні технічної документації із зазначенням конкретних її недоліків та відповідних положень законодавства.

Єдиною фактичною причиною, через яку питання не було вирішено позитивно, стало ненабрання відповідними проєктами необхідної кількості голосів депутатів на пленарному засіданні 16.12.2025.

Проте відсутність необхідної кількості голосів не передбачена статтею 186 Земельного кодексу України як самостійна матеріально-правова підстава для відмови у затвердженні документації із землеустрою. Такий результат голосування свідчить про неприйняття радою відповідного рішення, але не є тотожним належним чином оформленій та вмотивованій відмові.

Більше того, Земельний кодекс України не передбачає такого результату розгляду заяви особи, як фактичне залишення питання невирішеним через ненабрання проєктом рішення необхідної кількості голосів.

Правовий висновок щодо аналогічного застосування земельного законодавства викладений Верховним Судом у постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21, відповідно до якого відсутність після спливу встановленого законом строку рішення органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою або про відмову в її затвердженні свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Таким чином, сам факт здійснення відповідачем певних організаційних та процедурних дій щодо опрацювання заяв позивача не спростовує факту бездіяльності, оскільки юридично значимий результат процедури, прямо передбачений Земельним кодексом України, досягнутий не був.

За наведених обставин суд доходить висновку, що Рівненська міська рада, не прийнявши за результатами розгляду заяв позивача рішення про затвердження поданої технічної документації або вмотивованого рішення про відмову в її затвердженні, не виконала покладеного на неї законом обов`язку та діяла не у спосіб, визначений статтями 118, 186 Земельного кодексу України, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Вирішуючи питання щодо належного способу судового захисту, суд враховує таке.

За змістом частини першої статті 122 Земельного кодексу України саме сільські, селищні та міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Поряд із цим, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції відповідної ради та здійснюється на її пленарних засіданнях.

Отже, вирішення заяви позивача від 23.10.2025 щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі спірних земельних ділянок безоплатно у власність належить до компетенції Рівненської міської ради, яка зобов`язана розглянути таку заяву по суті та прийняти за результатами її розгляду передбачене законом рішення.

При цьому суд враховує, що дискреційні повноваження передбачають наявність у суб`єкта владних повноважень певної свободи адміністративного розсуду, тобто можливості у встановлених законом межах самостійно обрати один із декількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення. Водночас дискреційні повноваження не означають можливості суб`єкта владних повноважень діяти довільно, ухилятися від виконання покладеного на нього законом обов`язку чи залишати звернення особи без передбаченого законом вирішення. Верховний Суд виходить з того, що дискреція існує тоді, коли закон залишає адміністративному органу можливість вибору між декількома правомірними варіантами рішення; якщо ж закон передбачає лише один правомірний варіант поведінки, відповідні повноваження не мають дискреційного характеру.

Таким чином, необхідно розмежовувати, з одного боку, обов`язок Рівненської міської ради розглянути заяву позивача та прийняти за результатами такого розгляду належне рішення, а з іншого — повноваження цього органу щодо визначення конкретного змісту такого рішення в межах, установлених земельним законодавством.

Судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 23.10.2025 звернувся до Рівненської міської ради із заявами щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі йому безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0375, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0891 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0379, по вул. Тиннівській у м. Рівному.

За вказаними заявами Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради були підготовлені відповідні проєкти рішень, які зареєстровані 04.11.2025 за №10474 та №10475, розглянуті постійною комісією Рівненської міської ради з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування 12.11.2025 та винесені на пленарне засідання тридцять шостої сесії Рівненської міської ради 16.12.2025.

Однак за результатами голосування 16.12.2025 відповідні проєкти рішень не набрали необхідної кількості голосів депутатів та згідно з Регламентом Рівненської міської ради вважаються відхиленими.

Як уже встановлено судом, такий результат голосування не є передбаченим Земельним кодексом України способом остаточного вирішення заяв позивача, оскільки ненабрання проєктом рішення необхідної кількості голосів саме по собі не є ані рішенням про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність, ані належним чином вмотивованим рішенням про відмову із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови.

При цьому суд враховує, що питання щодо земельних ділянок позивача вже неодноразово виносилося на розгляд Рівненської міської ради, однак належного рішення, яким би заяви позивача були вирішені по суті у спосіб, установлений земельним законодавством, відповідачем не прийнято.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце не одноразове порушення процедури розгляду звернення, а фактичне повторне невирішення органом місцевого самоврядування питання, з яким позивач звернувся до нього, що призводить до збереження стану правової невизначеності та унеможливлює остаточне вирішення питання щодо реалізації позивачем заявленого права на одержання спірних земельних ділянок у власність.

Суд наголошує, що дискреційний характер окремих повноважень Рівненської міської ради щодо вирішення земельних питань не надає їй права утримуватися від прийняття рішення взагалі. Свобода адміністративного розсуду стосується вибору між передбаченими законом правомірними варіантами рішення, проте не охоплює можливості залишати заяву особи фактично невирішеною протягом невизначеного часу.

Водночас за встановлених обставин суд не вважає обґрунтованим самостійно підміняти Рівненську міську раду та визначати конкретний зміст рішення, яке має бути прийнято за результатами розгляду заяви позивача, шляхом безпосереднього зобов`язання затвердити технічну документацію та передати спірні земельні ділянки у власність ОСОБА_1 .

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Натомість якщо прийняття відповідного рішення передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом при визначенні меж судового втручання у дискреційні повноваження адміністративних органів.

Верховний Суд також наголошує, що за наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду зобов`язання судом такого суб`єкта прийняти рішення наперед визначеного змісту може становити втручання у його дискреційні повноваження. Натомість суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки та належного вирішення питання, яке ним не було вирішено відповідно до вимог закону.

Отже, зважаючи на те, що Рівненською міською радою за заявою позивача від 23.10.2025 фактично не прийнято передбаченого законом рішення по суті порушеного ним питання, суд вважає передчасним вирішення безпосередньо судом питання про затвердження технічної документації та передачу спірних земельних ділянок у власність позивача. За таких обставин належним способом захисту є покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача по суті та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому суд враховує положення частини другої статті 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, однак може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім того, пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено право суду у разі задоволення позову застосувати інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист таких прав та інтересів.

Застосування наведених положень процесуального закону у цій справі обумовлене необхідністю не лише констатувати допущене відповідачем порушення, але й забезпечити його фактичне усунення, оскільки саме по собі визнання бездіяльності протиправною без покладення на відповідача обов`язку належним чином вирішити заяву позивача не забезпечить ефективного поновлення його прав та залишить незмінним існуючий стан правової невизначеності.

З огляду на встановлений судом повторний характер невирішення Рівненською міською радою порушеного позивачем питання, обрання способу захисту у вигляді зобов`язання відповідача розглянути заяву від 23.10.2025 по суті не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки суд не визначає наперед результат такого розгляду та не приймає замість Рівненської міської ради рішення з питань, віднесених законом до її компетенції, а лише зобов`язує відповідача реалізувати надані йому законом повноваження у належний спосіб та завершити процедуру прийняттям юридично значимого рішення.

Водночас під час повторного розгляду заяви відповідач зобов`язаний врахувати правову оцінку суду, надану у цьому рішенні, зокрема щодо того, що саме по собі ненабрання проєктом рішення необхідної кількості голосів депутатів та визнання такого проєкту відхиленим відповідно до Регламенту не є належним вирішенням заяви позивача у розумінні вимог земельного законодавства та не може підміняти передбачене законом рішення, прийняте за результатами розгляду відповідного земельного питання.

За таких обставин суд доходить висновку, що для повного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно відповідно до частини другої статті 9 та пункту 10 частини другої статті 245 КАС України вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо нерозгляду у встановлений законом спосіб заяви ОСОБА_1 від 23.10.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0375, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0891 га, кадастровий номер 5610100000:01:071:0379, по АДРЕСА_1 , і передачі зазначених земельних ділянок безоплатно у власність позивача.

З метою ефективного поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Рівненську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 щодо затвердження відповідної технічної документації із землеустрою та передачі зазначених земельних ділянок безоплатно у власність і прийняти за результатами такого розгляду рішення відповідно до вимог земельного законодавства, з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо нерозгляду у встановлений законом спосіб заяви ОСОБА_1 від 23.10.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) і земельної ділянки для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 і передачі їх у власність ОСОБА_1 .

Зобов`язати Рівненську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) і земельної ділянки для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 і передачі їх у власність ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської ради судовий збір у розмірі 665,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Рівненська міська рада (вул. Соборна, буд. 12А,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 34847334)

Суддя Н.В. Друзенко