Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №460/13705/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Рівне№460/13705/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84 % суддівської винагороди судді;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи: проходження строкової військової служби - 1 рік 9 місяців 30 днів; половина строку навчання у вищому юридичному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів; стаж роботи на посаді стажиста старшого помічника прокурора м. Рівне Рівненської області -11 місяців 3 дні стаж роботи на посаді помічника прокурора м. Рівне Рівненської області - 1 рік 09 місяців 25 днів стаж роботи на посаді Рівненського міського суду Рівненської області - 37 років 10 місяців 22 дні; загальний стаж становить 44 роки 04 місяці 14 днів;

здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 98 % заробітку (суддівської винагороди) починаючи з 10.04.2026, з урахуванням раніше здійснених виплат.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що 22.05.1988 він був обраний народним суддею Рівненського міського народного суду Рівненської області. Постановою Верховної Ради України від 20.03.2003 обраний суддею цього суду безстроково. Рішенням Вищої Ради правосуддя № 634/0/15-26 від 09.04.2026 позивача було звільнено з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, а з 10.04.2026 відповідно до поданої заяви про перехід на інший вид пенсії позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Зазначає, що 18.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 98% заробітку (суддівської винагороди). Проте, 22.07.2026 відповідачем було надано відповідь, якою повідомлено про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку, оскільки для призначення щомісячного довічного грошового утримання було подано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання від 15.04.2026, згідно з яким тривалість роботи на посаді судді становить 27 років 10 місяців 22 дні. Крім того, у відповіді вказано, що період проходження військової служби з 04.07.1979 по 03.05.1981 до страхового стажу не враховано, оскільки у сканкопії військового квитка наявне виправлення у даті призову на строкову військову службу та даті завершення такої служби. Позивач вважає такі дії відповідача щодо не зарахування служби в армії, неправильного обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (84%) протиправними, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

12.08.2026 через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, до періодів роботи на посаді судді було зараховано період з 24.05.1988 по 09.04.2026. Крім того, вказує, що частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді. Також, застосування норм статті 137 та абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при обчисленні зазначеного вище збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Враховуючи наведені вище норми, вважає, що органом Пенсійного фонду, було правомірно призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді із розміру 84% (50% + 17 років х 2%). Додатково зауважує, що відсутні законні підстави для зарахування періодів роботи, що не віднесені до суддівських посад, визначених статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З наведених у відзиві підстав просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 27.07.2026 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позову.

29.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 24.05.1988 по 09.04.2026 обіймав посаду судді Рівненського міського суду Рівненської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.04.2026 № 634/0/15-26 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

10.04.2026, відповідно до поданої заяви про перехід на інший вид пенсії, ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ у розмірі 84 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

18.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 98 % заробітку (суддівської винагороди), починаючи з 10.04.2026.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 22.07.2026 № 20245-17760/Д-02/8-1700/26 повідомив про те, що для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 подано, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання від 15.04.2026 № 1/141/26-вих., згідно з яким тривалість роботи на посаді судді становить 37 років 10 місяців 22 дні. Враховуючи викладе, щомісячне довічне грошове утримання було встановлено у розмірі 84 % (50% + 17 років х 2%) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, відсутні підстави для задоволення вимоги, викладеної у зверненні, щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 98% заробітку (суддівської винагороди). Додатково зазначено, що страховий стаж позивача становить 44 роки 5 місяців, в тому числі враховано, зокрема, період навчання з 01.09.1981 по 24.06.1985 в Харківському юридичному інституті імені Ф. Е. Дзержинського. Натомість, період проходження військової служби з 04.07.1979 по 03.05.1981 до страхового стажу не враховано, оскільки у сканкопії військового квитка НОМЕР_1 наявне виправлення у даті призову на строкову військову службу та даті завершення такої служби.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402- VIII; в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади судді у зв`язку із поданням заяви про відставку).

Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

За правилами частини другої статті 142 Закону № 1402-VIII, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п`ята статті 142 Закону № 1402-VIII).

Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є необхідним з`ясування стажу його роботи.

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виданого Рівненським міським судом Рівненської області від 15.04.2026 № 1/141/26-вих, стаж роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, становить 44 роки 04 місяці 14 днів.

Проте, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем зі змісту відзиву, при розрахунку стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, відповідачем не було враховано період проходження строкової військової служби, половину часу навчання у вищому навчальному закладі, стаж роботи на посаді стажиста старшого помічника прокурора м. Рівне та на посаді помічника прокурора м. Рівне.

Надаючи правову оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 137 Закону № 1402-VІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Суд враховує, що абзацом 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зазначена позиція щодо визначення стажу роботи судді також відповідає нормам Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VІІІ, яким доповнено пункт 34 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» абзацом четвертим наступного змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Як встановлено судом, 24.05.1988 ОСОБА_1 був обраний та призначений народним суддею Рівненського міського суду Рівненської області, що підтверджується записами його трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 26.08.1985, розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 від 15.04.2026 № 1/141/26-вих, виданою Рівненським міським судом Рівненської області та проведеним відповідачем розрахунком стажу роботи позивача на посаді судді (Форма РС-право).

На час обрання позивача на посаду судді вперше, діяв Закон Української РСР від 05.06.1981 № 2022-X «Про судоустрій Української РСР» (далі - Закон № 2022-X), який не містив норм, якими б визначався порядок обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання.

Тому, під час визначення стажу роботи на посаді судді підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на день обрання ОСОБА_1 суддею безстроково (20.03.2003).

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 9901/382/18.

Так, на час обрання позивача на посаду судді безстроково (20.03.2003) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII та Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 за № 584/95.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Суд звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі № 420/1987/21, від 08.09.2022 у справі № 380/10696/21.

Оцінюючи доводи відповідача щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне грошове утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, суд враховує наступне.

В період дії положень статті 43 Закону № 2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, за приписами статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального заходу суддів» від 10.07.1995 № 584/95 (далі - Указ Президента України № 584/95) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності статті 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" (далі - Постанова № 545).

Зокрема, Постановою № 545 пункт 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".

Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а та від 15.11.2021 у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, - половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та - періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Документи, необхідні для призначення щомісячного довічного грошового утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891 (далі Порядок № 3-1) до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються документи про страховий стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС.

Як слідує зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.07.2026 № 20245-17760/Д-02/8-1700/26, підставою для незарахування спірного періоду проходження строкової військової служби слугувала наявність у сканкопії військового квитка серії НОМЕР_1 виправлення в даті призову на військову службу та даті завершення такої служби.

Суд критично оцінює такі доводи, оскільки наявність виправлень у військовому квитку сама по собі не свідчить про відсутність факту проходження строкової військової служби та не може бути достатньою підставою для неврахування відповідного періоду до стажу роботи на посаді судді.

Зокрема, з долученої до матеріалів справи копії військового квитка серії НОМЕР_1 , дата видачі 01.07.1979, судом встановлено, що наявні записи про проходження ОСОБА_1 строкової військової служби у період з 04.07.1979 по 03.05.1981.

Разом з тим, суд зауважує, що записи у військовому квитку щодо дати призову на строкову військову службу та дати її закінчення не містять виправлень, закреслень, підчисток чи інших видимих змін, які б ставили під сумнів достовірність зазначених у ньому відомостей.

Відтак, на переконання суду, зазначений період проходження строкової військової служби має бути зарахований до стажу роботи на посаді судді, дає право на відставку.

Крім того, з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 також слідує, що позивач у період з 01.09.1981 по 29.06.1985 навчався в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Суд повторно наголошує, що згідно з наведеними вище нормами, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Таким чином, половина строку навчання позивача в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського також мала бути зарахована до стажу роботи на посаді судді, дає право на відставку.

Судом також враховано те, що Вища рада правосуддя в рішенні від 09.04.2026 № 634/0/15-26 зазначила, що за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про обрання на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, військового квитка, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню:

строк роботи безпосередньо на посаді судді - 31 років 10 місяців 22 дні;

половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 10 місяців 29 днів;

строк проходження строкової військової служби - 01 рік 10 місяців 01 день;

стаж роботи на посаді помічника прокурора міста Рівне - 01 рік 08 місяців 22 дні.

Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 43 роки 04 місяці 14 днів.

Суд зазначає, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування зазначеного періоду проходження строкової військової служби та половини часу навчання строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі відсутні.

Більше того, в цьому контексті суд наголошує, що при вирішенні даного спору судом беруться до уваги періоди та їх календарне обчислення, які зазначені саме в рішенні Вищої ради правосуддя від 09.04.2026.

Таким чином, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зараховується як період проходження строкової військової служби так і половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.

Тому, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 протиправно не зарахував позивачу до стажу роботи на посаді судді, яка дає право на визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, спірний період проходження позивачем строкової військової служби - 1 рік 10 місяців 1 день, а також половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 10 місяців 29 днів, які обчислені Вищою радою правосуддя в рішенні.

Також, позивач просить суд здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши додатково до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоди роботи на посаді стажиста старшого помічника прокурора м. Рівне - 11 місяців 03 дні, та роботи на посаді помічника прокурора м. Рівне - 01 рік 09 місяців 25 днів.

Оцінюючи такі доводи та вирішуючи відповідні позовні вимоги, судом враховано наступне.

Суд повторно зазначає, що відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ в редакції, чинній на дату обрання ОСОБА_1 суддею безстроково, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно зі статтями 14, 15, 48 Закону СРСР від 30.10.1979 № 1162-X «Про прокуратуру СРСР» (далі - Закон № 1162-X), у редакції, чинній на час перебування ОСОБА_1 на посадах в органах прокуратури, тобто до дати введення в дію Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», прокуратура Союзу РСР очолюється Генеральним прокурором СРСР. Генеральний прокурор СРСР має першого заступника та заступників, що призначаються Президією Верховної Ради СРСР за поданням Генерального прокурора СРСР. Розподіл обов`язків між заступниками провадиться Генеральним прокурором СРСР. У Прокуратурі Союзу РСР утворюється колегія у складі Генерального прокурора СРСР (голова), його першого заступника та заступників за посадою, а також інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Президією Верховної Ради СРСР за поданням Генерального прокурора СРСР. У Прокуратурі Союзу РСР є основні управління, управління та відділи. У складі Прокуратури Союзу РСР утворюється Головна військова прокуратура. Начальниками та заступниками начальників головних управлінь, управлінь та відділів є старші помічники та помічники Генерального прокурора СРСР, які призначаються та звільняються Генеральним прокурором СРСР. Генеральний прокурор СРСР має також помічників з особливих доручень. У основних управліннях, управліннях і відділах є старші прокурори і прокурори, і навіть можуть бути головні спеціалісти-консультанти. Положення про структурні підрозділи Прокуратури Союзу РСР затверджує Генеральний прокурор СРСР. Прокуратура Союзу РСР спільно із зацікавленими міністерствами та відомствами та за погодженням з Центральним статистичним управлінням СРСР розробляє систему та методику єдиного обліку та статистичної звітності про злочинність, розкриття та розслідування злочинів. Прокуратури союзних республік очолюються прокурорами союзних республік. Прокурори союзних республік мають перших заступників та заступників, які призначаються та звільняються Генеральним прокурором СРСР за поданням прокурорів союзних республік. У прокуратурах союзних республік утворюються колегії у складі прокурора союзної республіки (голова) та інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором СРСР за поданням прокурора союзної республіки. У прокуратурах союзних республік є управління та відділи. Начальниками та заступниками начальників управлінь та відділів є старші помічники та помічники прокурорів союзних республік. Прокурори союзних республік можуть мати також помічників з особливих доручень. В управліннях та відділах є старші прокурори та прокурори, а також можуть бути головні спеціалісти-консультанти. Структура Прокуратури Союзу РСР затверджується Президією Верховної Ради СРСР за поданням Генерального прокурора СРСР. Структура та штати нижчестоящих органів прокуратури встановлюються Генеральним прокурором СРСР у межах затвердженої чисельності працівників та фонду заробітної плати.

Роз`яснення поняття «прокурор» наведено у статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII).

Зокрема, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 47, статті 48, частинах першій четвертій статті 49, статтях 50 і 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2018 у справі № 9901/602/18 зазначила, що період роботи судді на посадах стажиста та помічника-стажиста прокуратури не охоплюються поняттям «прокурор», визначення якого міститься у статті 56 Закону № 1789-XII, а тому відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді такого періоду роботи (таких посад).

Як слідує із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , дата заповнення 26.08.1985, позивач у період із 26.08.1985 по 29.07.1986 обіймав посаду стажиста старшого помічника прокурора м. Рівного, а з 29.07.1986 по 23.05.1988 перебував на посаді помічника прокурора міста Рівного.

Отже, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню час роботи ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора м. Рівного з 29.07.1986 по 23.05.1988.

Водночас, до такого стажу судді не зараховується стаж роботи на посаді стажиста старшого помічника прокурора м. Рівного з 26.08.1985 по 29.07.1986, оскільки, як вже зазначено судом, у розумінні Закону № 1162-X така посада не охоплюється поняттям «прокурор».

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Поряд з цим, судом встановлено, що основний розмір щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди обчислений позивачу враховуючи стаж роботи на посаді судді - 37 років 10 місяців 17 днів, що підтверджується розрахунком стажу (Форма РС-право), який є додатком до рішень про перерахунок/розрахунок довічного грошового утримання позивача.

Тобто відповідачем до стажу роботи позивача, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям, зараховано виключно період роботи суддею.

Суд наголошує, що включення до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21, від 28.08.2023 у справі № 360/6255/21, від 26.05.2025 у справі № 380/25592/23.

У свою чергу, з урахуванням наведених вище висновків суду щодо наявності права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, яка дає право на визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського та роботи позивача на посаді помічника прокурора м. Рівне, суд дійшов висновку, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 43 роки 04 місяці 14 днів (визначений Вищою радою правосуддя в рішенні від 09.04.2026), який складається з: добровільно зарахованого відповідачем періоду роботи на посаді судді Рівненського міського суду Рівненської області (37 років 10 місяців 17 днів) та обов`язкових до зарахування періодів: проходження строкової військової служби (01 рік 10 місяців 01 день), половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (01 рік 10 місяців 29 днів) та роботи на посаді помічника прокурора м. Рівне (01 рік 08 місяців 22 дні).

Таким чином, дії відповідача щодо неврахування періодів, які відповідно до закону підлягають зарахуванню до стажу роботи судді, та визначення розміру довічного грошового утримання виходячи виключно з періоду роботи на посаді судді, є протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 10.04.2026, виходячи із 98% від суддівської винагороди, то суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 142 Закону № 1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Так, у вказаному рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020, Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку із вищевикладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли віку 65 років, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Як зазначалося вище, частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20, від 18.05.2022 у справі № 160/415/21.

Таким чином, як вже встановлено судом з рішення Вищої ради правосуддя від 09.04.2026, загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на призначення (перерахунок) та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 43 роки 04 місяці 14 днів.

Відтак, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII, становить 96 % (50% (за 20 років роботи на посаді судді) + 46% (23 роки х 2% - за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді)) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи все вище зазначене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту і відновлення порушеного права позивача буде задоволення позовних вимог шляхом:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди судді;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи: проходження строкової військової служби – 01 рік 10 місяців 01 день; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського – 01 рік 10 місяців 29 днів; стаж роботи на посаді помічника прокурора м. Рівне – 01 рік 08 місяців 22 дні; строк роботи безпосередньо на посаді судді – 37 років 10 місяців 22 дні, загальний стаж становить 43 роки 04 місяці 14 днів;

здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 96 % заробітку (суддівської винагороди) починаючи з 10.04.2026, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84 % суддівської винагороди судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи: проходження строкової військової служби - 01 рік 10 місяців 01 день; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 10 місяців 29 днів; стаж роботи на посаді помічника прокурора м. Рівне - 01 рік 08 місяців 22 дні; строк роботи безпосередньо на посаді судді - 37 років 10 місяців 22 дні, загальний стаж становить 43 роки 04 місяці 14 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 96 % заробітку (суддівської винагороди) починаючи з 10.04.2026, з урахуванням раніше здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві грн, 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22.09.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК