Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №420/17966/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №420/17966/26

Суддя: Стефанов С.О.

Справа № 420/17966/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 15 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 04.03.2026 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 календарну вислугу років у Збройних Силах України, що становить 04 роки 02 місяці 16 днів;

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 04.03.2026 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 28.12.1987 року по 18.08.1993 року та з 02.02.1994 року по 31.12.1997 року та внести відповідні відомості до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи;

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позиція позивача обґрунтована тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком з 20.11.2023 року, зарахуванні до страхового стажу календарної вислуги років у Збройних Силах України тривалістю 04 роки 02 місяці 16 днів, а також періодів трудової діяльності з 28.12.1987 року по 18.08.1993 року та з 02.02.1994 року по 31.12.1997 року.

Позивач зазначає, що після звільнення з військової служби 19.11.2023 року він звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, однак за рекомендацією працівника Пенсійного фонду повторно звернувся після надходження від військової частини відомостей про страховий стаж та заробітну плату. У зв`язку з цим пенсію йому було призначено лише з 15.03.2024 року. На думку позивача, з огляду на його проживання на тимчасово окупованій території та положення пункту 14-6.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком мала бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Крім того, позивач вважає безпідставним неврахування до страхового стажу календарної вислуги років, підтвердженої витягом з наказу про звільнення з військової служби, а також періодів трудової діяльності, підтверджених архівною, історичною та іншими довідками. При цьому позивач посилається на те, що втрата трудової книжки була зумовлена бойовими діями, а документи про трудову діяльність за спірні періоди були надані до Пенсійного фонду. На його думку, саме перебування підприємств, які видали відповідні документи, на тимчасово окупованій території не може саме по собі бути підставою для неврахування підтверджених ними періодів роботи.

Також позивач зазначає, що відповідач фактично не надав належної оцінки його вимозі щодо зарахування календарної вислуги років у Збройних Силах України.

З огляду на викладене позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.03.2026 року протиправним та просить суд скасувати його, зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком з 20.11.2023 року, здійснити відповідну виплату за період з 20.11.2023 року по 14.03.2024 року, зарахувати до страхового стажу календарну вислугу років у Збройних Силах України та спірні періоди трудової діяльності, а також провести перерахунок пенсії з урахуванням зазначених періодів.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернулася до Головного управління із заявою довільної форми, в якій просив розглянути питання щодо перерахунку пенсії з 19.11.2023 та зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності без наявності трудової книжки. Зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням в порядку Закону України “Про звернення громадян” та листом від 04.03.2026 року № 11257-6040/Б-02/8-1500/26 надано лист-відповідь щодо порушеного у заяві питання.

Також відповідач зазначив, що за заявою та наданими документами Позивачу з 15.03.2024 призначено дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону №1058-IV, обчислену при страховому стажі 25 років 9 місяців (враховано по 19.11.2023), оскільки відповідно до статті 26 Закону №1058-IV недостатній страховий стаж. Термін призначення пенсії визначено відповідно до норм чинного законодавства. Для призначення пенсії з 19.11.2023 у Позивача відсутні підстави.

Оскільки при досягненні Позивачем 55 років (2018 рік) він не мав статусу учасника бойових дій, а також в пункт 14-6 розділу XV доповнено підпунктом 14-6.2 згідно із Законом України «Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» №2981-IX від 20.03.2023, для призначення пенсії відповідно до підпункту 14-6.2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону№1058-IV підстави відсутні.

Також відповідач зазначив, що на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. Згідно зі статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, до страхового стажу Позивача зараховані періоди трудової діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 згідно наданих документів та з 01.01.2004 по 19.11.2023 згідно даних персоніфікованого обліку. Зазначає, що довідки від 14.03.2024 № 1, від 07.03.2024 №001-62 та 892, які долучені до звернення, видані підприємством, розташованим на території тимчасово непідконтрольній Україні, тому врахувати для обчислення пенсії не можливо.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

03 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими доказами.

Станом на 22 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

19.11.2023 року ОСОБА_1 звільнився з дійсної військової служби у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі.

Як зазначає позивач, 19.12.2023 року він звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, але фахівець, який приймав документи, запропонував йому звернутися із заявою пізніше, оскільки на момент звернення військова частина, в якій він проходив службу, не подала до Пенсійного фонду відомості про стаж та заробітну плату за другий квартал 2022 року та вересень, жовтень та листопад 2023 року.

Після отримання з військової частини підтвердження, що відомості про стаж та заробітну плату передані до Пенсійного фонду, 15.03.2024 року позивач повторно звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

За заявою та наданими документами позивачу з 15.03.2024 року призначено дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону №1058-IV, обчислену при страховому стажі 25 років 9 місяців (враховано по 19.11.2023), оскільки відповідно до статті 26 Закону №1058-IV недостатній страховий стаж.

10.01.2026 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив розглянути питання щодо перерахунку пенсії з 19.11.2023 року та зарахування до страхового стажу календарної вислуги років у Збройних Силах України тривалістю 04 роки 02 місяці 16 днів, а також періодів трудової діяльності з 28.12.1987 року по 18.08.1993 року та з 02.02.1994 року по 31.12.1997 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 11257-6040/Б-02/8-1500/26 від 04.03.2026 року позивачу повідомлено наступне: «…За заявою від 15.03.2024 та наданими документами, Вам з 15.03.2024 призначено дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону, обчислену при страховому стажі 25 років 9 місяців (враховано по 19.11.2023), оскільки відповідно до статті 26 Закону у Вас недостатній страховий стаж.

Термін призначення пенсії визначено відповідно до норм чинного законодавства. Для призначення пенсії з 19.11.2023 підстави відсутні.

Звертаємо увагу, відповідно до підпункту 14-6.2 розділу XV “Прикінцеві положення" Закону тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається, зокрема, за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих російською федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки при досягненні Вами 55 років (2018 рік) Ви не мали статусу учасника бойових дій, а також в пункт 14-6 розділу XV доповнено підпунктом 14-6.2 згідно із Законом України «Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» №2981-IX від 20.03.2023, для призначення пенсії відповідно до підпункту 14-6.2 розділу XV “Прикінцеві положення" Закону підстави відсутні.

Щодо розрахунку страхового стажу.

Згідно статті 24 Закону, який набрав чинність з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб), а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а саме Законом України “Про пенсійне забезпечення".

Згідно зі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, до Вашого страхового стажу зараховані періоди трудової діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 згідно наданих документів та з 01.01.2004 по 19.11.2023 згідно даних персоніфікованого обліку.

Зазначаємо, довідки від 14.03.2024 № 1, від 07.03.2024 №001-62 та 892, які долучені до Вашого звернення, видані підприємством, розташованим на території тимчасово непідконтрольній Україні, тому врахувати для обчислення пенсії не можливо.

Оскільки заява про перерахунок пенсії подана не у спосіб, передбачений Порядком № 22-1, вона підлягає розгляду в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".».

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеним у листі № 11257-6040/Б-02/8-1500/26 від 04.03.2026 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі по тексту Закон № 1058-ІУ).

Стаття 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-ІУ, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно п. “д” ч. 3 ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-ІУ передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до вимог пунктів 1.1, 1.7, 1.8 розділу 1, пунктів 4.1, 4.2, 4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

- з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його

оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), пенсійний орган при прийманні документів щодо призначення пенсії не позбавлений права направляти відповідні запити для отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей. При цьому, в разі відсутності необхідних документів або їх неналежного оформлення, пенсійний орган повинен повідомити заявника про необхідність надання ним додаткових документів або дооформлення поданих документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії (пункт 4.2. Порядку № 22-1).

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто позивачка, як громадянка України, за умови підтвердження трудового стажу, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Зі змісту рішення вбачається, що до страхового стажу позивача для обчислення пенсії за період служби в Збройних Силах України не включено вислугу років, що перевищує календарний термін служби.

Відповідно до даних пенсійної справи Позивача до страхового стажу для обчислення пенсії за період з 03 березня 2022 року по 19 листопада 2023 року зараховано 1 рік 9 місяців стажу.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2023 року № 329 календарна вислуга років Позивача у Збройних Силах України становить 04 роки 02 місяці 16 днів.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як зазначив позивач, надати довідку за формою, передбаченою додатком 2 до «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, у позивача немає можливості, адже ані на його заяву про видачу довідки, ані на адвокатський запит з цього приводу, відправлений 11.11.2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач стояв на військовому обліку, не відповів.

Також як встановлено судом, до страхового стажу для обчислення пенсії зараховано трудовий стаж позивача лише за період з 01.01.1998 року, за який в Пенсійному фонді є персоніфікована інформація про сплату страхових внесків.

При цьому, як вказує позивач, його трудова книжка була втрачена внаслідок бойових дій в перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації. Офіс підприємства, в якому він працював директором і де зберігалась його трудова книжка, був обстріляний і розграбований, про що він дізнався коли вже знаходився на військовій службі.

Після закінчення вищого учбового закладу в лютому 1986 року Позивач відповідно до розподілу був направлений на ВО «Ворошиловградтепловоз» де з 26.03.1986 р. працював на посаді інженера-конструктора відділу головного конструктора по загальному машинобудуванню.

В жовтні 1986 р. Позивач був обраний секретарем комітету комсомолу виробництва загального машинобудування ВО «Ворошиловградтепловоз» і працював на цій посаді в Жовтневому райкомі комсомолу м. Ворошиловград до 25.12.1987р.

З 28.12.1987р. по 18.08.1993 р. Позивач працював у відділі головного конструктора по загальному машинобудуванню ВО «Ворошиловградтепловоз» (ВО «Луганськтепловоз») на посадах інженера-конструктора третьої, другої та першої категорії.

З 27.08.1993 р. по 31.01.1994 р. працював в ПП «Політекс» на посаді інженераекономіста.

З 02.02.1994 р. по 25.02.2022 р. працював в ТОВ «Сєвєродонецька фірма «Меблі» на посадах бухгалтера, заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера, директора.

Судом встановлено, що при подачі заяви про призначення пенсії Позивач надав спеціалістові пенсійного фонду архівну довідку № 001-62 від 07.03.2024р. та історичну довідку № 892 від 07.03.2024р., які йому вдалося отримати від АО «Лугансктепловоз», що перебуває на окупованій території і продовжує діяльність, за допомогою засобів електронного зв`язку.

Архівна довідка підтверджує, що Позивач дійсно працював у ВО «Ворошиловградтепловоз» (ВО «Луганськтепловоз») з 28.12.1987 року по 18.08.1993 року.

До страхового стажу для обчислення пенсії також не був врахований період роботи в ТОВ «Сєвєродонецька фірма «Меблі» з 02.02.1994 р. по 31.12.1997р., який підтверджується довідкою ТОВ «Сєвєродонецька фірма «Меблі» від 14.03.2024 р. № 1.

В обґрунтування відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача вищезазначених періодів, Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зазначило, що довідки від 14.03.2024 № 1, від 07.03.2024 №001-62 та 892, які долучені звернення позивача, видані підприємством, розташованим на території тимчасово непідконтрольній Україні, тому врахувати для обчислення пенсії не можливо.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються

дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості

про періоди роботи.

При цьому відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії, фактично не досліджував питання щодо достовірності відомостей, наведених у архівній довідці № 001-62 від 07.03.2024 року, історичній довідці № 892 від 07.03.2024 року та у довідці № 1 від 14.03.2024 року, не зазначив конкретних розбіжностей у їх змісті та не навів доказів, які б свідчили про недостовірність зазначених у них відомостей.

Відмовляючи у врахуванні зазначених документів, відповідач фактично обмежився посиланням на те, що підприємства, якими вони видані, розташовані на тимчасово окупованій території України.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що наведені у зазначених документах відомості є недостовірними, суперечливими або такими, що не відповідають іншим документам, наявним у пенсійній справі позивача.

Сам факт знаходження підприємства на тимчасово окупованій території не свідчить про недостовірність кожного документа, виданого таким підприємством, та не є самостійною правовою підставою для автоматичного неврахування підтвердженого періоду трудової діяльності. За наявності сумнівів щодо достовірності відповідних відомостей пенсійний орган має можливість використати надані законом повноваження для їх перевірки.

У разі наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, зазначених у документах, або їх відповідності первинним документам, пенсійний орган не позбавлений можливості здійснити відповідну перевірку.

Так, відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачем здійснювалися будь-які заходи з метою перевірки відомостей, наведених у архівній довідці № 001-62 від 07.03.2024 року, історичній довідці № 892 від 07.03.2024 року та у довідці № 1 від 14.03.2024 року, зокрема шляхом витребування первинних документів, звернення до відповідних установ чи проведення іншої перевірки.

Таким чином, висновок відповідача про неможливість врахування довідок № 001-62 від 07.03.2024 року, № 892 від 07.03.2024 року та № 1 від 14.03.2024 року ґрунтується виключно на обставині її видачі відповідною установою та не підтверджений результатами перевірки достовірності відомостей, які в ній містяться.

Суд також враховує, що період трудової діяльності позивача у ТОВ «Сєвєродонецька фірма «Меблі» після 01.01.1998 року відповідачем уже врахований при обчисленні страхового стажу на підставі даних персоніфікованого обліку. Така обставина сама по собі не підтверджує спірні періоди до 01.01.1998 року, однак у сукупності з наданою довідкою та іншими матеріалами справи підлягає оцінці при вирішенні питання про достовірність заявленого періоду роботи.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не врахував подані позивачем документи, не здійснив їх належної оцінки та не навів достатніх мотивів для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності з 28.12.1987 року по 18.08.1993 року та з 02.02.1994 року по 31.12.1997 року.

Суд зауважує, що право особи на пенсійне забезпечення не може бути поставлено у залежність виключно від формального підходу до оцінки окремого документа без дослідження його змісту та взаємозв`язку з іншими документами, поданими особою.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 звернув увагу на те, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Також Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів підприємством, а неналежне ведення документації з вини роботодавця не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Водночас суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за віком з 20.11.2023 року.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 народився у 1963 році, а отже, досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 15.03.2024 року позивачу призначено дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій.

При цьому відповідач, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо призначення пенсії з 20.11.2023 року, послався, зокрема, на те, що у 2018 році, коли позивачу виповнилося 55 років, він не мав статусу учасника бойових дій.

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням, оскільки підпункт 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV не ставить можливість його застосування у залежність від наявності у особи статусу учасника бойових дій на момент досягнення нею 55-річного віку. Вказаною нормою визначено інші юридично значимі умови, зокрема проживання або проживання в минулому на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій території України, звернення за призначенням пенсії у період дії воєнного стану або протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, а також незакінчення відповідного строку звернення за призначенням пенсії станом на 24 лютого 2022 року. За наявності передбачених цією нормою умов пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Як встановлено судом, позивач проживав у місті Сєвєродонецьку Луганської області, яке належить до територій, щодо яких застосовуються передбачені підпунктом 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV Закону №1058-IV спеціальні правила. Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 15.03.2024 року, тобто в період дії воєнного стану.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність у позивача статусу учасника бойових дій у 2018 році не є належним та достатнім правовим обґрунтуванням для неврахування положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV Закону №1058-IV.

При цьому суд враховує, що позивач первинно звертався до органу Пенсійного фонду у грудні 2023 року, тобто невдовзі після досягнення пенсійного віку, однак за твердженням позивача, яке відповідач належними доказами не спростував, йому було рекомендовано звернутися повторно після надходження до Пенсійного фонду відомостей від військової частини.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 у разі відсутності необхідних документів або їх неналежного оформлення орган, що призначає пенсію, повинен повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів або дооформлення поданих документів. При цьому саме по собі ненадходження окремих відомостей до органу Пенсійного фонду не може автоматично покладати на особу негативні наслідки у вигляді зміни дати призначення пенсії, якщо особа своєчасно виявила намір реалізувати право на пенсійне забезпечення, а необхідні відомості могли бути отримані пенсійним органом у встановленому порядку.

Отже, з огляду на встановлені обставини та спеціальне правове регулювання, суд доходить висновку про необґрунтованість відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком з 20.11.2023 року.

Щодо вимоги про зарахування до страхового стажу календарної вислуги років у Збройних Силах України суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2023 року №329 календарна вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 04 роки 02 місяці 16 днів.

Водночас із матеріалів пенсійної справи вбачається, що відповідач врахував до страхового стажу позивача за період проходження військової служби лише 1 рік 9 місяців, не надавши належного обґрунтування причин неврахування іншої частини підтвердженого періоду військової служби.

При цьому оскаржуваний лист від 04.03.2026 року взагалі не містить належної правової оцінки витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2023 року №329 та не містить мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про неможливість врахування зазначених у ньому відомостей.

Таким чином, відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо повного та всебічного розгляду поданих позивачем документів, у зв`язку з чим висновок про неврахування календарної вислуги років не може вважатися належним чином обґрунтованим.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідачем не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного розгляду документів, поданих позивачем разом із заявою від 10.01.2026 року про призначення/перерахунок пенсії, а тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформлене листом № 11257-6040/Б-02/8-1500/26 від 04.03.2026 року у частині відмови у врахуванні спірних періодів трудової діяльності, календарної вислуги років та призначенні пенсії з 20.11.2023 року є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформлене листом №11257-6040/Б-02/8-1500/26 від 04.03.2026 року.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини та змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2026 року про призначення/перерахунок пенсії та врахувати встановлені судом обставини та правову оцінку, надану у цьому рішенні, а саме:

- врахувати при визначенні страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності з 28.12.1987 року по 18.08.1993 року та з 02.02.1994 року по 31.12.1997 року відповідно до встановленого законодавством порядку підтвердження трудового стажу;

- врахувати при визначенні страхового стажу позивача підтверджений період проходження військової служби у Збройних Силах України відповідно до встановленого законодавством порядку;

- повторно вирішити питання щодо дати призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо застосування підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та права позивача на призначення пенсії з 20.11.2023 року;

- у разі визначення права позивача на призначення пенсії з 20.11.2023 року провести відповідний розрахунок пенсії та здійснити її виплату за належний період з урахуванням сум пенсії, фактично виплачених позивачу.

При цьому суд зазначає, що повторний розгляд заяви позивача не передбачає повторної оцінки відповідачем обставин та правових питань, щодо яких судом у цій справі надано правову оцінку. Відповідач зобов`язаний врахувати висновки суду, викладені у цьому рішенні, а також документи, подані позивачем на підтвердження спірних періодів трудової діяльності та проходження військової служби, та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення у порядку та строки, встановлені законодавством.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, забезпечує реальне та ефективне поновлення порушеного права позивача, оскільки спрямований не на підміну судом суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним визначених законом повноважень, а на зобов`язання останнього належним чином виконати покладені на нього законом функції з урахуванням встановлених судом обставин та правової оцінки.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту і відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2026 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що за встановлених у цій справі обставин відповідач при повторному розгляді заяви позивача має врахувати періоди трудової діяльності з 28.12.1987 року по 18.08.1993 року та з 02.02.1994 року по 31.12.1997 року, а також підтверджений період проходження військової служби у Збройних Силах України відповідно до встановленого законом порядку, а також надати належну оцінку праву позивача на призначення пенсії за віком з 20.11.2023 року.

Отже, саме такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого судом порушення та забезпечує дотримання балансу між необхідністю ефективного поновлення порушеного права позивача і неприпустимістю підміни судом суб`єкта владних повноважень у здійсненні ним повноважень, прямо визначених законом.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформлене листом №11257-6040/Б-02/8-1500/26 від 04.03.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2026 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням встановлених судом обставин та правової оцінки, наданої у цьому рішенні, а саме:

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua