Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №400/2142/20 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р. № 400/2142/20

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаОСОБА_1 , , АДРЕСА_2

провизнання дій протиправними; стягнення матеріальної шкоди в сумі 348 673,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту – Позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту – Відповідач) про визнання протиправними дій щодо незаконного списання речового майна на загальну суму 348673,67 грн; стягнення 348673,67 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення Службою внутрішнього аудиту Збройних Сил України аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 11.08.2014 по 17.05.2016 встановлено факти незаконного списання та видачі речового майна, а також внесення недостовірних відомостей до атестатів військовослужбовців, внаслідок чого державі завдано шкоди на загальну суму 728 838,79 грн. За результатами службового розслідування встановлено порушення ОСОБА_1 , який у період з 26.02.2015 по 17.05.2016 обіймав посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , вимог щодо видачі речового майна та оформлення атестатів військовослужбовців. Відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди від 20.12.2019 № 100, розмір матеріальної шкоди, завданої державі протиправними діями ОСОБА_1 , становить 377855,28 грн. Командуванням військової частини НОМЕР_1 13.09.2019 призначено службове розслідування щодо встановлення осіб, причетних до виявлених порушень. У зв`язку з незавершенням цього розслідування у визначений строк 13.11.2019 призначено повторне службове розслідування, яке завершено 09.01.2020. Зазначені збитки у встановленому порядку обліковано у книзі обліку нестач військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою від 06.10.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження відповідно до ст. 173 КАС України. Підготовче засідання призначено на 05 листопада 2020 р. - 13:30 год.

Ухвалою від 11.01.2021 р. суд зупинив провадження у справі до припинення перебування відповідача в зоні проведення Операції Об`єднаних Сил.

05.03.2021 р. відповідач подав заяву про поновлення провадження у справі у зв`язку з його поверненням із зони проведення Операції Об`єднаних Сил.

Ухвалою від 15.03.2021 р. поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначене на 31 березня 2021 року о 13:30 год.

13.05.2021 Відповідачем надано Відзив на позовну заяву, Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що дійсно обіймав посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 з 26.02.2015, однак Аудит охоплював період з 11.08.2014 по 17.05.2016, у зв`язку з чим частина цього періоду припадає на час перебування на посаді іншої особи – капітана-лейтенанта ОСОБА_2 . На думку відповідача, позивач не встановив вини інших осіб, які відповідали за речове забезпечення у зазначений період. Також відповідач вказав на розбіжності у визначенні позивачем розміру шкоди: у звіті Аудиту зазначено суму 728 838,79 грн, у довідці про вартісну оцінку шкоди від 20.12.2019 № 100 – 377 855,28 грн, тоді як позовні вимоги заявлено у розмірі 348 673,67 грн. У зв`язку з цим відповідач вважає розмір заявленої до стягнення шкоди необґрунтованим. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не навів у позовній заяві належних відомостей щодо проведення службового розслідування, зокрема дати та номера наказу про його призначення, результатів розслідування, а також вказав, що про призначення службового розслідування його не повідомляли та пояснень він не надавав. Посилаючись на постанову військової прокуратури Одеського гарнізону від 30.05.2019 про закриття кримінального провадження, відповідач зазначив, що позивач не надав доказів її оскарження та скасування. Також відповідач заперечив правомірність проведення службового розслідування та застосування до спірних правовідносин пункту 13 розділу III Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, вказуючи на невідповідність такого обґрунтування вимогам матеріального права.

14.07.2021 р. представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/4858/21.

Ухвалою від 14.07.2021 р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/4858/21.

Ухвалою від 22.09.2026 р. поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У період з 11.08.2014 по 17.05.2016 Службою внутрішнього аудиту Збройних Сил України проведено аудит фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , за результатами якого встановлено факти незаконних витрат ресурсів унаслідок списання та видачі речового майна з порушенням установлених вимог, а також невідповідності відомостей, внесених до атестатів військовослужбовців, даним обліку. Загальний розмір виявленої шкоди визначено у сумі 728 838,79 грн.

За даним фактом у військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, яким встановлено, що протягом періоду, який охоплювався Аудитом (з 11.08.2014 до 17.05.2016) начальниками речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 були:

з 26.02.2015 до 17.05.2016 (останній день, що охоплювався контрольним заходом) - старший лейтенант ОСОБА_1 (витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2015 № 46.

Відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди від 20.12.2019 № 100 визначено розмір шкоди, завданої державі діями ОСОБА_1 . За матеріалами позову цей розмір становить 377855,28 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2019 № 67 відповідні порушення, що призвели до збитків, встановленим порядком обліковано у книзі обліку нестач військової частини НОМЕР_1 .

За фактом порушень, виявлених Аудитом, військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України 06.02.2017 було відкрито кримінальне провадження № 42017161010000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 Кримінального кодексу України.

Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 30,05.2019, яка надійшла до військової частини НОМЕР_1 10.09.2019 вх. № 6210, дане кримінальне провадження було закрито.

Після цього командуванням військової частини НОМЕР_1 13.09.2019 призначено службове розслідування щодо встановлення осіб, причетних до виявлених порушень. У зв`язку з незавершенням цього розслідування у визначений строк 13.11.2019 призначено повторне службове розслідування, яке завершено 09.01.2020.

За результатами зазначеного службового розслідування встановлено обставини порушення ОСОБА_1 вимог щодо обліку, видачі та оформлення документів на речове майно, а також визначено розмір завданої ним матеріальної шкоди.

Вищезазначеними протиправними діями Відповідача військовій частині НОМЕР_1 завдано шкоду на загальну суму 348673,67 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV. (далі Статут ЗСУ)

Статтею 11 розділу І Статуту ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Статтею 16 розділу І Статуту ЗСУ визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно статті 26 Статуту ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 р. № 160-ІX ( далі - Закон № № 160-ІX).

Відповідно п.п.4, 5 ч.1 ст. 1 Закону № 160-ІX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно ч.ч.1-4 статті 3 Закону № 160-ІX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону № 160-ІX).

Статтею 7 Закону №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Якщо строк експлуатації військового та іншого майна на дату його втрати закінчився або неможливо встановити час його втрати, відшкодування шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає, але не нижче вартості металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, які в ньому містяться, визначеної відповідно до законодавства про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Частиною другою статті 8 Закону №160-ІХ передбачено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. (частина шоста статті 8 Закону №160-ІХ)

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. (частина сьома статті 8 Закону №160-ІХ)

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 160-ІX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті. (частина друга статті 10 Закону № 160-ІX)

Відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування. (частина третя статті 10 Закону № 160-ІX)

Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. (частина четверта статті 10 Закону № 160-ІX)

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом. (частина п`ята статті 10 Закону № 160-ІX)

Згідно частини першої статті 11 Закону № 160-ІХ у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. (стаття 12 Закону №160-ІХ)

За приписами частин 1-3 статті 14 Закону № 160-ІX наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством. Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню. У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що відшкодування шкоди здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини до винної особи у таких випадках:

- у разі завдання шкоди військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ними зборів, якщо така особа відмовилася від добровільного відшкодування шкоди (частина 3 статті 10 Закону №160-IX),

- у разі відшкодування посадовою особою шкоди, завданої у зв`язку з виплатою незаконно звільненому чи перемішеному військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, якщо посадова особа, винна у незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, відмовилася від добровільного відшкодування такої шкоди (частина 2 статті 6, частина 4 статті 10 Закону №160-IX),

- у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності шляхом пред`явлення цивільного позову в кримінальному провадженні (частина 5 статті 10 Закону №160-ІХ),

- у разі звільнення військовослужбовця, притягнутого до матеріальної відповідальності, з військової служби - якщо він відмовився від добровільного відшкодування шкоди (частина 1 статті 12 Закону №160-ІХ),

- у разі звільнення військовослужбовця з військової служби якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності не було прийнято до його звільнення і він відмовився від добровільного відшкодування шкоди (частина 1 статті 12 Закону №160-ІХ).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ОСОБА_1 суд зазначає, що така вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який під час виникнення спірних правовідносин виконував обов`язки начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , та не є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому оцінка дій ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов`язків була надана командуванням військової частини за результатами службового розслідування та оформлена наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2020 № 3 «Про результати службового розслідування».

Слід зазначити, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/4858/21 від 22.10.2025 р. визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2020 року №3, «Про результати службового розслідування», в частині, що стосується ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили 22.11.2025 р.

Отже, правова підстава, на яку позивач посилається як на підтвердження встановлення вини ОСОБА_1 та визначення розміру завданої ним шкоди, а саме наказ від 09.01.2020 № 3, у відповідній частині скасована судом та не може бути покладена в основу висновку про протиправність дій відповідача і наявність у нього обов`язку з відшкодування шкоди.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність дій ОСОБА_1 , наявність його вини та правові підстави для покладення на нього обов`язку з відшкодування заявленої матеріальної шкоди.

Отже, покладений на суб`єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Проте у спірних правовідносинах позивачем не було доведено обґрунтованості позовних вимог, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо незаконного списання речового майна на загальну суму 348673,67 грн; стягнення 348673,67 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22.09.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська