Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №400/6960/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р. № 400/6960/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

третя особаПриватне підприємство «Удача», вул. Центральна, 2,с. Ганно-Требинівка,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,28622,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2026 №847440-24/14-03,

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, за участю у справі третьої особи Приватне підприємство «Удача», з вимогами:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 25.02.2026 № 847440-24/14-03 на суму 8162,99 грн. загального мінімального податкового зобов`язання за 6 місяців 2024 року за віднесену до сільськогосподарських угідь земельну ділянку площею 9,7427 га з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент державної реєстрації права власності успадкована земельна ділянка перебувала в оренді приватного підприємства «Удача» на підставі договору оренди від 08.05.2014 б/н, укладеного строком на 10 років з ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується записом про речове право від 13.05.2014 № 5630690 в Державному реєстрі прав, засвідчена копія інформації з якого додається. Право користування підприємства зазначеною ділянкою достроково не припинялось. Після закінчення строку дії договору оренди від 08.05.2014 б/н земельна ділянка площею 9,7427 га з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191 фактично продовжувала використовуватись ПП «Удача» до укладення нового договору та державної реєстрації права оренди. Так, належна позивачу земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 10.07.2024 б/н перебуває в оренді ПП «Удача» до 10.07.2031 (запис про речове право від 22.07.2024 № 55994918 в Державному реєстрі прав). Таким чином, з 13.05.2014 право користування ПП «Удача» земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 9,7427 га з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191 грунтується на договорах оренди від 08.05.2014 та від 10.07.2024 і зареєстроване у визначеному законом порядку в Державному реєстрі прав. Відповідачем не враховано, що земельна ділянка не знаходиться в користуванні позивачки і мінімальне податкове зобов`язання сплачується іншою особою, яка використовує дану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до баз даних, що знаходяться у користуванні Головного управління ДПС у Миколаївській області та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за громадянкою ОСОБА_3 обліковуються земельні ділянки, зокрема за кадастровим номером: 3520881600:02:000:0191, загальною площею 9,7427га, яка надана в оренду ПП «Удача» (дата державної реєстрації договору оренди 22.07.2024). Нарахування податку на доходи фізичних осіб у вигляді МПЗ за податковим повідомленням-рішенням від 25.02.2026 № 847440-24/14-03 на суму 8162,99 гривень (податок нараховано за 6 місяців 2024 року) проведено ОСОБА_1 , як власнику земельних ділянок у відповідності до норм Кодексу.

Третя особа надала до суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що ПП «Удача» на підставі договорів оренди від 08.05.2014 з ОСОБА_2 та від 10.07.2024 з ОСОБА_1 використовує розташовану в Кіровоградській області земельну ділянку площею 9,7427 га з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191. Право оренди підтверджено записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.05.2014 №5630690, від 22.07.2024 №55994918. У проміж часу між укладенням договорів і реєстрацією речового права дана ділянка перебувала в користуванні ПП «Удача». Відповідно до п.п. 170.14.2 п. 170.14 ст. 170 ПК України ПП «Удача» самостійно розрахувало та сплатило за 12 місяців 2024 року 13 640 грн. мінімального податкового зобов`язанняза земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 9,7427 га з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

За ОСОБА_1 , 01.11.2016 зареєстровано право власності на розташовану в Кіровоградській області земельну ділянку площею 9,7427 га з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191 (сільськогосподарські угіддя), успадковану за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

На момент державної реєстрації права власності успадкована земельна ділянка перебувала в оренді приватного підприємства «Удача» на підставі договору оренди від 08.05.2014 б/н, укладеного строком на 10 років з ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується записом про речове право від 13.05.2014 № 5630690 в Державному реєстрі прав, засвідчена копія інформації з якого додається.

Право користування підприємства зазначеною ділянкою достроково не припинялось. Після закінчення строку дії договору оренди від 08.05.2014 б/н земельна ділянка площею 9,7427 га з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191 фактично продовжувала використовуватись ПП «Удача» до укладення нового договору та державної реєстрації права оренди.

Так, належна позивачці земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 10.07.2024 б/н перебуває в оренді ПП «Удача» до 10.07.2031 (запис про речове право від 22.07.2024 № 55994918 в Державному реєстрі прав).

Незважаючи на перебування в 2024 році земельної ділянки з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191 в оренді ПП «Удача», реєстрацію права користування в Державному реєстрі прав та сплату підприємством за 12 місяців 2024 року 13 640 грн мінімального податкового зобов`язання за неї, ГУ ДПС у Миколаївській області надіслало позивачці податкове повідомлення – рішення від 30.06.2025 № 746824-24/14-03.

Відповідно до ППР від 30.06.2025 позивачці, як фізичній особі – власнику віднесеної до сільськогосподарських угідь земельної ділянки площею 9,7427 га з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191 (Кіровоградська область), нараховано мінімальне податкове зобов`язання в розмірі 16 325,98 грн за 12 місяців 2024 року на підставі п.п. 54.3 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ, п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Як визначено у пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штраф- них (фінансових) санкцій та пені, у т.ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у т.ч. на умовах оренди.

Згідно з пп.пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до приписів п. 281.3 ст. 281 ПК України, від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду, користування на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платнику єдиного податку четвертої групи.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом, в 2024 році земельна ділянка з кадастровим номером 3520881600:02:000:0191 знаходилась в оренді ПП «Удача», який є платником податку четвертої групи та відповідно до податкової звітності ПП «Удача» земельна ділянка була відображена у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи для нарахування податкових зобов`язань.

Відтак, за приписами п. 281.3 ст. 281 ПК України позивачка звільняється від сплати податку оскільки належна їй на праві власнноті земельна ділянка передана в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

При цьому, суд зауважує, що право оренди належним чином зареєстроване 13.05.2014 Державним реєстратором реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речого права.

Підпунктом 14.1.114-2 ст.14 ПК України встановлено, мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Відповідно до п. 170.14 ст.170 ПК України особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Як визначено пп.170.14.1 п. 170.14 ст.170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом (пп.170.14.2 п. 170.14 ст.170 ПК України).

За приписами пп.170.14.3 п. 170.14 ст.170 ПК України, визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Пунктом 38-1.3 ст. 38-1 ПК Укрїни встановлено, що у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, оскільки земельна ділянка передана позивачкою в оренду, то, відповідно, у позивачки відсутній обов`язок сплачувати МПЗ, оскільки такой обов`язок наявний у орендаря.

З урахуванням викладеного вище суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протипраним та підлягає скасуванню, оскільки у контролюючого органу відсутні законні підстав для нарахування позивачці податкових зобов`язань за земельну ділянку, яка перебуває в оренді ПП "Удача".

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області(вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 44104027) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 25.02.2026 № 847440-24/14-03.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1064,96 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар