Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №640/4133/20 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 640/4133/20

провадження № 2-іс/340/346/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітводотепломонтаж” до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Житлобудмонтаж”, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елітводотепломонтаж” (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 1292615572.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елітводотепломонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Житлобудмонтаж», за результатами якої складено Акт від 19.11.2019 №58/26-15-05-07-02-10/36692233 (далі — Акт перевірки). На підставі висновків цього акта контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №1292615572, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 37884,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 9471,00 грн.

Вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій із ТОВ «Житлобудмонтаж» не відповідає фактичним обставинам, адже у 2016 році між товариствами укладено договори підряду, на виконання яких контрагентом виконувалися ремонтні роботи. Реальність таких операцій підтверджується договорами, додатковими угодами, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про їх вартість, платіжними та іншими первинними документами, які складені за наслідками фактичного виконання господарських операцій.

Наголошує, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено конкретних недоліків первинних документів, не наведено обставин, які б свідчили про їх недостовірність або невідповідність вимогам законодавства. Посилання податкового органу на відсутність у контрагента достатньої кількості працівників, основних засобів, виробничих чи складських приміщень, а також на податкову інформацію стосовно його діяльності не доводить неможливості фактичного виконання відповідних робіт, оскільки суб`єкт господарювання не позбавлений можливості залучати необхідні трудові та матеріальні ресурси на договірних засадах.

Крім того, можливе порушення контрагентом вимог податкового законодавства не може бути підставою для негативних податкових наслідків для іншого платника, якщо останній фактично здійснив господарську операцію та має належні первинні документи. При цьому контролюючим органом не доведено обізнаності позивача про можливі порушення контрагента, узгодженості їхніх дій чи спрямованості господарських операцій виключно на одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Також, звертає увагу на відсутність судових рішень, якими було б встановлено фіктивність ТОВ «Житлобудмонтаж» або нереальність спірних господарських операцій.

Вказує про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, адже частина охопленого нею періоду вже була предметом попереднього податкового контролю, а повторне дослідження відповідних обставин здійснено за відсутності передбачених законом підстав.

Стверджує, що господарські операції з ТОВ «Житлобудмонтаж» мали реальний характер, були належним чином документально оформлені та спричинили відповідні зміни у майновому стані учасників таких операцій, а тому підстави для збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій були відсутні.

З цих підстав просить позов задовольнити.

У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами перевірки ТОВ «Елітводотепломонтаж» встановлено порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок завищення витрат за господарськими операціями з ТОВ «Житлобудмонтаж». Зокрема, позивачем завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно занижено фінансовий результат до оподаткування за 2016 рік на 210466,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на 37884,00 грн.

Вказує, що під час перевірки досліджено господарські операції позивача з ТОВ "БК Альтор" (нова назва ТОВ «Житлобудмонтаж») щодо виконання ремонтних робіт за укладеними у 2016 році договорами, які були оформлені договорами підряду, актами виконаних робіт, довідками про їх вартість та платіжними документами. Водночас сама наявність таких документів не є достатньою підставою для визнання господарських операцій реальними, якщо інші встановлені обставини спростовують можливість їх фактичного виконання саме особою, зазначеною у первинних документах як контрагент.

Так, згідно одержаної з інформаційних баз ДФС інформації у ТОВ «Житлобудмонтаж» були відсутні необхідні для виконання задекларованого обсягу будівельно-ремонтних робіт трудові ресурси, основні засоби, виробниче обладнання та інші матеріально-технічні можливості. Придбання товарів, робіт та послуг, необхідних для виконання відповідних ремонтних робіт, також не простежувалося. Звертає увагу й на відсутність характерних для реальної господарської діяльності витрат, зокрема на утримання виробничої бази, комунальні, транспортні та інші супутні послуги.

Крім того, відповідач звертає увагу на протокол допиту ОСОБА_1 , яка значилася засновником та керівником ТОВ «Житлобудмонтаж», отриманий у межах кримінального провадження. За викладеним у відзиві змістом показань ОСОБА_1 повідомила про реєстрацію товариства за грошову винагороду, заперечила фактичну участь у його фінансово-господарській діяльності, підписанні первинних документів і податкової звітності та здійсненні господарських операцій від імені товариства.

Вважає, що зазначене у сукупності з відсутністю необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів свідчить про документальне оформлення операцій без їх фактичного виконання задекларованим контрагентом.

Наголошує, що для цілей податкового обліку визначальним є не формальне складання первинних документів, а фактичне здійснення господарської операції, яка повинна спричиняти реальні зміни у структурі активів, зобов`язань чи власного капіталу платника податків. Тому первинні документи можуть підтверджувати витрати лише за умови, що вони відображають операції, які фактично відбулися, та містять достовірні відомості про їх учасників. Формально складені документи не можуть створювати податкові наслідки, якщо не підтверджено фактичне виконання робіт саме зазначеним у них контрагентом.

З огляду на наведене вважає висновки акта перевірки обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №1292615572 — правомірним, у зв`язку із чим просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

18.05.2026 представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково вказує, що під час перевірки контролюючий орган не витребовував додаткових документів чи пояснень щодо обставин виконання спірних господарських операцій, які у подальшому були покладені в основу висновку про їх нереальність. Суб`єкт господарювання не зобов`язаний мати у власності всі трудові, виробничі та матеріальні ресурси, необхідні для здійснення діяльності, оскільки може залучати працівників на підставі цивільно-правових договорів, використовувати аутсорсинг, аутстафінг, залучати субпідрядників, орендувати основні засоби та іншим законним способом забезпечувати виконання взятих на себе зобов`язань.

Наголошує на відсутності вироку суду чи іншого судового рішення, яким було б встановлено фіктивність ТОВ «Житлобудмонтаж», нереальність саме спірних господарських операцій або обізнаність позивача про можливі неправомірні дії контрагента. При цьому протоколи допитів, одержані в межах кримінального провадження, без встановлення відповідних обставин судовим рішенням, не можуть спростовувати фактичне виконання господарських операцій та належним чином оформлені первинні документи.

Зауважує, що Товариство не наділене контрольними повноваженнями податкового органу, а тому не може нести негативні податкові наслідки за можливі порушення, допущені іншою юридичною особою, за відсутності доказів узгодженості їхніх дій або обізнаності позивача про такі порушення.

Третя особа правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалась.

Ухвалою від 02.03.2020 суддя Окружного адміністративного суду міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудмонтаж».

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX та Порядку №399 на підставі Акта приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 головуючою суддею у вказаній справі визначено суддю Казанчук Г.П.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року адміністративну справу №640/4133/20 прийнято до провадження суддею Казанчук Г.П.

Ухвалою від 08.04.2025 суддя залишила без руху позовну заяву та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою від 29.04.2025 суддя визначила, що справа розглядатиметься одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та встановила сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою від 25.09.2025 задоволено заяву ГУ ДПС у м. Києві про заміну відповідача. Замінено відповідача Головне управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника – Головне управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 44116011).

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.12.2025 №356 на підставі пунктів 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пунктів 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №640/4133/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 головуючим суддею по розгляду справи №640/4133/20 визначено суддю Савонюка М.Я.

13.01.2026 ухвалою суду адміністративну справу №640/4133/20 прийнято судом до свого провадження.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітводотепломонтаж» зареєстроване як юридична особа 19.10.2009, видами економічної діяльності підприємства є: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 43.21 Електромонтажні роботи.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.10.2019 №2425 та направлення від 11.11.2019 №160/26-15-05-07-02-18 у період з 12.11.2019 по 18.11.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елітводотепломонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні взаємовідносин з ТОВ «Житлобудмонтаж» (код ЄДРПОУ 39140922) за 2016 рік – показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено Акт від 19.11.2019 №58/26-15-05-07-02-10/36692233 (далі – Акт перевірки) (т.1 а.с. 9-24).

У розділі IV Акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 135.1 статті 135 ПК України, внаслідок чого, за висновком перевірки, занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 37884,00 грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Елітводотепломонтаж» як замовником та ТОВ «БК «Альтор» як підрядником (нова назва – ТОВ «Житлобудмонтаж») укладено договори від 26.04.2016 №26/04-2, від 25.05.2016 №25/05-1 та від 21.06.2016 №1/21-06 (т.1 а.с. 52-57, 78-82, 93-97).

Предметом договору від 26.04.2016 №26/04-2 було виконання робіт з капітального ремонту внутрішніх мереж, систем водопостачання та заміни водопровідної арматури Київської міської клінічної лікарні №18 за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 17. Загальна вартість робіт за цим договором становила 71871,05 грн, у тому числі ПДВ 11978,51 грн. Додатковою угодою від 06.07.2016 погоджено додаткові роботи на цьому ж об`єкті на суму 23113,60 грн, у тому числі ПДВ 3852,27 грн.

За договором від 25.05.2016 №25/05-1 підрядник зобов`язався виконати поточний ремонт індивідуального теплового пункту будівлі 14 Центру військово-стратегічних досліджень військового містечка 29 Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Загальна вартість робіт становила 20037,14 грн, у тому числі ПДВ 3339,52 грн.

Договором від 21.06.2016 №1/21-06 передбачено виконання поточного ремонту індивідуального теплового пункту будівлі 29/26 Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, у тому числі внутрішніх робіт та зовнішніх теплових мереж індивідуального теплового пункту. Загальна вартість робіт за договором визначена у сумі 438955,34 грн, у тому числі ПДВ 73159,22 грн.

На виконання зазначених договорів між сторонами оформлено акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт: від 13.07.2016 – на суму 20037,14 грн, у тому числі ПДВ 3339,52 грн; від 22.07.2016 – на суму 71871,05 грн, у тому числі ПДВ 11978,51 грн; від 27.07.2016 – на суму 23113,60 грн, у тому числі ПДВ 3852,27 грн; від 09.08.2016 – на суму 137537,45 грн, у тому числі ПДВ 22922,91 грн. Загальна вартість оформлених робіт становила 252559,24 грн, у тому числі ПДВ 42093,21 грн, а вартість робіт без ПДВ – 210466,03 грн (т.1 а.с. 60-63, 69-71, 73-74, 84-89).

Актом перевірки зафіксовано, що розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі за платіжними дорученнями від 20.07.2016 №1317 на суму 20037,14 грн, від 04.08.2016 №1388 на суму 71871,05 грн, від 04.08.2016 №1389 на суму 23113,60 грн та від 16.08.2016 №1404 на суму 137537,45 грн, усього на 252559,24 грн. Дебіторська та кредиторська заборгованість станом на 31.12.2016 за цими операціями не обліковувалась.

У бухгалтерському обліку спірні операції відображено, зокрема, проведеннями: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» – Кт 311 «Розрахунки в національній валюті» на суму 252559,24 грн; Дт 90 «Собівартість товарів (робіт, послуг)» – Кт 631 на суму 210466,03 грн; Дт 6442 «Розрахунки за податками (ПДВ)» – Кт 631 на суму 42093,21 грн. Вартість робіт без ПДВ у сумі 210466,03 грн включено до показника рядка 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)».

Водночас за результатами аналізу інформаційних баз ДФС України, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел контролюючий орган установив, що за фінансовим звітом ТОВ «Житлобудмонтаж» за 2016 рік кількість працюючих становила одну особу, основні фонди були відсутні, декларації з податку на прибуток за місцем обліку не подавалися, а останню декларацію з ПДВ подано за липень 2016 року. За даними контролюючого органу не встановлено складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, необхідних для здійснення задекларованої діяльності; також не встановлено витрат на оренду офісних і складських приміщень, комунальні послуги, телефонний зв`язок, користування мережею Інтернет, логістичні послуги та інші витрати, які контролюючий орган вважав характерними для відповідної господарської діяльності.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Житлобудмонтаж» не було імпортером товарів, робіт чи послуг, а у 2016 році придбавало, зокрема, йогурти, одяг та взуття, скраплений газ, продукти харчування, електроприлади та різні послуги. Контролюючий орган зазначив, що номенклатура придбаних товарів і послуг не співпадала з найменуванням робіт (послуг), реалізованих на адресу ТОВ «Елітводотепломонтаж».

Крім того, в Акті перевірки наведено відомості протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 10.06.2017, отриманого у межах кримінального провадження №32016100060000134. За викладеним контролюючим органом змістом показань ОСОБА_1 , яка значилася засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Житлобудмонтаж», товариство було зареєстровано на її ім`я за грошову винагороду; участі у його фінансово-господарській діяльності вона не брала, бухгалтерський та податковий облік не вела, податкову звітність, договори, первинні та інші документи від імені товариства не складала та не підписувала, товарно-матеріальні цінності не придбавала і не реалізовувала.

Узагальнюючи наведені обставини, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Житлобудмонтаж» фізичних, технічних, технологічних та трудових можливостей для виконання задекларованих операцій, а оформлені між сторонами первинні документи розцінив як такі, що не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій. На цій підставі перевіркою визначено завищення позивачем собівартості реалізованих робіт за 2016 рік на 210466,03 грн та відповідне заниження фінансового результату до оподаткування на цю суму.

На підставі висновків Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №1292615572, яким ТОВ «Елітводотепломонтаж» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 47355,00 грн, у тому числі 37884,00 грн за основним платежем та 9471,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 25-26).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (т.1 а.с. 27-31). Рішенням ДПС України від 07.02.2020 №4814/6/99-00-08-05-06-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін (т.1 а.с. 34-36).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №1292615572 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, для цілей оподаткування податком на прибуток визначальним є фінансовий результат, сформований на підставі даних бухгалтерського обліку, а правомірність відображення витрат залежить від того, чи відповідають відомості бухгалтерського обліку фактичному економічному змісту господарських операцій та чи підтверджені вони належними первинними документами.

Правові засади бухгалтерського обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон №996-XIV, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, для цілей податкового обліку правове значення має фактичне здійснення господарської операції, що спричинило реальні зміни майнового стану платника податків і підтверджується належною сукупністю доказів.

Суд також ураховує, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у укладанні договору, виборі контрагента та визначенні його умов, а згідно зі статтями 628, 629 цього Кодексу зміст договору становить погоджені сторонами умови, і укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 сформувала такі правові висновки:

“п.63…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

п.64. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

п.65 Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

п.66. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу….

…109. Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті”.

Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду є застосовними до спірних правовідносин, оскільки предметом доказування у цій справі є саме реальність виконання робіт, достовірність відомостей первинних документів та наявність підстав для врахування вартості цих робіт при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.09.2026 у справі №320/46732/23 зазначив, що при вирішенні спорів щодо реальності господарських операцій суд має оцінювати не окремий документ ізольовано, а всю сукупність обставин: зміст договору, первинні документи, рух активів, подальше використання товарів, робіт або послуг у господарській діяльності платника, оплату або наявність кредиторської заборгованості, поведінку сторін та доводи контролюючого органу щодо неможливості фактичного виконання операції.

У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що податкова інформація щодо контрагентів, відомості інформаційних баз контролюючого органу, дані щодо ланцюгів постачання, наявності або відсутності персоналу, основних засобів, складських чи транспортних ресурсів не мають наперед встановленої сили та не можуть автоматично спростовувати реальність господарської операції, якщо встановлено фактичне придбання товару, робіт чи послуг, їх використання у господарській діяльності та відсутні докази узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом.

При цьому, оцінюючи у справі №320/46732/23 операції з виконання ремонтних робіт, Верховний Суд погодився з тим, що їх реальність може підтверджуватися договором, документами щодо погодження вартості, актами приймання-передачі виконаних робіт, платіжними документами та банківськими виписками. Відсутність окремих додаткових документів не доводить нереальності операції, якщо наявні документи дають змогу встановити зміст операції, її вартість, факт прийняття результату робіт та зв`язок із господарською діяльністю платника.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд ураховує, що спірні витрати в сумі 210466,03 грн сформовані на підставі сукупності документів: договорів від 26.04.2016 №26/04-2, від 25.05.2016 №25/05-1 та від 21.06.2016 №1/21-06, актів приймання виконаних будівельних робіт, локальних кошторисів, дефектних актів, довідок про їх вартість, платіжних документів, та бухгалтерських записів (т.1 а.с. 37-97).

Так, акти від 13.07.2016, 22.07.2016, 27.07.2016 та 09.08.2016 містять відомості про конкретні види робіт, об`єкти їх виконання, дату прийняття, вартість робіт без ПДВ, суму ПДВ та загальну вартість (т.1 а.с. 60-63, 69-71, 73-74, 84-89).

Крім того, як убачається зі змісту Акта перевірки, спірні господарські операції відображені у бухгалтерському обліку позивача проведеннями: Дт 90 «Собівартість товарів (робіт, послуг)» — Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 210466,03 грн; Дп 6442 "Розрахунки за налогами (ПДВ)" - Кт 631 на суму 42093,21 грн; Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - Кт 311 "Розрахунки в національній валюті" на суму 252559,24 грн. Розрахунки за виконані роботи здійснені у безготівковій формі на підставі платіжних доручень №1317 від 20.07.2016, №1388 та №1389 від 04.08.2016, №1404 від 16.08.2016. Відповідно до наданих перевірці оборотно-сальдових відомостей у розрізі рахунків та контрагентів вартість придбаних робіт без ПДВ у сумі 210466,03 грн включена позивачем до собівартості реалізованих робіт та відображена в рядку 2050 Звіту про фінансові результати за 2016 рік. На 31.12.2016 дебіторська та кредиторська заборгованість за зазначеними операціями не обліковувалася.

Водночас матеріали Акта перевірки не містять відомостей про повернення контрагентом перерахованих позивачем коштів, їх замкнений рух чи інші обставини, які безпосередньо свідчили про формальний характер проведених розрахунків.

Окремо суд звертає увагу на підтвердження господарської спрямованості спірних операцій та використання позивачем придбаних у ТОВ «Житлобудмонтаж» робіт у межах власної господарської діяльності.

Так, 20.04.2016 між Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського як замовником та ТОВ «Елітводотепломонтаж» як підрядником укладено договір №98/1/16, предметом якого було виконання послуг з поточного ремонту індивідуального теплового пункту будівлі 14 Центру військово-стратегічних досліджень військового містечка №29 Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Місцем виконання робіт визначено військове містечко №29, будівлю 14. Ціна договору становила 187236,29 грн, у тому числі ПДВ 31206,05 грн (т.2 а.с. 106-107).

Фактичне виконання позивачем зобов`язань перед Національним університетом оборони України підтверджується довідками форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2016 року та липень 2016 року, актами приймання виконаних будівельних робіт, складених за договором №98/1/16, у якій зазначено той самий об`єкт - поточний ремонт індивідуального теплового пункту будівлі 14 військового містечка №29. Вартість прийнятих замовником робіт за відповідний період становила 184709,58 грн з ПДВ. Банківські виписки позивача підтверджують надходження 23.05.2016 та 06.07.2016 від Національного університету оборони України коштів у сумі 50291,11 грн та 134418,47 грн відповідно з призначенням платежу за послуги з поточного ремонту ІТП будівлі 14 за договором №98/1/16 (т.2 а.с. 135-166).

При цьому 25.05.2016 між ТОВ «Елітводотепломонтаж» та ТОВ «БК «Альтор» (нова назва - ТОВ «Житлобудмонтаж») укладено договір №25/05-1, предметом якого також було виконання робіт з поточного ремонту індивідуального теплового пункту цієї ж будівлі 14 Центру військово-стратегічних досліджень військового містечка №29 Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Отже, предмет договору позивача з контрагентом безпосередньо відповідав характеру та місцю робіт, які сам позивач виконував на користь кінцевого замовника.

Аналогічний взаємозв`язок простежується щодо іншого об`єкта Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. За договором №161/1/16 від 21.06.2016 ТОВ «Елітводотепломонтаж» прийняло на себе зобов`язання перед Університетом щодо поточного ремонту індивідуального теплового пункту будівлі 29/26 військового містечка №29, зокрема виконання внутрішніх робіт та робіт із зовнішніми тепловими мережами (т.2 а.с. 220-223).

За цим договором складено довідки форми КБ-3 за серпень 2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт, якими підтверджено прийняття Національним університетом оборони України виконаних позивачем робіт на зазначеному об`єкті. Зокрема, одна з довідок стосується улаштування теплової мережі вартістю 291724,80 грн з ПДВ, інша - робіт з індивідуального теплового пункту та вузла обліку тепла загальною вартістю 346096,80 грн з ПДВ. Документи підписані представниками замовника та ТОВ «Елітводотепломонтаж» (т.3 а.с. 1-27).

З банківської виписки вбачається надходження 04.08.2016 на рахунок позивача коштів від Національного університету оборони України, зокрема 200000,00 грн та 91724,80 грн, із зазначенням у призначенні платежів договору №161/1/16 та актів виконаних робіт (т.3 а.с. 28-29).

Водночас 21.06.2016 між позивачем та ТОВ «БК «Альтор» укладено договір №1/21-06, предметом якого було виконання поточного ремонту індивідуального теплового пункту будівлі 29/26 військового містечка №29, у тому числі внутрішніх робіт та зовнішніх теплових мереж. Таким чином, за наведеними договорами збігаються конкретний об`єкт, місце виконання та вид робіт, що підтверджує безпосередній зв`язок придбаних у контрагента робіт із виконанням позивачем власних зобов`язань перед Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського.

Наведені обставини свідчать, що придбання позивачем відповідних ремонтних робіт у контрагента не було операцією, позбавленою господарської мети, а пов`язане з виконанням власних договірних зобов`язань ТОВ «Елітводотепломонтаж» перед Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського. Результат відповідних робіт приймався кінцевим замовником, а позивач отримував оплату за їх виконання.

Аналогічні обставини встановлюються щодо робіт у Київській міській клінічній лікарні №18.

Так, предметом договору від 26.04.2016 №26/04-2 між ТОВ «Елітводотепломонтаж» та ТОВ «БК «Альтор» було виконання робіт з капітального ремонту внутрішніх мереж, систем водопостачання та заміни водопровідної арматури Київської міської клінічної лікарні №18 за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 17.

Водночас матеріали справи підтверджують наявність безпосередніх господарських відносин ТОВ «Елітводотепломонтаж» із Київською міською клінічною лікарнею №18 щодо виконання робіт на цьому ж об`єкті. Зокрема, 25.04.2016 між позивачем та лікарнею укладено договір №26/04-1 на виконання капітального ремонту внутрішніх мереж, систем водопостачання та заміну водопровідної арматури (т.1 а.с. 209-215).

Таким чином, уже наступного дня після укладення договору з кінцевим замовником позивач уклав із ТОВ «БК «Альтор» договір №26/04-2 щодо виконання робіт того самого виду на тому самому об`єкті .

Наявна у матеріалах банківська виписка ТОВ «Елітводотепломонтаж» підтверджує, що 22.07.2016 на рахунок позивача від Київської міської клінічної лікарні №18 надійшло 75160,00 грн з призначенням платежу за капітальний ремонт внутрішніх мереж, систем водопостачання та заміну водопровідної арматури із посиланням на акт виконаних робіт та договір №26/04-1 від 25.04.2016 (т.2 а.с. 102).

Таким чином, встановлені обставини підтверджують безпосередній зв`язок спірних операцій із господарською діяльністю позивача, адже на час їх здійснення позивач мав договірні зобов`язання перед кінцевими замовниками щодо виконання аналогічних робіт на тих самих об`єктах, результати робіт на яких приймалися та оплачувалися замовниками. Крім цього, сукупність первинних документів, у тому числі: договори підряду, акти приймання виконаних робіт, довідки про їх вартість, безготівкові оплати контрагенту та відображення операцій у бухгалтерському обліку, підтверджує господарську спрямованість спірних операцій, їх відповідність звичайній господарській діяльності позивача та наявність реальної економічної мети, пов`язаної з виконанням власних договірних зобов`язань перед кінцевими замовниками й одержанням доходу від такої діяльності.

Суд критично оцінює посилання відповідача на недостатність у ТОВ «Житлобудмонтаж» трудових ресурсів та відсутність основних фондів. Наведена в Акті перевірки інформація характеризує відомості податкової звітності контрагента, однак сама по собі не встановлює об`єктивної неможливості виконання спірних ремонтних робіт. Контролюючий орган не навів розрахунку необхідної кількості працівників для виконання кожного виду робіт, не зіставив їх обсяг із необхідними людино-годинами, не встановив конкретного переліку механізмів чи обладнання, без яких виконання відповідних робіт було б технічно неможливим.

Відсутність у контрагента власних основних засобів також не є тотожною відсутності фактичної можливості користуватися необхідними засобами на інших правових підставах. Податковим органом не встановлено та не доведено, що ТОВ «Житлобудмонтаж» не могло залучати майно, техніку чи працівників на договірних засадах. Крім того, умовами договорів прямо передбачалося використання як матеріалів підрядника, погоджених із замовником, так і матеріалів поставки замовника.

З огляду на це відсутність у інформаційних системах ДПС придбання контрагентом повного переліку матеріалів, що могли використовуватися під час ремонту, не спростовує фактичного виконання робіт. Для операцій з виконання робіт відсутність повного співпадіння номенклатури придбань контрагента з найменуванням реалізованих ним робіт не є достатнім доказом нереальності операції.

Те саме стосується посилань на відсутність у контрагента витрат на оренду офісних чи складських приміщень, комунальні, телекомунікаційні або логістичні послуги. В Акті перевірки не наведено, чому саме такі витрати мали були обов`язковою передумовою виконання конкретних робіт на будівельних об`єктах.

Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на протокол допиту ОСОБА_1 від 10.06.2017 як встановлену обставину нереальності господарських операцій позивча із ТОВ «Житлобудмонтаж».

У постанові від 16.09.2026 у справі №320/46732/23 Верховний Суд, аналізуючи посилання на постанову від 31.01.2024 у справі №640/1595/21, прямо зазначив, що фігурування контрагента у кримінальному провадженні або наявність протоколу допиту не означає автоматичної нереальності конкретної господарської операції. Необхідним є дослідження змісту відповідних відомостей разом з первинними документами та іншими фактичними обставинами.

У цій справі матеріали не містять вироку чи іншого судового рішення, яким було б установлено нереальність саме операцій між ТОВ «Елітводотепломонтаж» та ТОВ «Житлобудмонтаж», фіктивність створення ТОВ «Житлобудмонтаж», підроблення конкретних актів від 13.07.2016, 22.07.2016, 27.07.2016 та 09.08.2016 або узгодженість дій посадових осіб позивача з особами, які могли фактично контролювати діяльність контрагента.

Також відповідачем не надано висновку почеркознавчої чи технічної експертизи щодо підписів на спірних первинних документах, не встановлено осіб, які фактично виконали роботи замість задекларованого контрагента, не наведено відомостей від власників чи балансоутримувачів об`єктів про те, що зазначені в актах роботи на відповідних об`єктах фактично не виконувалися.

За таких обставин пояснення ОСОБА_1 у сукупності з установленими фактами укладення договорів щодо конкретних об`єктів, оформлення та прийняття результату робіт, їх повної оплати, відображення в бухгалтерському обліку та використання результату робіт у господарській діяльності позивача не є достатніми для висновку про фактичну відсутність спірних господарських операцій.

Суд також ураховує, що відповідачем не доведено обізнаності позивача про можливі порушення у діяльності контрагента або узгодженості їхніх дій. Матеріали справи не містять доказів пов`язаності позивача та ТОВ «Житлобудмонтаж», спільності їх посадових осіб, повернення сплачених коштів позивачу, отримання ним готівки після перерахування коштів контрагенту чи іншої участі у схемі штучного формування витрат.

Норми податкового законодавства не покладають на платника податків обов`язку здійснювати контроль за податковою дисципліною контрагента, перевіряти його кадрову документацію, джерела залучення працівників, правові підстави користування майном чи повноту відображення ним господарських операцій у податковій звітності. Негативні наслідки для платника можуть наставати за умови доведення нереальності конкретної операції або недобросовісності самого платника, а не лише порушень чи ризикових ознак у діяльності іншого суб`єкта господарювання.

Отже, установлена контролюючим органом податкова інформація щодо ТОВ «Житлобудмонтаж» створювала підстави для поглибленої перевірки відповідних операцій, однак не замінює доказування їх фактичної відсутності. Відповідач не спростував належними та достатніми доказами відомості первинних документів щодо змісту і вартості робіт та не довів відсутності їх економічного результату.

За змістом Акта перевірки сума 210466,03 грн була виключена із собівартості виключно внаслідок висновку про нереальність взаємовідносин із ТОВ «Житлобудмонтаж». Оскільки цей висновок належними та достатніми доказами не підтверджений, відсутні правові підстави для збільшення фінансового результату позивача до оподаткування на 210466,03 грн та визначення додаткового податку на прибуток у сумі 37884,00 грн.

Штрафна (фінансова) санкція у сумі 9471,00 грн є похідною від визначеного контролюючим органом основного податкового зобов`язання, а тому за відсутності правових підстав для донарахування податку на прибуток підстави для застосування такої санкції також відсутні.

Щодо доводу позивача про сплив строку, визначеного статтею 102 ПК України, суд зазначає, що для перевірки правильності визначення податку на прибуток за 2016 рік перебіг 1095-денного строку пов`язується з останнім днем граничного строку подання податкової декларації за відповідний звітний період, а не з датою здійснення кожної окремої господарської операції. Станом на дату прийняття податкового повідомлення-рішення 03.12.2019 зазначений строк не сплив.

Стосовно тверджень про повторне проведення податкового контролю суд ураховує, що Акт перевірки містить відомості про проведення перевірки на підставі наказу від 28.10.2019 №2425 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що саме взаємовідносини позивача з ТОВ «Житлобудмонтаж» за 2016 рік у тому ж обсязі вже були предметом попередньої документальної перевірки, яка б виключала можливість їх повторного дослідження.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази у їх сукупності за правилами статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач не довів фактичної відсутності спірних ремонтних робіт, недостовірності відображених у первинних документах відомостей про їх зміст та обсяг, а також недобросовісності позивача або його обізнаності про можливі неправомірні дії контрагента.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2019 №1292615572 не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн, який у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітводотепломонтаж» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудмонтаж», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2019 №1292615572.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітводотепломонтаж» (код ЄДРПОУ 36692233, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. «Б», м. Київ, 01034) судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або з моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітводотепломонтаж» (код ЄДРПОУ 36692233, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. «Б», м. Київ, 01034).

Відповідач – Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудмонтаж» (код ЄДРПОУ 39140922, вул. Катерини Зененко, 4, м. Суми, Сумська обл., 40000).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК