Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №320/52206/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Київ справа №320/52206/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у визнанні його права, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи на соціальний захист, а саме на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни – інвалідів війни, передбачені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-ХІІ), виплату грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023-2024 роки;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, місто Київ, 04053, код ЄДРПОУ 41098368) щорічну разову грошову допомогу, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2023-2024 роки, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-ХІІ) у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2023 рік (8*2 093,00 грн) в сумі 16 744,00 грн, за 2024 рік (8*2 361,00 грн) в сумі 18 912,00 грн, всього 35 656,00 грн, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2022 року у справі № 640/14979/21 Управлінням соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації 22 липня 2022 року йому видано посвідчення особи з інвалідністю в наслідок війни ІІ групи серії НОМЕР_2 на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», як особі начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, яка отримала інвалідність внаслідок захворювання в період виконання службових обов`язків у відповідності до положень пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 .

Рішенням Київського адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 320/41923/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 16 вересня 2022 року перевести позивача з пенсії по вислузі років на пенсію по інвалідності у відповідності до частини першої пункту «а» статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, призначити пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення, відповідно до пункту «а» частини першої статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, здійснити перерахунок та виплату пенсії, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

На переконання позивача, вказаними вище судовими рішеннями підтверджено його статус, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а тому він має право на отримання щорічної грошової допомоги згідно частини п`ятої статті 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Проте, відповідач листом від 22 вересня 2023 року повідомив позивача про відсутність у нього права на разову грошову допомогу, передбачену постановою № 754, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи про визнання позивача особою з інвалідністю внаслідок війни, що, за твердженнями позивача, не відповідає дійсності, оскільки відповідна заява з копією посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни була подана позивачем 16 вересня 2022 року, що підтверджено судовим рішенням по справі № 320/41925/23 від 10 квітня 2024 року.

В подальшому, позивач звертався до відповідача з аналогічними заявами та листом від 06 вересня 2024 року відповідач повідомив його, що оскільки причина інвалідності у посвідченні серії НОМЕР_2 від 22 липня 2022 року, виданого на підставі рішення суду, зазначена, як «захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи з проходженням служби в органах внутрішніх справ», разова грошова допомога не встановлюється.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо визнання його права на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023-2024 роки, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідач будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надав.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали суду від 25 листопада 2024 року разом з копією позовної заяви та копіями доданими до неї документами отримані уповноваженою особою відповідача 27 січня 2025 року безпосередньо в приміщенні суду, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі № 640/14979/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105848699) Управління соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації зобов`язано видати ОСОБА_1 видати посвідчення особи з інвалідністю в наслідок війни на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», як особі начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, яка отримала інвалідність в наслідок захворювання в період виконання службових обов`язків у відповідності до положень пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

На виконання вказаного рішення суду Управлінням соціального захисту населення Деснянської в м. Києві державної адміністрації 27 липня 2022 року ОСОБА_1 видано посвідчення серія НОМЕР_2 , відповідно до якого на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пред`явник цього посвідчення є особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Позивач 25 вересня 2023 року через вебпортал звернувся до Пенсійного фонду України з заявою щодо вирішення питання про виплату йому разової грошової допомоги до Дня Незалежності (без прикріплення додатків до заяви).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22 вересня 2023 року № 32391-32219/Ш-02/8-2600/23 повідомлено позивача про те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як особа з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ групи. Оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи про визнання позивача особою з інвалідністю внаслідок війни, право на разову грошову допомогу, передбачену постановою № 754 позивач не має.

В матеріалах справи наявний оригінал заяви позивача, датований 04 жовтня 2023 року та адресований до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виплату йому одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у графі «додаток» до вказаної заяви зазначено: «копія посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи серії НОМЕР_2 » на ім`я ОСОБА_1 (в одному примірнику).»

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23 жовтня 2023 року № 35962-35769/Ш-02/8-2600/23 позивача повідомлено про те, що наразі вирішується питання щодо встановлення позивачу підвищень, передбачених для осіб, які мають статус інваліда війни.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 320/41925/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118300838) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 16 вересня 2022 року перевести ОСОБА_1 з пенсії по вислузі років на пенсію по інвалідності у відповідності до частини першої пункту «а» статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, призначити пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення, відповідно до пункту «а» частини першої статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, здійснити перерахунок та виплату пенсії, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

В подальшому, позивач 18 серпня 2024 року через вебпортал Пенсійного фонду України подав заяву про виплату йому грошової допомоги за 2023 та 2024 роки до Дня Незалежності України.

Листом від 06 вересня 2024 року № 35140-35239/Ш-02/8-2600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що в матеріалах пенсійної справи наявний витяг із акту огляду у МСЕК № 181959 від 11 грудня 2002 року. Причина інвалідності – захворювання пов`язане з наслідками чорнобильської катастрофи з проходженням служби в органах внутрішніх справ з терміном довічно. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2022 року № 640/14979/21 зобов`язано Управління соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту». На підставі рішення суду видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серія НОМЕР_2 від 27 липня 2022 року. Оскільки причина інвалідності – захворювання пов`язане з наслідками чорнобильської катастрофи з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому разова грошова виплата не встановлюється.

Вважаючи дії відповідача щодо невизнання права позивача на нарахування та виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023-2024 роки протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII).

У статті 4 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ зазначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини (частина перша статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII).

За змістом пункту 1 частини другої статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2022 року у справі № 640/14979/21 встановлені такі обставини:

«…Матеріалами справи підтверджується, що позивач підчас проходження служби в органах Міністерства внутрішніх справ в період з 01.10.1983 по 18.11.2002 року отримав інвалідність від захворювань пов`язаних з проходженням служби.

Так, з довідки Київської обласної спеціалізованої МСЕК від 05.12.2002р. серії КИО № 181884 вбачається, що позивачу встановлено 2-у групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, яке пов`язано з проходженням служби в ОВС.

Крім цього, з довідки Київської обласної спеціалізованої МСЕК від 11.12.2002р. серії КИО-1 № 181859 вбачається, що позивачу при повторному огляді встановлено 2-у групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, яке пов`язано з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходженням служби в ОВС.

Таким чином, особи із числа начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ, які набули інвалідність внаслідок захворювань, одержаного під час виконання службових обов`язків в період проходження служби належать до інвалідів війни.

У силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV у контексті розгляду даної справи суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 у справі "Щокін проти України" та від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" позицію у частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Досліджені судом документи безперечно підтверджують факт отримання позивачем інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС та пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи в період проходження служби.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходженням служби в ОВС, а отже має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею посвідчення інваліда війни.

При цьому, посилання відповідача на те, що формулювання у постанові ВЛК та довідці МСЕК не відповідає вимогам закону, як на підставу для відмови в наданні позивачу статусу інваліда війни не ґрунтуються на вимогах закону.».

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що оскільки судом під час розгляду справи № 640/14979/21 встановлено належність позивача до категорії осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи із видачею посвідчення інваліда війни, у відповідача при зверненні позивача з заявою про нарахування та виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України були відсутні підстави заперечувати цей статус останнього, а тому суд погоджується з доводами позивача в цій частині.

Щодо права позивача на нарахування та виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023-2024 роки у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком, суд зазначає таке.

Так, перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни передбачений статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (пункти 1- 28), зокрема, однією із таких пільг є надання особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової виплати.

Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.

Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V (далі - Закон № 489-V), зокрема, установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України від 22 жовтня 1993 року № 3551- XII та від 23 березня 2000 року № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Закон № 1584-III) здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 грн, інвалідам II групи - 360 грн, інвалідам III групи - 300 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, зокрема, статтю 29 розділу IV Закону № 489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (далі - Закон № 107-VI) положення статті 13 Закону України від 22 жовтня ‘ 1993 року № 3551-ХІІ щодо грошової допомоги інвалідам війни викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені положення Закону № 107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Внаслідок таких змін протягом 2014-2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни.

Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах № 640/9677/20 (Постанова Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»») та № 440/4157/21 (Постанова Кабінету Міністрів України № 325 від 08 квітня 2021 року «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»») були визнані протиправними та нечинними.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 (справа № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Законом № 2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину 5 статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту:

«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У взаємозв`язку із наведених та в контексті фактичних обставин, що зумовили цей публічно-правовий спір, варто зазначити, що аналіз положень пункту 2 частини 1 Закону № 2983-IX, яким частину 5 статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII викладено в новій редакції, був предметом розгляду у зразковій справі №440/14216/23, у якій Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 травня 2025 року скасувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

За результатом розгляду апеляційної скарги органу пенсійного фонду на рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23 Велика Палата Верховного Суду, відповідаючи на питання можливості Держави України в умовах воєнного стану вносити зміни до спеціального законодавства про соціальний захист та гарантії ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, зокрема, шляхом визначення (зменшення) розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України, дійшла, серед іншого, таких висновків:

«за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.

Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.

Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.

Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п`ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.

Наведене свідчить, що з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

При цьому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, викликане об`єктивними причинами, а саме прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900 грн, відповідач застосував правила частини п`ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом. Суд же першої інстанції допустив порушення процесуальної норми частини четвертої статті 7 КАС України, помилково застосувавши до спірних правовідносин частину п`яту статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-XIV, яка не є чинною ».

Такого ж висновку за подібних обставин справи дійшов Верховний Суд у постановах від 19 серпня 2025 року у справі № 420/1590/25 та від 25 вересня 2025 року у справі № 420/1919/25.

Враховуючи вищевикладене, суд з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що нарахування разової грошової виплати у 2023-2024 роках до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 2 900,00 грн є правомірним.

Водночас, в межах розгляду даної адміністративної справи, спірним є у тому числі питання щодо стягнення з відповідача разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023-2024 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а не взагалі нарахування та виплата такої допомоги.

З цього приводу суд зазначає таке.

Так, частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених судом обставин, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, враховуючи наявність у позивача права на нарахування та виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності у 2023-2024 роках, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити суму разову грошову допомогу за 2023-2024 роки, залишивши без задоволення позовні вимоги в частині стягнення конкретної суми з відповідача на користь позивача, оскільки стягненню підлягають лише ті кошти, які вже нараховані. В даному випадку сума разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023-2024 роки позивачу відповідачем не нарахована.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Судові витрати.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, стягнення коштів – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023-2024 роки, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023-2024 роки, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

4. У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.