Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №320/12990/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м.Київ № 320/12990/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІВКА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІВКА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІВКА» пені на загальну суму 24 053,69 грн, зокрема з податку «адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДПС-рай)» (код податку 21081103) на суму 73,67 грн.; «адміністративні штрафи та санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (код податку 21081500) на суму 21 614,38 грн.; «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (державний бюджет 2108090030) на суму 2 340,23 грн. (місцевий бюджет 21080900-50) на суму 25,41 грн.;

зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІВКА» шляхом виключення з неї запису (даних, операції) про нарахування пені на загальну суму 24 053,69 грн., зокрема з податку «адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДПС-рай)» (код податку 21081103) на суму 73,67 грн.; «адміністративні штрафи та санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (код податку 21081500) на суму 21 614,38 грн.; «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (державний бюджет 21080900_30) на суму 2 340,23 грн. (місцевий бюджет 21080900-50) на суму 25,41 грн. .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач здійснив протиправне нарахування пені в загальному розмірі 24053,69 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не погодившись з доводами викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що контролюючий орган діяв у спосіб та у межах, визначених положеннями та приписами чинного законодавства, дотримуючись визначеного порядку нарахування пені.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем податкових органів, станом на 24.04.2025, за ТОВ «КУРЕНІВКА» обліковується податковий борг у сумі 31 359,79 гривень, а саме: з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (крім тих, що оподатковуються згідно з п.п. 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України) (КБК 14040201) 0,02 грн; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (КБК 21080900_50) - 25,41 грн; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (КБК 21080900_30) - 3 982,44 грн; адміністративні штрафи та інші санкції, (надходження коштiв, контроль за справлянням яких закрiплено за ГУ ДПС (КБК 21081103) - 73,67 грн; адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (КБК 21081500) - 27 278,25 гривен.

Не погодившись із нарахованою пенею позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

За приписами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

За правилами підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення податкового повідомлення-рішення №0000191742 від 01.04.2014), контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

За змістом пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в такій же редакції), у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Порядок нарахування пені встановлено статтею 129 Податкового кодексу України, і зміна правового врегулювання даного питання відбувалось наступним чином.

Так, підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції чинній до 01 січня 2017 року) було передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, зокрема при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в такій же редакції), пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, підпункт 129.1.1 пункту 129.1 викладений в такій редакції:

« 129.1 Нарахування пені розпочинається:

129.1.1 при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)».

Таким чином, строки нарахування пені на законодавчому рівні були збільшенні, позаяк почали охоплювати період, який передував даті винесення податкового повідомлення-рішення, а саме період від граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, заниження якого встановлено за результатами перевірки контролюючим органом.

Відповідно, податковим органом для нарахування платнику податків пені правомірно застосовано статтю 129 Податкового кодексу України у редакції, до внесення до неї змін за Законом №1797-VIII від 21.12.2016.

Позивач зазначає, що після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX від 16.01.2020 та включення до статті 129 Податкового кодексу України пункту 129.9, який прямо визначав, що нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків, контролюючий орган зобов`язаний був нараховану пеню анулювати.

При цьому, суд зазначає, що податковий борг у позивача виник у червні 2015 року з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та податку на додану вартість у сумі 4712,94 грн.

За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду закриваючи 11 грудня 2025 року касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №380/17146/23 зауважував на тому, що у подібних правовідносинах Верховним Судом вже сформульовано правову позицію, яка відображена в постановах від 21.05.2024 у справі № 160/15166/22, від 27.06.2024 у справі № 160/538/23, від 15.06.2023 у справі № 160/13436/22.

Зокрема, у постанові від 27.06.2024 у справі № 160/538/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, вказавши таке:

«… з 01.01.2021 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Відповідно до цього Закону до статті 129 Податкового кодексу України включено пункт 129.9.

Відповідно до положень підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Тобто, з 01.01.2021 пеня не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню, зокрема, у разі закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

При цьому як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Закон від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.

Тобто положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021.

Положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків.

Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування).

Відтак на переконання колегії суддів право на нарахування пені у контролюючого органу виникає також з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку.

Тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені.

Отже, враховуючи, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України розповсюджується на правовідносини які виникли з 01.01.2021, то відповідно за вказаним підпунктом анулюванню підлягатиме пеня, право по нарахуванню якої виникло у контролюючого органу з 01.01.2021 та нарахування такої пені контролюючим органом проведено поза межами 1095 днів з дня виникнення такого права.»

За наведеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вказала, що «висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що пеня, стягнення якої є предметом у цій справі, підлягає анулюванню у зв`язку із закінченням 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати таку пеню платнику податків, є помилковим, оскільки як було встановлено судами право на нарахування пені виникло у контролюючого органу ще в 2016 році, тобто задовго до 01.01.2021.» При цьому, також зауважено і на тому, що дата звернення до суду не є визначальною для застосовності підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі №160/15166/22 також зазначив, що Закон № 466-ІХ від 16.01.2020 не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Тобто, положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021.

У цій справі, відмовляючи у визнанні грошових вимог щодо пені, суди керувалися приписами пункту 102.4 статті 102 ПК України, в якому передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Іншими словами, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

За правилами підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Судова практика з питання застосування цієї норми у зазначеній редакції є сформованою і усталеною і визначає правомірним нарахування пені до дня погашення суми податкової заборгованості і на суму такої заборгованості, оскільки платник податків весь період, коли він не сплачував донараховані йому суми податків та/або штрафних санкцій, користувався тими коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

Таким чином, обов`язок сплати пені пов`язується з обов`язком погашення податкового боргу.

Таким чином, беручи до уваги висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 21.05.2024 у справі № 160/15166/22, від 27.06.2024 у справі № 160/538/23, від 15.06.2023 у справі № 160/13436/22 та встановлені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «КУРЕНІВКА».

Відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІВКА» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.