Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №320/38694/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Київ № 320/38694/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 29.03.2021 р. № 518/6.2/238/1 та виплати мені пенсії з 01.04.2019 з обмеженням її максимального розміру;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести мені з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 29.03.2021р. № 518/6.2/238/1, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.04.2021р. № 518/6.2/297 та виплати мені пенсії з 01.02.2020 з обмеженням її максимального розміру;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести мені з 01.02.2020 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.04.2021 р. № 518/6.2/297, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації пенсії, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.04.2021р. № 518/6.2/297 та виплати мені пенсії з 01.03.2025 з обмеженням її максимального розміру, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести мені з з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.04.2021 р. № 518/6.2/297, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації пенсії, без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», в повному обсязі, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пенсія за вислугу років була призначена йому відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення. Однак при проведенні наступних перерахунків пенсії відповідач застосував відсоткове значення її основного розміру на рівні 70% грошового забезпечення, а також обмежив розмір пенсійної виплати максимальним розміром. Крім того, з 2025 року до належної позивачу пенсії застосовано коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки під час перерахунку раніше призначеної пенсії відсоткове значення її основного розміру, визначене при призначенні пенсії відповідно до вислуги років, не підлягає зменшенню, а Закон № 2262-XII не містить чинних положень, які б дозволяли обмежувати його пенсію максимальним розміром або застосовувати до неї передбачені Постановою № 1 понижуючі коефіцієнти.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Копію ухвали суду від 19.09.2025 була направлена відповідачу до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 23.09.2025.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства Українивідзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив про таке.

Позивач проходив службу в Державній спеціальній службі транспорту на посаді начальника головного штабу - першого заступника Голови Адміністрації Держспецтрансслужби.

Наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 20.12.2006 № 114 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпунктом «б» (за станом здоров`я), а наказом від 21.12.2006 № 211 виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік.

Позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, основний розмір якої визначено виходячи із 76% відповідних сум грошового забезпечення.

У зв`язку зі зміною розмірів посадових окладів Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту складено та направлено до пенсійного органу довідку від 29.03.2021 №518/6.2/238/1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 та довідку від 21.04.2021 №518/6.2/297 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020.

У зв`язку з відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі вказаних довідок позивач звернувся до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №640/23235/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024, адміністративний позов задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію позивача відповідно до довідки від 29.03.2021 № 518/6.2/238/1, починаючи з 01.04.2019, а також відповідно до довідки від 21.04.2021 №518/6.2/297, починаючи з 01.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання вказаного судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача. Разом з тим з наявних у матеріалах справи розрахунків пенсії судом встановлено, що відповідач при проведенні перерахунку застосував основний розмір пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення замість 76%, з яких пенсія позивачу була призначена. Зокрема, розмір пенсії позивача з 01.04.2019 визначено у сумі 44 273,25 грн, а з 01.02.2020 - 48 247,50 грн, однак фактичний розмір виплати обмежено.

Позивачу розрахований розмір пенсії позивача становив 91 687,50 грн, однак до виплати визначено 28 004,76 грн із застосуванням відповідних обмежень та коефіцієнтів.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії виходячи із 76% сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів.

Листом від 16.06.2025 № 27222-27167/С-8/2600/25 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у заявлений ним спосіб.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення позивача, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII.

Статтею 13 Закону №2262-XII визначено розміри пенсій за вислугу років залежно від тривалості відповідної вислуги.

Водночас правовідносини, пов`язані з перерахунком уже призначених пенсій, урегульовані статтею 63 Закону №2262-XII.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що призначення пенсії та її наступний перерахунок є різними за змістом та юридичними наслідками процедурами.

Під час призначення пенсії визначаються юридичні складові права особи на пенсію, зокрема її вид, вислуга років та відповідне відсоткове значення основного розміру пенсії. Натомість перерахунок уже призначеної пенсії має на меті приведення її грошового вираження у відповідність до зміненого розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.

Отже, при перерахунку пенсії змінною величиною виступає саме розмір грошового забезпечення, тоді як відсоткове співвідношення, установлене при призначенні пенсії відповідно до набутої особою вислуги років, не визначається заново.

Такий правовий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.

Зменшення законодавцем у подальшому максимального відсоткового значення пенсії до 70% відповідних сум грошового забезпечення стосується правовідносин щодо призначення пенсій після набрання відповідними змінами чинності та не є правовою підставою для перегляду в бік зменшення відсоткового значення пенсії, яка вже була призначена особі раніше.

Інше тлумачення фактично призводило б до повторного визначення основного розміру вже призначеної пенсії під час кожного її перерахунку, що не відповідає правовій природі перерахунку, передбаченого статтею 63 Закону №2262-XII.

У цій справі судом встановлено, що пенсія позивачу була призначена виходячи із 76% відповідних сум грошового забезпечення.

Отже, саме зазначене відсоткове значення є тією сталою величиною, яка повинна застосовуватися при наступних перерахунках пенсії позивача у зв`язку зі зміною розміру його грошового забезпечення.

При цьому та обставина, що у резолютивній частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 640/23235/21 безпосередньо не зазначено відсоткового значення 76%, не наділяє відповідача правом самостійно змінювати встановлений при призначенні пенсії її основний відсотковий розмір.

Предметом розгляду у справі № 640/23235/21 було право позивача на проведення перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення. Натомість у межах цієї справи спірним є застосований пенсійним органом механізм обчислення пенсії після виникнення у позивача права на такий перерахунок.

Тому проведення перерахунку на виконання судового рішення не означає виникнення у пенсійного органу права повторно визначати ті елементи пенсійного забезпечення, які були встановлені при первинному призначенні пенсії та не є змінними величинами відповідного перерахунку.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що застосування відповідачем при перерахунку пенсії позивача 70% відповідних сум грошового забезпечення замість установлених при її призначенні 76% є протиправним.

Вирішуючи позовні вимоги в частині виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII було передбачено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 відповідні положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення положення, визнані неконституційними, втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 20.12.2016.

Верховний Суд продовжує застосовувати цей підхід і в актуальній практиці: у постанові від 21.04.2026 у справі №460/10039/24 Верховний Суд знову виходив із правового значення рішення Конституційного Суду №7-рп/2016 при оцінці обмеження пенсій за Законом №2262-XII максимальним розміром.

Суд звертає увагу, що визнання норми неконституційною має наслідком втрату нею чинності. Внесення у подальшому законодавчих змін до положення, яке на відповідний момент уже втратило чинність, саме по собі не відновлює його дії.

Таким чином, у спеціальному Законі №2262-XII відсутня чинна правова норма, яка надавала б відповідачу право при спірних перерахунках обмежувати належний позивачу розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

При цьому суд враховує, що фактичне нарахування пенсії у певному розмірі з одночасним обмеженням суми, яка підлягає виплаті пенсіонеру, за своїми правовими наслідками також є обмеженням права особи на одержання пенсії у належному їй розмірі.

Тому посилання на розмежування понять «нарахований розмір пенсії» та «фактичний розмір пенсійної виплати» не змінює правової оцінки спірних дій, оскільки право на пенсійне забезпечення реалізується не самим проведенням математичного розрахунку пенсії, а її фактичним одержанням особою.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром при здійсненні її перерахунку є протиправними.

Окремо суд надає оцінку вимогам позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії без застосування таких коефіцієнтів.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність на момент звернення до суду порушеного права, свободи чи законного інтересу особи. Завданням адміністративного судочинства є захист від порушень, які вже відбулися внаслідок конкретного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а не вирішення питання щодо правомірності дій, які суб`єкт владних повноважень може вчинити у майбутньому.

При цьому судовому захисту підлягає реально порушене право, а не право, щодо якого позивач лише припускає можливість його порушення у майбутньому. Адміністративне судочинство не передбачає вирішення спорів на майбутнє з метою попередження можливого порушення прав особи, якщо на час вирішення справи відповідні дії суб`єктом владних повноважень не вчинені та відсутнє конкретне порушення права, яке потребує судового захисту.

У цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України предметом перевірки адміністративного суду є рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які вже мали місце та вплинули на права, свободи чи інтереси особи. Суд не наділений повноваженнями наперед визначати порядок поведінки суб`єкта владних повноважень у правовідносинах, які ще не виникли, або встановлювати протиправність дій, які лише можуть бути вчинені ним у майбутньому.

Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, позивач просить, зокрема, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати виплату його пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

Водночас така вимога фактично спрямована на визначення судом порядку здійснення відповідачем пенсійних виплат на майбутнє та ґрунтується на припущенні позивача про можливе застосування відповідачем відповідних коефіцієнтів у подальшому.

Суд зазначає, що при вирішенні адміністративної справи суд не може наперед виходити з припущення про те, що суб`єкт владних повноважень у майбутньому діятиме протиправно, а також установлювати для нього обов`язок утримуватися від певного способу обчислення пенсії щодо правовідносин, які на момент вирішення спору ще не настали.

Крім того, правове регулювання пенсійного забезпечення може змінюватися, а тому суд не може визначати порядок нарахування та виплати пенсії на невизначений майбутній період без урахування законодавства, яке буде чинним на момент виникнення відповідних правовідносин.

Отже, вимога позивача щодо зобов`язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію без застосування понижуючих коефіцієнтів має характер вимоги, спрямованої на майбутнє, та не стосується захисту права, порушеного на момент звернення до суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначена позовна вимога є передчасною, оскільки адміністративний суд здійснює захист уже порушених прав, свобод та інтересів особи, а не прав, щодо яких існує лише ймовірність порушення у майбутньому.

У разі якщо при здійсненні подальших пенсійних виплат відповідач застосує відповідні обмеження та такі дії, на переконання позивача, порушуватимуть його права, останній не позбавлений можливості звернутися за судовим захистом щодо конкретного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відтак правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають права, свободи та законні інтереси особи, які порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, обов`язковою передумовою для задоволення позовної вимоги є встановлення судом факту порушення відповідного права позивача на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому адміністративний суд не може визначати обов`язки суб`єкта владних повноважень на майбутнє за відсутності встановленого факту порушення відповідного права.

З матеріалів справи та змісту позовної заяви не вбачається, що між сторонами виник окремий спір щодо права позивача на конкретний вид індексації пенсії, її розміру, періоду нарахування або порядку обчислення. Позивачем також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у проведенні належної йому індексації чи здійснив її у неналежному розмірі.

Саме по собі включення до способу захисту формулювання «з урахуванням індексації пенсії» без зазначення конкретної індексації, періоду, за який вона підлягає нарахуванню, та без встановлення факту порушення відповідачем права позивача у цій частині не є достатньою підставою для покладення на пенсійний орган відповідного обов`язку.

Більше того, індексація пенсій здійснюється відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення відповідних підстав для її проведення. Відтак зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії «з урахуванням індексації» без установлення конкретного порушення фактично означало б визначення судом порядку здійснення пенсійних виплат на майбутнє, що не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України.

Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності порушеного права позивача саме в частині проведення індексації пенсії, а заявлена вимога у відповідній частині фактично спрямована на врегулювання майбутніх правовідносин, суд дійшов висновку про її передчасність та відсутність підстав для задоволення.

Частиною 2 ст. 9 КАС України унормовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 29.03.2021 р. № 518/6.2/238/1 та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 з обмеженням її максимального розміру.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 29.03.2021р. № 518/6.2/238/1, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.04.2021р. № 518/6.2/297 та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020 з обмеженням її максимального розміру.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01.02.2020 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.04.2021 р. № 518/6.2/297, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат;

6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.04.2021р. № 518/6.2/297 та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 з обмеженням її максимального розміру.

7. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.04.2021 р. № 518/6.2/297, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

8. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.