Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №320/34354/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Київ справа №320/34354/25

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

доДержавної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598) Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м. Києві та Київській області (02122, м. Київ, пр. Бажана, 3-а, код ЄДРПОУ 42552598)

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м. Києві та Київській області та Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м. Києві та Київській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20081026-00658 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (відповідь №H-157/6/8025-25/8025/32-25 від 07.05.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- зобов`язати Дарницький відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії Державної міграційної служби України (відповідь №КО-4193-25/6.1/3237-25 від 01.05.2025) щодо відмови знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20081026-00658 (скорочено - УНРЗ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов?язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20081026-00658 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дитини позивача має право на отримання паспорта у вигляді книжечки, зразка 1994 року, а відмова відповідачів у видачі такого паспорта є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Від відповідачів до суду надійшли відзиви на позов, в яких вони просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування власної правової позиції відповідачі зазначили, що видача паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки є виключенням, передбаченим, що до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України та передбачає декілька умов, зокрема, наявності судового рішення стосовно конкретної особи, у зв`язку із ненаданням особою згоди на обробку персональних даних. Тобто, встановленню підлягають обставини ненадання особою згоди на обробку персональних даних та внесення їх до Реєстру. Позивач зверталась із заявою-анкетою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, за наслідками розгляду якої їй присвоєно унікальний номер запису реєстру, який є незмінним. Оскільки позивачем надано згоду на внесення стосовно дитини інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним адміністративним позовом, отже справа не підпадає під ознаки зразкової № 806/3265/17.

Крім того, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Із заявою встановленої форми позивач не звертався. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів, та не заперечується учасниками справи, на ім`я ОСОБА_2 було оформлено паспорта громадянина України для виїзду за кордон:- серії НОМЕР_2 , виданий 18.08.2016 органом 8089 (строк дії до 11.02.2020, стан документа «недійсний»).- серії НОМЕР_3 , виданий 18.08.2017 органом 8089 (строк дії до 18.08.2021, стан документа «недійсний»).- серії НОМЕР_4 , виданий 20.10.2021 органом 8012 (строк дії до 20.10.2025, стан документа «діючий»).

Слід зазначити, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 , здійснено на підставі заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру із присвоєнням заявнику Унікального номеру запису в реєстрі (далі – УНЗР) – 20081026-00658.

З наведеного встановлено, що законний представник позивача, його мати ОСОБА_1 , власним підписом у відповідній графі заяви-анкети надала згоду на обробку персональних даних із присвоєнням УНЗР ОСОБА_2 , після чого працівником територіального відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області інформацію було внесено до ЄДДР.

В подальшому, позивач звернулась до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м. Києві та Київській області з заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, зразка 1994 року, з проханням видалити УНЗР ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м. Києві та Київській області позивачу було відмовлено у видачі паспорта у вигляді книжечки, зразка, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Згідно із пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі Положення №2503-XII), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

За приписами частини першої статті 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.

Частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Отже, вказаним Законом передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки. Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Частиною сьомою статті 16 Закону України № 5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі закінчення строку дії паспорта (підпункт 4 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 10.12.2020 у справі №240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

Суд зауважує, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є особисте звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка, з долученням відповідного переліку документів.

Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.09.2019 №456, передбачає процедуру оформлення паспорта вперше, обмін паспорта, видачу паспортів замість утрачених або викрадених, вилучення, зберігання і знищення паспортів.

За пунктами 3, 5, 7, 8, 10 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за місцем звернення. Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви.

Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу ДМС, долучаються до заяви.

Пунктами 1, 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

За обставинами вказаної справи, заява позивача про видачу паспорта у формі книжечки складена у довільній формі, а тому за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-ХІІ, до заяви не долучено законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорта у формі паспортної книжечки.

Судом встановлено, що звернення до відповідача з проханням видати паспорт у формі книжечки було відображено у заяві («здійснити обмін паспорта громадянина України у формі книжечки»), однак сам лише факт наявності такої заяви не може свідчити про те, що остання відповідає передбаченій законодавством формі.

При цьому, суд вважає, що розгляд поданої позивачем заяви (вимоги) відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного порядку обміну паспорта, знищення даних в Єдиному державному демографічному реєстрі та оформлення паспорта не є порушенням прав останньої з боку відповідача.

Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує тієї обставини, що звернення розглянуто в установленому законом порядку та не може бути підставою для задоволення позовних вимог про зобов`язання видати паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в неї такого права, оскільки останньою не дотримано процедури звернення за паспортом та не надано повного переліку необхідних для цього документів (докази протилежного відсутні).

Як встановлено судом, засобами Реєстру на ім`я ОСОБА_2 було оформлено паспорта громадянина України для виїзду за кордон:- серії НОМЕР_2 , виданий 18.08.2016 органом 8089 (строк дії до 11.02.2020, стан документа «недійсний»).- серії НОМЕР_3 , виданий 18.08.2017 органом 8089 (строк дії до 18.08.2021, стан документа «недійсний»).- серії НОМЕР_4 , виданий 20.10.2021 органом 8012 (строк дії до 20.10.2025, стан документа «діючий»).

Слід зазначити, що оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 здійснено на підставі заяв-анкет для внесення інформації до ЄДДР із присвоєнням заявнику Унікального номеру запису в реєстрі (далі – УНЗР) - 20081026-00658.

Законний представник, мати позивача, ОСОБА_1 , власним підписом у відповідній графі заяви-анкети надала згоду на обробку персональних даних із присвоєнням УНЗР ОСОБА_2 , після чого працівником територіального відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області інформацію було внесено до ЄДДР.

Щодо посилань позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду визначено наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503.

Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається за позовом ОСОБА_1 , судом встановлено, що визначальними її особливостями, на підставі яких справа не може бути визначена як типова, є те, що позивач неодноразово зверталась до органу УДМС із заявою-анкетою встановленого зразка про внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон і така інформація щодо позивача була внесена із присвоєнням останньому унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР). Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. При цьому, при прийнятті рішення у зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.

Таким чином, справа №320/34354/25 не є типовою відносно зразкової справи №806/3265/17, чим спростовуються доводи позивача у цій частині.

Посилання позивача на рішення Верховного Суду у справах №826/12123/17 №9901/12/23 є безпідставними, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які судові рішення за вказаними номерами справ.

Отже, отримання позивачкою паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 22.03.2024 у справі № 540/4500/21, від 28.11.2024 у справі № 420/6552/24.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі №160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач відмовляючи в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, не допускав протиправних дій, у зв`язку із чим у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог щодо визнання протиправною відмови та зобов`язання оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року належить відмовити.

Стосовно скасування і знищення номеру УНЗР та видалення його з ЄДДР суд зазначає таке.

Питання оформлення паспорта громадянина України регулюються Законом України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VІ від 20.11.2012, Положенням про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 (далі – Положення про паспорт громадянина України), та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» № 302 від 25.03.2015.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5492-VІ ЄДДР - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Закон № 5492-VІ встановлює, що документи, які посвідчують особу та підтверджують громадянство, є документами, які забезпечують ідентифікацію особи та підтверджують її статус. Належна ідентифікація особи захищає права та свободи інших осіб, які вступають з такою особою в правові відносини і користуються при цьому документами особи як такими, що належно її ідентифікують. Існування централізованого реєстру даних населення дозволяє контролювати видачу документів, виключаючи при цьому загрозу отримання декількох посвідчень особи на різні імена, але одночасно сприяє реалізації права особи на вільне пересування, оскільки надає громадянам можливість самостійно обирати місце видачі паспорта.

Для внесення інформації до ЄДДР та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку (частина третя статті 10 Закону № 5492-УІ).

У статті 9 Закону № 5492-VІ визначені права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Реєстру.

Так, вказаною статтею передбачено, що кожна особа, персональні дані (інформація про особу) якої внесені до Реєстру, має право на:

1) отримання інформації про наявність запису в Реєстрі стосовно неї;

2) вимогу щодо поновлення і виправлення інформації про неї;

3) забезпечення захисту своїх прав, якщо її запит або вимогу про виправлення своїх персональних даних не задоволено;

4) безоплатне отримання довідки про внесення інформації до Реєстру або витягу з Реєстру;

5) отримання від уповноважених суб`єктів на безоплатній основі повідомлення про кожен випадок звернення щодо передачі інформації про неї з Реєстру.

Однак, положеннями вказаного Закону та Порядку ведення ЄДДР та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №784 від 18 жовтня 2017 р., підстав та механізму скасування, видалення та знищення УНЗР не передбачено .

З аналізу вказаних нормативно-правових актів можна зробити висновок, що фізична особа, зокрема, позивач, фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але не скасування (вилучення) будь-яких даних з ЄДДР.

Отже, враховуючи чинне законодавство України, у органів міграційної служби відсутні законні підстави для видалення чи знищення будь-яких даних з ЄДДР.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню лише у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Однак, в даному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки останні врегульовано спеціальним законом, а саме Законом №5492, положеннями якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі № 260/99/19 (адміністративне провадження № К/9901/31910/19): «…відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ДМС України анулювати єдиний унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) та персональні дані особи, зареєстровані в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) при видачі паспорта у формі ID - картки з наступних підстав. … паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі). Судом апеляційної інстанції встановлено, що повернутий паспорт громадянина України у формі ID – картки, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення позивача. Тобто позивач при оформленні ID - картки, надала згоду на обробку її персональних даних. При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями…».

У контексті зазначеного, суд зазначає, що на чинне законодавство у сфері захисту персональних даних, зокрема, стаття 15 Закону України «Про захист персональних даних», яка встановлює, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку встановленому відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог пункту 6 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

При цьому, доказів того, що персональні дані позивача обробляються незаконно чи є недостовірними суду не надано.

Пунктом 2 частини другої статті 15 вказаного Закону передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, у зв`язку з релігійними переконаннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року по справі № 260/99/19 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року по справі № 620/62/19, постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року по справі № 814/1159/17, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року по справі № 826/12335/18.

Таким чином, відмова від надання позивачу паспорта у вигляді книжечки та запровадження нової форми паспорта у формі ID-картки не є обмеженням його свободи на вираження своїх поглядів та переконань, не є втручанням в його особисте та сімейне життя, оскільки держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку.

До того ж, задля забезпечення збалансування рівня «втручання» в приватне життя шляхом отримання згоди на обробку персональних даних держава на законодавчому рівні передбачила гарантії захисту цих даних у разі їх обробки, в тому числі державними органами, та нормативний принцип притягнення до відповідальності розпорядників інформації у разі їх порушення.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд –

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470), Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598), Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м. Києві та Київській області (02122, м. Київ, пр. Бажана, 3-а, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.