Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №320/28778/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Київ Справа №320/28778/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу з 19.12.2019 по 31.12.2019 перерахунку та виплати, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

- Зобов`язати відповідача з 19.12.2019 по 31.12.2019 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

- Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу з 01.01.2020 по 31.12.2020 перерахунку та виплати, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

- Зобов`язати відповідача з 01.01.2020 по 31.12.2020 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

- Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу з 01.01.2021 по 05.07.2021 перерахунку та виплати, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

- Зобов`язати відповідача з 01.01.2021 по 05.07.2021 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для надання відзиву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, як співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 , встановлено строк для подання відзиву.

Аргументи учасників справи.

Так, обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 19.12.2019 по 05.07.2021 йому грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, тоді як, на думку позивача, після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та поновлення попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовим званням мали визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідач-1 - Військова частина НОМЕР_1 проти позову заперечує з огляду на таке.

Так, відповідач-1 вказує, що нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювалися відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та інших нормативно-правових актів, якими регулюється порядок фінансового забезпечення військових частин.

Зазначає, що в період проходження позивачем військової служби діяли відповідні редакції пункту 4 постанови № 704, якими передбачалося визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. У зв`язку з цим військова частина вважає, що не мала повноважень самостійно застосовувати інші нормативні акти, судову практику чи власне тлумачення законодавства під час нарахування та виплати грошового забезпечення.

Крім того, відповідач посилається на відсутність у матеріалах справи доказів неправильного нарахування позивачу грошового забезпечення та вважає його доводи щодо такого нарахування безпідставними.

Водночас відповідач-1 зазначає, що позивач у період з 19.12.2019 по 05.07.2021 перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 . За твердженням військової частини НОМЕР_1 , саме військова частина НОМЕР_2 здійснювала безпосереднє нарахування та виплату грошового забезпечення, тоді як військова частина НОМЕР_1 лише організовувала оформлення та подання відповідних документів розпоряднику коштів. Уся фінансова документація за цей період, як зазначає відповідач-1, перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_2 .

У зв`язку з викладеним відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 - Військова частина НОМЕР_2 проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Так, відповідач зазначає, що при нарахуванні грошового забезпечення позивачу діяла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції, чинній на відповідний період, за якою розрахунковою величиною був прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений станом на 01.01.2018.

Відповідач вважає, що скасування пункту 6 постанови №103 рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не призвело до автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови №704.

Також посилається на судову практику Верховного Суду та зазначає, що позивач не надав доказів неправильного нарахування та виплати йому грошового забезпечення.

З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 19 грудня 2019 року по 05 липня 2021 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2021 № 128 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення.

У період проходження військової служби йому грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатками 1, 12, 13 та 14 до Постанови № 704 визначено тарифні коефіцієнти для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13 та 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за тарифними розрядами та оклади за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, виклавши пункт 4 у такій редакції: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) її пункт 4 діяв у редакції, внесеній Постановою № 103, відповідно до якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29 січня 2020 року, тобто з дати набрання законної сили зазначеною постановою, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що діяла до внесення змін Постановою № 103 (у первинній редакції).

Разом із цим, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів.

Відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що Кабінет Міністрів України уповноважений визначати умови, порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, однак не уповноважений встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Враховуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить законам України про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас Верховний Суд зазначив, що встановлене пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на спірні правовідносини, оскільки розрахунковою величиною відповідно до Постанови № 704 є прожитковий мінімум для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата використовується лише для визначення мінімальної межі посадового окладу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Щодо спірного періоду з 29.01.2020 по 05.07.2021.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції, чинній до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, суд дійшов висновку, що у період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року та у період з 01 січня 2021 року по 05 липня 2021 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача підлягали визначенню шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у спірний період. При цьому грошове забезпечення позивачу безпосередньо нараховувалося та виплачувалося військовою частиною НОМЕР_2 .

Водночас відповідач при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач був зобов`язаний визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, а тому не проведення такого перерахунку є протиправним.

Доводи відповідачів про відсутність нормативно-правового акта, який би після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 відновив дію попередньої редакції пункту 4 постанови № 704, суд відхиляє, оскільки вони суперечать наведеним вище висновкам Верховного Суду, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом під час вирішення цієї справи.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення за періоди з 01.01.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 05.07.2021 та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо періоду з 19.12.2019 по 28.01.2020.

Суд зазначає, що у цей період пункт 4 постанови № 704 діяв у редакції, внесеній постановою №103, якою передбачалося застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2018 року. Отже, підстави для застосування у цей період прожиткового мінімуму, установленого станом на 01 січня календарного року, відсутні.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 05.07.2021, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому такий перерахунок має стосуватися не лише посадового окладу та окладу за військовим званням, а й тих щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається з урахуванням зазначених складових грошового забезпечення.

Суд також враховує, доводи відповідача-1 - Військової частини НОМЕР_1 про те, що саме Військова частина НОМЕР_2 здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

Як зазначено відповідачем-1, до 01.05.2023 увесь особовий склад військової частини НОМЕР_1 перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , а вся фінансова документація за відповідний період перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_2 .

Отже, оскільки військова частина НОМЕР_2 є органом, який безпосередньо здійснював фінансове забезпечення позивача у спірний період, саме на неї покладається обов`язок провести відповідний перерахунок та виплату.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про відмову у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача - Військової частини НОМЕР_2 .

Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 05.07.2021 грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року відповідно законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 05.07.2021, у тому числі додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від посадового окладу та/або окладу за військовим званням, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 01 січня календарного року відповідно законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

5. У задоволенні решти позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 та вимог до Військової частини НОМЕР_1 – відмовити.

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Сас Є.В.