Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №320/48469/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Київ № 320/48469/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася військова частина НОМЕР_1 із позовом до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанови Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесені 05.08.2025 у виконавчому провадженні № 78768612 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн і відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність постанов Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесених 05.08.2025 у виконавчому провадженні № 78768612 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. За доводами позивача, виконання судового рішення у справі № 420/20584, з приводу якого було відкрито виконавче провадження № 78636111 здійснюється за рахунок бюджетних коштів, тому судовий збір у даному випадку не повинен стягуватися взагалі, оскільки це суперечить нормам пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 16.04.2026 позовну заяву залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 22.09.2026, сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Витребувані судом документи відповідач до суду не подав.

Позивач просив проводити розгляд справи без виклику та участі уповноважених представників Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 по справі № 420/20584/24 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення – додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн під час лікування за квітень 2024 року, у зв`язку з отриманими тяжкими пораненнями; зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошового забезпечення – додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн під час лікування за квітень 2024 року, у зв`язку з отриманими тяжкими пораненнями, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2025 по справі № 420/20584/24, Апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року без змін.

Постановою головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.08.2025 відкрито виконавче провадження № 78768612 з виконання Виконавчого листа № 420/21722/24 виданого 07.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом. В межах виконавчого провадження № 78768612 винесено також постанову від 05.08.2025 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн.

Не погодившись із постановою про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Також позивач зазначив про необхідність скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано положеннями Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження у разі надходження до нього заяви стягувача про примусове виконання рішення та виконавчого документа. Крім того, ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII прямо передбачено зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Також окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (надалі - Інструкція № 512/5).

Згідно з п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Тобто стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення; про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем приймається постанова про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

При цьому в розумінні положень Закону № 1404-VIII, примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є безумовним обов`язком державного виконавця у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження за своєю правовою природою не є санкціями, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Суд наголошує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.04.2020 по справі № 480/3452/19, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, дії державного виконавця щодо одночасного винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 78768612 з постановою про відкриття відповідного виконавчого провадження відповідають вищезазначеним нормам чинного законодавства.

Матеріали справи не місять доказів наявності підстав того, що відповідно до ч. 5, 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII з Військової частини НОМЕР_1 не повинен стягуватись виконавчий збір.

У справі відсутні належні докази того, що виконання рішення суду/виконавчого документа здійснюється за рахунок окремо визначеної бюджетної програми в порядку, визначеному Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відсутні докази пред`явлення виконавчого документа до стягнення згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Щодо доводів позивача про те, що в спірному випадку рішення суду повинно виконуватися в порядку, визначеному Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тому виконавчий збір не підлягає стягненню, суд зазначає таке.

Згідно з положенням частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 зазначеного Закону встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Отже, посилання позивача на положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI є необґрунтованими, оскільки вказаним Законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії щодо майна, а у спірному випадку на примусовому виконанні перебувало рішення суду зобов`язального характеру про нарахування та виплату грошового забезпечення – додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн під час лікування за квітень 2024 року, у зв`язку з отриманими тяжкими пораненнями.

Також суд зазначає, що відповідно до положень вказаного Закону, виконання рішень суду здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, лише у разі відсутності у державного органу відповідних бюджетних призначень.

Відомостей щодо відсутності в державного органу (позивача) відповідних бюджетних призначень для виконання судового рішення, з приводу якого відкрито спірне виконавче провадження № 78768612 матеріали справи не містять.

Окрім того, матеріали справи не містять жодних відомостей та відповідних доказів щодо відкриття окремого виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн, прийнятої в рамках виконавчого провадження № 78768612.

Інших доводів та відповідних доказів порушення державним виконавцем процедури, передбаченої цим Законом, під час прийняття спірних постанов про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн та про відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн, позивачем не наведено. Судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених по справі обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані по справі постанови прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням принципу рівності перед законом.

Так, згідно ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.