Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №300/8451/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. справа № 300/8451/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправним і скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області «Про відмову у призначенні пенсії за віком № 092550004361 від 19.05.2025 (на зміну рішення про призначення пенсії за віком від 16.03.2025)»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 16 березня 2025 року поновлення, перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної Рішенням від 11.04.2025 за № 092550004361, із зарахуванням до загального страхового стажу (крім вже зарахованих періодів роботи: 2 роки 10 місяців 21 день (з 01.09.1977 по 21.07.1980); 2 роки 25 днів (з 07.05.1981 по 31.05.1983); 7 місяців 12 днів (з 01.01.1986 по 31.12.1986); 2 роки 4 місяці 2 дні (з 07.08.1990 по 08.12.1992) ; 2 роки 5 місяців 6 днів (з 09.12.1992 по 14.05.1995); 2 роки 2 місяці 13 днів (з 15.05.1995 по 27.07.1997); 3 місяці (з 01.06.2006 по 31.08.2006); 1 місяць (з 01.09.2010 по 30.09.2010); 3 місяці (з 01.09.2016 по 30.11.2016); 6 місяців 13 днів (з 01.04.2017 по 31.10.2017)), періодів роботи у колгоспі «Жовтнева революція» тривалістю 3 місяці 14 днів (з 30.06.1983 по 31.12.1983), 1 рік (з 01.01.1984 по 31.12.1984), 16 днів понад норми (з 01.01.1984 по 31.12.1984), 8 місяців 23 дні (з 01.01.1985 по 31.12.1985), 1 рік (з 01.01.1987 по 25.10.1987), 14 днів понад норми (з 01.01.1987 по 25.10.1987), періоду роботи в «СУ-17 ТРЕСТА "ЯМОУРГСПЕЦГАЗСТРОЙ" ЯМОУРГ» у районі Крайньої Півночі російської радянської федеративної соціалістичної республіки тривалістю 3 роки 22 дні, періоду роботи в ГОРОДЕНКІВСЬКЕ РО "СІЛЬГОСПХІМІЯ" тривалістю 5 місяців 27 днів (з 08.02.1990 по 03.08.1990), періоду роботи в КОЛЕКТИВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «МЕБЛЕВИК» тривалістю 5 років 2 місяці 28 днів (з 28.07.1997 по 25.10.2002);

- встановити в порядку абзацу другого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цій справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, відмовлено в призначенні пенсії за віком зважаючи на те, що обчислений згідно поданих документів загальний стаж роботи становить 19 років 11 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказав на те, що за результатом розгляду документів, доданих заявником до заяви від 04.04.2025 до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1987 з 01.07.2000 по 25.10.2002 КП «Меблевий», оскільки відсутні відомості роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окрім того, звернуто увагу суду, що пенсійним органом не враховано належним чином окремі періоди страхового стажу позивача, зокрема: неповно зараховано стаж роботи у колгоспі «Жовтнева революція» за 1986– 1987 роки, безпідставно не враховано періоди роботи за 1983– 1985 роки попри наявність записів у трудовій книжці, а також неправильно обчислено стаж роботи в районах Крайньої Півночі без застосування пільгового коефіцієнта. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, при цьому, не врахувавши вказані періоди роботи, чим грубо порушено право останнього на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с.23).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви (т.1 а.с.150).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (т.2 а.с.1).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.01.2026, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що за результатами повторного розгляду заяви позивача страховий стаж становить менше мінімально необхідного, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. При цьому, до стажу зараховано лише ті періоди, які підтверджені належними та допустимими доказами, передбаченими законодавством. Щодо спірних періодів роботи у колгоспі відповідач вказує, що вони не можуть бути зараховані через відсутність належних підтверджуючих документів, зокрема, трудової книжки колгоспника, а також невідповідність персональних даних у наданій архівній довідці. Стосовно періоду роботи в колективному підприємстві «Меблевик» наголошує, що після 01.07.2000 відсутні відомості про сплату страхових внесків у системі персоніфікованого обліку, що унеможливлює зарахування такого періоду до страхового стажу. Щодо роботи в районах Крайньої Півночі відповідач зазначає, що після припинення дії відповідної міжнародної угоди відсутні правові підстави для зарахування такого періоду до страхового стажу. Таким чином, відповідач діяв у межах та спосіб, визначених законом, а спірні періоди стажу не підтверджені належними доказами або не можуть бути враховані з огляду на вимоги законодавства. З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що немає підстав для зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, внаслідок чого, просить відмовити в задоволенні позову (т.2 а.с.5-15).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.04.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (т.2 а.с.34).

Рішенням від 11.04.2025 за № 092550004361 позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж становить – 22 роки 3 місяці 20 днів (т.2 а.с.37).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Головних управлінь Пенсійного фонду в Донецькій та Дніпропетровській областях направлено листа від 12.05.2025 № 0900-0305-9/25011 щодо зауваження стосовно обчислення страхового стажу позивача (т.2 а.с.39).

За результатом повторного розгляду заяви від 04.04.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 19.05.2025 №092550004361 про відмову в призначення пенсії за віком (на заміну рішення про призначення пенсії) через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж склав 19 років 11 місяців 25 днів. Вказано, що до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1987 з 01.07.2000 по 25.10.2002 КП «Меблевий», оскільки відсутні відомості роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (т.2 а.с.41).

Вважаючи рішення відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини першої статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року страхового стажу, передбаченими частиною першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком, мають особи після досягнення 63 років за наявності страхового стажу, зокрема починаючи з 1 січня 2025 року від 22 років.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року страхового стажу, передбаченими частиною першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком, мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу, зокрема починаючи з 1 січня 2029 року від 15 років.

Частиною 4 статті 26 Закону № 1058-ІV встановлено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Повертаючись до обставин справи, рішенням від 19.05.2025 № 092550004361 не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1987 з 01.07.2000 по 25.10.2002 КП «Меблевий», оскільки відсутні відомості роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (т.2 а.с.41).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному аспекті суд вказує, що відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку № 22-1, У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 вказаного вище Порядку, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Суд зазначає, що з огляду на приписи Порядку № 22-1 (пункт 1.8, пункту 4.2), у разі якщо заявником не надано всіх необхідних документів для призначення пенсії бо виникають підстави для додаткової перевірки періодів роботи заявника, працівник органу пенсійного фонду повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії з видачею розписки із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії.

При цьому, з матеріалів пенсійної справи встановлено, що відповідно до запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.10.1987 позивач:

- з 09.12.1992 – прийнятий на роботу екскаваторником в Городенківське підприємство СП «Едланд»;

- з 15.05.1995 – в зв`язку з реорганізацією Городенківського підприємства СП «Едланд» переведений на ту ж посаду (екскаваторник) в Городенківське підприємство по випуску товарів народного споживання «Меблевик»;

- з 28.07.1997 - в зв`язку з приватизацією на базі Городенківського підприємства по випуску товарів народного споживання «Меблевик» створено Колективне підприємство «Меблевик», переведений на ту ж посаду (екскаваторник);

- з 25.10.2002 – звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 п.1 КЗпП України згідно поданої заяви.

Так, відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 вказаного Закону, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд наголошує, що оскільки саме на роботодавця покладено обов`язок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а та від 17.07. 2019 у справі № 144/669/17.

Таким чином, період роботи позивача з 01.07.2000 по 25.10.2002 мав бути зарахований останньому до страхового стажу суцільним порядком, а не лише за відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Зважаючи на викладене, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області у відмові зарахувати до страхового стажу позивача періоду його роботи в КП «Меблевий» з 01.07.2000 по 25.10.2002 є протиправними.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що під час повторного розгляду заяви позивача пенсійним органом не було дотримано визначеної законодавством процедури розгляду документів для призначення пенсії, зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів належного повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів чи усунення недоліків, як це передбачено Порядком № 22-1, а також відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на всебічне та об`єктивне з`ясування обставин щодо підтвердження страхового стажу позивача.

Фактично, пенсійним органом без належного дослідження поданих документів, без витребування додаткових відомостей та без здійснення передбачених законом заходів, було формально надано оцінку наявним матеріалам і безпідставно не зараховано спірні періоди до страхового стажу, внаслідок чого, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за № 092550004361.

Водночас, скасування зазначеного рішення призводить до відновлення правового становища позивача, яке існувало до його прийняття, тобто стану, за якого позивачу було призначено пенсію, а, відтак, відсутні підстави для повторного зарахування спірних періодів страхового стажу, оскільки вони підлягають врахуванню у межах поновленого пенсійного забезпечення.

Окрім того, позивач вказує щодо не вірного зарахування періодів роботи у колгоспі «Жовтнева революція» тривалістю 3 місяці 14 днів (з 30.06.1983 по 31.12.1983), 1 рік (з 01.01.1984 по 31.12.1984), 16 днів понад норми (з 01.01.1984 по 31.12.1984), 8 місяців 23 дні (з 01.01.1985 по 31.12.1985), 1 рік (з 01.01.1987 по 25.10.1987), 14 днів понад норми (з 01.01.1987 по 25.10.1987), періоду роботи в «СУ-17 ТРЕСТА "ЯМОУРГСПЕЦГАЗСТРОЙ" ЯМОУРГ» у районі Крайньої Півночі російської радянської федеративної соціалістичної республіки тривалістю 3 роки 22 дні, періоду роботи в ГОРОДЕНКІВСЬКЕ РО "СІЛЬГОСПХІМІЯ" тривалістю 5 місяців 27 днів (з 08.02.1990 по 03.08.1990), періоду роботи в КОЛЕКТИВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «МЕБЛЕВИК» тривалістю 5 років 2 місяці 28 днів (з 28.07.1997 по 25.10.2002).

В даному аспекті суд вказує, що рішенням пенсійного органу від 11.04.2025 за №092550004361 позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (т.2 а.с.37).

Відповідно до Форми РС-право пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано – 22 роки 3 місяці 20 днів, в тому числі:

- з 01.09.1977 по 21.07.1980 – навчання у вищих/серед. НЗ;

- з 07.05.1981 по 31.05.1983 – військова служба строкова;

- з 01.01.1986 по 25.10.1987 – робота в колгоспі з 1996;

- з 26.10.1987 по 09.11.1989;

- з 08.02.1990 по 03.08.1990;

- з 07.08.1990 по 08.12.1992;

- з 09.12.1992 по 25.10.2002;

- з 01.06.2006 по 31.08.2006;

- з 01.09.2010 по 30.09.2010;

- з 01.09.2016 по 30.11.2016;

- з 01.04.2017 по 31.10.2017.

В подальшому, за результатом повторного розгляду заяви від 04.04.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 19.05.2025 № 092550004361, відповідно до якого страховий стаж позивача склав 19 років 11 місяців 25 днів (т.2 а.с.41).

Внаслідок чого, відповідно до Форми-РС (т.1 зворотна сторона а.с.10) до страхового стажу позивача включено періоди:

- з 01.09.1977 по 21.07.1980 – навчання у вищих/серед. НЗ;

- з 07.05.1981 по 31.05.1983 – військова служба строкова;

- з 01.01.1986 по 25.10.1987 – робота в колгоспі з 1996;

- з 26.10.1987 по 09.11.1989;

- з 08.02.1990 по 03.08.1990;

- з 07.08.1990 по 08.12.1992;

- з 09.12.1992 по 30.06.2000;

- з 01.06.2006 по 31.08.2006;

- з 01.09.2010 по 30.09.2010;

- з 01.09.2016 по 30.11.2016;

- з 01.04.2017 по 31.10.2017.

Щодо можливості зарахування періодів роботи у колгоспі «Жовтнева революція» з 30.06.1983 по 31.12.1983, з 01.01.1984 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1987 по 25.10.1987.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Також, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління.

Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно з пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №120/2366/21-а, а також від 09.08.2022 у справі № 380/1772/21.

При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, необхідно враховувати, чи виконував член колгоспу встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, якщо такий не виконувався ним без поважних причин, до стажу роботи враховується лише час роботи за фактичною тривалістю, що прямо передбачено частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII.

Водночас, суд зауважує, що з огляду на зміст вищевказаних положень, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено дві форми роботи особи в колгоспі:

- шляхом прийняття в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводився загальними зборами колгоспників за поданням правління;

- за трудовими договорами фахівців та інших працівників, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (тобто без членства в колгоспі).

Таким чином, вимоги про встановлення в колгоспі мінімуму трудової участі в громадському господарстві та виконання такого мінімуму стосувалися лише членів колгоспу і такі відомості підлягали внесенню до трудових книжок колгоспників.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Водночас, положеннями пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналізуючи зміст відзиву на позовну заяву, пенсійним органом не враховано вказані періоди, оскільки трудова книжка колгоспника позивачем не надавалась, а відповідно до архівної довідки виданої Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області від 04.05.2022 № Б-27/01-15 ім`я, по батькові та прізвище позивача, які зазначені в довідці не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем позивача за паспортом громадянина України.

Судом досліджено трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.06.1983 (т.1 а.с.19-20), яка належить позивачу та встановлено, що у ній, серед іншого, в межах спірного періоду містяться записи:

- 20.06.1983 – прийнятий в члени колгоспу «Жовтнева революція»;

- з 30.06.1983 – прийнятий на роботу в колгосп «Жовтнева революція» машиніст-автогрейдера 6-го розряду;

- з 16.10.1987 – звільнений з роботи згідно поданої заяви за власним бажанням.

Окрім того, на сторінці 18 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.06.1983 наявні записи щодо річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та виконання річного мінімуму трудової участі (т.1 зворотна сторона а.с.20).

Відповідно до архівної довідки виданої Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області від 04.05.2022 № Б-27/01-15 судом встановлено, що у відомостях нарахування заробітної плати працівникам сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) «Рідна земля) значиться ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 – так у документі в 1983 році) Васильович працював у колгоспі «Жовтнева революція» Городенківського району Івано-Франківської області і його трудовий стаж за 1983-1987 становить: 1983 – 633 люд/год, 90 люд/днів (простий олівець), 1984 – 1864 люд/год, 266 люд/днів (простий олівець), 1985 – 1583 люд/год, 226 люд/днів (простий олівець), 1986 – 1334 люд/год, 190 люд/днів (кулькова ручка), 1987 – 1849 люд/год, 264 люд/днів (кулькова ручка) (т.2 а.с.18).

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд зазначає, що не зарахування страхового стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що спірні періоди трудової діяльності позивача у колгоспі «Жовтнева революція» підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки факт виконання роботи підтверджується трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.06.1983 та архівною довідкою від 04.05.2022 № Б-27/01-15, які є належним доказом відповідно до законодавства.

При цьому, відсутність відповідних записів в трудовій книжці колгоспника або окремі недоліки в оформленні архівних документів не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, оскільки такі обставини не залежать від позивача та не можуть обмежувати його право на соціальний захист.

Доказів на підтвердження недостовірності записів в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.06.1983 та довідці від 03.09.2024 № К-62 відповідачем до суду не надано та відповідних доводів не заявлено.

Водночас, як зазначалось, відповідно до приписів частини 2 статті 56 Закону №1788-XII єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин, відтак, відмова пенсійного органу у зарахуванні відповідних періодів є необґрунтованою та такою, що суперечить принципу правової визначеності і вимогам законодавства щодо підтвердження трудового стажу.

Повертаючись до обставин справ, суд вказує, що після повторного розгляду пенсійної справи позивача Форма-РС (т.1 зворотна сторона а.с.10) містить записи щодо страхового стажу позивача у колгоспі «Жовтнева революція» Городенківського району Івано-Франківської області, а саме з 01.01.1986 по 25.10.1987, внаслідок чого, суд доходить висновку про те, що зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають періоди роботи з 30.06.1983 по 31.12.1983, з 01.01.1984 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985.

Щодо можливості зарахування до страхового стажу періоду роботи в «СУ-17 ТРЕСТА "ЯМОУРГСПЕЦГАЗСТРОЙ" ЯМОУРГ» у районі Крайньої Півночі російської радянської федеративної соціалістичної республіки тривалістю 3 роки 22 дні, періоду роботи в ГОРОДЕНКІВСЬКЕ РО "СІЛЬГОСПХІМІЯ" тривалістю 5 місяців 27 днів (з 08.02.1990 по 03.08.1990), періоду роботи в КОЛЕКТИВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «МЕБЛЕВИК» тривалістю 5 років 2 місяці 28 днів (з 28.07.1997 по 25.10.2002).

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 26.10.1987 (т.1 а.с.15-18) позивач в період:

- з 26.10.1987 до 09.11.1989 – працював на посаді машиніста автогрейдера 6 розряду у районі Крайньої Півночі «СУ-17 ТРЕСТА "ЯМОУРГСПЕЦГАЗСТРОЙ" ЯМОУРГ»;

- з 08.02.1990 до 03.08.1990 – працював на посаді шофера-машиніста 2 класу в мехзагін в Городенківському РО "СІЛЬГОСПХІМІЯ";

- з 28.07.1997 по 25.10.2002 - в зв`язку з приватизацією на базі Городенківського підприємства по випуску товарів народного споживання «МЕБЛЕВИК» працював у Колективному підприємстві «МЕБЛЕВИК», у якому переведений на ту ж посаду (екскаваторщик).

Суд зазначає, що за результатами повторного розгляду пенсійної справи позивача, форма РС (т.1, зворотна сторона а.с.10) містить відомості про зарахування страхового стажу за періоди з 26.10.1987 по 09.11.1989, з 08.02.1990 по 03.08.1990 та з 28.07.1997 по 30.06.2000.

Водночас, з огляду на скасування судом рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 092550004361 та відновлення правового становища позивача, зокрема, в частині зарахування періоду роботи з 01.07.2000 по 25.10.2002, суд дійшов висновку, що зазначені періоди не потребують повторного зарахування, оскільки вони вже враховані пенсійним органом під час повторного розгляду пенсійної справи.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 16 березня 2025 року поновлення, перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної рішенням від 11.04.2025 за № 092550004361, суд вказує наступне.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, у даному випадку пенсійним органом уже було реалізовано надані йому законом дискреційні повноваження шляхом прийняття рішення про призначення пенсії позивачу, яке в подальшому було безпідставно змінено шляхом ухвалення рішення про відмову.

З огляду на скасування такого рішення про відмову, правовідносини сторін підлягають приведенню у стан, що існував до його прийняття, тобто до моменту призначення пенсії, оскільки відновлення правового становища позивача відбувається автоматично внаслідок скасування протиправного рішення, без необхідності додаткового втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу, зокрема, шляхом зобов`язання призначити чи поновити пенсію.

Таким чином, заявлені вимоги в цій частині не потребують окремого судового захисту, оскільки ефективний спосіб відновлення порушеного права вже досягнуто шляхом скасування оскаржуваного рішення.

Щодо клопотання про встановлення в порядку абзацу другого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цій справі, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Приписи частини 1 статті 382 КАС України, кореспондують з закріпленими у пункті 4-1 частини 6 статті 246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами 5, 6 статті 382 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зауважує, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного статтею 382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 12.11.2025 підтвердив сплату судового збору на суму 968,96 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області частину сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком (на зміну рішення при призначення пенсії за віком від 16.03.2025) № 092550004361 від 19.05.2025.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вул. Надії Алексеєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49008) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) періодів роботи у колгоспі «Жовтнева революція» з 30.06.1983 по 31.12.1983, з 01.01.1984 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.07.2000 по 25.10.2002.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вул. Надії Алексеєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вул. Надії Алексеєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49008).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.