Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №280/6822/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Справа № 280/6822/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ПОКРОВСЬКВУГІЛЛЯ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ПОКРОВСЬКВУГІЛЛЯ» (далі - позивач) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1745/6/32-00-51-03-07 від 07.04.2026 про відмову у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків застосувати до ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ» положення пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за період з дати реєстрації 01.07.2017 по 04.03.2025.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 5324,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що направив на адресу відповідача повідомлення від 09.03.2026 №01/01-15 про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, в якому платник податків просив застосувати до нього спеціальні правили для підтвердження даних, визначених у податковій звітності у відповідності до приписів пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у застосуванні до нього (позивача) положень п.п. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки позивач повністю підпадає під умови, які визначені вказаним пунктом для застосування щодо нього спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

28 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено вжиття достатніх і розумних заходів для відновлення документального забезпечення своєї господарської діяльності. При цьому, сам факт повідомлення про втрату документів без надання інформації про спроби їх відновлення не дає можливості дійти висновку про остаточну неможливість відновлення таких документів або про вичерпання платником усіх доступних способів їх отримання. Добросовісна поведінка платника, який дійсно втратив первинні документи, передбачає не лише повідомлення про факт втрати, а й активне вжиття заходів щодо їх відновлення. Відсутність відомостей про такі дії ставить під сумнів реальну необхідність застосування спеціальних механізмів захисту, передбачених податковим законодавством. Водночас, відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу, платник податків /податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, та не підлягають скасуванню. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

У відзиві на позовну заяву відповідачем викладене клопотання про розгляд справи у загального позовного провадження. Відповідачем повідомлено, що для повного і всебічного встановлення обставин справи №280/6822/26 необхідним є її розгляд за правилами загального позовного провадження з огляду на вид позовних вимог та необхідність детального дослідження значного обсягу доказів, з урахуванням доводів контролюючого органу в обґрунтування незгоди з вимогами позовної заяви та наведеними у ній обставинами.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, - відмовлено.

04 серпня 2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позицію, викладену в позовній заяві та заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Позивач зазначив, що в оскаржуваному рішенні та у відзиві на позов відповідачем не наведено належних підстав та доказів, які б свідчили про неможливість застосування положень п.69.28 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України, всупереч того, що обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень зазначеного пункту покладається саме на контролюючий орган.

З 11.08.2026 по 06.09.2026 суддя Богатинський Б.В. перебував у щорічній основній відпустці.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач, ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПОКРОВСЬКВУГІЛЛЯ», перебуває на обліку у Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків.

09.03.2026 позивачем в порядку пп. 69.28 п. 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ було направлено до відповідача повідомлення від 09.03.2026 №01/01-15 про неможливість вивезення та втрату первинних документів.

Відповідачем прийнято Рішення № 1745/6/32-00-51-03-07 від 07.04.2026 про відсутність підстав для застосування до ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ» положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України за період 01.07.2017 по 04.03.2025.

Не погоджуючись з вказаним рішенням від 07.04.2026 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України № 15549/6/99-00-06-03-03-06 від 12.06.2026 відмовлено у задоволенні даної скарги, рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1745/6/32-00-51-03-07 від 07.04.2026 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями п. 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті (п. 44.4 ст.44 ПК України).

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» від 01.04.2022 № 2173-IX до ПК України було внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено підпунктом 69.28.

Положеннями пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Аналіз наведених вище норм ПК України дає підстави для висновку, що підставами звернення платника податків до податкового органу з приводу застосування пп. 69.28. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України є:

1) втрата первинних документів (знищення чи зіпсуття) за умови провадження діяльності платника податків на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України;

2) знаходження первинних документів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

При цьому, конструкція норми п.п. 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що заява платника податків про втрату документів, не потребує будь-яких доказів, зокрема, документів, актів, фото, відео, свідчень очевидців та іншого, а тому для платника податків достатньо лише заявити про наявність обставин передбачених п.п. 69.28, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, загальний перелік первинних документів.

Між тим, єдиною обставиною, на підставі якої контролюючий орган має право прийняти рішення про відмову у застосуванні цієї норми, визначено втрату документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, бойових дій.

Крім того, нормою підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, як і загальною нормою ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вказаної обставини покладено на контролюючий орган.

З вищезазначеного слідує, що у разі незгоди з можливістю застосування до платника податків положень п.69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, саме контролюючий орган повинен надавати докази на підтвердження своєї позиції.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ» з 28.09.1994 по 09.04.2026 було зареєстровано за адресою: вул. Захисників України, буд.31, м.Покровськ, Покровський район, Донецька область. Вся первинна документація знаходилася в архіві офісної будівлі (адміністративний корпус, інвентарний №7), розташованої за адресою: вул. Захисників України, 31, м. Покровськ, Донецька область.

09.03.2026 позивачем в порядку пп. 69.28 п. 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ було направлено до відповідача повідомлення від 09.03.2026 №01/01-15 про неможливість вивезення та втрату первинних документів.

Відповідачем прийнято рішення № 1745/6/32-00-51-03-07 від 07.04.2026 про відсутність підстав для застосування до ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ» положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України за період 01.07.2017 по 04.03.2025.

Підставою для відмови у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідач зазначив, зокрема, обставини подання позивачем податкової та фінансової звітності, реєстрації податкових накладних, а також подання уточнюючих розрахунків за періоди, щодо яких заявлено про втрату первинних документів. Крім того, відповідач дійшов висновку про недостатність наданих доказів щодо місця розташування архіву, передачі документів на архівне зберігання та вжиття заходів щодо їх евакуації. Також відповідач звернув увагу на відсутність серед наданих матеріалів документів щодо проведення інвентаризації, звернень до правоохоронних органів, сертифіката Торгово-промислової палати України та доказів вжиття заходів щодо відновлення документів у контрагентів. Додатково відповідач послався на подання звітності з використанням корпоративної ІР-інфраструктури та отримання позивачем послуг бухгалтерського супроводу від ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС» як на обставини, які, на думку контролюючого органу, можуть свідчити про наявність доступу до первинних документів.

Також відповідач зазначив, що позивачем не доведено факт втрати первинних документів у зв`язку з бойовими діями, а надані разом із повідомленням документи не є достатніми для підтвердження таких обставин. Додатково контролюючий орган поставив під сумнів обґрунтованість наказу про евакуацію архіву від 13.08.2024 №183, заочного акта фіксації подій №4/МПВ від 05.05.2025.

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Покровська міська територіальна громада (код UA14160210000011148) віднесена до:

територій можливих бойових дій з 24.02.2022 по 22.08.2024;

територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси - з 23.08.2024, дата завершення бойових дій - не визначено.

Суд зазначає, що ключовим аспектом застосування положень пп. 69.28 п.69 підр.10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є саме провадження платником податків діяльності на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, внаслідок чого останні не можуть пред`явити первинні документи, і для реалізації положень підпункту 69.28 пункт 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавцем встановлено такий алгоритм дій платника податків: подання платником до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про втрату та/або неможливість вивезення первинних документів; зазначення в повідомленні обставин, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Тобто, обов`язком платника податків є зазначення обставин, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, загальний перелік первинних документів.

З аналізу змісту поданого позивачем у справі відповідачу повідомлення встановлено, що ним подано контролюючому органу повідомлення, в якому зазначено про втрату первинних документів (їх знищення) із зазначенням відповідних підстав, визначених наведеними вище нормами права; зазначені податкові періоди та загальний перелік таких первинних документів, тобто позивачем дотримано вимоги пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

При цьому, суд зауважує, що подане позивачем повідомлення містить в собі обґрунтування та докази, що підтверджують втрату первинних документів.

Щодо доводів відповідача про подання податкової звітності та уточнюючих розрахунків, суд зазначає, що факт подання позивачем податкової звітності, фінансової звітності та уточнюючих розрахунків не свідчить про наявність доступу до паперового архіву первинних документів.

Податковий орган помилково ототожнює можливість виконання податкових обов`язків із наявністю фізичного доступу до оригіналів первинних документів.

Сам по собі факт формування та подання податкової звітності не свідчить про наявність у платника фізичного доступу до оригіналів первинних документів та можливість їх пред`явлення контролюючому органу. Формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку, електронних систем та наявної облікової інформації не є доказом збереження первинних документів або доступу до архіву, в якому вони зберігались. Відтак, здійснення позивачем податкового обліку, подання звітності та виконання інших податкових обов`язків жодним чином не спростовує наявності підстав для застосування спеціальних правил, передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що подання звітності та окремих уточнюючих розрахунків здійснювалося на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку, електронних інформаційних систем та раніше сформованих показників звітності, що не потребувало доступу до паперового архіву, який знаходився в адміністративному корпусі у м. Покровськ та був втрачений внаслідок бойових дій.

Так само не можуть свідчити про наявність доступу до архіву первинних документів доводи відповідача щодо використання позивачем певних ІР-адрес для подання звітності та реєстрації податкових накладних. Використання інформаційних систем, електронного документообігу або корпоративної мережевої інфраструктури жодним чином не підтверджує наявність доступу до паперового архіву документів, який знаходився у будівлі адміністративного корпусу за адресою: м. Покровськ, вул. Захисників України, 31 та був втрачений внаслідок активних бойових дій і руйнування відповідної будівлі.

Посилання відповідача на факт подання податкової звітності та/або реєстрації податкових накладних з певних ІР адрес не є підтвердженням фізичного доступу платника податків до втрачених первинних документів, оскільки ІР адреса є технічним ідентифікатором мережевого з`єднання, який: не ідентифікує конкретну фізичну особу; не відображає фізичне місцезнаходження користувача; не підтверджує доступ до матеріальних (паперових) носіїв інформації.

ІР адреси, на які посилається податковий орган, є приватними (внутрішніми) ІР адресами, що: використовуються виключно всередині корпоративної мережі; фіксують лише технічний вузол корпоративної ІТ інфраструктури (сервер, шлюз або сегмент мережі), через який здійснюється передача даних; не містять інформації про фізичне місце перебування користувача, який формує та подає звітність. Отже, ІР адреса як технічний параметр не є доказом доступу до первинних документів та не може підтверджувати місце їх зберігання або можливість їх використання.

Відповідно, сам факт подання звітності або реєстрації податкових накладних із використанням корпоративної ІТ-інфраструктури не свідчить про наявність фізичного доступу до паперових первинних документів або архіву таких документів.

Крім того, сам відповідач у відзиві на позов визнає, що IP-адреси, на які він посилається, є внутрішніми адресами корпоративної мережі та не дозволяють встановити фізичне місцезнаходження користувача. Отже, такі відомості не можуть підтверджувати доступ до архіву первинних документів.

Суд зазначає, що формування, підписання поданої уточненої податкової звітності, подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ є перенесенням сум з одного рядка декларації до іншого (з рядка 10.1 у рядок 14), реєстрація податкових накладних не потребували фізичного доступу до паперових первинних документів.

Такі коригування здійснювалися на підставі узагальнених (агрегованих) даних податкового обліку та раніше сформованої податкової звітності і не потребували використання або доступу до первинних документів.

Зазначені дії не передбачали відновлення або використання первинних документів, доступ до яких був втрачений.

Таким чином, навіть за наявності технічної можливості подання звітності не свідчить про наявність фактичного доступу позивача до первинних документів або архіву таких документів.

Крім того, твердження відповідача про обов`язковість проведення інвентаризації у разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів є необґрунтованими та суперечать Положенню №879, оскільки відповідно до пункту 8 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879, підприємства, які перебувають на територіях бойових дій, здійснюють інвентаризацію лише за умови безпечного та безперешкодного доступу до активів, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку. За відсутності такого доступу проведення інвентаризації є фактично неможливим.

Суд також не погоджується із доводами відповідача щодо наявності у позивача доступу до первинних документів у зв`язку з отриманням послуг від ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС».

Так, відповідно до договору сервісного обслуговування №1508514-ОЦО/3404УС від 01.07.2021 ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС» виконувало виключно функції з ведення бухгалтерського та податкового обліку, тоді як обов`язок щодо зберігання первинних документів покладався на позивача. При цьому ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС» не здійснювало архівного зберігання документів, не контролювало місце їх знаходження та не мало самостійного доступу до архіву. Архів підприємства розміщувався за адресою: м. Покровськ, вул. Захисників України, 31 та був втрачений внаслідок бойових дій, у зв`язку з чим доступ до документів було втрачено з причин, незалежних від сторін договору. За таких обставин сам факт надання бухгалтерських послуг не свідчить про наявність у позивача первинних документів або можливість їх пред`явлення контролюючому органу.

Також безпідставними є посилання відповідача на наявність розбіжностей у зазначенні періоду втрати документів. Зазначена у повідомленні дата 30.05.1994 є очевидною технічною опискою та не відображає фактичний період, щодо якого заявлялася втрата документів. Водночас із змісту повідомлення та доданого до нього переліку документів однозначно вбачається, що втрата документів стосувалася періоду з 01.07.2017 по 04.03.2025, що дозволяє беззаперечно ідентифікувати обсяг документів, щодо яких подано повідомлення. Зазначена технічна неточність не впливає на зміст повідомлення, не спростовує факту втрати первинних документів та не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Суд також не погоджується із твердженнями відповідача про відсутність доказів розташування архіву за адресою: м. Покровськ, вул. Захисників України, 31, а також про невжиття позивачем заходів щодо евакуації документів.

Такі доводи спростовуються наданими позивачем документами, зокрема наказом від 01.08.2022 №402 про затвердження Положення про архів та наказом від 13.08.2024 №183 «Про евакуацію паперового архіву документів», які підтверджують наявність архіву підприємства, вжиття заходів, спрямованих на збереження документації в умовах погіршення безпекової ситуації.

Водночас, сам по собі факт видання наказу про евакуацію не свідчить про наявність у позивача реальної та безпечної можливості здійснити повне вивезення архіву. Позивач пояснив, що виконання наказу №183 було фактично розпочато, зокрема здійснювалася поетапна евакуація документів з урахуванням їх пріоритетності та наявних безпекових ризиків. Однак, подальше переміщення архіву стало неможливим у зв`язку зі стрімким погіршенням безпекової ситуації, відсутністю безпечного доступу до території підприємства та активними бойовими діями на території м. Покровськ.

При цьому підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не ставить право платника на застосування спеціального режиму у залежність від доведення ним достатності, ефективності чи своєчасності вжитих заходів щодо евакуації документів. Важливим є встановлення факту неможливості вивезення документів або втрати внаслідок бойових дій. Натомість відповідач не навів жодного належного доказу того, що позивач мав реальну та безпечну можливість завершити евакуацію архіву або зберегти документи, а фактично обмежився суб`єктивною оцінкою достатності дій підприємства, що не є передбаченою законом підставою для відмови у застосуванні пп. 69.28 ПК України.

Суд зазначає, що позивачем було видано наказ від 13.08.2024 про евакуацію архіву первинних документів, що навпаки свідчить про вжиття заходів для збереження документації. Однак стрімке погіршення безпекової ситуації, обмеження доступу до території підприємства та реальна загроза життю працівників зробили подальшу евакуацію неможливою, що підтверджується листами Донецької ОДА, Покровської МВА та ГУ ДСНС у Донецькій області. За таких обставин висновок відповідача про наявність реальної можливості вивезення архіву ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджений жодними належними доказами.

Крім того, пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не покладає на платника податків обов`язку доводити вичерпність чи достатність заходів з евакуації документів.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт видання внутрішнього управлінського наказу про організацію евакуаційних заходів не свідчить про реальну можливість їх виконання та не підтверджує наявність у платника податків безпечного фізичного доступу до місця зберігання первинних документів. Податковий кодекс України не пов`язує право на застосування спеціальних правил із наявністю чи відсутністю внутрішніх організаційних рішень платника податків, а оцінює фактичні обставини, які унеможливлюють вивезення або збереження документів.

Крім того, статус території як території можливих бойових дій не виключає наявності об`єктивних загроз життю та здоров`ю осіб та не гарантує можливість безпечного доступу до майна та документів. Як підтверджено офіційними листами військових адміністрацій, ДСНС та органів державної влади, у відповідний період на території м.Покровська діяли обмеження пересування цивільних осіб, існувала реальна загроза обстрілів, а виконання будь-яких робіт було пов`язане з підвищеним ризиком. Таким чином, сам факт визначення території як території можливих бойових дій не спростовує обставин неможливості евакуації архіву, передбачених пп. 69.28 ПК України.

Суд зауважує, що підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не покладає на платника податків обов`язку доводити, що ним були вичерпані всі можливі організаційні заходи з евакуації документів, а тим більше - не передбачає оцінки доцільності чи своєчасності таких заходів з боку контролюючого органу. Єдиною юридично значущою обставиною є об`єктивна неможливість вивезення документів або їх втрата у зв`язку з бойовими діями, що у даній справі підтверджено сукупністю доказів.

Сам факт видання наказу про евакуацію документів свідчить не про наявність у позивача можливості безперешкодно вивезти документи, а навпаки - підтверджує усвідомлення підприємством загрози їх втрати та вжиття заходів для їх збереження. Водночас контролюючим органом не встановлено жодного фактичного доказу того, що виконання такого наказу було реально можливим з огляду на безпекову ситуацію та обмеження доступу до території.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо неналежності заочного акта фіксації подій №4/МПВ від 05.05.2025 з мотивів використання у ньому інформації з відкритих джерел.

Суд зазначає, що законодавство України не містить заборони на використання інформації з відкритих джерел як одного з елементів доказової бази, особливо в умовах воєнного стану, коли доступ до місця подій є об`єктивно неможливим. Навпаки, заочний акт у даному випадку є формою документального закріплення обставин руйнування майна підприємства за відсутності фізичного доступу до об`єкта, що прямо кореспондує з обставинами спірних правовідносин.

Крім того, зазначений акт не є єдиним доказом втрати первинних документів, а підтверджується та доповнюється офіційними листами органів державної влади, матеріалами кримінального провадження, фотофіксацією та іншими доказами, які у своїй сукупності однозначно свідчать про руйнування будівлі головного корпусу та повну втрату архіву підприємства внаслідок бойових дій.

Положення пп.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не вимагають документального підтвердження факту втрати первинних документів у формі, визначеній законодавством про бухгалтерський облік, та не ставлять застосування спеціальних правил у залежність від виконання процедур, передбачених Положенням №88 чи Положенням №879. Зазначені акти регулюють загальний порядок ведення бухгалтерського обліку та не можуть застосовуватися як підстава для обмеження дії спеціальної норми Податкового кодексу України, ухваленої з урахуванням умов воєнного стану.

Контролюючий орган фактично вийшов за межі повноважень, визначених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, здійснивши оцінку достатності доказів втрати документів, своєчасності та доцільності заходів щодо їх евакуації, належності внутрішніх наказів підприємства, змісту акта фіксації подій, а також дотримання позивачем вимог бухгалтерського законодавства. Водночас зазначена норма не наділяє контролюючий орган правом встановлювати додаткові критерії для застосування спеціальних правил або оцінювати обставини за межами визначених законом підстав.

Наведені в оскаржуваному рішенні доводи податкового органу фактично ґрунтуються на пред`явлені до позивача додаткових, не передбачених нормами ПКУ вимог, а також на перекладанні на платника податків обов`язку доведення обставин, доказування яких відповідно до пп.69.28 ПК України покладено саме на контролюючий орган.

Суд зазначає, що 04.11.2025 позивач направив до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганських областях заяву про вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з втратою майна підприємства в результаті військової агресії російської федерації на території м. Покровськ Донецької області.

У заяві повідомлено, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та активних бойових дій на території м. Покровськ Донецької області (яке віднесене до територій активних бойових дій), ПРАТ «МЕТІНВЕСТ ПВ» втратило контроль над виробничими д адміністративними об`єктами, а також зазнало знищення та втрати майна і первинних документів, що зберігалися на цих об`єктах.

На підставі поданої заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості, що підтверджується витягом з ЄРДР: кримінальне провадження №22025050000001043, дата реєстрації - 06.11.2025 о 16:16:34. У межах цього кримінального провадження слідчий Служби безпеки України, розглянувши подані матеріали та дослідивши обставини, встановив наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).

Постановою від 06.11.2025 року Служба безпеки України залучено ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПОКРОВСЬКВУГІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 01236070) потерпілою юридичною особою у вказаному кримінальному провадженні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа Донецької ОДА - Департамент ЦЗМОР від 14.04.2025, Донецька ОДА підтвердила факт збройної агресії РФ на території м. Покровськ Донецької області, наявність активних бойових дій, загрозу життю цивільного населення та встановлення обмежень на пересування і перебування осіб. Зазначено, що безпекова ситуація унеможливлює перебування працівників та доступ до об`єктів цивільної інфраструктури, у тому числі підприємств.

Листом ГУ ДСНС України в Донецькій області № № 50 09- 3583/50 10 від 30.04.2025 підтверджено збройну агресію РФ класифіковано як воєнну надзвичайну ситуацію державного рівня з 24.02.2022 та вказано, що виконання будь- яких робіт у районах активних бойових дій, зокрема у м. Покровськ, можливе виключно після стабілізації безпекової ситуації, оскільки тривають обстріли та існує пряма загроза життю і здоров`ю людей.

Отже, зазначеними листами підтверджено об`єктивну неможливість доступу до місця зберігання документів.

Крім того, в заочному акті №4/МПВ від 05.05.2025 фіксації подій, їх причин та наслідків, в результаті яких підприємство зазнало економічних втрат зазначено, що у проміжок часу з 10.12.2024 по 01.04.2025, в результаті обстрілів, які сталися внаслідок воєнних дій з боку Російської Федерації, та які мали своїм наслідком ударну хвилю, враження уламками снарядів, сейсмологічні поштовхи від вибухів, були порушені фундаменти та несучі стіни будівлі адміністративного корпусу (інвентарний №7). Внаслідок ударної хвилі, які виникли через обстріли, металеві конструкції (колони, балки), що підтримували покрівлю будівлі, зазнали значних руйнувань. Це призвело до повної зміни температурного режиму всередині будівлі. Відкритий вплив кліматичних факторів, у тому числі опадів, вітрових навантажень та температурних перепадів, спричинив перегрів, деформацію та розтріскування металевих конструкцій, що прискорило їх руйнування. Гідравлічні системи виявилися замороженими, що призвело до пошкодження трубопроводів та насосних агрегатів. Зазнали критичних пошкоджень (розриви, деформація, порушення ізоляції та цілісності, окислення контактів) електроустаткування, мережі живлення обладнання та інші інженерні мережі, що виключає можливість відновлення виробничих процесів. Зазначені події призвели до руйнування основної будови, падіння металевих конструкцій на основне виробниче обладнання. Первинні документи ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ», які знаходились в будівлі адміністративного корпусу (інвентарний №7) були повністю знищені.

Суд зазначає, що вищевказані документи є належними та допустимими доказами для застосування пп. 69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, оскільки підтверджує об`єктивну та незалежну від платника податків неможливість збереження первинних документів.

Отже, сукупність наданих доказів є взаємо підтверджуваною та достатньою для правової оцінки обставин відповідно до вимог пп. 69.28 п. 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України. Надані документи підтверджують, що первинні документи позивача зберігалися за адресою: м. Покровськ, Донецька область, яке протягом відповідних періодів перебувала у статусі можливих бойових дій, активних бойових дій. За встановленими фактами, доступ до місця зберігання архіву був об`єктивно неможливим, оскільки перебування на цій території створювало реальний ризик для життя і здоров`я працівників та будь яких осіб. Офіційно зафіксоване знищення будівлі головного корпусу й повна втрата архіву додатково підтверджують відсутність у платника податків можливості не лише вивезти, а й зберегти первинні документи.

Суд зауважує, що податковий орган не заперечує та не надає доказів того, що втрата (знищення) документів позивача, про які вказано у повідомленні, не пов`язана із обстрілом виробничих об`єктів ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ», які розташовані за адресою: м. Покровськ, вул. Захисників України, 31, і де зберігалась первинна документація ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ» або що такі документи фактично не зберігались у зазначеному приміщенні.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та згідно із загальною нормою ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вказаної обставини покладено на контролюючий орган.

Оскільки у цьому випадку діє презумпція правдивості повідомлення платника податків про втрату документів, вона може бути спростована лише наданням контролюючим органом переконливих доказів на спростування цього повідомлення, доведенням того, що платник податків зловживає своїм правом, та втратив документи за обставин, що не пов`язані з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, бойових дій. Матеріали справи таких доказів не містять.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1745/6/32-00-51-03-07 від 07.04.2026 про відмову у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки контролюючий орган під час прийняття такого рішення не виконав покладений на нього законом обов`язок доведення відсутності підстав для застосування цієї норми. При цьому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків застосувати до ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ» положення пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за період з дати реєстрації 01.07.2017 по 04.03.2025.

Суд зазначає, що обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача застосувати до ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ» положення пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за період з дати реєстрації 01.07.2017 по 04.03.2025, то такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Дискреційними повноваженнями є повноваження, що надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, оскільки алгоритм таких дій чітко визначений законодавчо, тому задоволення судом позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ПОКРОВСЬКВУГІЛЛЯ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1745/6/32-00-51-03-07 від 07.04.2026 про відмову у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків застосувати до ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПВ» положення пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за період з дати реєстрації 01.07.2017 по 04.03.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ПОКРОВСЬКВУГІЛЛЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні вісімдесят коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ПОКРОВСЬКВУГІЛЛЯ» (Північне шосе / вулиця Теплична, буд. 22Б/1, кабінет 5, м. Запоріжжя, 69106; код в ЄДРПОУ 01236070),

Відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (просп. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031; код в ЄДРПОУ 43968079).

Повне судове рішення складено 18.09.2026.

Суддя Б.В. Богатинський