Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №260/4261/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4261/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої – судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 (через Міністерство оборони України), Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

1) Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.06.2026 року в частині, що стосується скасування відстрочки ОСОБА_1 , передбаченої п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

2) Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2026р. щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2026р. поновити ОСОБА_1 на обліку військовозобов`язаних;

3) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині що стосується зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити з особового складу ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Указаною ухвалою залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Указаною ухвалою витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином засвідчені копії документів щодо обставин доставлення (прибуття) ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням дати, часу, підстав доставлення; інформацію та підтверджуючі документи щодо перебування або неперебування ОСОБА_1 у розшуку станом на дату його доставлення (прибуття) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належним чином засвідчену копію анкетної заявки (облікових документів), складеної у зв`язку із призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; належним чином засвідчену копію направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії; належним чином засвідчену копію довідки (висновку) військово-лікарської комісії щодо ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби; належним чином засвідчену копію наказу (витягу з наказу) про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та інші наявні індивідуальні акти та документи, що стали підставою для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Крім цього, витребувано від Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчену копію протоколу про скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та всіх документів та матеріалів, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Також, від Військової частини НОМЕР_1 (через Міністерство оборони України) витребувано належним чином засвідчену копію наказу (витягу з наказу) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх документів, що стали підставою для його видання.

06 липня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.

Так, відповідно до долученого витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.06.2026 року № 161/5338 вбачається, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

За таких обставин ухвалою суду від 03 вересня 2026 року залучено до участі в адміністративній справі військову частину НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача оформлена відстрочка на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку», а відтак він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Однак, всупереч цьому, позивач був призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової служби у зв`язку з мобілізацією та знятий з обліку військовозобов`язаних.

На переконання позивача, відповідач-1 беззаперечно володів інформацією щодо наявності у позивача дійсної відстрочки, та володів інформацією, що такий є студентом денної форми навчання до 05.07.2027 року. Відтак, позивач відповідно до вимог ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а відтак, дії відповідача-1 щодо призову позивача є протиправними. Рішення відповідача-1 про анулювання відстрочки та наказу про його призов по мобілізації не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини, порушують права позивача, за захистом та відновленням яких він звертається до суду.

Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що позивач фактично не відвідує навчальний заклад, не виконує індивідуальний навчальний план та грубо порушує графік навчального процесу. Статус здобувача освіти використовувався позивачем виключно як фіктивний інструмент для штучного створення умов для ухилення від мобілізації, що нівелює матеріально-правову суть п. 1 ч. 3 ст. 23 вказаного Закону. Враховуючи виявлений факт зловживання правом та втрати законних підстав, Комісія одноголосно прийняла законне рішення про скасування раніше наданої відстрочки. На підставі рішення колегіального органу відповідні записи про анулювання відстрочки було внесено до ЄДРВ «Оберіг» з формулюванням «Втрата (відсутність) законних підстав».

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що рішення відповідача-1 про анулювання відстрочки не узгоджується з приписами чинного законодавства, покликання відповідача-1 на втрату права на відстрочку позивача є у повній мірі протиправним. Відповідач не надав відповідної доказової бази, яка б давала можливість підтвердити отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки чи обставини порушення позивачем циклу навчання.

Інші відповідачі відзив на позовну заяву до суду не подавали. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 856259 від 04.06.20256 позивач навчається на денній формі навчання в Ужгородській філії вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик»», за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр», за спеціальністю 223 «Медсестринство». Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 05 липня 2027 року.

На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - "Так, не порушує".

Матеріалами справи підтверджено, зокрема відомостями військово-облікового документу у застосунку «Резерв +», що позивачу було надано відстрочку від призову на весь період проведення мобілізації на підставі абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас, у подальшому надану позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації було скасовано.

Факт скасування відстрочки відповідачем -1 не заперечується та, зокрема, підтверджується змістом відзиву на позовну заяву, в якому відповідач зазначає обставини, які, на його думку, були підставою для скасування позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З метою з`ясування обставин прийняття спірного рішення та перевірки його правомірності судом ухвалою від 19 червня 2026 року витребувано від Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 протокольне рішення засідання Комісії, в частині, що стосується скасування відстрочки ОСОБА_1 та копії всіх документів, що були підставою для його прийняття.

На виконання вимог ухвали представник ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із відзивом на позовну заяву надав витребуванні докази, зокрема копію протоколу № 49/2026 від 04.06.2026, яким, за твердженням відповідача, було оформлено рішення про скасування позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З вказаного протоколу вбачається, що підставою для скасування позивачу відстрочки зазначено те, що згідно рапорту оціфера моб. відділення позивач не відвідує навчальний заклад, не виконує індивідуальний план та порушує графік навчального процесу.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04 червня 2026 року № М290 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05 червня 2026 року № 161/5338 позивача зараховано до списків особового складу військової частини з 05 червня 2026 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-ХІІ).

За визначенням ст.1 Закону №3543-ХІІ мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (надалі по тексту також - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, зі змінами).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

Як вже встановлено судом, позивач є здобувачем освітнього рівня «фаховий молодший бакалавр» денної форми навчання у Ужгородській філії вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик»», що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Відповідно до п. 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Як встановлено судом, рішення про скасування наданої позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації оформлено протоколом № 49/2026 від 04 червня 2026 року. Копія зазначеного протоколу наявна у матеріалах справи. Водночас факт прийняття зазначеного рішення відповідачем не заперечується.

Обґрунтовуючи правомірність скасування позивачу відстрочки, відповідач-1 зазначає, що позивач фактично не відвідує навчальний заклад, не виконує індивідуальний навчальний план та грубо порушує графік навчального процесу. На переконання відповідача, статус здобувача освіти використовувався позивачем виключно як фіктивний інструмент для штучного створення умов для ухилення від мобілізації, що нівелює матеріально-правову суть п. 1 ч. 3 ст. 23 вказаного Закону. Враховуючи виявлений факт зловживання правом та втрати законних підстав, Комісія одноголосно прийняла законне рішення про скасування раніше наданої відстрочки. На підставі рішення колегіального органу відповідні записи про анулювання відстрочки було внесено до ЄДРВ «Оберіг» з формулюванням «Втрата (відсутність) законних підстав».

Таким чином, як убачається з доводів відповідача-1, підставою для скасування позивачу відстрочки фактично стали обставини, пов`язані з його невідвідуванням, на думку відповідача-1, навчальних занять та невиконанням індивідуального навчального плану.

У той же час, враховуючи положення п. 65 Порядку № 560, законодавець пов`язує можливість скасування відстрочки виключно із встановленням факту втрати або зміни тих обставин, які були підставою для її надання.

Водночас матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що на момент прийняття спірного рішення позивач втратив статус здобувача освіти, був відрахований із закладу вищої освіти, переведений на іншу форму навчання або втратив право на відстрочку з інших підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Посилання відповідача-1 на невідвідування позивача навчального закладу та невиконання індивідуального навчального плану, самі по собі не свідчать про втрату позивачем статусу здобувача освіти або зміну форми здобуття освіти.

Відповідачами 1 та 3 не надано суду жодного документа закладу освіти, який би підтверджував припинення навчання позивача, його відрахування, переведення на іншу форму здобуття освіти, невиконання ним освітньої програми чи індивідуального навчального плану в обсязі, який відповідно до законодавства має наслідком припинення статусу здобувача освіти або втрату права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому доводи відповідача -1 про те, що позивач не виконує індивідуальний навчальний план, ґрунтуються на припущенні. Натомість матеріали справи не містять документів закладу освіти, які б підтверджували невиконання позивачем індивідуального навчального плану, порушення ним умов навчання або настання будь-яких наслідків такого невиконання, які б свідчили про втрату ним статусу здобувача освіти чи права на відстрочку.

Суд також враховує, що питання організації освітнього процесу, виконання здобувачем освіти освітньої програми та індивідуального навчального плану, обліку результатів навчання, а також застосування до здобувача освіти відповідних заходів у разі порушення ним вимог освітнього процесу належать до сфери компетенції відповідного закладу освіти.

Відтак територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, встановлюючи обставини, які, на його думку, свідчать про невиконання позивачем індивідуального навчального плану, не може підміняти собою заклад освіти та на підставі власного припущення про неналежне виконання позивачем навчальних обов`язків робити висновок про втрату ним права на відстрочку, якщо така втрата не підтверджена належними доказами.

Відтак, матеріалами справи не доведено існування жодної із передбачених законом обставин, яка б свідчила про втрату або зміну підстав, що були підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом № 49/2026 від 04 червня 2026 року в частині скасування ОСОБА_1 наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, оскільки судом встановлено протиправність рішення Комісії про скасування наданої позивачу відстрочки, а належних доказів втрати чи зміни підстав для її надання відповідачем не надано, на момент прийняття наказу про призов позивач мав законні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 червня 2026 року № М290 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 прийнятий за відсутності визначених законом підстав для його призову, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог, заявлених до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання виключити позивача з особового складу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відовідно до п. 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до особового складу військової частини.

В той же час, під час розгляду справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.06.2026 року № 161/5338 вбачається, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Вищевказане було підставою для залучення ухвалою від 03 вересня 2026 року в якості співвідповідача - військову частину НОМЕР_2 .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що при виданні наказу 05 червня 2026 року № 161/5338 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 командир військової частина НОМЕР_2 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

У той же час, суд враховує, що у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.02.2025 7 правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Також відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Однак, як встановлено за результатами розгляду справи, оспорюваний наказ про мобілізацію позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду, з огляду на встановлену судом протиправність наказу про призов позивача, подальше проходження ним військової служби є порушенням ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2026 року №161/5338 у частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Таке рішення є необхідним для ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки без припинення правових наслідків зарахування позивача до списків особового складу військової частини саме по собі визнання протиправними рішення про скасування відстрочки та наказу про призов не забезпечить фактичного припинення проходження позивачем військової служби та повного відновлення його порушеного права.

Водночас суд наголошує, що хоча Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено такої окремої підстави для звільнення з військової служби, як незаконна мобілізація, проходження військової служби позивачем у цій справі є безпосереднім наслідком протиправного рішення про його призов.

З огляду на вищенаведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення законним та обґрунтованим заходом є визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2026 року № 161/5338 у частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У частині позовних вимог щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити позивача на обліку військовозобов`язаних, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки скасування оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень у даній справі анулює їх юридичні наслідки саме для цих взаємин. Учасники справи повертаються до того стану, який існував до прийняття оскаржуваних наказів в межах задоволеної частини позову.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення частково позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 194,33 грн.

Оскільки судом задоволено дві немайнові позовні вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (через Міністерство оборони України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 49/2026 від 04 червня 2026 року в частині скасування ОСОБА_1 наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 червня 2026 року № М290 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” у частині призову ОСОБА_1 .

4. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2026 року № 161/5338 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини НОМЕР_1 .

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

6. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки).

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька