Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №240/20322/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/20322/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 23.07.2015 по 28.02.2018, cyм індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 23.07.2015 по 28.02.2018, із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 та індексації, в тому числі нарахованої в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірах згідно судового рішення за справою № 240/10966/23;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.03.2018 по 13.05.2020, сум індексації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 13.05.2020 грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум індексації, в тому числі нарахованої в період з 01.03.2018 по 16.10.2018 в розмірах згідно судового рішення за справою № 240/10966/23.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що при звільненні виплачено грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, проте до складу місячного грошового забезпечення, з якого у період з 23.07.2015 по 28.02.2018 позивачу нараховано грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Відповідач не включив належні суми індексації та щомісячної додаткової грошового винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889. Позивач у позові зазначає також, що відповідач також не включив до складу місячного грошового забезпечення, з якого у період з 01.03.2018 по 13.05.2020 позивачу нараховано грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, належні суми індексації. Вказує, що лютому 2026 року звернулась до відповідача із адвокатським запитом в якому просив надати інформацію при виплачені Позивачу спірні суми та здійснити доплату, проте у відповідь листом отримала відмову а доплату спірних сум Відповідач не здійснив. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 02.06.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 03.06.2026 (вх. від 05.06.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 №550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Окрім того, заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначає, що оскільки грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні відпусток мають разовий та непостійний характер, вони не підлягають індексації.

Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 13.07.2026 по 27.07.2026 та із 11.08.2026 по 27.08.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

У період із 23.07.2015 по 13.05.2020 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2020 №100 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини.

У довідці військової частини НОМЕР_1 міститься інформація про те, що позивачу у листопаді 2015, у липні 2016 року, у січні 2017 року, листопаді 2017 року, травні 2018 року, березні 2019 року, серпні 2019 року та у травні 2020 було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення.

Рішенням суду у справі №240/10966/23 ухвалено: зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.05.2020, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням виплаченої раніше суми.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.

Військової частиною НОМЕР_1 сформовано довідку у якій вказано, що із січня 2016 по лютий 2018 року позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Згідно довідки відповідача, під час проходження військової служби, позивачу у період із липня 2015 року по лютий 2018 року виплачувалась щомісячна додаткової грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

У наказі від 13.05.2020 №100 зазначено про виплату грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

У відповідь на адвокатський запит, який подано в інтересах позивача, відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає порушеними свої права на належне грошове забезпечення, обраховане з урахуванням індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ №889.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині, що стосується не включення індексації при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого ч.3 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Абзацом другим ч.3 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою ст.9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Поряд із цим, абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 6 Закону №1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з підп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Постанова №704), встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.5 вищевказаної постанови керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п.1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу ХХІІІ Порядку №260).

Підпунктами 2, 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на час виникнення спірних правовідносин), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 розділу XXXI "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служб" Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Крім того, частиною другою статті 15 Закону №2011-XII передбачено виплату військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Спірним питанням є включення до складу матеріальної допомоги на оздоровлення, до складу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а також до складу грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер.

У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення при розрахунку виплачених позивачу: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині що стосується не включення щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період із 23.07.2015 по 28.02.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, виданим на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно).

У пункті 1 Постанови №889 встановлено, що військовослужбовці (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), мають право на отримання щомісячної додаткової грошової нагороди в розмірі: з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 825), яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) : з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 8 Інструкції № 595 визначено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п. 9 зазначеної Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до п.5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550 (далі - Інструкція №550, яка була чинною до 20.07.2018), така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, яка була чинною до 20.07.2018), пунктом 38.6 якої передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.6 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п. 33.1 Інструкції №260).

Звертаючись до суду позивач зазначив, що при виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до складу його грошового забезпечення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Аналогічний правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, від 31.03.2021 у справі №620/2878/20 та від 28.05.2021 у справі №400/1955/20.

Суд також враховує, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, як таку, що ухвалена пізніше і якою змінені існуючі доти підходи до розуміння структури грошового забезпечення військовослужбовців (стаття 9 Закону № 2011-ХІІ) в аспекті включення до її складу щомісячного додаткового грошового забезпечення, яке виплачувалося відповідно до Постанови № 889.

Отож Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 зазначила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

За текстом цієї постанови, ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови №889, а не інструкцій №№ 595, 550.

Проте, відповідачем не надав до суду доказів проведення позивачу виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової винагороди.

При цьому, згідно довідки відповідача, під час проходження військової служби, позивачу у період із липня 2015 року по лютий 2018 року виплачувалась щомісячна додаткової грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

У довідках військової частини НОМЕР_1 міститься інформація про те, що позивачу під час проходження служби було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомога на оздоровлення.

Враховуючи наведене правове регулювання та обставин справи, доходить висновку що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу у якості складової до допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, додаткової грошової винагороди, виплата якої встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», що призвело до їх виплати в меншому розмірі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про нарахування та доплату грошового забезпечення за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" суд вважає передчасною та такою, що створює неправомірне втручання в порядок виконання судового рішення.

Вказівка конкретного КЕКВ у резолютивній частині рішення не має правового значення для встановлення права чи розміру грошового забезпечення.

Адміністративний суд вирішує питання правомірності дій (бездіяльності) та зобов`язує вчинити дії щодо нарахування й виплати. Однак вибір джерела фінансування, конкретного КЕКВ та порядку проходження коштів через органи Державної казначейської служби України належить до компетенції розпорядника бюджетних коштів і Державної казначейської служби. Суд не вправі втручатися в ці питання, оскільки це виходить за межі його повноважень.

Вказівка конкретного КЕКВ створює штучні обмеження для відповідача. Він може мати законні підстави провести виплату за іншим кодом - через перерозподіл коштів, особливості кошторису чи внутрішні правила фінансування. Обмеження вибору КЕКВ ускладнює виконання рішення без об`єктивної потреби.

Така вимога є передчасною, адже на момент розгляду справи рішення ще не виконано, а питання джерела фінансування виникає лише на етапі виконання. Позивач не може вимагати в позові вказівки конкретного КЕКВ, адже це технічне питання майбутнього виконання, а не предмет спору про право, тому в задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачених за період з 23.07.2015 по 28.02.2018, cyм індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачених за період з 23.07.2015 по 28.02.2018, із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 та індексації, в тому числі нарахованої в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірах згідно судового рішення за справою № 240/10966/23.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нарахована за період з 01.03.2018 по 13.05.2020, грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, сум індексації.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 13.05.2020 грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум індексації, в тому числі нарахованої на виконання рішення суду у справі №240/10966/23.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

22.09.26