Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №140/4071/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4071/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправними дії 2-го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у неправомірному внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як військовозобов`язаного та його перебування на військовому обліку, попри наявність чинного рішення призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (затвердженого протоколом №12 від 27.11.2020) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та даних тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ; зобов`язати 2-й відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку як (невійськовозобовязаний) згідно з рішенням призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (затвердженого протоколом №12 від 27.11.2020).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Любешів та за результатами проходження військово-лікарської комісії та розгляду матеріалів призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо стану здоров`я позивача було прийнято рішення про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зауважує, що станом на червень 2024 року, у електронному військово-обліковому документі «Резерв+» містилася відмітка, що позивач є не військовозобов`язаним, однак станом на день подання позову вказаний статус змінився та зазначається, як військовозобов`язаний.

Уважаючи, що позивач підлягає виключенню з військового обліку відповідно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 25-31).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 33).

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 у своєму відзиві від 07.05.2026 позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.01.2026 №13агд призначено службову перевірку для встановлення правомірності внесення до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку громадян, яких військово-лікарські комісії визнали непридатними до військової служби.

За результатами проведення службової перевірки достовірно встановлено, що позивач дійсно 07.11.2020 районною призовною комісією на підставі статті 51 «а» Наказу МО України №402 від 2008 року був визнаний непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.

Зауважує, що ОСОБА_1 не проходив медичний огляд, як військовозобов`язаний за графою ІІ для визначення призначення його ступеня придатності для військової служби за станом здоров`я на теперішній час. Жодних медичних документів, які б підтверджували наявність захворювань, що зумовлюють непридатність до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 не зберігається та така інформація відсутня й у Реєстрі, зокрема немає документів, які підтверджують наявність інвалідності.

У зв`язку з відсутністю медичних висновків, щодо актуального стану здоров`я військовозобов`язаного під час дії воєнного стану, зміни у категорії обліку можуть бути внесені лише за результатами проходження медичного огляду. Таким чином позивачу необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження огляду та отримання рішення військово-лікарської комісії, за результатами якої до Реєстру будуть внесені відповідні зміни (арк. спр. 41-43).

На адресу суду від позивача 21.05.2026 надійшла відповідь на відзив від 18.05.2026 у якій ОСОБА_1 підтримав позицію, викладену в позові та просив адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 54-59).

Надаючи правову оцінку такому клопотанню, суд враховує, що за правилами частини першої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 80 КАС України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; а також заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд зазначає, що вимоги до змісту клопотання про витребування доказів є чітко визначеними, вичерпними та обов`язковими для всіх учасників судового процесу.

Однак, заявивши у відповіді на відзив, серед іншого, клопотання про витребування доказів, позивач не обґрунтував неможливості самостійного отримання ним та надання суду вказаного письмового доказу, не зазначив про заходи, яких він вжив для отримання цього доказу самостійно, та (або) причини неможливості самостійного отримання такого.

Таким чином, заявлене позивачем клопотання про витребування доказів не може уважатися обґрунтованим, не відповідає установленим КАС України вимогам, а тому не підлягає задоволенню судом.

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Як видно з відомостей тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 (арк. спр. 14), ОСОБА_1 визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку та наявна відмітка, що позивача 27.11.2020 було виключено з військового обліку (арк. спр. 14-15).

Наведене також підтверджується обліково-алфавітною книгою призовників 2000 року народження, які проживаються на території Любешівського району Волинської області, де ОСОБА_1 звільнений від призову та зарахований у запас згідно пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я (протокол №12 від 27.11.2020 стаття 51 «а» Наказу МО України №402 – 2008 року) (зворот арк. спр. 47-48).

Відповідно до електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованого 23.06.2024, у ОСОБА_1 був наявний статус «Виключено» та наявний запис щодо проходження ВЛК 07.11.2020 із прийняттям рішення «Непридатний з виключенням з військового обліку» (арк. спр. 16).

При оновленні електронного кабінету позивачем виявлено, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 в якості військовозобов`язаного, де зазначено про наявність постанови ВЛК «Непридатний з виключенням з військового обліку», дата ВЛК – 07.11.2020 (арк. спр. 17).

Уважаючи дії відповідача щодо внесення до Реєстру даних про включення ОСОБА_1 до військового обліку протиправними, сторона позивача звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений та триває дотепер.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII).

Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частинами другою, третьою статті 13 Закону №1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру.

Частиною третьою статті 14 Закону №1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону №1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VІІІ призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Пунктом 20 Порядку №1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року №265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

У пункті 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про захист персональних даних та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Згідно із абзацом дев`ятим пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі- Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Як вже зазначалось судом, Як видно з відомостей тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 (арк. спр. 14), ОСОБА_1 визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку та наявна відмітка, що позивача 27.11.2020 було виключено з військового обліку (арк. спр. 14-15).

Наведене також підтверджується обліково-алфавітною книгою призовників 2000 року народження, які проживаються на території Любешівського району Волинської області, де ОСОБА_1 звільнений від призову та зарахований у запас згідно пункту 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я (протокол №12 від 27.11.2020 стаття 51 «а» Наказу МО України №402 – 2008 року) (зворот арк. спр. 47-48).

Відповідно до електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованого 23.06.2024, у ОСОБА_1 був наявний статус «Виключено» та наявний запис щодо проходження ВЛК 07.11.2020 із прийняттям рішення «Непридатний з виключенням з військового обліку» (арк. спр. 16).

Разом із тим, при поновленні позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 запис щодо постанови ВЛК «Непридатний з виключенням з військового обліку», дата ВЛК – 07.11.2020 залишився незмінним (арк. спр. 17).

Водночас суд враховує, що в даному випадку наявне місце щодо невідповідності відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України, тоді як в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного зазначаються актуальні дані. В такому випадку Порядок №559 не передбачає обов`язкового подання заяви до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо внесення відповідних змін.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач не проходив медичний огляд, як військовозобов`язаний за графою ІІ для визначення призначення його ступеня придатності для військової служби за станом здоров`я на теперішній час суд зазначає, що Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби» застосовується як при медичному огляді призовників, так і військовозобов`язаних.

В свою чергу стаття 51 «а» визначала непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, як за графою І (громадяни під час приписки до призовних дільниць та призову на строкову військову службу, вступу до військових навчальних закладів (крім льотного складу), військовослужбовці строкової військової служби), так і за графою ІІ (громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани) та навіть за графою ІІІ (громадяни, особи офіцерського складу, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб офіцерського складу, офіцери запасу, які призиваються та проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), що виключає необхідність повторного визначення його ступеня придатності до військової служби.

Окрім того, наведені документи свідчать про те, що за результатами медичного огляду 27.11.2020 позивача було визнано непридатним до військової служби саме з виключенням з військового обліку. Відтак ОСОБА_1 втратив статус військовозобов`язаного, що саме по собі виключає можливість для проходження медичний огляду як військовозобов`язаний за графою II.

Також суд зауважує, що постанова військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо позивача була прийнята 27.11.2020 та в Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції, чинній на момент винесення постанови військово-лікарської комісії) постанови ВЛК про непридатність до військової служби за графами І-ІІ додатку 1 до Положення оформлювались довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) та затвердженню штатної ВЛК не підлягали.

Відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 №402 (в чинній редакції), особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду не надано.

Суд зауважує, що під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних доказів перегляду або скасування рішення військово-лікарської комісії від 07.11.2020, а тому внесені відомості до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та облікової картки військовозобов`язаного не можуть вважать недійсними та незаконними.

Отож, приходить до висновку, що відповідач не довів наявності обставин, які б свідчили про втрату чинності або неправомірність рішення військово-лікарської комісії від 07.11.2020. Відтак це рішення підлягало врахуванню при вирішенні питання щодо військового обліку позивача, а доводи ІНФОРМАЦІЯ_5 про протилежне не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до пунктів 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Відтак, оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, ОСОБА_1 втратив статус військовозобов`язаного, а тому дії відповідача у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності, а повторне взяття на військовий облік порушує права та охоронювані законом інтереси позивача

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач був визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, та не перебував на військовому обліку, то відповідачем протиправно вчинено дії, щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних та взяття ОСОБА_1 на військовий облік.

Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 у справі №500/1618/26.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Суд уважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд уважає за належне задовольнити позов ОСОБА_1 , шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 та внесенні таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок), сплачений платіжною інструкцією від 31.03.2026 №2.597856447.1 (арк. спр. 8).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 та внесенні таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович