Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №140/6569/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6569/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області №00/7200/03-20-24-03 від 26.03.2026 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 4 967,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування та перебуває на пенсії за віком.

17.02.2025 позивачем через технічну помилку було подано Додаток ЄСВ 1 у складі податкової декларації за 2024 рік, де помилково відображено суму єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн. Виявивши помилку, 22.04.2025 позивач скористалася своїм законним правом на самостійне виправлення помилок та подала уточнюючу звітність, якою зменшила помилково нараховані показники з ЄСВ.

Незважаючи на самостійне виправлення помилки платником, податковий орган 26.03.2026 ГУ ДПС у Волинській області (Володимирський відділ) було винесено рішення №00/7200/03-20-24-03 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 4105,03 грн та нарахування пені у розмірі 862,06 грн, загальна сума штрафних санкцій становить 4 967,09 грн.

Не погоджуючись із незаконним рішенням, позивач 07.04.2026 подала скаргу до ГУ ДПС у Волинській області, за результатами розгляду якої, ГУ ДПС у Волинській області 14.04.2026 винесло рішення №8528/6/03-20-24-03, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Позивач 24.04.2026 направила скаргу до Державної податкової служби України. Однак, 14.05.2026 ДПС України було винесено рішення №12493/6/99-00-06-02-01-06 про залишення скарги без розгляду.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням, вважає його незаконним та таким, що суперечить вимогам законодавства. Зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), фізичні особи – підприємці, які є пенсіонерами за віком або інвалідами, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Зазначена норма є прямою та безумовною: вона не передбачає жодних додаткових умов, окрім наявності статусу пенсіонера за віком, та не вимагає від платника подання будь-яких додаткових заяв чи повідомлень до контролюючого органу для її застосування.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 08.06.2022, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України. Оскільки посвідчення видане задовго до спірного періоду, позивач протягом усього зазначеного часу (12.03.2025–22.04.2025) перебувала в статусі пенсіонера за віком і в силу прямої норми закону не була зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний внесок за себе.

Зазначає, що додатковою та самостійною підставою звільнення від сплати ЄСВ є дія в Україні воєнного стану. Та, відповідно до пункту 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. Зазначена норма діяла у спірний період з 12.03.2025 по 22.04.2025.

Таким чином, навіть за умовного виключення статусу пенсіонера за віком, позивач у будь-якому разі звільнена від сплати ЄСВ за спірний період як фізична особа- підприємець на спрощеній системі оподаткування в умовах воєнного стану - на підставі окремої та самодостатньої норми закону.

З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 29.06.2026 представник відповідача позовних вимого не визнала та просила у їх задоволенні відмовити повністю.

Зазначила, що відповідно до ІКС «Податковий блок» платником було подано звітність, а саме: Додаток ЄСВ 1, за 2024 рік №9426021869 від 17.02.2025 на суму 20526,00 грн.

Відповідно до інтегрованої картки платника ІКС «Податковий блок» на час нарахування єдиного внеску (граничний строк сплати) 11.03.2025, з урахуванням наявної переплати, у платника виникла недоїмка яка становила 20525,15 грн. 22.04.2025 платником було подано уточнюючу декларацію №9428549156 на зменшення нарахувань на суму 20526,00 грн.

Відповідно за період між подачею звітної та уточнюючої декларації виникли штрафні санкції та пеня за несплату єдиного внеску в розмірі 4967,09 грн (штрафна санкція 4105,03 грн, пеня 862,06 грн).

Нарахування в ІКП платника за 2024 рік проводилось окремо за кожний квартал, а саме: за І кв. 2024 року в сумі 4686,00 грн; за ІІ кв. 2024 року в сумі 5280,00 грн; за ІІІ кв. 2024 року в сумі 5280,00 грн; за ІV кв. 2024 року в сумі 5280,00 грн.

Відповідно після подання платником уточнюючої декларації на зменшення нарахувань на суму 20526,00 гр, штрафні санкції та пеня рахувались за період з 12.03.2025 по 22.04.2025 окремо по кожному кварталу, а саме: за І кв. 2024 року - штрафна санкція 937,03 грн, пеня 196,78 грн; за ІІ кв. 2024 року - штрафна санкція 1056,00 грн, пеня 221,76 грн; за ІІІ кв. 2024 року - штрафна санкція 1056,00 грн, пеня 221,76 грн, за ІV кв. 2024 року - штрафна санкція 1056,00 грн, пеня 221,76 грн, на загальну суму 4967,09 грн.

Зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Фізичні особи – підприємці, які мають статус пенсіонера або особи з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу протягом 12 місяців звітного року, звільняються від подання додатка ЄСВ 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» у складі Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі - Додаток ЄСВ 1). Такі особи можуть подати Додаток ЄСВ 1 за умови самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ІКС «Податковий блок» платником було подано звітність Додаток ЄСВ 1 за 2024 рік №9426021869 від 17.02.2025 на суму 20526,00 грн. Відповідно подавши у лютому 2025 року Додаток ЄСВ 1 позивач виявила бажання брати участь у системі загальнообов`язкового соціального страхування.

Окрім того, зазначає, що дію пункту 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI зупинено на 2025 рік згідно із Законом №4059-IX від 19.11.2024. З урахуванням наведеного посилання позивача на зазначену підставу для звільнення від сплати єдиного внеску є неправомірним, оскільки вказана норма у 2025 році не діяла.

У зв`язку з вищезазначеним відповідачем правомірно було винесено рішення №00/7200/03-20-24-03 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску на загальну суму 4967,09 грн.

У поданій до суду 01.07.2026 відповіді на відзив позивач підтримала вимоги заявлені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області на спрощеній системі оподаткування.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.06.2022 (а.с.7).

17.02.2025 ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області було подано Додаток ЄСВ 1 у складі податкової декларації за 2024 рік за №9426021869 від 17.02.2025, де відображено суму єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн.

Відповідно до інтегрованої картки платника ІКС «Податковий блок» на час нарахування єдиного внеску (граничний строк сплати) 11.03.2025, з урахуванням наявної переплати, у платника виникла недоїмка яка становила 20525,15 грн.

В ІКП платника нарахування ЄСВ за 2024 рік в сумі 20526,00 грн відображено окремо за кожний квартал, а саме: за І кв. 2024 року в сумі 4686,00 грн; за ІІ кв. 2024 року в сумі 5280,00 грн; за ІІІ кв. 2024 року в сумі 5280,00 грн; за ІV кв. 2024 року в сумі 5280,00 грн.

22.04.2025 позивачем подано уточнюючу декларацію №9428549156 на зменшення нарахувань з єдиного внеску на суму 20526,00 грн.

ГУ ДПС у Волинській області після подання платником уточнюючої декларації на зменшення нарахувань на суму 20526,00 грн, проведено нарахування штрафних санкцій та пені за період з 12.03.2025 по 22.04.2025 (з наступного дня після граничного строку сплати по день подання уточненої декларації (погашення недоїмки) окремо по кожному кварталу, а саме: за І кв. 2024 року - штрафна санкція 937,03 грн, пеня 196,78 грн; за ІІ кв. 2024 року - штрафна санкція 1056,00 грн, пеня 221,76 грн; за ІІІ кв. 2024 року - штрафна санкція 1056,00 грн, пеня 221,76 грн, за ІV кв. 2024 року - штрафна санкція 1056,00 грн, пеня 221,76 грн, всього на загальну суму 4967,09 грн.

ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення №00/7200/03-20-24-03 від 26.03.2026 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску на загальну суму 4 967,09 грн (штрафна санкція у розмірі 4105,03 грн та пеня у розмірі 862,06 грн).

Не погоджуючись із незаконним рішенням, позивач 07.04.2026 подала скаргу до ГУ ДПС у Волинській області, за результатами розгляду якої, ГУ ДПС у Волинській області 14.04.2026 винесло рішення №8528/6/03-20-24-03, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Позивач 24.04.2026 направила скаргу до Державної податкової служби України. Однак, 14.05.2026 ДПС України винесено рішення №12493/6/99-00-06-02-01-06 про залишення скарги позивача без розгляду.

Позивач не погоджуючись зі спірним рішенням звернулась даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Поряд із цим, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI містить застереження, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, аналіз правових норм права дає підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох визначених умов, зокрема: - така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге - отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Водночас, суд зауважує, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є пенсіонером за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.06.2022 (а.с.7). Тобто на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебувала у статусі пенсіонера.

Поряд із цим, розділом V Інструкції передбачені умови, порядок та підстави добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Разом з тим, порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відтак, слід акцентувати увагу на тому, що добровільній участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, повинно передувати подання такою особою заяви та в свою чергу укладення з нею договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу викладених норм слідує висновок, що фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За встановленими судом обставинами, між ОСОБА_1 і відповідачем не укладався договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а подача позивачем 17.02.2025 Додатку ЄСВ 1 у складі податкової декларації за 2024 рік з помилковим відображенням суми єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн не свідчить про її добровільну участь у системі страхування, що у свою чергу не спростовано відповідачем.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача відносно того, що позивач зобов`язана була сплатити єдиний соціальний внесок, оскільки нею добровільно 17.02.2025 був поданий Додатку ЄСВ 1 у складі податкової декларації за 2024 рік з відображенням суми єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн.

Більше того, позивач виявивши помилку, 22.04.2025 скористалася своїм законним правом на самостійне виправлення помилок та подала уточнюючу звітність, якою зменшила помилково відображену суму єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн.

Разом з тим, слід наголосити на тому, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про наявність договорів на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування укладених між позивачем та відповідачем.

Проте, відповідачем було прийнято звітність від особи, але не враховано той факт, що така особа повинна подавати вказану звітність лише в разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, поданий позивачем Додаток ЄСВ 1 у складі податкової декларації за 2024 рік з помилковим відображенням суми єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн, щодо якого позивач в подальшому було подано уточнюючу звітність, якою зменшила відображену суму єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн, не є підставою для сплати останньою єдиного соціального внеску, оскільки для такої сплати необхідна наявна обов`язкова згода такого платника. Вказана згода висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору, що передбачено чинним законодавством.

Однак, як вже зазначалося, такий договір в матеріалах даної справи відсутній, а тому обов`язок у позивача щодо подання звітності про суми нарахованого єдиного внеску відсутній, як і відсутній обов`язок сплати.

З огляду на те, що у позивача відсутній обов`язок по сплаті за себе єдиного соціального внеску, тому враховуючи поданий останньою Додатку ЄСВ 1 у складі податкової декларації за 2024 рік з відображенням суми єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн не можна вважати добровільною участю позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, як наслідок у позивача не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Отже, враховуючи те, що позивач є пенсіонером та отримує пенсіє по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а відтак звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, вона не має обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено правомірності винесеного рішення №00/7200/03-20-24-03 від 26.03.2026 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску на загальну суму 4 967,09 грн.

Таким чином, оскаржуване рішення слід визнати таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру в електронній формі належало сплатити 1064,96 грн судового збору (4967,09 грн х 1% х 0,8, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року; 0,8 - коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі).

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі 1331,20 грн, тобто в більшому розмірі, що підтверджено квитанцією від 22.05.2026 (а.с.4).

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 1064,96 грн, при цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №00/7200/03-20-24-03 від 26.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).

Суддя Р.С. Денисюк