Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №140/3075/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3075/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі – відповідач 2), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.01.2026 №032350034913 про відмову у виплаті грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області грошову допомогу в розмірі 130716,90 грн шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України стягнути з рахунків ГУ ПФУ у Волинській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в органах пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Вважає, що має достатній стаж роботи викладачем у музичній школі, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”

22.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії та одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого від 29.01.2026 № 032350034913 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років” музичні школи віднесені до позашкільних навчальних закладів, де посада викладача не передбачена.

Позивач не погоджуючись з відмовою ГУ ПФУ в Полтавській області у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 КАС України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 31.03.2026 представник Державної казначейської служби України позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права з огляду на наступне. Органи Казначейства уповноважені забезпечувати безспірне списання коштів за рішеннями суду та виконавчими документами про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. ГУ ПФУ у Волинській області не включене до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, оскільки не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів, відповідно не має відкритих рахунків в органах Казначейства та не має бюджетних призначень та бюджетних асигнувань як розпорядник чи одержувач бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з частиною другою статті 76 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 №25-р в якості уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України визначено АТ “Ощадбанк”.

Казначейство звертає увагу суду, що органи Казначейства не наділені повноваженнями здійснювати безспірне списання коштів з рахунків боржників, які відкриті в банківських установах. Такими повноваженнями відповідно до норм чинного законодавства наділені органи державної виконавчої служби. Оскільки ГУ ПФУ у Волинській області є державним органом, виконання рішення про стягнення коштів Казначейство може здійснити лише за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою”, а не шляхом стягнення коштів з ГУ ПФУ у Волинській області.

Зазначені вище обставини свідчать, що стягнення коштів з ГУ ПФУ у Волинській області шляхом зобов`язання Казначейства є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки вчинення таких дій не належить до повноважень Казначейства та не забезпечить виконання судового рішення шляхом застосування законодавчо встановлених процедур. Враховуючи вищевикладене, формулювання позовних вимог не відповідає визначеному нормами законодавства способу захисту порушених прав позивача.

У відзиві на позовну заяву від 02.04.2026 представник ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Волинській області та одержує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 07.01.2026.

ОСОБА_1 22.01.2026 зверталася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії та одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за результатами розгляду якої ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 29.01.2026 № 032350034913, яким позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги - 30 років.

За доданими документами до загального страхового стажу зараховано всі періоди, страховий стаж становить 43 роки 11 місяців 06 днів, якого достатньо для призначення пенсії за віком.

Зазначає, що статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено окремі категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, пунктом “е” - це працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” частини 1 статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 року №909 (зі змінами, внесеними постановою від 26.09.2002 №1436) затверджено Перелік закладів і установ освіти та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно розділу 1 Постанови №909 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються, зокрема, посади роботи: вчителів, логопедів, вчителів- логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідувачів та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідувачів, їхні заступники з навчально-виховної, навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідувачі навчальної та навчально-виховної частиною, соціальних педагогів (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи

Згідно з Постановою № 909 час роботи викладачем у музичній школі зараховується за період до 01.01.1992. Після цієї дати музичні школи віднесені до позашкільних навчальних закладів, де посада викладача не передбачена.

Згідно довідки № 02/02-24 від 07.01.2026 заявниця працює на посаді викладача відділу фортепіано з виконанням обов`язків концертмейстера в КЗ «Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена» (позашкільний навчальний заклад Департаменту культури Луцької міської Ради) з 01.08.1990 по 07.01.2026.

Однак, КЗ «Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена» Департаменту культури Луцької міської Ради, не відноситься до закладів освіти, тому період роботи з 01.08.1990 по 31.12.2025 (по СПОВ) на посаді викладача відділу фортепіано з виконанням обов`язків концертмейстера не зараховано до стажу, як працівнику освіти.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного стажу роботи в закладах освіти на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відсутні підстави для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З врахуванням наведеного, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області щодо стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно пункту 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” є передчасними, оскільки зазначена грошова допомога їй не призначалась, а тому відсутні правові підстави для її стягнення в розмірі 130716,90 грн, шляхом зобов`язання Державної казначейської служби списати зазначені кошти з рахунків ГУ ПФУ у Волинській області.

З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач 3).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 в задоволенні клопотання представника Державної казначейської служби України про розгляд в судовому засіданні з участю сторін даної адміністративної справи відмовлено.

У відзиві на позовну заяву від 16.04.2026 представник ГУ ПФУ в Полтавській області позовні вимоги не визнала та зазначила, що згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" -"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

ОСОБА_1 22.01.2026 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком та одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, надавши пакет документів. За принципом екстериторіальності, заява розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області.

Згідно наданих документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 43 роки 11 місяців 06 днів, якого достатньо для призначення пенсії за віком.

Період роботи згідно довідки №02/02-24 від 07.01.2026 з 01.08.1990 по 07.01.2026 на посаді викладача відділу фортепіано з виконанням обов`язків концертмейстера в КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” (позашкільний навчальний заклад Департаменту культури Луцької міської ради) не зараховано до робіт, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е"-"ж" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Вищезазначена посада не передбачена Постановою КМ України №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років”.

На підставі вищевикладеного, ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято вмотивоване рішення від 29.01.2026 №032350034913 про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.

З урахуванням наведеного просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.01.2026 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком та одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до якої, серед іншого, долучила довідку КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” від 07.01.2026 №02/02-24; трудову книжку серії НОМЕР_1 від 01.08.1990; диплом серії НОМЕР_2 , виданий 25.06.1985; диплом серії НОМЕР_3 , виданий 14.06.1990; паспорт громадянина України; довідку про присвоєння РНОКПП (а.с.10,12 зворот, 91-92).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2026.

Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.01.2026 №032350034913, з урахуванням поданих документів, позивачу з 07.01.2026 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги - 30 років (а.с.93), про що позивача повідомлено листом ГУ ПФУ у Волинській області від 05.02.2026 №0300-0210-8/9337 (а.с.11).

У рішенні зазначено, що пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З аналізу наданих документів слідує, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 43 роки 11 місяців 06 днів, якого достатньо для призначення пенсії за віком.

Період роботи згідно довідки №02/02-24 від 07.01.2026 на посаді викладача відділу фортепіано з виконанням обов`язків концертмейстера в КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” (позашкільний навчальний заклад Департаменту культури Луцької міської ради) з 01.08.1990 по 07.01.2026 не зараховано до робіт, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е"-"ж" статті 55 Закону України 1788. Вищезазначена посада не передбачена Постановою КМ України №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років” (а.с.93).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з наступними змінами та доповненнями, визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з положеннями пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зі змісту закону слідує, що право на грошову допомогу мають особи, які досягли пенсійного віку, їм призначено пенсію за віком, до цього вони не отримували будь-яку пенсію, вони працювали на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підстави призначення передбаченої Законом №1058-IV грошової допомоги та механізм її виплати врегульований підзаконними актами, зокрема "Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (надалі також - Порядок №1191).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (надалі також Перелік №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З огляду на вищевикладене, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи (30 років для жінок) на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Суд зазначає, що спірним у цій справі, є наявність/відсутність у позивача права на зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти та право на отримання грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема періоду роботи у КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” з 01.08.1990 по 07.01.2026, оскільки музична школа належить до позашкільних закладів, а посади викладачів, які працюють у позашкільних навчальних закладах Переліком №909 не передбачені.

Досліджуючи наявність правових підстав для врахування до спеціального страхового стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років працівника освіти та отримання грошової допомоги, періоду роботи у КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” з 01.08.1990 по 07.01.2026, суд зазначає, що ОСОБА_1 на підтвердження роботи у вказаний період викладачем у музичній школі надала довідку КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” від 07.01.2026 №02/02-24, з якої вбачається, що позивач працювала у КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” на посаді викладача відділу фортепіано з виконанням обов`язків концертмейстера з 01.08.1990 (наказ №104 від 01.08.1990) по 07.01.2026 (дата видачі довідки) (а.с.123).

Переліком №909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до пункту 3 Примітки Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Статтею 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-ХІІ (надалі, також -Закон №1060-XII) визначено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 за №1841-III (далі - Закон №1841-III), з наступними змінами та доповненнями, позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону №1841-III та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 за №433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

В силу правового регулювання статті 21 Закону №1841-III, право на пенсію за вислугу років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 за №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Суд зазначає, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія вищезазначеного Переліку №963, який відносить посаду, зокрема, "викладач" до педагогічних посад.

Як уже відзначалось, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, період роботи позивача на посаді викладача відділу фортепіано з виконанням обов`язків концертмейстера КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” з 01.08.1990 по 07.01.2026 підлягає зарахуванню до її стажу роботи, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про те, що позивач не мала належного страхового стажу на посадах педагогічних працівників.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17.

Так, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої в постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 (номер провадження 11-1100апп18), викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладача повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні статті 55 пункту "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посаді викладача відділу фортепіано з виконанням обов`язків концертмейстера КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” з 01.08.1990 по 07.01.2026, повинен зараховуватися до стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Вимоги пунктів 5-7 Порядку № 1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, Порядком №1191 визначено, що одноразова допомога нараховується одночасно з призначенням пенсії та виплачується одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Враховуючи наведене, беручи за основу правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, суд дійшов висновку, що у позивача наявний необхідний спеціальний стаж роботи (більше 30 років), займана нею посада викладача відділу фортепіано з виконанням обов`язків концертмейстера КЗ “Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена” в період з 01.08.1990 по 07.01.2026 відносилась до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому ОСОБА_1 має право на призначення та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Зважаючи на викладене та на встановлене у позивача право на призначення та виплату спірної допомоги, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.01.2026 №032350034913 про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно з пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” є протиправним.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з рахунків ГУ ПФУ у Волинській області через органи Державної казначейської служби України грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій в розмірі 130716,90 грн є передчасною, оскільки матеріалами справи не підтверджено факту нарахування відповідачем такої грошової допомоги та визначення конкретного розміру заборгованості.

Право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України №1058-IV, не є тотожним факту виникнення нарахованої та невиплаченої заборгованості. До моменту здійснення Пенсійним фондом відповідного нарахування відсутня визначена до виплати сума грошового зобов`язання, яка могла б бути предметом безпосереднього стягнення.

За таких обставин належним способом захисту права позивача, у разі встановлення наявності передбачених законом підстав для отримання допомоги, є зобов`язання відповідного органу Пенсійного фонду України здійснити її нарахування та виплату, а не безпосереднє стягнення конкретної суми з рахунків відповідача через органи Державної казначейської служби України.

Механізм примусового стягнення коштів може застосовуватися щодо визначеного грошового зобов`язання, зокрема нарахованої, але невиплаченої суми, що підтверджується практикою Верховного Суду щодо виконання рішень у пенсійних спорах.

Крім того, суд погоджується з доводами Державної казначейської служби України про те, що органи Казначейства не наділені повноваженнями здійснювати безспірне списання коштів з рахунків боржників, які відкриті в банківських установах. Такими повноваженнями відповідно до норм чинного законодавства наділені органи державної виконавчої служби. Оскільки ГУ ПФУ у Волинській області є державним органом, виконання рішення про стягнення коштів Казначейство може здійснити лише за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою”, а не шляхом стягнення коштів з ГУ ПФУ у Волинській області.

Зазначені вище обставини свідчать, що стягнення коштів з ГУ ПФУ у Волинській області шляхом зобов`язання Казначейства є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки вчинення таких дій не належить до повноважень Казначейства та не забезпечить виконання судового рішення шляхом застосування законодавчо встановлених процедур.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення з рахунків ГУ ПФУ у Волинській області через органи Державної казначейської служби України грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій в розмірі 130716,90 грн, слід відмовити з огляду на положення статей 5 та 245 КАС України, відповідно до яких адміністративний суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен визнати такі рішення, дії або бездіяльність протиправними і зобов`язати відповідача провести нарахування та/або виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому, суд врахує вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Полтавській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Полтавській області.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.01.2026 №032350034913 про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю (а.с.125) суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі. Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Таким чином, клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру належало сплатити 1331,20 грн судового збору (0,4 х 3328,00 грн, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року).

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі в сумі 2662,40 грн, тобто в більшому розмірі, що підтверджено квитанцією від 04.03.2026 № 2.557440581.1 (а.с.8).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних ГУ ПФУ в Полтавській області (яким прийнято протиправне рішення) судовий збір в сумі 665,60 грн. При цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 03.03.2026 №03/03/26-9, укладений між адвокатом Москвичовим С.І. та позивачем ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт від 09.03.2026 №03/03/26-9 на суму 5000,00 грн; квитанцію №2925304050 від 03.03.2026 на суму 5000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги серії АС №1178160 від 12.03.2026; свідоцтво (а.с.13-15).

Як слідує з акта виконаних робіт від 09.03.2026 №03/03/26-9, адвокатом надано позивачу такі правничі послуги: надання консультації (2 год) – 500,00 грн; складання позовної заяви (3 год) – 2500,00 грн; представництво інтересів в суді та органах примусового виконання рішень (3 год) – 2000,00 грн. Всього на суму – 5000,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Оцінюючи склад та розмір витрат на правничу допомогу, які заявлено до відшкодування, суд враховує фактичний обсяг наданих адвокатом послуг при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень. Спірні відносини регулюються нормами пенсійного законодавства та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають опрацюванню адвокатом, не передбачають; такі послуги, як надання консультації охоплюються загальною діяльністю адвоката та за змістом входять до послуги з підготовки позову. При цьому, представництво інтересів позивача в суді адвокатом не здійснювалось.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та часткове задоволення позову), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. Решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29 січня 2026 року №032350034913 про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, Київський м-н, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач 2: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646).

Відповідач 3: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, Полтавська область, місто Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927).

Суддя Р.С. Денисюк