Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №140/9036/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9036/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі – ГУ ПФУ в Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до стажу роботи період навчання та роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 на території республіки Білорусь та період підприємницької діяльності за 2013 рік; зобов`язання органи Пенсійного фонду України (Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області або Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – на розсуд суду) зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період навчання та роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 на території республіки Білорусь та внести до системи персоніфікованого обліку відомості щодо підприємницької діяльності за 2013 рік та зарахувати даний період до страхового стажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.11.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №4 (сервісного центру) ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак відповідач рішенням від 05.06.2026 №03295001451 відмовив у призначенні пенсії, не зарахувавши до страхового стажу період навчання в Республіці Білорусь з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому НОМЕР_1 від 22.06.1992 та записів трудової книжки від 09.11.1989 НОМЕР_2 (запис №3) та період роботи в Республіці Білорусь з 15.07.1992 по 19.03.1999 згідно з записами трудової книжки від 09.11.1989 НОМЕР_2 (записи №4 і №5) у зв`язку з тим, що стаж набутий за періоди роботи в Республіці Білорусь, з якою Україна розірвала міжнародні договори, а також відсутнє підтвердження органів, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Білорусь про неотримання пенсії відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 (далі – Порядок №562).Також не зараховано було до страхового стажу період підприємницької діяльності за 2013 рік, у зв`язку з тим, що не були надані документи передбачені пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи.

Позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає діючому законодавству, порушує її конституційне право на належне пенсійне забезпечення, оскільки набутий стаж підтверджено трудовою книжкою і дипломом про навчання. Підприємницька діяльність підтверджується квитанціями про сплату внесків до ДПСУ та Пенсійного фонду.

З огляду на вказані підстави позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала та в задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що при вирішенні питання про призначення пенсії громадянину України органи Пенсійного фонду мають встановити наявність чинного міжнародного договору України, яким встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення. У разі відсутності такого договору застосуванню підлягають норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на призначення відповідного виду пенсії.

Постановою Верховної Ради України №1958-ХІІ від 10.12.1991 було ратифіковано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 08.12.1991 у м.Мінську.

Відповідно до статей 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08.12.1991 високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їхньої національної або інших відмінностей рівні права і свободи.

Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров`я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов`язань.

Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях. Уряди держав - учасниць Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08.12.1991, керуючись статтями 2, 4 цієї Угоди, уклали 13.03.1992 Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода від 13.03.1992).

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

Внаслідок виходу з вказаної угоди України Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди.

Відповідно до частини 2 статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідач-1 зазначив, що під час розгляду документів, долучених до заяви про призначення пенсії, ГУ ПФУ в Чернігівській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 25 років 11 місяців 19 днів при необхідному стажі для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796 - 27 років.

При цьому, ГУ ПФУ в Чернігівській області вважає, що відповідачем-1 правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому від 29.06.1992 в Республіці Білорусь, оскільки це не передбачено чинним законодавством; період роботи з 15.07.1992 по 19.03.1999 відповідно до трудової книжки від 09.11.1989 в Республіці Білорусь, оскільки це не передбачено чинним законодавством; страховий стаж частково з 29.01.1993 по 13.01.1999 зарахований, як догляд за дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ними трирічного віку; не зараховано період перебування на обліку, як фізична особа підприємець за 2013 рік, який просить зарахувати позивач, оскільки відсутня сплата страхових внесків за цей період.

При цьому зазначено, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності за 2013 рік до системи персоніфікованого обліку відомостей за цей період.

У зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 №796.

З наведених підстав відповідач-1 просив в задоволенні позову відмовити.

У відзиві представник ГУ ПФУ у Волинській області зазначила, що 10.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV з урахуванням статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області прийнято рішення № 32950014051 від 18.03.2026 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

28.05.2026 ОСОБА_1 повторно звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №032950014051 від 05.06.2026 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

10.07.2026 Позивач вчергове звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення №032950014051 від 17.07.2026 про відмову у призначенні пенсії .

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Порядком №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.Отже, предметом даного спору є рішення іншого відповідача. Просить в задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Враховуючи вимоги статті 257 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV з урахуванням статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .

ГУ ПФУ в Чернігівській області відповідно до принципу екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 05.06.2026 №032950014051 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу. Страховий стаж становить 25 років 11 місяців 19 днів. Для визначення права для призначення пенсії до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому від 29.06.1992 в Республіці Білорусь, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Період роботи з 15.07.1992 по 19.03.1990 відповідно до трудової книжки від 09.11.1989 в Республіці Білорусь, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Страховий стаж частково з 29.01.1993 по 13.01.1999 зарахований як догляд за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ІНФОРМАЦІЯ_5 , до досягнення ними трирічного віку. В електронній пенсійній справі наявна інформація, що заявник був зареєстрований як суб?єкт підприємницької діяльності. Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 необхідно надати документи, передбачені пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи.

Вважаючи дії ГУ ПФУ в Чернігівській області протиправним та таким, що порушують гарантовані чинним законодавством України права, соціальні гарантії та інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком внаслідок неврахування до загального страхового стажу періодів навчання і роботи позивачки на території Республіки Білорусь.

Судом встановлено, що відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 навчалася у СПТУ №27 м. Бреста з 01.09.1991 по 29.06.1992 (а. с.20).

Також з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивачки НОМЕР_2 слідує, що ОСОБА_1 працювала, зокрема у період з 15.07.1992 по 19.03.1999 в Брестській вагонній дільниці, на посаді провідника вагонів (а. с.45).

Судом встановлено, що зазначені записи у трудовій книжці позивача завірені печатками та підписом відповідальних осіб.

Разом з тим, період навчання 01.09.1991 по 29.06.1992 та роботи позивача з 15.07.1992 по 19.03.1999 не зараховані відповідачем до страхового стажу у зв`язку з відсутністю документів, які видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат в іншій державі, передбачені Порядком №562.

Щодо таких доводів пенсійного органу, суд зазначає наступне.

Законом України від 25.04.2024 за №3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону №1058-IV.

Так, Закон №1058-IVдоповнено статтею 24-1 «Періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу».

За змістом частини другої статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025.

Пунктом 1 цієї постанови затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

За змістом абзаців 5-6 Порядку №562 МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.

Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтвердних документів пенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять інформації щодо не призначення та не отримання позивачем пенсійних виплат в інших державах, що свідчить про недотримання відповідачами Порядку №562 в частині звернення до Міністерства закордонних справ України із заявою про направлення запиту до іншої країни щодо здійснення або нездійснення пенсійних виплат за період трудової діяльності до 1 січня 1992 року.

Відтак, вказане дає суду підстави для висновку про відсутність у ОСОБА_1 пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

Крім того, суд зауважує, що відповідач безпідставно посилається на Порядок №562 при не зарахуванні навчання до стажу, оскільки дана постанова визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди саме трудової діяльності до 1 січня 1992 року, а не навчання.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги положення пункту «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

З наведеного слідує, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, передбачено внесення окремим рядком запису, зокрема, про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо).

Якщо в записах трудової книжки відсутні вищезазначені відомості про періоди навчання, то відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних, навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, період навчання ОСОБА_1 у СПТУ №27 м. Бреста з 01.09.1991 по 29.06.1992 підтверджується копією диплома серії НОМЕР_1 (а. с. 20) та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а. с. 45 зворот).

Також записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 15.07.1992 по 19.03.1999 працювала в Брестській вагонній дільниці на посаді провідника вагонів (а. с. 45 зворот).

Таким чином, оскільки періоди навчання позивачки на території Республіки Білорусь з з 01.09.1991 по 29.06.1992 у СПТУ №27 та роботи на території Республіки Білорусь з 15.07.1992 по 19.03.1999 в Брестській вагонній дільниці на посаді провідника вагонів, підтверджується матеріалами справи, а також відповідно до вимог Порядку №562 відсутній налагоджений обмін інформації між органами пенсійного забезпечення України та Республіки Білорусь, то ОСОБА_1 має право на врахування до страхового стажу вказаних періодів навчання та роботи.

Досліджуючи також мотиви відмови ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не зарахування спірних періодів навчання та роботи позивачки на території іншої держави у зв`язку з відсутністю міжнародної угоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із статтею 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Крім того, частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 та якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, тобто з 02.12.2022.

Крім того, дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону України №3192-IX від 29.06.2023 «Про зупинення у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року» (набуття чинності 21.07.2023).

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Республіки Білорусь або на підприємстві зареєстрованому на території Республіки Білорусь після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в Республіки Білорусь. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Відтак, з огляду на те, що записами трудової книжки позивачки підтверджується її навчання та робота у період з 01.01.1992 по 19.03.1999 в Республіці Білорусь, яка була учасником Угод, то такий спірний період підлягає зарахуванню до загального стажу роботи ОСОБА_1 в силу норм міжнародних договорів, які були чинними у вказані періоди.

На думку суду, неврахування пенсійним органом періодів навчання та роботи позивачки на території Республіки Білорусь, які підтверджені записами в трудовій книжці, з посиланням на роботу після 1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, не повинно порушувати законні права та інтереси ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення.

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача не було обґрунтованих підстав для не зарахування позивачці до страхового стажу періодів навчання та роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 на території Республіки Білорусь згідно з даними диплому та трудової книжки.

Що стосується позовної вимоги визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу період підприємницької діяльності за 2013 рік; зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області внести до системи персоніфікованого обліку відомості щодо підприємницької діяльності за 2013 рік та зарахувати даний період до страхового стажу, суд зазначає наступне.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, зокрема:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. ( стаття 1 Закону №1058-ІV).

- застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування. (пункти 4, 5 частини першої статті 16 Закону №1058-ІV).

- Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (частина перша статті 21 Закону №1058-IV).

- на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки (абз. перший частини першої статті 21 Закону №1058-IV).

- персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема, частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат (абзац перший пункту 2 частини третьої статті 21 Закону №1058-IV).

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частини перша та друга статті 24 Закону №1058-IV).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), за яким

- Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI);

- Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (пункт 2 частини 1 статті 14-1 Закону №2464-VI).

Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення 10-1), передбачено, що це Положення відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (пункт 1 розділу І Положення №10-1).

Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 5 розділу І Положення №10-1).

Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 3 розділу IV Положення №10-1).

У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду (абзаци другий, третій пункту 4 розділу IV Положення №10-1).

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що Пенсійний фонд України є уповноваженим органом вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру.

При цьому, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Отже, спірність питання у даній справі полягає у протиправній бездіяльності ГУ ПФУ в Чернігівській області у не внесенні до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування періодів підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2013 рік та не зарахування цього періоду до страхового стажу.

Як встановлено судом згідно довідки від 12.02.2014, виданої Камінь-Каширським відділенням Ратнівської ОДПІ, ОСОБА_1 перебуває на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності та оподатковується на податковому обліку як суб?єкт підприємницької діяльності та оподатковується на спрощеній системі оподаткування, сплачує єдиний податок. Згідно поданих податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи - підприємця сума доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 становила 879319, 19 копійок, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 – 242000,00 копійок (а. с. 26).

Відповідно до Свідоцтва платника ЄСВ серії НОМЕР_3 від 14.05.2012 ОСОБА_1 перейшла на спрощену систему оподаткування 01.01.2012 (а. с.27).

Як становлено судом, відповідно до даних з податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2013 рік, ОСОБА_1 сплачувала внески (а. с. 28-32).

Як зазначалось вище, страховий стаж для призначення пенсії обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону у т. ч. за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (стаття 24 Закону №1058-IV).

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає необґрунтованою відмовою ГУ ПФУ у невнесенні до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування періодів підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2013 рік, та не зарахування цього періоду до страхового стажу.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Також суд враховує, що Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Чернігівській області та за результатом її розгляду позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у даній справі є саме ГУ ПФУ в Чернігівській області, рішенням якого позивачу було відмовлено в призначення пенсії.

Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача та не приймало будь-яких рішень щодо позивача. Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку). При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.

З огляду на наведене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 05.06.2026 №032950014051 про відмову у призначенні пенсії та його скасування.

Разом з тим, як слідує з позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо незарахування до стажу роботи спірних період навчання та роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 на території республіки Білорусь та період підприємницької діяльності за 2013 рік та відповідно їх зарахувати до страхового стажу.

Однак, суд зазначає, що відмова органу Пенсійного фонду в призначенні пенсії за віком та не зарахування спірних періодів роботи та навчання була оформлена рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 05.06.2026 №032950014051, якому суд дав належну оцінку. У даному випадку, саме це є рішенням (тобто, є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України) про відмову в призначенні пенсії, яке суд визнав протиправним та скасував.

Суд при вирішенні даного спору зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення органу Пенсійного фонду судом не потребує в подальшому визнання протиправними дій чи бездіяльності територіального Управління Пенсійного фонду щодо відмови в зарахування спірного періоду роботи. Тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, а також враховуючи положення статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання та роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 на території Республіки Білорусь, а також періоду здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік; зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання та роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 на території Республіки Білорусь, а також період здійснення підприємницької діяльністі за 2013 рік.

Водночас, суд зазначає, що в силу вимог пункту 4 розділу ІV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб здійснюється на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Відтак, вимога позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області внести відомості про зарахований страховий стаж до системи персоніфікованого обліку заявлена передчасно, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ПФУ в Чернігівській області (прийнятим рішенням якого були порушені права позивача та якому суд дав належну оцінку) судовий збір в сумі 1331,20 грн, сплачений за подання позовної заяви платіжною інструкцією від 18.06.2026 (а. с. 9).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14603, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця П`ятницька, 83а ЄДРПОУ 21390940), до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ЄДПОУ 13358826) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.06.2026 №032950014051 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період навчання та роботи на території республіки Білорусь з 01.01.1992 по 19.03.1999 та період здійснення підприємницької діяльністі за 2013 рік.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну гривню) 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський