Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №552/6745/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6745/25 Номер провадження 22-ц/814/2318/26Головуючий у 1-й інстанції Любчик О. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Фесенко Юлії Олександрівни на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №714879 від 26.09.2021, в якому просило стягнути заборгованість – 30454,23 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 16987,43 грн., заборгованості по відсоткам – 13466,80 грн., судовий збір – 2422,40 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №714879 в електронному вигляді, відповідно до умов якого позичальник надано 24000 грн., з яких 20000 грн. переведено на його банківську картку, а 4000 грн. утримано як відсотки за перший день користування кредитом, термін кредитування 546 днів, тобто до 26.03.2023.

Неналежне виконання позичальником умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка становить 30454,23 грн.

28.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №714879, укладеним з ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №714879 від 26.09.2021 у розмірі 30454,23 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Компенсовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в сумі 2422,540 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Задоволення позову обґрунтовано доведеністю позивачем факту порушення позичальником умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка в свою чергу підтверджена доказами, що не були спростовані ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Фесенко Ю.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує про недоведеність належними доказами факту перерахування кредитних коштів та вважає, що долучений лист з випискою з карткового рахунку відповідача з АТ КБ «Приватбанк» щодо зарахування коштів не є достатнім доказом, оскільки в призначенні платежу в сумі 20000 грн. відсутня інформація про відправника та зазначено лише про зарахування переказу на картку.

Вважає неналежним доказом долучений розрахунок заборгованості, оскільки останній на її думку є лише калькуляцією нарахування первісним кредитором щоденних відсотків і не є доказом безумовного існування кредитної заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачаєтеся з матеріалів справи та встановлено судом, 26.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» було укладено в електронній формі договір № 714879 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав 24000 грн., з терміном кредитування 546 днів, до 26.03.2023.

Вказані кошти були розподілені кредитором шляхом зарахування 20000 грн. на банківську карту позичальника НОМЕР_1 , а 4000 грн. як сплата відсотків за перший день користування кредитом.

Кредитний договір, додаток №1 до нього та паспорт споживчого кредиту були підписані електронним підписом ОСОБА_1 , за допомогою одноразового ідентифікатора К661.

Станом на 26.03.2023 розмір заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку становив 30454,23 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту – 16987,43 грн., заборгованість по відсоткам – 13466,80 грн.

28.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором №714879, укладеним з ОСОБА_1 .

З огляду на невиконання боржником своїх кредитних зобов`язань новий кредитор звернувся до суду за захистом цивільних прав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, неналежне виконання позичальником взятих кредитних зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої доведений належними та допустимими доказами по справі.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Матеріалами справи доводиться укладання кредитного договору та додатків до нього в електронному вигляді, що підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором станом на день закінчення кредитного договору, розмір останньої становить 30454,23 грн. та складається з заборгованості по тілу кредиту – 16987,43 грн. та заборгованості по відсоткам – 13466,80 грн.

Саме в такому розмірі заборгованість перейшла до позивача – нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс».

Колегія суддів звертає увагу, що з розрахунку заборгованості вбачається часткова сплата відповідачем щомісячних платежів протягом жовтня 2021 - лютого 2022 року, що останнім не заперечувалося та в свою чергу свідчить про отримання коштів, користування ними та усвідомлення боржником свого обов`язку по їх поверненню.

Одночасно з цим, в доводах апеляційної скарги апелянтом ставиться під сумнів факт перерахування фінансовою установою на картковий рахунок відповідача кредитних коштів в сумі 20000 грн., а відтак у останнього відсутній обов`язок по їх поверненню, що виключає підстави для задоволення заявлених вимог.

Надаючи оцінку вказаним доводам скарги апеляційний суд приходить до наступних висновків.

При зверненні до суду з позовом товариством на підтвердження вимог було надано лист ТОВ «Універсальні платіжні систем», яким підтверджувався переказ коштів 26.09.2011 в сумі 20000 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 .

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача про витребування з банківської установи інформації, що містить банківську таємницю стосовно випуску картки НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 руху коштів по ній із зазначенням часу їх зарахування .

Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» банківська картка НОМЕР_2 дійсно емітована на ім`я ОСОБА_1 , а 26.09 2021 на неї було зараховано 20000 грн.

Вказані докази як належні та допустимі в своїй сукупності доводять беззаперечно факт перерахування та відповідно отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 20000 грн.

При цьому факт підписання кредитного договору відбувся о 10:52 год. 26.09.2021, а кошти були перераховані об 11:00 год. в цей же день.

Що стосується неналежності як доказу наданого позивачем розрахунку заборгованості, на чому наголошує адвокат, колегія суддів зауважує, що розрахунок здійснено первісним кредитором із щомісячним нарахуванням та частковою сплатою коштів позичальником, що, як зазначалося вище, свідчить про отримання коштів та користування ними.

Власного контррозрахунку сторона відповідача суду не надала та не спростувала як самого факту перерахунку кредитних коштів на імітовану на ім`я ОСОБА_1 банківську картку, так і користування останнім отриманими від фінансової установи коштами.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає за необхідне залишити без змін рішення суду першої інстанції як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Фесенко Юлії Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин