Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №524/14646/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/14646/25 Номер провадження 22-ц/814/2637/26Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Триголов В.М., Чумак О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Пілігрімом Петром Олександровичем,

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 02 березня 2026 року, постановлене суддею Мельник Н.П.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

07.11.2025 ТОВ «ФК «Айконс» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3664404950/521542 від 12.06.2020 у розмірі 11 250,00 грн, яка складається із: 3 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 250,00 грн - нараховані проценти, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 12.06.2020 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3664404950/521542 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону позичальника. Підписуючи такий договір позичальник підтвердив, що він ознайомився із усіма умовами, повністю розуміє та погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

За умов такого зобов`язання кредитодвець зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума кредиту - 3000,00 грн; дата надання кредиту - 12.06.2020; строк кредиту - 10 днів; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка - 2,5% у день.

Сторонами зобов`язання також погоджено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Кредитодавець виконав умови договору та перерахував на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Натомість, відповідач, користуючись коштами наданими йому кредитодавцем, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 11 250,00 грн, заявлена до стягнення позивачем, як правонаступником первісного кредитора.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 02.03.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» заборгованість за кредитним договором від 12.06.2020 №3664404950/521542 на загальну суму 10 500,00 грн та 2 260,83 грн судового збору.

У іншій частині відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами, що відповідач, будучи обізнаним із істотними умовами кредитного договору, допустив порушення умов зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками, обрахованими судом за базовою відсотковою ставкою 2,5% на день. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись із таким рішенням відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Пілігрім П.О., оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факт набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.06.2020 №3664404950/521542 через розбіжності у написанні реквізитів договору факторингу «№1-20/08/2021» та «№1-20/08/21», що не можна трактувати як технічні описки. Тоді як наявність у матеріалах справи документів із різною нумерацією, на думку сторони відповідача, свідчить про те, що районним судом не було належним чином перевірено етапність відступлення права вимоги за кредитним договором.

Зазначає, що всупереч вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» позивач не надав належних доказів, як б підтверджували факт перерахування коштів на рахунок відповідача та їх отримання останнім. Тоді як сама по собі довідка про транзакцію, складена ТОВ «Платежі онлайн», яке не є банківською установою, не є допустим доказом на підтвердження перерахування на картковий рахунок відповідача кредитних коштів у заявленому розмірі.

Указує на відсутність у справі належних доказів, якими у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» мають бути первинні бухгалтерські документи, на підтвердження факту тримання позичальником кредитних коштів, а отже, безпідставність її стягнення в судовому порядку. Зокрема, в контексті того, що позивачем не підтверджено будь-якими доказами приналежності платіжної картки у форматі «маски» НОМЕР_2 або відповідного банківського рахунку саме відповідачу, що унеможливлює ідентифікацію отримувача коштів.

Наголошує, що поза увагою районного суду залишився той фак, що відповідь ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 2025-ПО/209 від 09.07.2025, подана як електронний доказ, не супроводжується протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису, що в силу статті 100 ЦПК України позбавляє такий документ статусу допустимого доказу, оскільки не дозволяє верифікувати особу підписанта та незмінність змісту документа після його створення.

Вважає недоведеним факт укладення кредитного договору №3664404950/521542 від 12.06.2020, як двостороннього правочину, оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили про прийняття пропозиції щодо укладення цього договору з боку фінансової установи.

Заперечує розмір постановлених до стягнення відсотків, оскільки строк дії кредитного договору становив 10 днів зі сплатою процентів 2,5% на день, дата повернення кредиту – 21.06.2020, після спливу якого кредитор втратив право нараховувати проценти за користування кредитом. Отже, нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене, тоді як матеріали справи не містять доказів пролонгації укладеного договору фінансового кредиту №3664404950/521542 від 12.06.2020.

Вважаємо, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, з якими саме умовами Публічної оферти був ознайомлений відповідач на момент підписання договору, та які саме тарифи діяли на дату 12.06.2020, а також вжиття ним заходів досудового врегулювання спору та доведеності статусу фінансової установи і наявності ліцензії

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 14.05.2026.

25.05.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.06.2020 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3664404950/521542, за яким товариство надає клієнту кредит у розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Кредит надається строком на 10 днів, тобто до 21.06.2020. Строк дії договору днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором (п.1.2. договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки – фіксована (п.1.3. договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п.1.4. договору).

Невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https://www.eurogroshi.com.ua (п.1.5. договору).

Розділ 7 договору містить відомості про реквізити сторін, зокрема, позичальника, де серед іншого, вказано рахунок № НОМЕР_1 ; а також відомості про його підписання електронним підписом НОМЕР_3 ./а.с.15-16/

ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» складено довідку про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3664404950/521542 від 12.06.2020 ідентифікований товариством акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.eurogroshi.com.ua. Одноразовий ідентифікатор: R32254; дата відправки ідентифікатора позичальнику: 12.06.2020; номер телефону/електронна пошта на яку було направлено ідентифікатор: НОМЕР_4 ./а.с.12/

20.08.2021 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» (клієнт) та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» (фактор) укладено договір факторингу №1-20/08/21, за яким останній, серед іншого, набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3664404950/521542 від 12.06.2020, що підтверджується: витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №1-20/08/2021 від 20.08.2021./а.с.11, 17/

25.08.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» (кредитор) та ТОВ «ФК «Айконс» укладено договір №1-25/08/2021 відступлення права вимоги, за яким останній, серед іншого, набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3664404950/521542 від 12.06.2020, що підтверджується: витягом з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021; платіжним дорученням від 25.08.2021 на суму 258 014,52./а.с.10, 13, 18/

31.03.2025 ТОВ «ФК «Айконс» складено та направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором на ім`я ОСОБА_1 , зі змісту якої убачається, що заборгованість останнього за кредитним договором №3664404950/521542 від 12.06.2020 перед правонаступником кредитора на дату відступлення склала 11 250,00 грн, із яких: заборгованість за сумою кредиту – 3 000,00 грн; заборгованість за простроченими відсотками– 8 250,00 грн. Про результати розгляду цієї вимоги товариство просить повідомити ОСОБА_1 упродовж 30 днів; роз`яснено, що у разі невиконання цієї вимоги кредитор буде вимушений вживати заходів для захисту своїх прав та інтересів у порядку, передбаченому чинним законодавством України./а.с.8, 23/

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано: виписку з особового рахунку за кредитним договором №3664404950/521542 відносно ОСОБА_1 за період із 12.06.2020 по 28.03.2025, за якою прострочене тіло становить 3 000,00 грн, а прострочені відсотки – 8 250,00 грн./а.с.9/

При постановленні рішення в оскаржуваній частині районний суд виходив із того, що позивачем підтверджено належними доказами, які не спростовано відповідачем, факт набуття права вимоги за кредитним договором №3664404950/521542 та погодження позичальником істотних умов зобов`язання за ним.

Доводи сторони позивача про недоведеність укладення кредитного договору районний суд відхилив указавши, що наведена у правочині сукупність відомостей про фізичну особу, які не перебувають у відкритому доступі, виключає використання їх сторонньою особою за винятком їх протиправного збирання та обробки. Тоді як відповідачем не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів щодо повідомлення про вчинення щодо нього шахрайських або будь-яких інших протиправних дій.

Також суд першої інстанції визнав доведеним факт перерахунку первинним кредитором кредитних коштів на рахунок позичальника, вказаний ним у договорі. При цьому районним судом враховано інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн», яка містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону України «Про електронну комерцію». Оскільки, перерахування коштів відповідачу здійснене через платіжного провайдера ТОВ «Платежі онлайн» (Platon), видаткові касові ордери на суму переказу не складаються, натомість передбачене надходження загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій. У зв`язку із чим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення не є можливим у банківській виписці.

Установивши викладене районний суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає заборгованість за тілом кредиту та відсотками нарахованими за базовою відсотковою ставкою 2,5% на день, виходячи із розрахунку: за період з 12.06.2020 по 21.06.2020 включно на суму 750,00 грн (2,5 % від 3000,00 грн) х 10 днів); за наступні 90 днів згідно умов п. п.4.3 договору на суму 6750,00 грн (2,5 % від 3000,00 грн) х 90 днів).

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав

Стосовно укладення кредитного договору та погодження позичальником істотних умов зобов`язання за ним

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як убачається із матеріалів справи на підтвердження заявлених вимог позивачем надано індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3664404950/521542 від 12.06.2020, який містить відомості про його підписання позичальником електронним підписом R322540; та прсилання на те, що невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https://www.eurogroshi.com.ua, яка у справі відсутні, як і відомості про ознайомлення позичальника з її змістом та її підписання останнім електронним підписом R32254.

Крім того, з огляду на природу зобов`язання (споживчий кредит), у справі відсутні докази, які б підтверджували ознайомлення позичальника з істотними умовами кредитування, викладеними у Паспорті споживчого кредиту, що передує укладенню кредитного договору; відсутніми є також докази реєстрації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі первинного кредитора та, що позичальник отримав та ознайомився зі складними для розуміння та значним за обсягом договором з додатками, а також доказів, які б підтверджували достовірність, цілісність і незмінюваність відповідного правочину. Обставини викладеного, з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, виключають підстави вважати погодженим позичальником істотних умов кредитування, таких як строк дії договору, розмір неустойки та процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже, їх стягнення в судовому порядку.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, дійшовши помилкового висновку про погодження позичальником істотних умов кредитування, а отже підставність стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Висновки районного суду, що наведена у правочині сукупність відомостей про фізичну особу, які не перебувають у відкритому доступі, виключає використання їх сторонньою особою за винятком їх протиправного збирання та обробки, зводяться до припущень та жодним чином не звільняють позивача від обов`язку довести суду належними доказами достовірність, цілісність і незмінюваність відповідного договору а такий процесуальний обов`язок ним не виконано, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України він несе рищик настання наслідків із цим пов`язаних.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до постанови Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16.09.2020 доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховним Судом у постанові від 17.12.2021 у справі №278/2177/15-ц зазначено: «Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних на день операцій і призначаються для видачі чи відсилання клієнту. Отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути доказами заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором».

У постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Отже, з урахуванням зазначеного, доказами, що підтверджують заборгованість за кредитом може слугувати виписка з особового рахунку, на підставі якої складено розрахунок заборгованості з помісячним відображенням внесених платежів та виникненням боргових зобов`язань.

Наведений процесуальний обов`язок позивачем також не виконано та не надано суду належних та допустимих доказів, якими мають бути первинні бухгалтерські документи, на підтвердження фактичного отримання позичальником кредитних коштів, а також доказів того, що відповідач користувався ними та має заборгованість у розмірі, заявленому до стягнення.

При цьому колегія суддів ураховує, що первинний кредитор не є банківською (фінансовою) установою, а тому незалежно від найменування створених ним документів (виписка по рахунку) не має права самостійно здійснювати переказ коштів, оскільки для надання платіжних послуг необхідна ліцензія НБУ. Переказ має проводитися через банківські установи або операторів, які отримали відповідну ліцензію на такі послуги і доказів, що ТОВ «ФК «Платежі онлайн» надавав послуги з переказу коштів в національній валюті та має відповідну ліцензію, - матеріали справи не містять, як і доказів на підтвердження того, що картка НОМЕР_2 відкрита на ім`я ОСОБА_1 .

Відтак, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що надана позивачем виписка не є первинним бухгалтерським документом, оскільки містить виключно загальний інформаційний характер та не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», за своїм змістом є розрахунком заборгованості, а отже не є належним та допустимим доказом на підтвердження виконання первинним кредитором умов зобов`язання в частині перарахунку позичальнику кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн.

Обставини викладеного залишилися поза увагою районного суду, який дійшов помилкового висновку щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту. Доводів на спростування викладеного позивачем не наведено, що виключає підстави для стягнення заборгованості як за тілом кредиту, так і відсотками. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду в оскаржуваній частині - скасуванню, із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Стосовно стягнення правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша – друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Із матеріалів справи убачається, що представництво інтересів відповідача усудах першої та апеляційної інстанцій забезпечувалося адвокатом Пілігрім П.О., а саме:

- на підставі договору №01-2811/25 про надання правової допомоги від 28.11.2025 та додаткової угоди до нього №1 від 28.11.2025, якими погоджено розмір гонорару за надану правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 12 000,00 грн, факт перерахунку яких клієнтом підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №99 від 28.11.2025/а.с.63-72/;

- на підставі договору №01-2003/26 про надання правової допомоги від 20.03.2026 та додаткової угоди до нього №1 від 20.03.2026, якими погоджено розмір гонорару за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн, факт перерахунку яких клієнтом підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №36 від 20.03.2026/а.с.122-124/

Визначаючи розмір понесених відповідачем правничих витрат, які підлягають компенсації, апеляційний суд враховує, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 22 000,00 грн, колегія суддів вважає за доцільне застосувати позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за якої такі зобов`язання не є обов`язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відтак, з огляду на фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, які полягають у складання процесуальних документів, колегія суддів визнає наявними підстави для відшкодування правничих витрат, понесених відповідачем у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5 000,00 грн,що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «Айконс» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Пілігрімом Петром Олександровичем, - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 02 березня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» (ЄДРПОУ 44334170) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 3 633,60 грн та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу, а всього 8 633,60 грн

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді В.М. Триголов

О.В. Чумак