Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №761/24812/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24812/25

Провадження № 2/761/2830/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

з участю секретаря: Яцишина .О.

представника позивача: Лисенко Г.О.

представників відповідача: Димової О.І., Малахова М.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання незаконними та скасування наказу в частині, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив: визнати незаконним та скасувати: Наказ №1728-к від 10.03.2025 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду ОСОБА_2 та визначення робочого місця» в частині: п. 5, п. 6, п. 8.4, п. 10.3 цього Наказу.

Просив за результатами розгляду позовних вимог стягнути на користь позивача з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча атомна компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Код ЄДРПОУ: 24584661) судові витрати.

В обгрунтування позову зазначено, що вищевказаний наказ винесено на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/2755/24 від 07.03.2025 яким було визнано незаконним наказ про звільнення №155-кз та, відповідно, поновлено позивача на посаді начальника аналітично-правового відділу юридичного управління Філії «ВП ЗАЕС» з 20.12.2023 року; стягнуто з відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 814 881,36 грн.; допущено негайне виконання у частині поновлення та виплати середньомісячної заробітної плати у розмірі 56 375,38 грн.

11.03.2025 року позивача було ознайомлено з Наказом №1728-к від 10.03.2025 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду ОСОБА_2 та визначення робочого місця» (надалі - Наказ №1728-к).

В позові зазначено, що позивач не погоджується з Наказом №1728-к від 10.03.2025 року в частині зміни робочого місця, зміни істотних умов праці та переведення на роботу в іншу місцевість, оскільки він прийнятий з порушенням вимог ст. 2-1, 5, 9, 31, 32, 33, 141, 235 КЗпП України.

Оспорюваними пунктами наказу визначено:

п. 5 визначити тимчасово, з 17 березня 2025 на період воєнного стану та окупації Енергодарської міської територіальної громади Позивачу місцем роботи місто Нетішин, «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7, з підпорядкуванням Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «ХАЕС» та встановлено нормальні умови праці, графік роботи №1 (понеділок-четвер з 08:00 до 17:15, п`ятниця з 08:00 до 16:00. Обідня перерва з 13:00 до 14:00);

п. 6 ЗГДКБ-начальнику УКБ Казаєву організувати: 6.1 робоче місце начальнику аналітично-правового відділу юридичного управління ОСОБА_2 , 6.2 ознайомлення з пропускним режимом на об`єкті «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7, 6.3. здійснення контролю за дотриманням трудової дисципліни (робочого часу), 6.4 складання табелю обліку робочого часу та надання його до ВП«ЗАЕС»»;п. 8.4 Начальнику УК Лавренчук І. забезпечити ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВП «ЗАЕС» та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВП «ЗАЕС» під особистий розпис, п. 10.3 Позивачу прибути 17.03.2025 на робочу місце до м. Нетішин або надіслати на електронну пошту відмову від переведення на роботу в іншу місцевість.

Позивач вважає, що такі умови не відповідають його трудовим функціям та умовам праці, які були до його звільнення та які мають інші працівники ВП «ЗАЕС».

В обгрунтування наведеному, сторона позивача вказує, що відповідач в порушення вимог ст.32 та ст. 235 КЗпП України не здійснив поновлення працівника на попередній посаді згідно вищевказаного рішення суду, а незаконно змінив та погіршив умови праці.

Так, в позові вказується, що 16.12.2022 року №01-881-н була створена тимчасова адміністрація ВП «Запорізька АЕС» з фактичним місцем перебування в місті Києві у зв`язку з окупацією та захопленням в результаті військової агресії рф міста Енергодар та промислового майданчика ВП «Запорізька АЕС».

Відповідно до структурної організації філії «ВП «ЗАЕС», юридичне управління відноситься до адміністрації філії «ВП «ЗАЕС» та підпорядковується генеральному директору.

До звільнення позивач підпорядковувався заступнику начальника юридичного управління філії «ВП «ЗАЕС», а станом на день видання оспорюваного наказу адміністрація філії «ВП «ЗАЕС», робочі місця генерального директора філії та працівників юридичного управління, на посаді якого поновили Позивача, фізично, фактично розташовано та перебуває в місті Києві, а саме в офісній будівлі за адресою: вул. Прахових, буд 50Б, м. Київ.

Позивач вказує, що він не підпорядкований та не є підлеглим працівником ЗГДКБ-начальника УКБ Казаєва А. та не є працівником філії «ВП ХАЕС», його не було відряджено, тому відсутні підстави для дотримання ним Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «ХАЕС». Проте, оспорюваним Наказом було одночасно змінено істотні умови праці та переведено на роботу в іншу місцевість та до іншого структурного підрозділу, з іншими посадовими обов`язками та трудовою дисципліною, іншим підпорядкуванням, з іншим режимом та графіком роботи, в іншу місцевість в непристосоване для виконання ним трудових функцій.

Окремо зазначає, що роботодавцнем змінено істотні умови праці без реальних змін в організації виробництва і праці оскільки змінено наступні істотні умови праці: змінено посадові обов`язки, трудову дисципліну та підпорядкування; змінено режим роботи та графік роботи та відпочинку; змінено робоче місце в іншій місцевості та структурний підрозділ тощо.

Проте, в Наказі зазначено, що підставою є виконання рішення суду про поновлення та окупація, що не є зміною в організації виробництва і праці. Не враховано Наказ №21-129 від 16.08.2023 року та попередні накази при дистанційну роботу та графік роботи, місце роботи.

Не враховано, що інші працівники юридичного відділу (управління) продовжують працювати в м. Києві, жодного не переведено до м. Нетішин Хмельницької області.

Не враховано, що позивач працював до цього дистанційно та міг працювати як дистанційно, так і в Києві, як і інші працівники.

Таким чином, з посиланням на норми ст.43 Конституції України, ст.ст. 2-1, 9, 21, 31,32, п.6 ст.36, ст.ст. 33, 141 КЗпП України, позивач ввважає, що наказ №1728-к від 10.03.2025 є незаконними та безпідставними, тому наказ підлягає скасуванню в частині п. 5, п. 6, п. 8.3, п. 10.3 цього наказу, а тому він вимушений звернутись до суду із вказаним позовом за захистом своїх трудових прав.

18.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30.06.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на вказану позовну заяву в якій сторона відповідача повністю заперечує проти задоволення позову у зв`язку із його безпідставністю.

Так, серед іншого, у відзиві зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/2755/24 від 07.03.2025 позовна заява ОСОБА_2 задоволена частково. Суд вирішив позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» про визнання незаконним та скасування наказу; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Вищевказаним рішенням суду визнано незаконним наказ № 155-кз «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », виданий 20 грудня 2023р. відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника аналітично правового відділу юридичного управління філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 20 грудня 2023р.

На виконання рішення суду по справі № 761/2755/24 від 07.03.2025 філією «ВП «Запорізька АЕС» прийнятий нині оспорюваний позивачем в частині наказ №1728-к від 10.03.2025 про поновлення на роботі.

Відповідач зазначає, що, починаючи з дати поновлення на роботі згідно з рішенням Шевченківського районного суду у справі № 761/2755/24 від 07.03.2025 ОСОБА_2 працював п`ять робочих днів (з 10.03.2025 по 14.03.2025). Згідно з розрахунковою відомістю за березень 2025 позивач отримав заробітну плату с розмірі 12735,00 грн (скан копія відомості направлена позивачу листом від 04.04.2025 № 21-2892/28-вих). При цьому, у позивача не виникло ані питань, ані зауважень щодо процедури його поновлення на роботі та виплати заробітної плати.

ОСОБА_2 обізнаний про те, що роботодавець позбавлений можливості забезпечити йому умови праці, «які були до його звільнення….», зокрема, доступу до приміщень як юридичного управління, так і інших підрозділів філії «ВП ЗАЕС», з огляду на захоплення проммайданчика атомної станції збройними формуваннями російської федерації. Що стосується твердження позивача, про «…інших працівників…», слід зазначити, що з дати звільнення 20.12.2023 та станом на теперішній час (враховуючи п`ять днів, коли ОСОБА_2 працював після поновлення), у позивача відсутній доступ до кадрової документації, яка б дозволила йому давати оцінку статусу всіх працівників філії «ВП ЗАЕС».

Відповідачу не зрозуміло, який саме пункт наказу №1728-к від 10.03.2025 дав підстави позивачу вважати, що ОСОБА_2 підпорядкований та є підлеглим працівником ЗГД КБ - начальника УКБ Казаєва А. , оскільки пунктом 2 наказу №1728-к від 10.03.2025 чітко та зрозуміло визначено підпорядкування ОСОБА_2 генеральному директору.

Пунктом 6 наказу №1728-к від 10.03.2025 заступника генерального директора з капітального будівництва - начальника УКБ, Казаєва А.А. , який підпорядкований генеральному директору, зобов`язано виконати ряд організаційних заходів, необхідних для створення умов праці поновленого працівника ОСОБА_2 . Аналогічний за своїм смисловим навантаженням є пункт 8 наказу №1728-к від 10.03.2025, яким начальника управління кадрів, Ларвенчук І. , зобов`язано вжити ряд організаційних заходів, однак у Позивача та його представника не виникає підстав стверджувати, що він підпорядкований начальнику управління кадрів.

Зважаючи на відсутність у штатному розписі юридичного управління філії «ВП «Запорізька АЕС» посад «заступник начальника юридичного управління» та «начальник аналітично-правового відділу», після поновлення на роботі, згідно з наказом №1728-к від 10.03.2025, позивач підпорядкований безпосередньо генеральному директору. Отже, позивач в позовній заяві не зазначив, яким чином твердження, що «він був підпорядкований заступнику начальника юридичного управління…» впливає на його ніби-то порушені права.

Зазначено, що твердження позивача про незаконність підпорядкування його «Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС» не відповідають обставинам справи та суперечать нормам трудового законодавства, оскільки Філії «ВП «Хмельницька АЕС» та «ВП «Запорізька АЕС» є структурними підрозділами одного підприємства АТ «НАЕК «Енергоатом», всі документи відокремлених підрозділів є уніфікованими, всі працівники, робочі місця яких визначені в м. Нетішин, підпорядковуються «Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС» згідно з наказами про визначення їм робочого місця, прийнятими на виконання Наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» від 15.03.2024 № 01-213-н для забезпечення виконання підготовчих та ремонтно-відбудовних робіт на енергоблоках № 3, 4 на майданчику ХАЕС.

Окремо зазначено також і ту обставину, що Наказ №1728-к від 10.03.2025 не містить жодного формулювання, яке б підтверджувало аргумент позивача про його переведення до філії «ВП «Хмельницька АЕС», а тому вказаний аргумент позивача є безпідставним.

Роботодавець окремо зазначає, що позивач не працював «…до цього дистанційно…».

Статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

З огляду на викладене, пунктами 4 та 5 наказу від №1728-к від 10.03.2025 ОСОБА_2 з 07.03.2025 по 16.03.2025 встановлений графік роботи № 1 зміна «П» (робота вдома), а з 17.03.2025 на період дії воєнного стану та окупації Енергодарської міської ради - м. Нетішин, «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7.

У відзиві вказано, що, починаючи з дати поновлення на роботі згідно з рішенням Шевченківського районного суду у справі № 761/2755/24 від 07.03.2025, - позивач ОСОБА_2 працював п`ять робочих днів (з 10.03.2025 по 14.03.2025).

З 17.03.2025 (дати, коли позивач зобов`язаний був прибути на визначене йому робоче місце в м. Нетішин), позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, наданої роботодавцем в обов`язковому порядку за заявами працівника.

Вподальшому, а саме 07.07.2025, від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змістом якої позивач вважає, що без реального поновлення та без повернення посади до штатного розпису зміна істотних умов праці апріорі незаконна.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив належне поновлення позивача та не ввів його посаду у штатний розпис шляхом внесення відповідних змін, не довів наявності підстав для зміни істотних умов праці та переведення позивача на роботу у інші місцевість у вигляді змін в організації виробництва та праці, що є обов`язковим. Спірний Наказ №1728 посилань та на такі зміни не носить, а у матеріалах справи відсутній відповідний наказ про зміну в організації виробництва та праці. При цьому, відповідачем порушено процедуру змін істотних умов праці, оскільки це повинно впроваджуватися окремим наказом - наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. До того ж, позивачу визначаються окремий від інших працівників графік роботи, що відокремлює Позивача від трудового колективу.

В запереченні на відповідь на відзив від 17.07.2025, вже сторона відповідача, серед іншого, зазначає, що дії роботодавця в частині нібито невиконання ним рішення Шевченківського районного суду від 07.03.2025 у справі № 761/2755/24 ОСОБА_2 не оскаржувались, заробітну плату працівник отримав з моменту поновлення на роботі, відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану працівнику надавались. Відповідач вважає, що якби ОСОБА_2 не був поновлений на роботі, то філія «ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» (100% акцій якого належать державі) не виплачувала б заробітну плату та не мала б права надати відпустку без збереження заробітної плати.

Так, відповідач зазначає, що дійсно в 2023 році після поновлення на роботі за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі 334/4387/22 ОСОБА_2 були змінені умови праці (які він не оскаржував), а саме, встановлений графік роботи вдома та розпочата процедура скорочення. 15.03.2024 наказом АТ «НАЕК «Енергоатом» № 01-213-н філія ВП «Запорізька АЕС» (Управління будівництва) була призначена генеральним підрядником для забезпечення функцій та завдань з підготовчих і ремонтно-відбудовних робіт на енергоблоках № 3-4 Хмельницької АЕС. З огляду на це, саме з березня 2024 для роботи працівників філії «ВП «Запорізька АЕС» були виділені відповідні будівлі та приміщення філії «ВП ХАЕС», зокрема і «монтажне містечко» МУ 13, прим. 7 ( в якому визначено робоче місце для позивача). В наказі № 602 від 16.08.2023 про поновлення ОСОБА_2 на роботі міститься посилання на наказ № 21-129-н від 16.08.2023 та наказ № 527-к від 18.07.2023. Так, згідно з наказом № 129-н від 16.08.2023 для працівників ВП ЗАЕС з 16.08.2023 на період дії воєнного стану встановлена, зокрема, така форма роботи, як «робота вдома за наявності організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи вдома для працівників, які знаходяться в м. Енергодар або виїхали на підконтрольну Україні територію та мають статус внутрішньо переміщеної особи (за наявності довідки ВПО). Оскільки ОСОБА_2 в 2023 була надана довідка про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи № 3001-7501290426, видана 13.09.2022, в якій зазначено фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , якою він підтвердив свій статус ВПО, йому був запроваджений графік роботи вдома (не слід ототожнювати з дистанційною роботою).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лисенко Г.О. підтримала заявлений позов і просила його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні повністю.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці(у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022).

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

В свою чергу, ч.ч.1,3 ст. 33 КЗпП України визначено, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Так, перевіряючи обставини, судом встановлено, що 07.03.2025 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/2755/24 (надалі - Рішення) було позов ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» про визнання незаконним та скасування наказу; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано незаконним наказ № 155-кз «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », виданий 20 грудня 2023р. відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника аналітично правового відділу юридичного управління філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 20 грудня 2023р.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у розмірі 814881 (вісімсот чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 36 коп., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь держави судовий збір в розмірі 9360 (дев`ять тисяч триста шістдесят) грн. 01 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника аналітично-правового відділу юридичного управління філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та виплатити йому суму середньомісячної заробітної плати у розмірі 56 375 (п`ятдесят шість тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 38 коп., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили оскільки постановою Київського апеляційного суду від 15.10.2025 апеляційні скарги сторін залишені без задоволення а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вказує, що належним виконанням поновлення на роботі робітника є видання наказу про поновлення працівника на роботі і фактичного допуску працівника до виконання попередніх обов`язків (т.1 а.с.236).

Вподальшому, на виконання рішення суду по справі № 761/2755/24 від 07.03.2025 філією «ВП «Запорізька АЕС» прийнятий наказ №1728-к від 10.03.2025 про поновлення на роботі за рішенням суду(т.1 а.с.29).

11.03.2025 позивача було ознайомлено з Наказом №1728-к від 10.03.2025 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду ОСОБА_2 та визначення робочого місця».

13.03.2025 року ОСОБА_2 подав заяву до роботодавця в, якій просив надати йому інформацію на якій підставі слід прибути в іншу місцевість (чи у зв`язку із відрядженням, чи у зв`язку із встановленням роз`їзний характер роботи), як організовано проживання/мешкання його та сім`ї в місті Нетішин чи/або виплати компенсації за найм/оренду житла, оскільки там не має власного житла, та надати відповідні документи, що це регламентують (т.1 а.с.31).

14.03.2025 року відповідач Листом №21-2196/3 «Про надання відповіді на заяви» в п. 2 повідомив, що визначення місця роботи не має відношення ані до відрядження, ані до роз`їзного характеру праці, це - зміна істотних умов праці, а саме визначення позивачу робочого місця в іншій місцевості (т.1 а.с.32).

Судом враховано, що метою оспорюваного наказу, зазначеній в його преамбулі, є виконання вказаного рішення суду, та з оргляду на тимчасову окупацію Енергодарської міської територіальної громади та захоплення промислового майданчика філії «ВП «Запорізька АЕС» збройними силами РФ.

Відповідно до змісту оспорюваного наказу №1728-к від 10.03.2025:

-п. 1 поновлено позивача з 20.12.2023 року на посаді начальника аналітично правового відділу юридичного управління філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»,

- п. 2 визначено підпорядкування Позивача з 07.03.2025 року безпосередньо генеральному директору філії «ВП ЗАЕС»,

- п. 3 встановлено з 07.03.2025 року посадовий оклад в розмірі 49 339 грн.,

- п. 4 встановлено з 07.03.2025 по 16.03.2025 Позивачу графік роботи №1 зміна «П» (робота вдома), нормальні умови праці,

- п. 5 визначити тимчасово, з 17 березня 2025 на період воєнного стану та окупації Енергодарської міської територіальної громади Позивачу місцем роботи місто Нетішин, «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7, з підпорядкуванням Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «ХАЕС» та встановлено нормальні умови праці, графік роботи №1 (понеділок-четвер з 08:00 до 17:15, п`ятниця з 08:00 до 16:00. Обідня перерва з 13:00 до 14:00),

- п. 6 ЗГДКБ-начальнику УКБ Казаєву А. організувати:

- п. 6.1 робоче місце начальнику аналітично-правового відділу юридичного управління ОСОБА_2 ,

-п. 6.2 ознайомлення з пропускним режимом на об`єкті «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7,

-п. 6.3. здійснення контролю за дотриманням трудової дисципліни (робочого часу),

-п. 6.4 складання табелю обліку робочого часу ОСОБА_2 та надання його до ВП«ЗАЕС»»,

-- п. 7 головному інспектору Філії ВП «ЗАЕС» організувати проходження медичного огляду,

-- п. 8.4 Начальнику УК Лавренчук І. забезпечити ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВП «ЗАЕС» та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВП «ЗАЕС» під особистий розпис,

-- п. 10.3 Позивачу прибути 17.03.2025 на робочу місце до м. Нетішин або надіслати на електронну пошту відмову від переведення на роботу в іншу місцевість.

При цьому, позивачем оскаржуються виключно пункти 5, 6, 8.4, 10.3 вказаного наказу.

В даному випадку суд прийшов до висновку, що твердження сторони позивача щодо непоновлення працівника за рішенням суду на попередній посаді не знайшло свого підтвердження під час розгляду вказаного спору, оскільки на виконання рішення суду по справі № 761/2755/24 від 07.03.2025 філією «ВП «Запорізька АЕС» прийнятий наказ №1728-к від 10.03.2025 яким поновлено на на попередній роботі позивача - з 20.12.2023 року на посаді начальника аналітично-правового відділу юридичного управління філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» за рішенням суду. Встановлений посадовий оклад в розмірі 49 339,00 грн (п. 3 наказу).

Таким чином, судом встановлено, що, починаючи з дати поновлення на роботі згідно з рішенням Шевченківського районного суду у справі № 761/2755/24 від 07.03.2025, - ОСОБА_2 працював п`ять робочих днів (з 10.03.2025 по 14.03.2025). Згідно з розрахунковою відомістю за березень 2025 позивач отримав заробітну плату с розмірі 12735,00 грн.

При цьому, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постані від 16 лютого 2024 року у справі №947/7076/22).

Виконання рішення Шевченківського районного суду від 07.03.2025 у справі № 761/2755/24 також підтверджується тим, що заробітну плату працівник отримав з моменту поновлення на роботі, відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану працівнику-позивачу за його заявами надавались. Вказані обставини позивачем не оспорюються.

Судом встановлено, що після поновлення позивача на посаді та по 16.03.2025 йому був встановлений графік роботи №1, однак після поновлення на роботі (після фактичного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботу), роботодавець вже п.5 наказу №1728-к від 10.03.2025 з 17.03.2025 тимчасово на період воєнного стану та окупації Енергодарської міської територіальної громади позивачу місцем роботи місто Нетішин, «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7, з підпорядкуванням Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «ХАЕС» та встановлено нормальні умови праці, графік роботи №1 (понеділок-четвер з 08:00 до 17:15, п`ятниця з 08:00 до 16:00. Обідня перерва з 13:00 до 14:00).

Позивач, оскаржуючи наказ в частині зазначає, що він : «…не підпорядкований та не є підлеглим працівником ЗГД КБ - начальника УКБ Казаєва А. та не є працівником філії «ХАЕС», його не було відряджено, тому відсутні підстави для дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку філії ХАЕС.

Слід зазначити, що пунктом 2 наказу №1728-к від 10.03.2025 визначено підпорядкування ОСОБА_2 генеральному директору, а не начальнику УКБ Казаєву А .

В свою чергу, пунктом 6 наказу №1728-к від 10.03.2025 заступника генерального директора з капітального будівництва - начальника УКБ, Казаєва А.А. , який підпорядкований генеральному директору, зобов`язано виконати ряд організаційних заходів, необхідних для створення умов праці поновленого працівника ОСОБА_2 .

Оспорюваний наказ не містить пунктів про підпорядкування позивача - начальнику УКБ Казаєву А .

Відповідно до предмету позовних вимог (скасування пунктів 5 та 10.3 наказу № 1728-к від 10.03.2025) ОСОБА_2 , який обізнаний про тимчасову окупацію м. Енергодар, захоплення проммайданчика атомної станції військами рф, вбачається саме відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, які полягають у визначенні йому іншого місця роботи в м. Нетішин. При цьому, положення ст. 32 КЗпП України не передбачене право працівника вимагати та кореспондуючий йому обов`язок роботодавця надавати працівнику саме ті умови, які бажає отримати працівник.

А зміст пункт 8 цього ж наказу, зобов`язує начальника управління кадрів, Ларвенчук І. вжити ряд організаційних заходів, включаючи і окремо оспорюваний п. 8.4., яким Начальнику УК Лавренчук І. наказано забезпечити ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВП «ЗАЕС» та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВП «ЗАЕС» під особистий розпис. Позивачем не обгрунтовано, яким чином це й пунк наказу порушує його трудові права.

Щодо визнання незаконним та скасування пунктів 5, 6, 8.3. Наказу № 1728-к від 10.03.2025. позивачем не доведено жодним доказом, яким чином зобов`язання заступника генерального директора з капітального будівництва - начальника УКБ, Казаєва А.А. здійснити організаційні заходи для облаштування робочого місця ОСОБА_2 , ознайомлення з пропускним режимом на об`єкті, здійснення контролю за дотриманням трудової дисципліни та складання табелю робочого часу, який в подальшому передається в бухгалтерію для оплати відпрацьованого робочого часу, - впливає на трудові права та обов`язки ОСОБА_2 , внаслідок чого він звертається до суду з даним позовом.

В пункті 8.4 наказано ознайомити позивача в правилами Позивача «Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС».

Щодо підпорядкування Позивача «Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС» судом встановлено, що під час ознайомлення з наказом №1728-к від 10.03.2025 позивач також ознайомився з «Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС» та «Правилам внутрішнього трудового розпорядку ВП ЗАЕС».

Філії «ВП «Хмельницька АЕС» та «ВП «Запорізька АЕС» є структурними підрозділами одного підприємства АТ «НАЕК «Енергоатом», всі документи відокремлених підрозділів є уніфікованими, всі працівники, робочі місця яких визначені в м. Нетішин, підпорядковуються «Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС» згідно з наказами про визначення їм робочого місця, прийнятими на виконання Наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» від 15.03.2024 № 01-213-н для забезпечення виконання підготовчих та ремонтно-відбудовних робіт на енергоблоках № 3, 4 на майданчику ХАЕС, при цьому, будучи працівниками «ВП «Запорізька АЕС».

Також встановлено, що згідно оспорюваного наказу, облік робочого часу, контроль за роботою позивача, нарахування заробітної плати здійснюється виключно філією «ВП «Запорізька АЕС», а не «працівниками філії «ХАЕС». Так само як і виплата заробітної плати ОСОБА_2 здійснена філією «ВП «ЗАЕС», а не «ВП «Хмельницька АЕС».

Правила внутрішнього трудового розпорядку - це локальний нормативний акт, що регулює внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та визначає взаємні права й обов`язки роботодавця і працівників. Визначити робоче місце працівнику, не встановивши для нього обов`язок виконання Правил внутрішнього трудового розпорядку, які встановлюють основні обов`язки останнього, суперечило б вимогам трудового законодавства.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями відповідача-роботодавця, що твердження ОСОБА_2 про незаконність його підпорядкування «Правилам внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС» - не відповідають обставинам справи.

Доручення генерального директора Казаєву А.О. виконати певні дії, викладене в пункті 6 наказу № 1728-к від 10.03.2025, а саме: п. 6: ЗГДКБ-начальнику УКБ Казаєву А. організувати: п. 6.1 робоче місце начальнику аналітично-правового відділу юридичного управління ОСОБА_2 , п. 6.2 ознайомлення з пропускним режимом на об`єкті «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7, п. 6.3. здійснення контролю за дотриманням трудової дисципліни (робочого часу),п. 6.4 складання табелю обліку робочого часу ОСОБА_2 та надання його до ВП«ЗАЕС»» - , жодним чином не впливає на трудові права ОСОБА_2 . Облік робочого часу, контроль за роботою позивача, нарахування заробітної плати здійснюється виключно філією «ВП «Запорізька АЕС», а не «працівниками філії «ХАЕС». Так само як і виплата заробітної плати ОСОБА_2 здійснена філією «ВП «ЗАЕС», а не «ВП «Хмельницька АЕС», про що зазначено вище.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.(У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022).

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

В свою чергу, ч.ч.1,3 ст. 33 КЗпП України визначено, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Судом встановлено, що зміст оспорюваного наказу №1728-к від 10.03.2025 не містить положень про переведення позивача на роботу до філії «ВП «Хмельницька АЕС», що спростовує протилежні твердження позивача.

Окрім цього, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи і посилання ОСОБА_2 про виконання ним обов`язків дистанційної роботи відповідно до ст. 60-2 КЗпП України до поновлення на роботі вищевказаним рішенням суду, оскільки доказів вказаному трердженню стороною позивача надано не було.

Відповідно до змісту наказу відповідача №21-129-н від 16.08.2023, по який згадується в позові, введено для працівників ВП ЗАЕС з 16.08.2023 на період дії воєнного стану наступні форми роботи: робота на робочих місцях, робота вдома за наявності організаційних та технічних умов, зокрема для робітників, які виїхали на територію, підконтрольну Україні та мають статус ВПО. Оформлюється розпорядження керівника або наказом генерального директора (т.1 а.с.33).

Суд звертає увагу на ту обставину, що в наказі №1728-к від 10.03.2025 ОСОБА_2 пунктом 4 (який ним не оскаржується) встановлено з 07.03.2025 по 16.03.2025 графік роботи №1 зміна «П» (робота вдома), нормальні умови праці.

Суд погоджується із позицією відповідача, про погодження ОСОБА_2 на час ознайомлення з наказом, зі змінами істотних умов праці, оскільки, починаючи з дати поновлення, ознайомлення з наказом № 1728-к від 10.03.2025 до дати подання позовної заяви, 11.06.2025 (три місяці) ОСОБА_2 отримав заробітну плату, отримав відпустки без збереження заробітної плати від філії «ВП «Запорізька АЕС», а отже вчинив всі дії, які свідчать про те, що він, станом на час виконання рішення суду про поновлення на роботі, фактично погодився на зміну істотних умов праці, на визначення йому графіку роботи № 1 зміна «П» (робота вдома) з 10.03.2025 по 16.03.2025 та визначення з 17.03.2025 робочого місця в м. Нетішин, «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7.

Разом із тим, в позовній заяві позивачем, з посиланням на ст. 32 КЗпП України, зазначається, що відповідачем в оспорюваному наказі не доведено, що тимчасова зміна істотних умов праці та переведення на роботу в іншу місцевість відбулась зі зміною в організації виробництва та праці або з метою відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

Місто Енергодар окуповано РФ та захоплений промисловий майданчик філії «ВП «Запорізька АЕС», а тому у роботодавця колишні істотні умови праці не збережено.

Частиною 5 ст. 32 КЗПП України встановлено, що якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що не було зміни в організації виробництва і праці, що унеможливило змінювати істотні умови праці позивачу.

Тимчасова окупація м. Енергодар та захоплення промислового майданчика Запорізької атомної станції, неможливість персоналу філії працювати в умовах окупації, призвели до зміни в організації виробництва та праці

Позивачем зазначено в позові і долучено до позову копію наказу відповідача №21-129-н від 16.08.2023, яким вже вносились зміни в організацію виробництва і праці, в тому числі, введено для працівників ВП ЗАЕС з 16.08.2023 на період дії воєнного стану наступні форми роботи: робота на робочих місцях, робота вдома за наявності організаційних та технічних умов, зокрема для робітників, які виїхали на територію, підконтрольну Україні та мають статус ВПО. Оформлюється розпорядження керівника або наказом генерального директора (т.1 а.с.33).

Відповідачем визнається, що оскільки ОСОБА_2 в 2023 була надана довідка про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи № 3001-7501290426, видана 13.09.2022, в якій зазначено фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , якою він підтвердив свій статус ВПО, йому був запроваджений графік роботи вдома (позивач помилково ототожнює з дистанційною роботою). На момент зміни істотних умов праці в 2023, а саме: визначення робочого місця не в окупованому м. Енергодар, а в м. Києві, позивачем ці зміни не оскаржувались .В 2025 році наказом № 1728-к від 10.03.2025 (пункт 10.1 наказу) ОСОБА_2 було зобов`язано надати начальнику управління кадрів інформацію щодо всіх актуальних засобів комунікації та місця фактичного проживання. Крім того, на виконання пункту 8.5. наказу № 1728-к, ОСОБА_2 ознайомився з наказами № 21-129-н від 16.08.2023 та № 527-к від 18.07.2023.

Статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Зміст пунктів 4 та 5 наказу №1728-к від 10.03.2025 ОСОБА_2 встановлює, що з 07.03.2025 по 16.03.2025 встановлений графік роботи № 1 зміна «П» (робота вдома), а з 17.03.2025 на період дії воєнного стану та окупації Енергодарської міської ради - м. Нетішин, «монтажне містечко» МУ-13, приміщення 7.

Як вже зазначалось, починаючи з дати поновлення на роботі згідно з рішенням Шевченківського районного суду у справі № 761/2755/24 від 07.03.2025 ОСОБА_2 працював п`ять робочих днів (з 10.03.2025 по 14.03.2025).

Натомість, судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що з 17.03.2025 (дати, коли позивач зобов`язаний був прибути на визначене йому робоче місце в м. Нетішин), позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, наданої роботодавцем в обов`язковому порядку за заявами працівника.

При цьому, проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження роботодавця. Питання віднесення тих чи інших умов праці до істотних або неістотних виникає тоді, коли в роботодавця є необхідність їх змінити. У цих випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, оскільки одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого - ні.

Відповідно до пункту 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136 ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності з 24 березня 2022 року, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

В зв`язку з тимчасовою окупацією м. Енергодар, поновленому працівнику ОСОБА_2 наказом від 10.03.2025 № 1728-к визначено з 17.03.2025 робоче місце в м. Нетішин, а доказів, що у позивача до поновлення на роботі були дистанційні умови праці з врахуванням ст.60-1 КЗпП України, - матеріали справи не містять і стороною позивача доведені не були.

При цьому, положеннями ст. 32 КЗпП України не передбачене право працівника вимагати та кореспондуючий йому обов`язок роботодавця надавати працівнику саме ті умови, які бажає отримати працівник.

Позивачем не доведено жодним аргументом, яким чином зобов`язання заступника генерального директора з капітального будівництва - начальника УКБ, Казаєва А.А. здійснити організаційні заходи для облаштування робочого місця ОСОБА_2 , ознайомлення з пропускним режимом на об`єкті, здійснення контролю за дотриманням трудової дисципліни та складання табелю робочого часу, який в подальшому передається в бухгалтерію для оплати відпрацьованого робочого часу, впливає на трудові права та обов`язки ОСОБА_2 , внаслідок чого він звертається до суду за захистом. Також, позивачем не доведено його підставу для позову і в частині твердження про непристосованість робочого місця в м. Нетишин для виконання ним трудових функцій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовим і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Однак, позивач не надав докази на підтвердження обставин та фактів, якими він обґрунтовує позовні вимоги в частині незаконності та скасування наказу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №1728-к від 10.03.2025 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду ОСОБА_2 та визначення робочого місця» в частині: п. 5, п. 6, п. 8.4, п. 10.3 цього Наказу.

При цьому, стороною позивача не доведено обставин на підтвердження недотримання відповідачем процедури його поновлення на роботі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про відмову і задоволенні позову повністю.

При цьому, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом справи, в разі відмови в позові покладаються на позивача, а тому підстави для їх стягнення з відповідача в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 40, 147, 148 КЗпП України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання незаконними та скасування наказу в частині - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код ЄДРПОУ 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська,3. Повний текст складений 18.09.2026.

Суддя: