Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №761/47041/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47041/25

Провадження № 2/761/5579/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі судового засідання Голуб О.А.,

за участю представника відповідача Бортник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем, інтереси якого представлені адвокатом, подано до Шевченківського районного суду м. Києва позов до ПрАТ «СК «Уніка», в якому просив стягнути з відповідача на його користь несплачене страхове відшкодування у розмірі 1 802 769,41 грн та судові витрати.

Позов обгрунтовує тим, що 26.06.2024 між ПрАТ «СК «Уніка» та позивачем був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №082017/4605/0000004, відповідно до якого були застраховані майнові ризики Страхувальника, зокрема, що пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому, 03.01.2025 з застрахованим транспортним засобом «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 , стався страховий випадок, а саме ДТП.

У зв`язку з настанням вказаного страхового випадку, позивач на виконання умов Договору страхування направив відповідачу заяву про настання страхового випадку разом із відповідними документами.

Однак, ПрАТ «СК «Уніка» своїм листом про прийняте рішення вих. №25343232769 від 08.04.2025 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування. Проте, позивач вважає, що така вказана відмова, є нічим іншим як ухилянням відповідача від виконання своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування позивачу, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

05.12.2015 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що 28.06.2024 між ПрАТ» «СК «Уніка» та позивачем було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №082017/4605/0000004. Невід`ємною частиною цього договору страхування наземного транспорту за стандартним страховим продуктом «Моє максимальне Каско» з кодом 4605/4615 є загальні умови стандартного страхового продукту «Моє максимальне Каско» з кодом 4605/4615. Зазначає, що предметом страхування Договору є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 . Вказує, що 04.01.2025 року позивачем було подано заяву щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку з пошкодженням 03.01.2025 року 08:58 год. застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проте, відповідно до заяви позивача, 03.01.2025 року о 08:58 год. на трасі у напрямку з Закарпатської до Львівської області, поруч з населеним пунктом с. Сможе «фура заляпала автомобіль, після чого продовжила рух, авто клієнта почало зносити у відбійник, його вирвано, спрацювали усі подушки безпеки, автомобіль клієнта зупинився у невеликих деревах». Відповідно до постанови Сколівського районного суду Львівської області від 06.02.2025 року справа №453/42/25 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Зазначає, що відповідно до протоколів огляду транспортного засобу «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено, що на передній осі автомобіля були встановлені всесезонні шини марки Pirelli/P-Zero розміром 265/35 R21, на задній осі - зимові Good Year/Ultra Grip 305/30 R21. Вказує, що 29.01.2025 відповідачем було направлено запит до офіційного дилера автомобілів автомобіля Porsche ТОВ «Віннер Автомотів» щодо надання інформації: 1) чи встановлено вимоги/рекомендації заводом виробником щодо використання шин (як в зимовий так і в літній період) для авто даного ТЗ (марка шин, індекс навантаження, розмірності)? Чи є окремі вимоги саме до передніх та задніх, рисинку, виробника? 2) Чи передбачені заводом виробником вимоги/рекомендації по рисунку та протектору, розміру (виробнику тощо) шин при експлуатації в зимовий період для даного ТЗ, у разі встановлення різних шин по розміру, рисунку та виробнику? 3) за можливості надати витяги з технічної документації або керівництва з експлуатації транспортного засобу. Вказує, що 06.02.2025 відповідачем було отримано відповідб від ТОВ «Вінер Автомотів», згідно якої повідомлено, що використання зимових коліс R21 для даного автомобіля «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 , не передбачене виробником. Передні та задні шини мають рівну розмірність, але повинні бути одного виробника та однакової моделі. В подальшому, відповідачем було направлено запит до ТОВ «Українські незалежні судові експертизи» про необхідність проведення інженерно-транспортного дослідження механізму пошкоджень та встановлення технічної спроможності пояснень щодо пригоди та отримання заявлених пошкоджень автомобіля. Висновком експерта №00802/01 від 28.03.2025 встановлено, що пошкодження автомобіля «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 , могли утворитися за обставин вказаних водієм ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка сталась 03.01.2025 на 688 км+500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської області. Невідповідність дій водія «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 , вимогам п. 12.1 ПДР України, з технічної точки зору, знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.01.2025 на 688 км+500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської області, за участю автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 . Невідповідність дій водія Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , вимогам п. 31.4.5. в) ПДР України та недотримання власником/водієм ОСОБА_1 вимог заводу виробника (керівництва з експлуатації ТЗ), з технічної точки зору, може знаходитися в причинно-наслідоковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.01.2025 року на 688км + 500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської обл., за участю автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначає, що при укладенні договору позивач зазначив, що належний йому транспортний засіб, є технічно справним, під час дії договору не буде використовуватися в якості таксі, передаватися в оренду з метою отримання прибутку, прокат, каршерінг і не буде експлуатуватися особами, які не мають на це законного права. Крім того, позивач проінформований про те, що надання неправдивої інформації, зазначеної в договорі, або обман під час дії договору може призвести до позбавлення права на отримання страхового відшкодування. Однак, відповідач не знав, що на момент укладення договору застрахований транспортний засіб експлуатується з колесами, які не відповідають розміру/допустимому навантаженню і не передбачені виробником (різні типи/моделі на передній і задній осіх), тобто що транспортний засіб не відповідає вимогам заводу-виробника і ПДР, тоді б договір страхування не був би укладений. Таким чином, страховиком було встановлено, що автомобіль Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , експлуатувався з порушенням Інструкціі з експлуатації транспортного засобу, технічних умов заводу-виробника транспортного засобу та Правил дорожнього руху. Крім того, експертним шляхом було встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між допущеними порушеннями та дорожньо-транспортною пригодою.

Прокольною ухвалою суду від 19.02.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розгляд справи проводити за відсутністю сторони позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні з підстав зазначених у відзиві та ухвалити відповідне рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 06 лютого 2025 року у справі № 453/42/25, яка набрала законної сили 18.02.2025, ОСОБА_1 , визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Указаною постановою Сколівського районного суду Львівської області від 06 лютого 2025 року встановлено, що 03 січня 2025 року, о 09 годині, на а/д Київ-Чоп 688 км. 500 м., водій, керуючи автомобілем Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на відбійник. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, а також був пошкоджений відбійник. Своїми діями порушив вимоги п. 12.1 ПДР України.

На дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «Уніка» за договором добровільного страхування наземного транспорту №082017/4605/0000004.

04.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку з пошкодженням 03.01.2025 року застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

23.01.2025 та 01.02.2025 представник відповідача оглянув автомобіль Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 і склав протоколи огляду транспортного засобу. В протоколі було зафіксовано, що на на передній осі автомобіля були встановлені всесезонні шини марки Pirelli/P-Zero розмыром 265/35 R21, на задній осі - зимові Good Year/Ultra Grip 305/30 R21.

29.01.2025 страховою компанією «УНІКА» було направлено запит до ТОВ «Віннер Автомотів» філія «Віннер ПЦКА (Київ), про необхідність надати по вимогав/рекомендаціям заводу виробника щодо транспортного засобу Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме:

1) Чи встановлено вимоги/рекомендації заводом виробником щодо використання шин (як в зимовий так і в літній період) для авто даного ТЗ (марка шин, індекс навантаження, розмірності)?

2) Чи є окремі вимоги саме до передніх та задніх, рисинку, виробника? 2) Чи передбачені заводом виробником вимоги/рекомендації по рисунку та протектору, розміру (виробнику тощо) шин при експлуатації в зимовий період для даного ТЗ, у разі встановлення різних шин по розміру, рисунку та виробнику?

3) за можливості надати витяги з технічної документації або керівництва з експлуатації транспортного засобу.

Згідно відповіді вих. № 250206 від 06.02.2025 ТОВ «Віннер Автомотів» повідомлено, що використання зимових коліс R21, для даного автомобіля АТ3936YA VINWP0FF2Y12MSA14814, не передбачено виробником. Передні та задні шини мають різну розмірність, але повинні бути одного виробника та однакової моделі.

Страховою компанією «УНІКА» було направлено запит до ТОВ «Українські незалежні судові експертизи» про необхідність проведення інженерно-транспортного дослідження механізму пошкоджень та встановлення технічної спроможності пояснень щодо пригоди та отримання заявлених пошкоджень автомобілями.

Експертам на вирішення було поставлено наступні питання:

1. Чи могли утворитися пошкодження автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , за обставин вказаних водієм ОСОБА_1 від 03.01.2025 року за адресою: Львівська обл., траса с. Сможе, 1 (поруч з населеним пунктом), у напрямку від Закарпатської області до Львівської області?

2. Чи є порушення ПДР України та недотримання власником/водієм ОСОБА_1 вимог заводу виробника (керівництва з експлуатації ТЗ) в причинно наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.01.2025 року за адресою: Львівська область, траса с. Сможе, 1 (поруч населеним пунктом), у напрямку від закарпатської області до Львівської області за участю автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 ?

Виконання даного автотехнічного і транспортно-трасологічного дослідження доручено Любарському К.А. , який має кваліфікацію судового експерта (Свідоцтво №74-23/П від 10.10.2023 року, видане на підставі рішення ЦЕКК Міністерства юстиції України).

Висновком експерта № 00802/01 від 28.03.2025 встановлено, що пошкодження автомобіля «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 , могли утворитися за обставин, вказаних водієм ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка сталась 03.01.2025 року на 688 км+500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської області. Невідповідність дій водія «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 вимогам п. 12.1 ПДР України, з технічної точки зору, знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.01.2025 на 688 км+500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської області, за участю автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 . Невідповідність дій водія Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , вимогам п. 31.4.5. в) ПДР України та недотримання власником/водієм ОСОБА_1 вимог заводу виробника (керівництва з експлуатації ТЗ), з технічної точки зору, може знаходитися в причинно-наслідоковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.01.2025 на 688км + 500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської обл., за участю автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 .

Листом ПрАТ «СК «Уніка» вих. №25343232796 від 08.04.2025 було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на висновок експерта 00802/01 від 28.03.2025.

Не погоджуючись з відмовою ПрАТ «СК «Уніка», позивач звернувся до судового експерта Скорохода К.М.

Згідно висновку експерта № 234/25 від 22.10.2025 за результатами проведення авто технічного дослідження по матеріалам справи про адміністративне правопорушення зазначено, що по питанню 1 в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, дії водія автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України; по питанню 2 в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, причиною виникнення даного ДТП є невідповідність дій автомобіля PORSCHE Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам п. 12.1 ПДР України;

Суд зазначає, що даний вид правовідносин регулюється Законом України «Про страхування» (надалі - Закон) та Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України).

Стаття 6 Закону встановлює, що загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом, а конкретні умови страхування визначаються під час укладання договору страхування.

Згідно ст. 16 Закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України зазначає, що договір є обов`зковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.4 умов Договору Об`єктом страхування є майно на праві володіння, користування і розпорядження, а саме: транспортний засіб (надалі - ТЗ), зазначених у п. 5.1 Договору, з яким пов`язаний страховий інтерес Страхувальника. При цьому за страховим продуктом:

1.4.1. приймаються на страхування технічно справі легкові ТЗ, причеи до них та мотоцикли, а також додаткове обладнання до них (надалі-ДО), якщо воно зазначено у п. 5.2 Договору;

1.4.2. не приймаються на страхування:

ТЗ, які не зареєстровані в Україні або не підлягають державній реєстрації;

ТЗ, що знаходяться в технічно несправному стані та не можуть бути допущені до дорожнього руху згідно з вимогами ПДР;

ТЗ без номера кузова (в тому числі якщо він знищений) та/або номерних знаків;

ТЗ, які використовуються в якості таксі, для навчальної їзди, як підмінні ТЗ, передаються в оренду, прокат або каршерінг, беруть участь у змаганнях або проведенні тест-драйву;

ТЗ військового призначення, служб розмінування;

ТЗ, що перебувають у заставі або лізингу;

ТЗ старше 15 (п`ятнадцяти) років;

ТЗ інших типів, ніж зазначено у п. 1.4.1 Умов.

Страхувальник зобов`язаний при настанні страхового випадку виконувати дії, передбачені Договором, надавати повну інформацію про причини, обставини страхового випадку, для визначення обставин, наслідків страхового випадку та розміру заподіяних збитків.

Згідно ст. 526 та ст. 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У своєму відзиві та під час розгляд справи представником відповідача було неодноразово зауважено, що якби відповідач знав на момент укладення договору, що застраховане ТЗ експлуатуються з колесами, які не відповідають розміру/допустимому навантаженню і не передбачені виробником (різні типи/моделі на передній і задній осях), тобто що ТЗ не відповідає вимогам заводу виробника і ПДР (п.31.4.5) договір страхування був би не укладений.

У разі настання страхового випадку наявність такої технічної несправності/невідповідності вже саме по собі дає підстави для відмови в страховій виплаті, оскільки:

-Декларація страхувальника (п.19) містить пряму заяву про технічну справність ТЗ та зобов`язання повідомляти про зміни, які мають істотне значення для оцінки ризику. Невідповідність коліс заводським вимогам є саме такою істотною обставиною, оскільки прямо впливає на безпеку експлуатації і, отже, на страховий ризик;

-Загальні умови страхового продукту прямо виключають прийняття на страхування ТЗ, що перебувають в технічно несправному стані або не можуть бути допущені до дорожнього руху згідно з ПДР (п.1.4.2). Установлення на осі шин, які не відповідають моделі та допустимому навантаженню, підпадає під п. 31.4.5 ПДР (заборонені технічні несправності/невідповідності). Отже, ТЗ в такому стані формально не відповідає умовам, за яких страхувальник декларував можливість страхування.

Крім того, відповідно до вимог пункту 6.1. умов Договору, не є страховим випадком та страховик не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо збитки або витрати викликані або відбулись в результаті часткового пошкодження, повного знищення або незаконного заволодіння (втрати) ТЗ внаслідок:

-п. 6.1.14. використання технічно несправного ТЗ (згідно з ПДР), крім випадків, коли Страхувальник доведе неможливість виявлення несправності ТЗ власними силами, або несправність ТЗ виникла раптово в процесі руху, або несправність ТЗ не прямого відношення до заподіяних збитків;

-п. 6.1.26 порушення умов Інструкції з експлуатації ТЗ, технічних умов заводу виробника ТЗ (його обладнання, у тому числі - додаткового) щодо експлуатації технічного обслуговування ТЗ та обладнання тощо.

Згідно висновку експерта №00802/01 від 28.03.2025 встановлено, що пошкодження автомобіля «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 , могли утворитися за обставин вказаних водієм ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка сталась 03.01.2025 на 688 км+500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської області. Невідповідність дій водія «Porsche Taycan», д.н.з. НОМЕР_1 вимогам п. 12.1 ПДР України, з технічної точки зору, знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.01.2025 року на 688 км+500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської області, за участю автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 . Невідповідність дій водія Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , вимогам п. 31.4.5. в) ПДР України та недотримання власником/водієм ОСОБА_1 вимог заводу виробника (керівництва з експлуатації ТЗ), з технічної точки зору, може знаходитися в причинно-наслідоковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.01.2025 на 688км + 500 м а/д М-06, поблизу с. Сможе, Львівської обл., за участю автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відмова ПрАТ «СК «Уніка» ґрунтувалась саме на повному та всебічному аналізі зібраних матеріалів, в тому числі на висновку експерта №00802/01 від 28.03.2025.

Як зазначалося вище, позивач звернувся до судового експерта Скорохода К.М., на вирішення судового експерта поставлено наступні питання: Чи вбачаються в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України? та Яка технічна причина з виникненням даного ДТП?

Згідно висновку експерта № 234/25 від 22.10.2025 вбачається, що експлуатація автомобіля Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 з шинами на одній осі, які по розміру відповідають вимогам заводу виробника експлуатації автомобіля (це порушення водієм/власником ТЗ умов Інструкції з експлуатації ТЗ, технічних умов заводу-виробника Тз) є однією з причин ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формується шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування» страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов`язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується виплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування є підстави, зазначені у ст.991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування», а також інші підстави, передбачені Договором страхування.

Згідно зі ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

З даного приводу суд зауважує, що у постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 у справі № 6-101цс11 зроблено висновок, що обо`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Стаття 26 Закону України «Про страхування» передбачає що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Як було встановлено судом вище, що у відповідь на заяву про виплату страхового відшкодування позивач отримав від відповідача лист від 08.04.2025 року за вих №25343232769, яким було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки транспортний засіб Porsche Taycan, д.н.з. НОМЕР_1 , експлуатувався з порушенням Інструкції з експлуатації ТЗ, технічних умов заводу-виробника ТЗ та ПДР.

Одночасно, позивач, оскаржуючи відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування, не заперечує той факт, що в момент ДТП на передній осі автомобіля були встановлені всесезонні шини марки Pirelli/P-Zero розміром 265/35 R21, на задній осі - зимові Good Year/Ultra Grip 305/30 R21, проте посилається на те, що використання різних шин на передній та задній осі, не є причиною виникнення ДТП, а лише припущення Страховика.

Однак, експертним висновком №234/25 від 22.10.2025 встановлено, що експлуатація ТЗ із шинами, які не відповідають технічним вимогам заводу-втробника, є однією з причин, що сприяли виникненню ДТП, та знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з її наслідками.

Оскільки таке порушення прямо охоплюється п. 6.1.14 та 6.1.26 Умов (використання технічно несправного ТЗ; порушення інструкції з експлуатації та технічних вимог виробника), сама лише його наявність виключає визнання події страховим випадком і зобов`язання страховика здійснювати виплату.

Отже, наявність встановленої експертом хоча б однієї причини, з передбачених п. 6.1 Умов є юридично достатньою і обґрунтованою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи норми укладеного між сторонами договору страхування, які надають страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування та, оскільки ні позивачем, ні іншою уповноваженою особою страхувальника не було виконано вищевказані визначені договором страхування зобов`язання, у страховика були підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з сталою практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом не встановлено як порушення прав позивача на отримання страхового відшкодування так і неправомірних дій відповідача, оскільки страховик правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування через невиконання страхувальником своїх обов`язків, визначених договором страхування.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оскільки суд повністю відмовляє в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати за правилами ст. 141 ЦПК України йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 77-79, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» про захист прав споживачів відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суда.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Сіромашенко