Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №760/748/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/8215/26

В справі 760/748/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

21 вересня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.,

представника Позивача - адвоката Єрмак Л.Б.,

представника Відповідача - адвоката Петрова О.Е.,

представника Третьої особи АТ «Універсал Банк» - Пушка С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, Акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання договору дарування недійсним.

ІІ. Описова частина

12 січня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Єрмак Л.Б. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., про визнання договору дарування недійсним (фіктивним).

Позивач зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2022 у справі №757/14454/21-ц його позов до ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму позики за договором позики від 29.05.2020 у розмірі 2.147.413,00 грн, вказане рішення набрало законної сили 01.11.2022.

08.12.2022 Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №757/14454/21-ц. 23.12.2022 Позивач, як він вказує, з метою примусового виконання рішення звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., який 26.12.2022 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_5.

Позивач стверджує, що під час вчинення виконавчих дій було з`ясовано, що у власності ОСОБА_2 перебувала 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м. Проте, як зазначає Позивач, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №319067970 від 27.12.2022 вбачається, що 25.11.2021 приватним нотаріусом Прокопенко Л.В. припинено право власності ОСОБА_2 на вказану частку на підставі договору дарування №2165 від 25.11.2021, укладеного ним зі своєю донькою - ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію, індексний номер 61852422), що позбавляє Позивача можливості звернути стягнення на майно боржника та задовольнити за його рахунок свої вимоги.

Позивач наголошує, що договір дарування був укладений в період розгляду Печерським районним судом м. Києва його позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, про що останньому було відомо, оскільки він, як стверджує Позивач, отримував повідомлення про виклик до суду та подавав клопотання про відкладення розгляду справи.

На думку Позивача, дії сторін договору дарування були вочевидь спрямовані на фіктивний безоплатний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання у майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення коштів. Спірний договір, як вважає Позивач, був укладений не з метою створення реальних правових наслідків у вигляді переходу права власності, а задля формальної зміни статусу квартири, з метою її приховування від органів виконавчої служби. Позивач вказує, що обдарована - ОСОБА_3 після укладення договору жодних дій на його виконання не вчиняла, у квартиру не вселялася, місця реєстрації не змінювала, комунальні платежі не сплачувала.

Позивач вважає, що укладення боржником договору дарування з близьким родичем при одночасному ухиленні від повернення боргу свідчить про недобросовісність та зловживання правами з боку боржника, що порушує майнові інтереси Позивача як кредитора.

З урахуванням позовної заяви в остаточній редакції Позивач просив визнати недійсним договір дарування №2165 від 25.11.2021 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023 справу передано в провадження судді ОСОБА_5.

Ухвалою від 17.01.2023 позовну заяву залишено без руху та надано Позивачу строк для усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали Позивачем подано позовну заяву в новій редакції та докази сплати судового збору.

Ухвалою від 07.02.2023 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.06.2023 Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду із заявою про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідачів, посилаючись на те, що спірна частка квартири перебуває в іпотеці банку, а рішення у справі може вплинути на його інтереси. Протокольною ухвалою від 22.06.2023 АТ «Універсал Банк» залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

20.06.2023 до суду надійшли письмові пояснення Третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. Третя особа зазначає, що нею 25.11.2021 за реєстровим №2165 було посвідчено договір дарування 1/2 частки в праві власності на квартиру, за яким Відповідач безоплатно передав у власність своєї доньки - Відповідачки 1/2 частку в праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . На думку нотаріуса, укладання цього договору абсолютно відповідало намірам сторін та було спрямоване на настання реальних наслідків: Відповідач дійсно мав намір передати у власність Відповідачки належну йому частку, а Відповідачка мала намір прийняти таке майно з усіма додатковими зобов`язаннями.

Третя особа вказує, що доводи Позивача про фіктивність правочину та наміри Відповідача приховати майно є необґрунтованими, оскільки квартира з 11.02.2008 перебуває в іпотеці АТ «Універсал Банк» на підставі договору іпотеки, посвідченого нею 11.02.2008 за реєстровим №638, відомості про що (запис про іпотеку №601012, запис про обтяження №601052) містилися в реєстрі як на день укладення договору дарування, так і на день подання позову. За поясненнями нотаріуса, договір дарування укладався за згодою іпотекодержателя та виключно за умови переведення зобов`язань іпотекодавця з Відповідача на Відповідачку, а зміна іпотекодавця відбулася відразу після переходу права власності. Інших обтяжень та арештів станом на день укладення договору зареєстровано не було. Третя особа вважає, що навіть у разі звернення стягнення на квартиру вимоги Позивача не будуть задоволені, оскільки банк має пріоритетне право щодо цього об`єкта, а Позивач мав можливість звернутися із заявою про накладення арешту на майно Відповідача під час розгляду справи про стягнення заборгованості, однак цього не зробив. Нотаріус також просила залучити до участі у справі АТ «Універсал Банк».

04.08.2023 до суду надійшли заперечення АТ «Універсал Банк» на позовну заяву. Третя особа зазначає, що 11.02.2008 між ВАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Фірма «Деккер-Україна» було укладено кредитний договір №84/08 (мультивалютна кредитна лінія). На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 11.02.2008 між банком та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №MG-1/84/08, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 25.11.2021 між банком, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень №15 до договору іпотеки, за яким іпотекодавцями стали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Як вказує банк, станом на 12.07.2023 зобов`язання ТОВ «Фірма «Деккер-Україна» не виконані, заборгованість за кредитним договором становить 407.390,76 швейцарських франків, а тому, на думку Третьої особи, залишається необхідність збереження забезпечення. Банк стверджує, що саме він, як іпотекодержатель, має пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Третя особа також зазначає, що Позивачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів, договір дарування було виконано - Обдарована отримала оригінальний примірник договору, про що свідчить її підпис, а тому підстави вважати договір фіктивним відсутні. На обґрунтування своєї позиції банк посилається на постанову Верховного Суду у справі №750/10242/20 (провадження №61-16206св21), в якій, як вказує Третя особа, за подібних обставин суд погодився з відсутністю підстав для визнання договору дарування недійсним. Банк просив відмовити в задоволенні позову.

У вересні 2023 року до суду надійшов відзив Відповідача ОСОБА_2 , поданий його представником - адвокатом Петровим О.Е. Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що під час укладення спірного договору дарування внутрішня воля його сторін відповідала зовнішньому її прояву, а сторони передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином. Як стверджує Відповідач, оспорюваний договір жодним чином не порушує майнових інтересів Позивача, оскільки 1/2 частка квартири є предметом іпотеки за договором іпотеки №MG-1/84/08, а коштів від реалізації квартири буде недостатньо навіть для погашення всієї суми заборгованості за кредитом, забезпеченим цією іпотекою.

06.10.2023 представник Позивача подала відповідь на відзив Відповідача та відповідь на заперечення Третьої особи АТ «Універсал Банк», в яких наполягала на тому, що спірний договір дарування є фраудаторним. Позивач вказує, що висновки Верховного Суду у справі №750/10242/20 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки фактичні обставини в цих справах є різними, зокрема в зазначеній справі Верховним Судом враховано наявність договору іпотеки іншої квартири, яким було забезпечено виконання зобов`язань боржника саме перед позивачем. Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, щодо ознак фраудаторного правочину та зазначає, що всі вони наявні в даній справі: майно відчужене після пред`явлення до боржника позову про стягнення заборгованості, на підставі безоплатного договору, на користь близького родича - доньки, тобто залишилося в сім`ї Відповідача, при цьому у Відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями, а протилежного Відповідачем не доведено.

Ухвалою суду від 30.01.2024 провадження у справі зупинено до припинення перебування Відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 на підставі розпорядження керівника апарату суду №1677 від 03.06.2024 в справі був здійснений повторний автоматизований розподіл, і її передано в провадження судді Коробенка С.В. Ухвалою від 05.06.2024 справу прийнято до провадження.

Ухвалою від 17.06.2025 провадження у справі поновлено у зв`язку з тим, що, як встановлено судом, ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2023 №177-РС звільнено з військової служби.

У судовому засіданні представник Позивача - адвокат Єрмак Л.Б. позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповідях на відзив і заперечення, просила позов задовольнити.

Представник Відповідача ОСОБА_2 - адвокат Петров О.Е. заперечував проти задоволення позову, наполягаючи на тому, що оспорюваний договір жодних прав Позивача не порушує, оскільки квартира перебуває в іпотеці банку. На уточнююче запитання суду щодо мети та необхідності укладення оспорюваного договору між батьком і дочкою представник Відповідача раціонального пояснення надати не зміг, зазначивши, що Відповідачі як проживали разом, так і продовжують проживати, і після укладення договору для них нічого не змінилося.

Представник Третьої особи АТ «Універсал Банк» - Пушок С.В. також заперечував проти позову, наполягаючи на тому, що саме банк має пріоритетне право на звернення стягнення на квартиру, а кредит досі не погашений, тому права Позивача оспорюваним договором не порушені.

Відповідачка ОСОБА_3 та Третя особа - приватний нотаріус Прокопенко Л.В. до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Третьою особою Прокопенко Л.В. свою позицію у справі викладено в письмових поясненнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд не вбачає поважних причин неявки зазначених учасників, а тому, з огляду на тривалість перебування справи у провадженні суду, обсяг наявних у справі матеріалів та викладені позиції учасників у письмових заявах по суті справи, вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

29.05.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики №1472, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С.В., за яким Позивач надав Відповідачу позику у розмірі 2.147.413,69 грн строком до 31.12.2020.

У встановлений строк позика Відповідачем повернута не була. Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2021 відкрито провадження у справі №757/14454/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено підготовче засідання на 12.11.2021.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2022 у справі №757/14454/21-ц, яке набрало законної сили 01.11.2022, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики за договором позики від 29.05.2020 у розмірі 2.147.413,00 грн.

26.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. на підставі виконавчого листа №757/14454/21-ц, виданого 08.12.2022, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 з примусового виконання зазначеного рішення.

Квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37514180000) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.04.1995, належала в рівних частках (по 1/2) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

11.02.2008 між ВАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Фірма «Деккер-Україна» було укладено кредитний договір №84/08. На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Фірма «Деккер-Україна» за цим договором 11.02.2008 між банком, з однієї сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 як майновими поручителями, з іншої сторони, укладено договір іпотеки №MG-1/84/08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим №638, предметом якого є зазначена квартира.

25.11.2021 між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування 1/2 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №2165. Згідно з п. 2 договору сторони оцінили дарунок у 100.000,00 грн. У п. 8 договору сторони засвідчили, що обдарована є членом родини дарувальника першого ступеня споріднення - його донькою. Відповідно до п. 10 договору його укладено за згодою АТ «Універсал Банк» як іпотекодержателя згідно з листом №001/0816 від 25.11.2021.

Право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2021 (номер відомостей про речове право 45277597, рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 61852422).

Того ж дня, 25.11.2021, між АТ «Універсал Банк», ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (як попереднім іпотекодавцем) укладено договір про внесення змін та доповнень №15 до договору іпотеки №MG-1/84/08, зареєстрований в реєстрі за №2166, за яким іпотекодавцями стали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 05.06.2023 між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін та доповнень №16 до договору іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №606.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №335892381 від 16.06.2023 власниками квартири є ОСОБА_3 (1/2 частка) та ОСОБА_4 (1/2 частка); щодо квартири зареєстровано іпотеку на користь АТ «Універсал Банк» (запис №601012) та заборону на нерухоме майно (запис №601052).

Як вбачається з наданих АТ «Універсал Банк» розрахунків, станом на 12.07.2023 заборгованість ТОВ «Фірма «Деккер-Україна» за кредитним договором №84/08 становила 407.390,76 швейцарських франків.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як на момент укладення спірного договору, так і після цього зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Загальними засадами цивільного законодавства, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19), позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний правочин), на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути, зокрема, підстава, передбачена ст. 234 ЦК України. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від звернення стягнення в рахунок погашення боргу свідчить, що правова мета такого правочину є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому він може бути визнаний судом недійсним як фіктивний.

У постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 (провадження №61-2761св19), на яку посилається Позивач, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування, Верховний Суд врахував, що: відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; майно відчужене на підставі безвідплатного договору; майно відчужене на користь близького родича; після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Сукупність таких обставин, на переконання Верховного Суду, свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №161/12564/21 (провадження №61-10546св22) також зазначив, що приватно-правовий інструментарій, зокрема укладення договорів дарування та купівлі-продажу, не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у справі №488/1444/23 наголошено, що та обставина, що правочин, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає його фраудаторності, а тому такий правочин може бути визнаний недійсним.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

По-перше, на момент укладення спірного договору дарування (25.11.2021) строк повернення позики (31.12.2020) давно сплив, зобов`язання Відповідача перед Позивачем було простроченим, а в Печерському районному суді м. Києва з 20.08.2021 перебувала на розгляді справа за позовом Позивача до Відповідача про стягнення цієї заборгованості. Таким чином, Відповідач, будучи боржником за простроченим грошовим зобов`язанням на суму понад 2 млн грн, відчужив належну йому частку квартири в період судового розгляду вимог кредитора, до ухвалення рішення про стягнення боргу.

Доводи Позивача про обізнаність Відповідача з наявністю судового спору Відповідачем не спростовані. Разом з тим, навіть незалежно від факту обізнаності Відповідача з розглядом справи, він не міг не знати про наявність у нього простроченого боргу перед Позивачем у значному розмірі.

По-друге, спірне майно відчужено на підставі безоплатного правочину - договору дарування, тобто без будь-якого зустрічного надходження до майнової сфери боржника, яке могло б бути спрямоване на задоволення вимог кредитора.

По-третє, майно відчужено на користь близького родича - доньки Відповідача, з якою він зареєстрований та, як повідомив у судовому засіданні його представник, проживає разом. Тобто спірне майно фактично залишилося в сім`ї боржника, однак вибуло з його власності і, відповідно, з-під можливого звернення стягнення за його боргами.

По-четверте, Відповідачами не надано суду доказів наявності в ОСОБА_2 іншого майна, достатнього для виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2022, а також доказів виконання цього рішення бодай у частині. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

По-п`яте, суд надає істотного значення тій обставині, що представник Відповідача на запитання суду не зміг навести жодного раціонального пояснення необхідності та мети укладення оспорюваного договору між батьком і дочкою, зазначивши при цьому, що Відповідачі як проживали разом, так і продовжують проживати, і після укладення договору для них нічого не змінилося. Відтак, єдиним реальним наслідком оспорюваного договору стала зміна зареєстрованого власника частки квартири, внаслідок якої це майно вибуло з-під можливого звернення на нього стягнення за боргами Відповідача.

Наведена сукупність обставин свідчить про те, що Відповідач, укладаючи спірний договір, діяв недобросовісно, з метою уникнення звернення стягнення кредитором на належне йому майно, тобто зловживав своїм правом на розпорядження власністю на шкоду Позивачу, а Відповідачка, як близький родич, яка проживає разом із ним, не могла не знати про мету такого правочину.

Щодо доводів Відповідача та Третьої особи АТ «Універсал Банк» про те, що оспорюваний договір не порушує прав Позивача з огляду на перебування квартири в іпотеці банку, суд зазначає наступне.

Іпотека, предметом якої є спірна квартира, забезпечує виконання зобов`язань не Відповідача, а іншої особи - ТОВ «Фірма «Деккер-Україна», за кредитним договором №84/08. Відповідач (а нині - Відповідачка) є лише майновим поручителем. Обтяження частки квартири іпотекою саме по собі не означає, що ця частка неминуче буде реалізована на задоволення вимог банку в повному обсязі і що її вартість для інших кредиторів Відповідача є нульовою. Основне зобов`язання може бути виконане самим боржником - ТОВ «Фірма «Деккер-Україна», в тому числі частково, або вимоги банку можуть бути задоволені за рахунок іншого забезпечення (у запереченнях банк сам згадує договори поруки), а з припиненням основного зобов`язання припиняється й іпотека. Доказів того, що банк звернув стягнення на предмет іпотеки або ініціював таке звернення, суду не надано.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів, вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю або наявна письмова згода заставодержателя. Отже, закон не виключає можливості звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, для задоволення вимог іншого кредитора.

Доводи Відповідача та банку про те, що вартості квартири буде недостатньо навіть для погашення заборгованості за кредитом, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені жодною актуальною оцінкою майна і, крім того, виходять з того, що основне зобов`язання ніколи не буде виконане боржником чи за рахунок іншого забезпечення. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також враховує, що фраудаторність правочину визначається передусім його метою та обставинами вчинення, а не тим, чи обтяжене відчужуване майно правами третіх осіб. Наявність іпотеки жодним чином не пояснює і не виправдовує безоплатного відчуження боржником частки квартири на користь доньки в період судового спору з кредитором. Навпаки, внаслідок укладення оспорюваного договору Позивач остаточно втратив можливість задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна за будь-якого розвитку подій - як у разі виконання основного зобов`язання перед банком і припинення іпотеки, так і у разі реалізації предмета іпотеки з отриманням суми, що перевищує вимоги іпотекодержателя.

При цьому визнання спірного договору недійсним не порушує прав АТ «Універсал Банк» як іпотекодержателя, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є

дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, тобто іпотека зберігає силу незалежно від зміни власника предмета іпотеки. Відтак права банку щодо предмета іпотеки залишаються незмінними незалежно від того, кому з Відповідачів належить спірна частка.

Посилання Третьої особи АТ «Універсал Банк» на постанову Верховного Суду у справі №750/10242/20 суд не бере до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту наведених банком висновків, обставини цієї справи не є подібними до обставин даної справи. Зокрема, у справі №750/10242/20 суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем - банком не доведено наміру боржника ухилитися від виконання зобов`язань, спірна квартира на момент її відчуження не мала жодних обтяжень, а зобов`язання боржника перед банком-позивачем були забезпечені іпотекою іншої квартири. У даній же справі Позивач є кредитором, вимоги якого нічим не забезпечені, а сукупністю встановлених судом обставин доведено, що відчуження майна відбулося з метою уникнення звернення на нього стягнення.

Посилання Відповідача на правові висновки Верховного Суду щодо обов`язку позивача довести порушення його прав оспорюваним договором судом враховано. Як встановлено судом, права Позивача як кредитора Відповідача оспорюваним договором порушено, оскільки внаслідок його укладення з майнової сфери боржника вибуло майно, за рахунок якого могли бути задоволені вимоги Позивача, а визнання договору недійсним відновлює можливість звернення стягнення на це майно в порядку, встановленому законом.

Також не можуть бути підставою для відмови в позові доводи Третьої особи - приватного нотаріуса Прокопенко Л.В. про те, що Позивач мав можливість заявити клопотання про забезпечення позову у справі про стягнення боргу. Невжиття кредитором заходів забезпечення позову не звільняє боржника від обов`язку діяти добросовісно та не легалізує дій, вчинених з метою уникнення звернення стягнення на майно.

Доводи Третьої особи АТ «Універсал Банк» про те, що договір дарування був виконаний, оскільки Обдарована отримала оригінал договору, а право власності зареєстровано за нею, з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду не спростовують фраудаторного характеру правочину.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зібрані у справі докази у своїй сукупності підтверджують обставини, на які посилається Позивач, а Відповідачами та Третіми особами їх не спростовано. За таких обставин суд доходить висновку, що договір дарування 1/2 частки в праві власності на квартиру від 25.11.2021 №2165 укладений Відповідачами без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника, тобто є фраудаторним правочином, вчиненим на шкоду кредитору, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 3, ч. 3 ст. 13, ст. 203, 215, 234 ЦК України.

Отже, позов ОСОБА_1 слід визнати обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1.073,60 грн. Оскільки позов задоволено, а оспорюваний правочин вчинено обома Відповідачами, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідачів на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в рівних частках - по 536,80 грн з кожного.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. 3, 13, 202, 203, 215, 234, 717 Цивільного кодексу України, ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 1/2 (однієї другої) частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37514180000), укладений 25 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №2165.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач-1: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідачка-2: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, адреса: 01054, м. Київ, вул. В. Липинського, 4-В, оф. 45;

Третя особа: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352.

Суддя: