Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №760/25495/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/23495/26

Провадження № 2-о/760/544/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2026 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_6 строком на шість місяців.

Заявники просили заборонити ОСОБА_6 наближатися ближче ніж на 500 метрів до місць їх проживання за адресами: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_2 ; до місця навчання ОСОБА_2 - Ліцею № 173 за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, буд. 20 ; заборонити йому перебувати у місці спільного проживання та частого відвідування заявників, розшукувати і переслідувати їх, спілкуватися з ними, вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто чи через третіх осіб.

На обґрунтування заяви зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 07 серпня 2010 року до 28 травня 2012 року. У шлюбі народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2016 року у справі № 369/2380/16-ц ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав щодо дитини.

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 . Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року у справі № 760/9974/17 дозволено усиновлення ОСОБА_8 , змінено її прізвище та по батькові, а також відомості про батька в актовому записі про народження.

За доводами заявників, із кінця 2013 року ОСОБА_6 переслідував колишню дружину та дитину, вчиняв щодо них фізичне і психологічне насильство, висловлював погрози, ображав і залякував їх, а також чинив психологічний тиск на ОСОБА_5 .

У професійному висновку кандидата психологічних наук від 27 грудня 2014 року зазначено, що дитина була свідком і учасницею ситуацій фізичного та психологічного насильства з боку батька щодо матері та неї самої, а дитина і її мати потребували реабілітаційної допомоги як жертви насильства в сім`ї. Наказом служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 січня 2015 року дитину поставлено на облік як таку, що опинилася у складних життєвих обставинах.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, за вчинення 09 грудня 2014 року насильства фізичного та психологічного характеру щодо малолітньої ОСОБА_7 .

Заявники також послалися на матеріали кримінальних проваджень, відкритих у зв`язку із повідомленнями про заподіяння тілесних ушкоджень, зокрема № 12014100090011282, № 12016100090005848, № 12018100090010533 та № 12021105090000391, а також на висновки експертів від 20 травня 2016 року № 1336 та від 19 лютого 2021 року № 043-135-2021 про наявність легких тілесних ушкоджень.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року у справі № 760/12321/21 щодо ОСОБА_6 видано обмежувальний припис. Після закінчення строку його дії заявники повідомляли про нові випадки переслідування 23 і 30 листопада 2021 року, 17 і 23 грудня 2021 року та 11 січня 2022 року. Рішенням цього ж суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 760/28244/25 щодо ОСОБА_6 повторно видано обмежувальний припис строком на шість місяців.

Під час дії останнього припису, 16 лютого 2026 року вранці, ОСОБА_6 зустрів ОСОБА_2 біля Ліцею № 173 за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, буд. 20 . За викладеними у заяві обставинами він перешкоджав їй пройти до входу, нав`язував розмову, словесно залякував, поводився агресивно та мав ознаки алкогольного сп`яніння. Подію бачили працівники охорони ліцею. Після цього дитина зазнала сильного страху та наступного дня відмовлялася йти до школи.

19 лютого 2026 року близько 08 год. 20 хв. ОСОБА_6 знову наблизився до ОСОБА_2 біля ліцею, нав`язував спілкування та чинив на неї психологічний тиск. Заявники зазначили, що свідками були однокласники дитини та працівники охорони, а подію зафіксовано на фотознімках.

З листа Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 03 березня 2026 року № 66497-2026 вбачається, що 27 лютого 2026 року працівники поліції встановили місце перебування ОСОБА_6 , ознайомили його під відеозапис із рішенням суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 760/28244/25 та роз`яснили відповідальність за умисне невиконання обмежувального припису.

У заяві заявники просили розглянути справу без їх участі. Представник Служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Шевченко Ю.А. подав заяву від 10 вересня 2026 року, в якій підтримав вимоги та просив розглянути справу без його участі.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви відповідно до частини першої статті 350-5 ЦПК України. За таких обставин на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, установлених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство охоплює дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру, вчинені між колишнім чи теперішнім подружжям, родичами або іншими особами, на яких поширюється дія Закону, незалежно від їх спільного проживання, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічним насильством є словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю. Фізичне насильство включає, зокрема, нанесення побоїв і тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі та інші правопорушення насильницького характеру.

Дія Закону поширюється на колишнє подружжя, осіб, які мають спільну дитину, дітей одного з колишнього подружжя, які не є спільними або усиновленими, а також на батьків одного з колишнього подружжя та іншого з колишнього подружжя. Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належать до кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника є встановленим у судовому порядку заходом тимчасового обмеження його прав або покладення на нього обов`язків, спрямованим на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частинами другою - четвертою статті 26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом може бути визначено один або кілька заходів, серед яких заборона перебувати у місці спільного проживання з постраждалою особою, заборона наближатися на визначену відстань до місця її проживання, навчання, роботи чи інших місць частого відвідування, заборона розшукувати і переслідувати постраждалу особу, спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто чи через третіх осіб. Рішення приймається на підставі оцінки ризиків, а припис видається на строк від одного до шести місяців.

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких його наслідків, а також смерті постраждалої особи. Тому суд має встановити форму насильства, оцінити всі докази та визначити, чи існує реальний ризик його продовження або повторення.

Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 зазначив, що при вирішенні питання про видачу обмежувального припису суди повинні встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавалася заявниця, та оцінювати ризики його продовження у майбутньому.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 Верховний Суд роз`яснив, що обмежувальний припис у цивільному процесі виконує захисну і запобіжну функції. Вирок або завершене кримінальне провадження не є обов`язковою передумовою для його видачі. Відомості з кримінального провадження мають допоміжне, а не виключне значення; вирішальними є встановлені судом обставини та оцінка ризику. Одночасно суд повинен перевірити пропорційність обраних обмежень.

За статтями 12, 81 і 89 ЦПК України кожна особа доводить обставини, на які посилається, а суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жоден доказ не має наперед установленої сили.

Суд враховує не окремий епізод, а послідовність поведінки ОСОБА_6 упродовж тривалого часу. Фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтверджувалося психологічними висновками, рішенням про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності та іншими письмовими матеріалами. Через повторення насильницьких і переслідувальних дій суд уже двічі застосовував до нього обмежувальний припис.

Події 16 і 19 лютого 2026 року є продовженням тієї самої моделі поведінки: ОСОБА_6 цілеспрямовано з`являвся біля місця навчання дитини, перешкоджав їй пройти до школи, нав`язував спілкування та залякував. Його дії викликали у дитини страх і відмову від відвідування школи. Такі наслідки відповідають законодавчому визначенню психологічного насильства.

Те, що ці дії вчинялися під час строку попереднього обмежувального припису, посилює оцінку ризику. Письмове повідомлення поліції про ознайомлення ОСОБА_6 з рішенням суду та роз`яснення йому відповідальності не спростовує фактів, викладених у заяві, і не усуває ризику повторення переслідування після закінчення строку попереднього припису.

Тривалі перерви між окремими зверненнями також не свідчать про припинення ризику. З матеріалів убачається, що після завершення попередніх заходів ОСОБА_6 поновлював переслідування. Відсутність у матеріалах відомостей про нові зафіксовані епізоди після 19 лютого 2026 року сама по собі не спростовує встановленої повторюваності поведінки.

ОСОБА_2 є неповнолітньою. ОСОБА_6 позбавлений батьківських прав щодо неї, а дитину усиновив ОСОБА_4 . Тому заборона контактів із дитиною не обмежує реалізацію ОСОБА_6 чинних батьківських прав. Натомість вона безпосередньо захищає право дитини на безпечне навчання та спокійне повсякденне життя.

Поведінка ОСОБА_6 раніше була спрямована не лише проти колишньої дружини та ОСОБА_7 , а й проти членів їх сімейного оточення. З огляду на спільне проживання ОСОБА_1 із неповнолітньою ОСОБА_3 , а також проживання ОСОБА_5 у сусідньому будинку, ризик тиску через цих осіб є реальним. Заборона наближення та контактів із ними запобігає обходу припису через членів сім`ї.

Заборона наближатися ближче ніж на 500 метрів до двох визначених місць проживання та до ліцею відповідає місцям, де виникали або можуть виникати ризикові контакти. ОСОБА_6 зареєстрований за іншою адресою у Львівській області, тому такі обмеження не позбавляють його житла і не створюють для нього надмірного тягаря. Заборони розшукувати, переслідувати та контактувати з постраждалими особами є визначеними, придатними до виконання і безпосередньо пов`язаними з установленим ризиком.

З огляду на тривалість і повторюваність насильницької поведінки, вчинення нових дій під час попереднього припису, вразливий вік дітей та недостатню ефективність попередніх заходів, суд вважає виправданим максимальний передбачений законом строк припису - шість місяців.

Водночас спеціальні заходи, передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», можуть застосовуватися лише у відносинах між особами, визначеними статтею 3 цього Закону. Матеріали справи не свідчать, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебувають або перебували у сімейних чи родинних відносинах або проживали однією сім`єю. Тому підстав для включення ОСОБА_4 до переліку постраждалих осіб, щодо яких установлюється самостійна заборона контактів, немає. Цей висновок не перешкоджає йому користуватися іншими передбаченими законом способами захисту від протиправних дій.

Окрема заборона перебувати в місці спільного проживання також не підлягає застосуванню, оскільки ОСОБА_6 із постраждалими особами спільно не проживає, а необхідний рівень захисту забезпечує конкретна заборона наближатися до їх місць проживання. Вимога про заборону наближатися до заявників незалежно від місця їх перебування дублює заборони переслідування та спілкування і не визначає просторових меж, у яких вона має виконуватися. У цій частині заява задоволенню не підлягає.

Отже, сукупність установлених обставин свідчить про обґрунтовану вірогідність продовження або повторного вчинення психологічного насильства щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Видання обмежувального припису щодо ОСОБА_6 є необхідним і пропорційним тимчасовим заходом для забезпечення їх безпеки. Тому заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, належить віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 12, 76-82, 89, 247, 258, 259, 263-265, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, статтями 1, 3, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , обмежувальний припис строком на шість місяців з дня ухвалення цього рішення.

На строк дії обмежувального припису встановити щодо ОСОБА_6 такі заходи тимчасового обмеження його прав:

1. Заборонити ОСОБА_6 наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Заборонити ОСОБА_6 наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Заборонити ОСОБА_6 наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця навчання ОСОБА_2 - Ліцею № 173 за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, буд. 20 .

4. Заборонити ОСОБА_6 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому йому, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.

5. Заборонити ОСОБА_6 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення його копію направити до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві для взяття ОСОБА_6 на профілактичний облік, а також до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Н.В. Сердюк