Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №758/10218/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10218/26

Категорія 74

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Скитецької І.В., Вигівської В.В.,

представника позивача - Вітер В.М.,

відповідачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Гостомельської селищної військової адміністрації, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про надання тимчасового дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про надання тимчасового дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача ОСОБА_4 з ОСОБА_1 є троє спільних дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На даний час батько проживає окремо від відповідачки, з відповідачкою проживає лише одна дитини - малолітня ОСОБА_13 .

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначає, що батько дітей ОСОБА_4 забезпечує оплату навчання дітей у приватних навчальних закладах як на території України, так і за кордоном, несе всі витрати, пов`язані з проживанням дітей, їх відпочинком, лікуванням, розвитком, хобі, додатковими заняттями та іншими повсякденними потребами, фактично повністю забезпечуючи дітей усім необхідним для їх належного утримання, гармонійного розвитку та комфортного життя.

Крім того, протягом тривалого часу ОСОБА_4 також фактично забезпечував усі основні витрати ОСОБА_1 , пов`язані із проживанням, побутом та утриманням усіх дітей.

Позивач на даний час постійно проживає на території Чеської Республіки, у зв`язку із чим зацікавлений у підтриманні постійного емоційного та сімейного зв`язку з дітьми, їх

гармонійному розвитку, а також у забезпеченні можливості дітей періодично перебувати разом із батьком за межами України.

Дочка ОСОБА_13 неодноразово виїздила за кордон та бачилася з батьком. Для цього ОСОБА_1 безперешкодно надавала нотаріально посвідчені дозволи на виїзд ОСОБА_12 за межі України до батька, що підтверджується, зокрема, відомостями Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону ОСОБА_12 . Так, відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_12 неодноразово перетинала державний кордон України у попередні роки, зокрема:

25.02.2022 року здійснила виїзд через пункт пропуску «Лужанка»,

24.04.2023 року - в`їзд через пункт пропуску «Шегині»,

27.06.2024 року - виїзд через пункт пропуску «Краківець»,

02.07.2024 року - в?їзд через пункт пропуску «Краківець»,

12.10.2024 року - виїзд через пункт пропуску «Угринів»,

21.10.2024 року - в?їзд через пункт пропуску «Угринів»,

08.11.2024 року - виїзд через пункт пропуску «Угринів»,

18.11.2024 року - в?їзд через пункт пропуску «Устилуг»,

23.06.2025 року - виїзд через пункт пропуску «Угринів»,

16.08.2025 року - в 'їзд через пункт пропуску «Устилуг»,

10.11.2025 року - виїзд через пункт пропуску «Угринів»,

26.11.2025 року - в?їзд через пункт пропуску «Устилуг».

Вказані обставини свідчать про те, що раніше мати ОСОБА_1 не заперечувала проти виїзду дитини за межі України до батька, а самі поїздки дитини здійснювались систематично, протягом тривалого часу та без будь-яких негативних наслідків для дитини.

Однак, поведінка ОСОБА_1 змінилася та на даний час мати не надає нотаріальну згоду на виїзд дочки до батька на осінні канікули, ставлячи свої умови.

Представник позивача вказує, що уповноважені представники ОСОБА_4 неодноразово звертались до відповідачки з проханням надати нотаріально посвідчену згоду на тимчасовий виїзд дітей за межі України, з метою їх відпочинку, оздоровлення, навчання, підтримання сімейних зв?язків з батьком та членами родини, однак ОСОБА_1 фактично ухиляється від належного врегулювання даного питання, не надає відповідних дозволів та не сприяє реалізації права дітей на спілкування з батьком.

З метою досудового врегулювання спору, ОСОБА_4 27.04.2026 року звернувся до Служби у справах дітей Гостомельської селищної військової адміністрації із відповідною заявою щодо погодження виїзду малолітньої ОСОБА_12 за межі України до Чеської Республіки у супроводі наступних осіб: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які нестимуть відповідальність за збереження життя і здоров`я дитини під час перебування її за межами України та в дорозі. Звернення мотивував тим, що малолітня ОСОБА_12 буде перебувати у дорозі та за межами України виключно у супроводі рідних осіб, близьких родичів сім`ї та осіб, яких дитина знає протягом тривалого часу, підтримує з ними постійний емоційний зв`язок та почуває себе у безпеці. Усі зазначені особи є повнолітніми, дієздатними громадянами України, які мають належні документи для перетину державного кордону та нестимуть персональну відповідальність за життя, здоров`я, безпеку, належні умови перебування дитини за межами України та під час дороги.

Формулюючи вимоги про надання дозволу на виїзд за кордон без супроводу та згоди матері, представник позивача зазначав у позовній заяві, що перебування дитини у супроводі рідної сестри, бабусі, близьких родичів та знайомих сім`ї забезпечить для дитини комфортні психологічні умови, відчуття безпеки, стабільності та належної турботи під час поїздки та перебування за кордоном.

Поїздку на осінніх канікулах 2026 р. вважає доцільною, та такою, що відповідатиме інтересам дитини, адже ОСОБА_13 зустрінеться зі своїми сестрами та іншими рідними. Вказує, що позивач має намір забезпечити дітям належний рівень життя, повноцінний відпочинок,

оздоровлення та можливість підтримання постійного спілкування з батьком, що повністю

відповідає найкращим інтересам дітей та принципам сімейного законодавства України.

Посилаючись на те, що відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. №57 для виїзду малолітньої дитини за кордон необхідний супровід одного з батьків, або нотаріально посвідчена згода батьків на перетин кордону, та посилаючись на те, що мати такої згоди не надає, батько дитини позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, у якому просив надати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Чеської Республіки без згоди та супроводу матері дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строком з 26.10.2026 року по 01.11.2026 року, у супроводі

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 12.10.2023 року, орган видачі 8012;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 від 16.04.2018 року, орган видачі 3202,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 від 08.01.2025 року, орган видачі 8012;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 від 25.09.2025 року, орган видачі 2114;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 від 21.12.2023 року, орган видачі 8017,

а також стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП:

НОМЕР_6 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

РНОКПП: НОМЕР_7 судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 23 червня 2026р. відкрито спрощене провадження у даній справі.

8 липня 2026р. від представника відповідачки надійшло клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду з посиланням на те, що в провадженні суду перебувають аналогічні позовні заяви.

10 липня 2026р. від представника позивача - адвоката Вітера В.М. надійшли письмові заперечення проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з посиланням на те, що в інших справах, які перебувають в провадженні Подільського районного суду м.Києва, ініціюється питання про дозвіл на виїзд Етни за кордон за зимові та інші канікули.

17 липня 2026р. копію позовної заяви з додатками отримав представник ОСОБА_1 - адвокат Рибченко О.Г.

17 липня 2026р. від представника відповідачки надійшло клопотання до суду про відібрання від усіх осіб, зазначених у позовній заяві, письмової згоди на здійснення супроводу малолітньої ОСОБА_15 під час переміщення нею кордону у напрямку Чеської Республіки.

22 липня 2026р. від представника відповідачки надійшов Відзив на позовну заяву. Одночасно із Відзивом представником відповідачки ініціювалося питання про визнання обов`язковою явки до суду позивача та третіх осіб, допит в якості свідка матері дитини - відповідачки ОСОБА_1 .

У Відзиві на позовну заяву представник відповідачки повідомив, що ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціаром 82 юридичних осіб, керівником ряду компаній, інвестиційних фондів, власником рухомого та нерухомого майна в Україні так і за кордоном. На даний час він проживає в Чеській Республіці, не перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_1 , з якою має трьох спільних дітей.

Зазначає, що на даний час старша спільна донька сторін ОСОБА_16 проживає у ОСОБА_17 , середня донька ОСОБА_18 навчається і тимчасово проживає у Великобританії. Найменша донька ОСОБА_13 , стосовно супроводження якої ставиться питання в рамках даної справи, на даний час проживає з матір`ю.

Зазначає, що окрім трьох спільних із ОСОБА_1 дітей у позивача є ще троє дітей від інших двох жінок, а саме, ОСОБА_8 , 1992 року народження, ОСОБА_19 , 2015 року народження, ОСОБА_20 , 2017р. народження.

Представник відповідачки вказує, що сторони тривалий час проживають окремо, щонайменше з 2020р. ОСОБА_4 проживає за кордоном. Зазначає, що нібито місце проживання позивача стороні відповідача невідомо.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не змінювала свою позицію та бажання, щоб дитина спілкувалася з батьком. Раніше ОСОБА_1 на власному транспортному засобі самостійно відвозила доньок ОСОБА_21 та/або ОСОБА_18 до батька за кордон та самостійно повертала їх в Україну.

Втім, у 2023р. в особистому житті ОСОБА_1 відбулися зміни. Вона стала зустрічатися з громадянином ОСОБА_22 , який став супроводжувати ОСОБА_1 разом із доньками під час їх доставлення за кордон до батька чи до бабусі і дідуся (по лінії батька, які мешкають у Чеській Республіці). 31 липня 2024р. ОСОБА_1 та ОСОБА_22 одружилися. За твердженням ОСОБА_1 , позивачу не сподобалося, що з його доньками спілкується стороння особа, після чого особисте спілкування ОСОБА_1 з позивачем ОСОБА_4 майже припинилися. Після заміжжя ОСОБА_1 , позивач став наполягати, щоб доньок йому за кордон привозила не ОСОБА_1 з новим чоловіком, а його водій з підконтрольних йому юридичних осіб. ОСОБА_1 почали телефонувати підконтрольні ОСОБА_4 особи з вимогою оформлення нею нотаріальної заяви-дозволу на супроводження малолітніх дітей під час переміщення державного кордону водіями.

З метою уникнення конфлікту з ОСОБА_4 щодо обставин виїзду дітей за кордон, ОСОБА_1 22 квітня 2025р. нотаріально посвідчила заяву про дозвіл на супроводження та ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Термін дії даної заяви закінчився 23 квітня 2026р..

Як зазначено у Відзиві на позовну заяву, з батьком дітей була домовленість, що ОСОБА_13 буде перетинати кордон у супроводі також старших сестер. Лише одного разу ОСОБА_13 перетинала кордон без супроводу рідних сестер, однак повернулася із температурою та проблемами зі здоров`ям. Після того, як ОСОБА_16 стала проживати у ОСОБА_17 , а ОСОБА_18 почала навчатися у Великобританії, можливість супроводжувати ОСОБА_21 до батька зникла та малолітня ОСОБА_13 просить маму супроводжувати її до батька особисто, як це було раніше.

Відтак, відповідачка ОСОБА_1 відстоює позицію про те, що вона буде супроводжувати дитину особисто та готова привозити ОСОБА_21 в місце призначення в певній країні з подальшою передачею ОСОБА_15 виключно особисто ОСОБА_4 , або готова дати згоду на виїзд з України та повернення ОСОБА_15 в Україну у супроводі особисто ОСОБА_4 ..

У Відзиві на позовну заяву представник відповідачки зазначає, що після висловлення такої позиції, ОСОБА_1 почали надходити дзвінки з вимогою надати нотаріально посвідчену заяву-дозвіл на виїзд дитини за кордон для відвідування батька на канікулах.

Відповідачка вважає, що щодо неї здійснюється психологічний та матеріальний тиск, в тому числі шляхом подання інших позовів: про визначення способу та порядку участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_25 , про визначення способу та порядку участі ОСОБА_7 (матері ОСОБА_1 , бабусі ОСОБА_15 ) у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_25 , про видачу судом дозволу на супроводження до батька за кордон на інших канікулах (окрім як осінніх, що є предметом розгляду даної справи).

У Відзиві на позовну заяву представник відповідачки зазначав, що насправді спору між сторонами немає, ОСОБА_1 готова супроводжувати дитину до батька, або готова надати дитину батьку, щоб він особисто супроводжував малолітню дитину при перетині кордону в обидві сторони. Відтак, просив відмовити у задоволенні позову з підстав того, що позивач обрав неналежний спосіб правового захисту та не довів те, що ОСОБА_1 порушує його права на спілкування з дитиною.

Додатково у Відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив обставини, які на його переконання свідчать про те, що бабуся дитини ОСОБА_7 не може супроводжувати дитину ОСОБА_21 , адже між дочкою (відповідачкою) та її матір`ю на даний час виникла конфліктна ситуація, оскільки мати відповідачки ненавидить свого теперішнього зятя ОСОБА_22 , та стала на бік позивача ОСОБА_4 , який продовжує надавати матеріальну допомогу своїй колишній тещі ОСОБА_7 .

Крім того, у Відзиві на позовну заяву викладається позиція про те, що на даний час такого рішення як надання дозволу на виїзд дитини за кордон не потрібно, адже до Правил перетинання державного кордону громадянами України було внесено зміни після введення в Україні воєнного стану, згідно яких виїзд за межі України дітей, які не досягли шістнадцятирічного віку в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.

29 липня 2026р. від представника позивача надійшла Відповідь на відзив. Спростовуючи доводи представника відповідача про відсутність спору, представник позивача звертав увагу суду на те, що ОСОБА_1 ставить умови перетину кордону дитиною ОСОБА_25 : або відповідачка самостійно супроводжує дитину та вручає дитину батьку особисто, або батько особисто приїздить до України та забирає дитину, потім повертає. Оскільки жоден із варіантів не підходить сторонам, то наявний спір, який повинен бути вирішений судом.

Щодо неналежного обраного способу захисту, представник позивача посилався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 3 червня 2026р. у справі №165/2785/24, відповідно до якого за відсутності згоди другого з батьків, може бути надана згода судовим рішенням на певний період із визначенням початку та закінчення поїздки.

У судовому засіданні 7 серпня 2026р. суд відмовив у задоволенні клопотання про визнання обов`язковою явки до суду позивача ОСОБА_4 , усіх осіб, у супроводі яких дитина може перетинати кордон, а також відмовив у задоволенні клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.08.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви з підстав наявності в провадженні Подільського районного суду міста Києва справ, в яких ініціюється питання про дозвіл на виїзд дитини за кордон в інші дати, ніж ініційовано в рамках даної судової справи, а також відмовив у задоволенні клопотання представника відповідачки про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та зупинення провадження у справі до розгляду справи про способи участі батька у вихованні ОСОБА_15 .

Під час розгляду справи по суті, представниками сторін висловлювалася пропозиція мирно врегулювати спір, кожен із представників сторін направив свій варіант мирової угоди, однак сторони спору згоди щодо умов мирової угоди не досягли.

У судовому засіданні 18.09.2026 представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив надати судовий дозвіл на виїзд дитини на осінніх канікулах 2026р. за кордон до батька без нотаріальної згоди матері. Під час візиту дитина зможе побачитися зі своїми братами та сестрами, дітьми старшої сестри ОСОБА_26 . Повідомляв, що діти між собою гарно спілкуються, батько організує їм всіляке дозвілля. Виїзд з України, яка піддається постійним обстрілам, відповідатиме інтересам дитини, сприятиме підтриманню психологічного зв`язку між дитиною та батьком.

Повідомляв суду, що усі особи, які зазначені у прохальній частині позовної заяви як такі, що можуть супроводжувати дитину, попередньо надали згоду на те, щоб на осінніх канікулах завести дитину до батька та привезти назад.

Звертав увагу суду на те, що дитина вже неодноразово їздила без матері до батька, належно спілкувалася, батько забезпечував повернення дитини до матері в Україну. У засіданні раніше висловив позицію позивача про те, що на даний час мати дитини чинить перешкоди у спілкуванні батька і дитини, адже ініціює питання про збільшення її грошового утримання, у зв`язку з проживанням з нею ОСОБА_15 , з 500 тис. грн до 1,5 млн грн щомісячно.

З приводу пропозиції ОСОБА_1 батьку особисто приїхати та забрати ОСОБА_21 повідомляв, що батько не може приїхати до України з міркувань безпеки, адже перебуває під санкціями Росії та на території України йому не зможуть забезпечити безпеку.

У судовому засіданні 18 вересня 2026р. відповідачка ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що жодна із запропонованих осіб, з якими позивач вважає, що ОСОБА_13 може виїхати за кордон, не здатні забезпечити належний перетин кордону та безпечне її перебування за кордоном. Наполягала на тому, що може сама вивезти дитину за кордон, втім, зробить це виключно тоді, коли батько дитини вийде з нею на контакт особисто.

Щодо запропонованих осіб, з якими нібито дитина може перетнути кордон, стверджувала, що її мати ОСОБА_7 перебуває на зарплаті у позивача та у присутності дитини може висловлюватися негативно щодо нового чоловіка ОСОБА_1 , а тому виїзд з бабусею є недоцільним. Щодо ОСОБА_6 , вважає, що дана особа занадто швидко керує автомобілем, а тому надати дитину даній особі для перетину кордону є небезпечним.

Після отримання показань свідків про те, що ОСОБА_4 перебуває під санкціями країни-агресора, вважає, що взагалі виїзд дитини до батька є недоцільним з міркувань безпеки.

У судовому засіданні 18 вересня 2026р. представники відповідачки стверджували про те, що у справі відсутні спір, позивач обрав належний спосіб захисту прав, саме по собі ухвалення даного рішення свідчитиме про те, що фактично суд встановить режим побачень батька з дитиною, що є передчасним, зважаючи на те, що в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_25 .

У судовому засіданні 18 вересня 2026р. суд допитав в якості свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що працює на фірмі, власником якої позивач, на посаді водія. Стверджував, що дитину ОСОБА_21 знає дуже добре, оскільки неодноразово вивозив її за кордон у присутності інших дітей. Був випадок, коли возив трьох або двох дітей в Карлові Вари, Республіка Чехія, де проживає на даний час батько. Вивозив дітей за 2 нотаріально посвідченими довіреностями від батьків. Відповідачку ОСОБА_27 знає орієнтовно 20 років, перебуває з родиною у гарних відносинах. Має бронювання, а тому може безперешкодно виїхати за кордон чи-то у відрядження, чи-то у відпустку. Коли їде у відрядження, то разом з дітьми також везе якісь документи по роботі. На питання суду повідомив, що має прямий зв`язок з позивачем ОСОБА_4 , та у випадку виникнення будь-якої нештатної ситуації, в будь-який час зможе зателефонувати через мобільний зв`язок позивачу. На питання суду повідомив, що впродовж 2025-2026 року перевозив дітей декілька разів. Суперечок з ОСОБА_28 чи ОСОБА_29 немає. ОСОБА_13 ставиться до свідка досить добре, не боїться його, будь-яких непорозумінь ніколи не виникало.

У судовому засіданні 18 вересня 2026р. суд допитав якості свідка ОСОБА_6 , який повідомив, що займає посаду керівника служби безпеки однієї із компаній позивача. ОСОБА_27 знає з 2004р., знає усіх трьох дітей сторін. Повідомляв, що товаришують сім`ями, іноді до нього звертався позивач з проханням привезти дітей до Чехії. Повідомив, що останній раз вивозив ОСОБА_18 в 2023р.. На питання суду повідомив, що останній раз бачив ОСОБА_21 орієнтовно рік тому, коли приїздив у школу, де навчається дитина, приїздив по справах до водія дитини. Повідомив, що орієнтовно 2 роки тому возив в одній машині двох дітей ОСОБА_30 та ОСОБА_21 , з собою мав 2 нотаріальні довіреності від батьків. На зауваження ОСОБА_31 з приводу перевищення швидкості не відреагував. Повідомив, що заброньований, тому може виїхати за кордон в будь-який час чи-то у відрядження, чи-то у власну відпустку. Представники відповідачки ставили питання про те, чи знайомий він із новим чоловіком ОСОБА_31 , на що він сказав, що з даною особою не спілкується.

У судовому засіданні 18 вересня 2026р. в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , яка є матір`ю відповідачки, тобто рідною бабусею ОСОБА_15 . Бабуся повідомила, що з ОСОБА_25 останній раз бачилася в травні 2026р. Стверджувала, що у дитини забрали телефон, тому вона немає можливості спілкуватися з дитиною. Повідомляла про неприязні стосунки на даний час з донькою через те, що їй як матері, не подобається новий зять. Тим не менше, з ОСОБА_25 бажає спілкуватися та дитина дуже скучає за нею. Повідомляла, що усе своє життя віддавала вихованню трьох онучок. На даний час дуже страждає через ситуацію, яка склалася, що не може бачитися з онукою. Був випадок, що ОСОБА_21 привозив водій до нового помешкання бабусі, оскільки свідка, як тільки ОСОБА_1 одружилася з ОСОБА_22 , попросили звільнити спільне місце проживання. Не заперечувала, що отримує матеріальну допомогу від позивача, оскільки її пенсії недостатньо для проживання в місті Києві та подарунків для онуків. Повідомляла, що з ОСОБА_25 і ОСОБА_18 була в Португалії. Неодноразово перетинала кордон, минулого разу за кордон возив водій. З ОСОБА_25 ще не виїжджала за кордон, однак бажає це зробити, якщо суд задовольнить заяву та мати дасть дитину для того, щоб звозити її до батька. На питання представника відповідача, чи вважає вона себе за станом здоров`я такою, що спроможна нести відповідальність за дитину, повідомила, що нещодавно пройшла медичний огляд та психічних розладів, як про це запитувала представник відповідача, у неї немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідачки, показання свідків, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову зважаючи на таке.

Судом встановлено що, у позивача ОСОБА_4 з відповідачкою ОСОБА_1 є троє спільних дітей:

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 25.06.2008 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис про народження №1062;

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 10.04.2013 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис про народження №762;

- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 від 28.05.2019 року, виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис про народження №1253.

На даний час батько проживає окремо від відповідачки, з відповідачкою проживає лише одна дитини - малолітня ОСОБА_13 .

ОСОБА_13 та інші діти неодноразово виїздили за кордон у супроводі як матері, так і третіх осіб, які мали дві нотаріально посвідчені заяви від батьків на виїзд дитини за кордон.

На даний час між сторонами існує непорозуміння щодо порядку виїзду ОСОБА_15 до батька на осінніх канікулах 2026 р., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як було встановлено у судовому засіданні, для ОСОБА_1 принциповим є питання про те, що вона готова привезти ОСОБА_21 до батька до Чеської Республіки, але якщо привезе особисто ОСОБА_21 , то батько зобов`язаний буде особисто прийняти дитину та у погоджений час особисто її повернути.

В свою чергу, як повідомив представник позивача, у батька дитини ОСОБА_4 принципова позиція про те, що він не хоче бачити ОСОБА_1 та особисто з нею спілкуватися. Вказане виникло з причин того, що ОСОБА_1 приїздить зі своїм новим чоловіком. Саме тому батько дитини звернувся до суду задля отримання судового рішення про надання дозволу на виїзд дитини без супроводу матері, зазначаючи у позові осіб, які готові привести ОСОБА_21 з України в Чехію.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 13 пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.

Відповідно до даного пункту, дитина у супроводі одного з батьків може перетинати кордон без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.

На даний пункт Правил посилався представник відповідача, стверджуючи про відсутність необхідності ухвалення судового рішення про дозвіл на перетин кордону ОСОБА_25 . Втім, даний пункт правил стосується випадку, коли дитина перетинає кордон у супроводі одного з батьків, брата, сестри, баби.

Коли дитина перетинає кордон без супроводу одного з батьків, застосовується пункт 4 Правил, відповідно до якого виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється …без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Частиною п`ятою статті 157 Сімейного кодексу України передбачено можливість надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межу України без згоди одного з батьків із визначенням держави прямування та періоду перебування.

Тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини. Відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі).

Дозвіл на тимчасові виїзди дітей за межі України у супроводі одного з батьків, за відсутності згоди другого з батьків, на підставі наведених нормативних актів, не передбачає можливості його видачі на майбутні, постійні поїздки, є разовим, тобто, таким, що надається судом на одну вже конкретно визначену поїздку із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном (постанова Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №297/1949/21).

Позовні вимоги позивача про зазначення конкретної країни слідування та конкретного періоду перебування узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18), згідно з яким положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У конкретній ситуації, малолітня ОСОБА_12 фактично постійно проживає разом із матір?ю, щоденно перебуває разом із нею, проводить із матір?ю всі святкові, вихідні та канікулярні дні, у зв?язку з чим саме мати має постійну та безперервну можливість спілкування з дитиною та участі у її повсякденному житті. Водночас, незважаючи на гарантовані законом рівні права та обов`язки батьків щодо дитини, ОСОБА_4 фактично позбавлений можливості навіть на короткий період часу побачитися зі своєю рідною донькою, провести з нею час, підтримати емоційний зв`язок та реалізувати своє батьківське право на особисте спілкування з нею.

Наведені вище правові норми та встановлені обставини дають підстави для висновку про те, що виїзд ОСОБА_15 за кордон відповідатиме інтересам дитини та на випадок, якщо мати ОСОБА_1 не буде супроводжувати дитину при перетині кордону, то є доцільним визначити осіб, яким надати дозвіл на супроводження дитини для виїзду за кордон.

Вирішуючи питання про те, з ким із осіб, перелічених у позовній заяві, Етні буде комфортно перетинати кордон, в разі якщо батьки дійдуть згоди про те, що мати надасть дитину для того, щоб дитина відвідала батька, суд виходить з показань свідків та повідомленої представником позивача інформації про те, що сестра ОСОБА_26 в будь-який час готова приїхати до України забрати ОСОБА_21 та звозити до батька.

Відтак, суд вважає за можливе надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Чеської Республіки без нотаріальної згоди та супроводу матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у період з 26.10.2026 року по ІНФОРМАЦІЯ_11 , у супроводі бабусі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , сестри ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , чи водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У цьому контексті слід зазначити, що сама по собі та обставина, що у відповідачки конфліктна ситуація з її матір`ю ОСОБА_7 , не виключає ситуацію, що бабуся може відвезти дитину за кордон до батька.

Щодо ОСОБА_6 , то суд встановив, що останній досить давно не спілкувався безпосередньо з ОСОБА_25 та бачив її орієнтовно рік тому, коли приїздив до школи не до дитини, а до її водія. Зважаючи на такі обставини та несистематичне спілкування, суд виснував, що дана особа на даному етапі в разі, якщо дитину доведеться везти одну, не може забезпечити комфортне перевезення.

Зважаючи на те, що позивач, заявляючи позовні вимоги погоджував попередньо питання, чи зможе ОСОБА_26 приїхати до України та забрати ОСОБА_21 , суд вважає за можливе надати можливість даній особі звозити дитину для спілкування з батьком.

Крім того, суд вважає що звозити дитину зможе водій, адже часто спілкується з даною особою як і сама відповідачка. Будь-яких претензій щодо керування транспортним засобом до даної особи зі сторони відповідачки не було.

Суд ухвалюючи рішення, також звертає увагу на те, що кожен із осіб, які зазначені у судовому рішенні, можуть бути незалежно один від одного бути тим, хто звозить дитину за кордон на осінні канікули.

Визначаючи період виїзду, суд враховує тривалість осінніх канікул. Обраний період виїзду не має на меті перешкоджання навчанню дитини чи порушення її звичного способу життя, а навпаки спрямований на забезпечення найкращих інтересів дитини, її психологічного комфорту, підтримання стабільного емоційного зв?язку з батьком, а також створення належних умов для відпочинку та гармонійного розвитку дитини.

Ухвалюючи дане рішення, суд зобов`язаний дати відповідь на поставлене представником відповідача зауваження про те, що у період воєнного стану взагалі неможливе ухвалення рішення про дозвіл на виїзд за кордон, адже до Правил перетинання державного кордону громадянами України було внесено зміни, відповідно до яких особи, які не досягли шістнадцятирічного віку, можуть здійснювати виїзд за межі України у супроводі одного з батьків або інших родичів чи третіх осіб, уповноважених одним із батьків письмовою заявою, яка завірена органами опіки піклування, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.

У пункті 2.3 Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995р. №57, мова йде про те, що у період дії воєнного стану дитину може вивозити один із батьків, баба, дід, повнолітній брат, сестра тощо, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Вказане означає, наприклад, що коли у період дії воєнного стану кордон перетинатиме ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_25 , то нотаріально посвідченої заяви від ОСОБА_4 не потрібно.

Таке тимчасове правило застосовне також і до бабусі ОСОБА_7 та до старшої сестри ОСОБА_26 , у супроводі яких дитина могла б перетнути кордон без нотаріального посвідчення згоди іншого з батьків. Однак, враховуючи ту обставину, що попередній виїзд дитини ОСОБА_18 за кордон у супроводі бабусі ОСОБА_7 закінчився внесенням відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань за фактом, як стверджує ОСОБА_1 , викрадення дитини, останні, як випливає з пояснень представника позивача, не ризикнуть вивозити ОСОБА_21 до батька без судового рішення.

Висновки суду про те, що відвідування батька відповідатиме інтересам дитини не спростовують посилання відповідачки на Висновок психолога про результати психологічного обстеження, складеного ФОП ОСОБА_33 ІНФОРМАЦІЯ_12 , відповідно до якого У дитини спостерігається тривожність у випадку тривалої подорожі за кордон.

Таких висновки суду не спростовують доводи представника відповідачки про те, що фактично надаючи дозвіл на виїзд дитини за кордон без матері, суд фактично встановлює спосіб участі батька з дитиною на осінніх канікулах. У цьому контексті суд звертає увагу на те, що суд не визначає спосіб участі батька у вихованні дитини, як-то побачення на території Чеської Республіки на осінніх канікулах. Суд також не покладає на жодну з учасників справи обов`язок привести дитину, надати можливість бачитися з дитиною. Ухвалюючи рішення про дозвіл на перетин кордону без супроводу одного з батьків, суд фактично заміняє нотаріально посвідчену згоду одного з батьків на те, щоб дитина перетинала кордон у супроводі інших осіб. Ухвалення такого рішення фактично заміняє нотаріально посвідчено згоду, однак ніяким чином це не означає, що ОСОБА_13 в будь-якому випадку повинна їхати до батька. Залежно від домовленостей батька та матері дитини ОСОБА_13 чи-то поїде, чи не поїде за кордон до батька.

Крім того, наявність даного судового рішення ніяким чином не спростовує можливість матері самостійно привести ОСОБА_21 до Чеської республіки та забезпечити можливість батьку бачитися з дитиною.

Всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову та надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини ОСОБА_15 за до Чеської Республіки без згоди та супроводу матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у період з 26.10.2026 року по ІНФОРМАЦІЯ_11 , у супроводі будь-кого з цих осіб: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 від 08.01.2025 року, орган видачі 8012; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 від 25.09.2025 року, орган видачі 2114; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 від 21.12.2023 року, орган видачі 8017.

Керуючись ст. ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про надання тимчасового дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері - задовольнити частково.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Чеської Республіки без згоди та супроводу матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

у період з 26.10.2026 року по 01.11.2026 року,

у супроводі будь-кого з цих осіб:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 від 08.01.2025 року, орган видачі 8012;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 від 25.09.2025 року, орган видачі2114;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 від 21.12.2023 року, орган видачі 8017.

В решті вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Т.В. Войтенко