Рішення від 29 березня 2020 р. у справі №758/9595/18 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9595/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

30 березня 2020 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати договір позики № 7/01513527 від 23.11.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Фінанс" (надалі - Позикодавець - Відповідач) укладено ДОГОВІР ПОЗИКИ№7/01513527 (надалі - Кредитний договір. Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі - «Позика») у розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов`язується повернути суму Позики Позикодавцю та сплатити Плату за договором у строк та у порядку, встановленому цим Договором. Поряд з цим відповідно до п.1.2. Сума Позики становить 5 000.00 грн. Також відповідно до п.2.1. Позичальник повинен сплатити Позикодавцю Плату за договором у розмірі 700.00 грн. Плата за договором повинна бути сплачена разом з поверненням Позики. Згідно з п.2.2. Договору плата за договором сплачується у розмірі, передбаченому п.2.1 Договору, незалежно від кількості днів, протягом яких Позика залишається неповернутою Позикодавцю. Вважає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені його права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних» у зв`язку з чим, ним у досудовому порядку неодноразово направлялися листи про припинення порушень з боку відповідача, проте такі вимоги залишені без задоволення. Посилаючись на вищевикладені норми права, вважаю, що Відповідач, скориставшись моєю необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема Кредитор не надав мені повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Таким чином, виконання вимоги ч. 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в їх сукупності - є обов`язком для відповідача, визначеним законом, що в свою чергу являється істотною передумовою укладання кредитного договору, адже неналежне інформування позичальника може вплинути на його рішення про придбання або не придбання послуги з надання кредиту, а в подальшому і на сплаті клієнтом платежів по кредитному договору. Отже, недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.11 З У «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ЦК України, для визнання даного Кредитного Договору недійсним, в зв`язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення. Як передбачено п.2.1. Договору Позичальник повинен сплатити Позикодавцю Плату за договором у розмірі 700.00 грн. Відповідно до п.3.5. Договору Позикодавець має у будь-який час вимагати від Позичальника повернення Позики у повному обсязі та сплати Плати за договором. У такому випадку Позика та Плата за договором повинні бути сплачені Позичальником Позикодавцю протягом 7 (сім) календарних днів після надання відповідної письмової вимоги від Позикодавця. Відповідно до п.5.2. Кредитного договору за порушення Позичальником строків погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених Договором, зокрема, але не обмежуючись цим, строків повернення Позики та/або строків сплати Плати за договором Позикодавець має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Позикодавцю пеню у розмірі 2% (два) відсотки за кожен день від суми простроченого платежу. Відповідно до п.5.3. Кредитного договору пеня (комісія) нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості. Пеня нараховується до повного виконання зобов`язання. Отже, якщо позивач не повертає вчасно суму кредиту 5 700.00 грн. (5 000.00 грн. - основна сума боргу, 700.00 грн. - відсотки), то відповідно до п.5.2. сплачує пеню з розрахунку 2% за кожний день прострочення платежу і яка за 7 днів становить 798,00 грн. з розрахунку: 5 700Х(2Х 365)% /365X7 = 798,00 грн., а отже, сума компенсації становить більше 100%, що відповідно до ч. 5 п. З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою. Таким чином, вважає несправедливими умови п.5.2 договору так як в ньому встановлено вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Тому є всі підстави для визнання такого пункту не дійсним. Так відповідно до п.8.1 Договору він вважається укладеним з моменту передачі грошей і набирає чинності з 23.11.2015 року. Проте даний договір не містить строку договору та порядку його припинення. Поряд з цим, якщо аналізувати розділ 5 Кредитного договору, приходимо до висновку про те, що договір не містить умов про відповідальність відповідача. Тому відсутність у кредитному договорі умови про припинення дії договору, про відповідальність відповідача, а також зазначення того, що Позикодавець приймає рішення, щодо зміни дати повернення позики на власний розсуд, є підставою для визнання такого договору недійсним. Окрім цього, п. 6.4. Договору зазначається, що Позичальник цим надає свою однозначну, безумовну та безвідкличну згоду на обробку будь-яких його персональних даних. Просить захистити його порушене право у судовому порядку.

Ухвалою від 06.11.2018 року вищевказаний позов був залишений без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, які були усунуті позивачем у встановлений законом строк.

Ухвалою від 24.12.2018 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв`язку з чим відповідно до вимог ст.ст.223 ч.4, 280 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

За змістом ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 23.11.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Фінанс" укладено ДОГОВІР ПОЗИКИ№7/01513527.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов`язується повернути суму Позики Позикодавцю та сплатити Плату за договором у строк та у порядку, встановленому цим Договором.

Поряд з цим відповідно до п.1.2. Сума Позики становить 5 000,00 грн.

Також відповідно до п.2.1. Позичальник повинен сплатити Позикодавцю Плату за договором у розмірі 700.00 грн. Плата за договором повинна бути сплачена разом з поверненням Позики.

Згідно з п.2.2. Договору плата за договором сплачується у розмірі, передбаченому п.2.1 Договору, незалежно від кількості днів, протягом яких Позика залишається неповернутою Позикодавцю.

Таким чином, виконання вимоги ч. 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в їх сукупності - є обов`язком для відповідача, визначеним законом, що в свою чергу являється істотною передумовою укладання кредитного договору, адже неналежне інформування позичальника може вплинути на його рішення про придбання або не придбання послуги з надання кредиту, а в подальшому і на сплаті клієнтом платежів по кредитному договору. Отже, недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ЦК України, для визнання даного Кредитного Договору недійсним, в зв`язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Як передбачено п.2.1. Договору Позичальник повинен сплатити Позикодавцю Плату за договором у розмірі 700.00 грн.

Відповідно до п.3.5. Договору Позикодавець має у будь-який час вимагати від Позичальника повернення Позики у повному обсязі та сплати Плати за договором.

У такому випадку Позика та Плата за договором повинні бути сплачені Позичальником Позикодавцю протягом 7 (сім) календарних днів після надання відповідної письмової вимоги від Позикодавця.

Відповідно до п.5.2. Кредитного договору за порушення Позичальником строків погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених Договором, зокрема, але не обмежуючись цим, строків повернення Позики та/або строків сплати Плати за договором Позикодавець має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Позикодавцю пеню у розмірі 2% (два) відсотки за кожен день від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.5.3. Кредитного договору пеня (комісія) нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості. Пеня нараховується до повного виконання зобов`язання. Отже, якщо позивач не повертає вчасно суму кредиту 5 700.00 грн. (5 000.00 грн. - основна сума боргу, 700.00 грн. - відсотки), то відповідно до п.5.2. сплачує пеню з розрахунку 2% за кожний день прострочення платежу і яка за 7 днів становить 798,00 грн. з розрахунку: 5 700Х(2Х 365)% /365X7 = 798,00 грн., а отже, сума компенсації становить більше 100%, що відповідно до ч. 5 п. З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою. Таким чином, вважає несправедливими умови п.5.2 договору так як в ньому встановлено вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Окрім цього, п. 6.4. Договору зазначається, що Позичальник цим надає свою згоду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позивачеві грошові кошти, що не спростовується останнім у позовній заяві.

Підпис позивача в заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов`язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до правовідносин відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Згідно з ст. 13 цього Закону договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Повертаючись до матеріалів справи суд зазначає, що сторонами у договорі погоджено сплату пені.

Отже, Законом та умовами укладеного між сторонами договору передбачено можливість встановлення у кредитному договорі пені.

Разом із тим, відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Повертаючись до матеріалів справи суд не встановив, а позивач у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України не довів, що банком встановлено комісію саме за отримання позивачем на його вимогу одноразової інформації, яка є безоплатною у відповідності до ст. 11 вищевказаного Закону.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із матеріалів справи суд установив, що позивач був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом; будь-яких доказів, які б свідчили, що банком встановлено комісію саме за отримання позивачем на його вимогу одноразової інформації, яка є безоплатною, суд не встановив, а відтак суд дійшов висновку про те, що кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинного правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки вимоги є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

У відповідності до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено та позивач звільнений від слати судового збору, останні необхідно компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, Закону України «Про захист прав споживачів» ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» ( адреса місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, оф. 43; код ЄДРПОУ - 38327699) про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним договору позики, - відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апелеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова