Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №757/66050/25-ц — Оболонський районний суд міста Києва

15.09.2026 Справа № 757/66050/25-ц

Справа № 757/66050/25-ц

Провадження №2/756/5219/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Стасевич Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Шевченківського районного суду міста Києва про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з Держави в особі Шевченківського районного суду міста Києва на свою користь за рахунок Державного бюджету України:

- матеріальну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, у розмірі 200 000 грн;

- моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, у розмірі 200 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.12.2025 вона звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з метою отримання інформації по справі № 761/47101/25, яка перебуває у провадженні судді Циктіч В.М. та де учасником є її матір - ОСОБА_2 , яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області. Заяву у зазначеній справі подано до суду 31.10.2025, проте справа тривалий час не розглядалася, а неодноразові звернення позивача про надання інформації по справі залишалися без реагування.

Позивач зазначила, що 01.12.2025 помічник судді відмовила їй у наданні інформації у справі та викликала працівників судової охорони, які, застосувавши фізичну силу, заломили та боляче стиснули їй руки і вивели її з кабінету судді. Унаслідок цих дій позивач зазнала ушкодження правої руки, з приводу якого того самого дня звернулася по медичну допомогу; больові відчуття та оніміння руки тривають дотепер. Про зазначені події позивач повідомила поліцію, її звернення 01.12.2025 зареєстровано за № 89077.

На переконання позивача, працівники судової охорони перевищили надані їм повноваження, а бездіяльність суду щодо розгляду справи її матері та відмова у наданні інформації про рух цієї справи, наданні копій процесуальних документів по справі порушили її право на доступ до суду та до публічної інформації. Такими незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади їй завдано матеріальної та моральної шкоди, яку вона просила відшкодувати за рахунок держави.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.12.2025 цивільну справу за зазначеною позовною заявою передано за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, за її твердженням, незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади під час її перебування у приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва 01.12.2025.

Як вбачається з довідки травматологічного пункту комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва № 10319, позивач 01.12.2025 зверталася по медичну допомогу; у довідці зазначено діагноз - здавлення м`яких тканин правого плеча; рекомендована консультація невролога.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.12.2014 № 3005-5548 ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу; зареєстроване місце проживання - Донецька обл., м. Донецьк, фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять судового рішення або рішення іншого компетентного органу, яким дії чи бездіяльність судді Шевченківського районного суду міста Києва Циктіч В.М., працівників апарату цього суду або співробітників Служби судової охорони, вчинені 01.12.2025 щодо позивача, визнані незаконними чи протиправними.

Відомостей про результати розгляду звернення позивача, зареєстрованого органами Національної поліції України 01.12.2025 за № 89077 як і доказів такого звернення, зокрема про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення особі про підозру або ухвалення обвинувального вироку, матеріали справи не містять.

Доказів того, що позивач є учасником справи № 761/47101/25, або доказів наявності в неї повноважень представника ОСОБА_2 , у тому числі рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною та про встановлення над нею опіки, матеріали справи не містять.

Обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення матеріальної шкоди у розмірі 200 000 грн позовна заява не містить; доказів понесення позивачем витрат на лікування, придбання лікарських засобів або інших витрат, пов`язаних із подіями 01.12.2025, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 295/8799/20 зазначено, що «належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин». Отже, визначення позивачем відповідачем у справі Держави в особі Шевченківського районного суду міста Києва не перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки стороною спірних правовідносин є саме держава.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19) зазначено, що «на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено. … Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд».

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними та передбачають особливості деліктної відповідальності органів державної влади та їх посадових і службових осіб. Наявність вини таких органів та осіб не є необхідною, проте це не звільняє позивача від обов`язку довести інші елементи складу цивільного правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 454/289/22 (провадження № 61-2200св23) зазначено, що «підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди».

У цій самій постанові Верховний Суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц, вказав, що «причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. … При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо доводів позивача про протиправність дій та бездіяльності судді і працівників апарату Шевченківського районного суду міста Києва суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Згідно з ч. 6 цієї статті шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 757/52728/23-ц зазначено, що «оскарження діянь суддів і судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, справді не допускається. Тобто предметом позову не можуть бути вимоги про визнання незаконними пов`язаних із розглядом судової справи дій/бездіяльності суду, судді чи посадових осіб суду та вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій, а не вимоги про відшкодування державою шкоди, яку вона завдала під час розгляду справи судом».

Наведене означає, що вимога про відшкодування державою шкоди, завданої під час розгляду справи судом, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, проте суд, який розглядає такий позов, не перевіряє законність процесуальних дій, бездіяльності та рішень іншого суду поза передбаченим процесуальним законом порядком їх оскарження.

Позивач не надала доказів того, що дії чи бездіяльність судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/47101/25 визнані незаконними у встановленому законом порядку, а так само не надала обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким у діях судді встановлено склад кримінального правопорушення. За таких обставин підстав для висновку про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суду немає.

Крім того, суд враховує, що право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії та одержувати копії судових рішень належить учасникам справи (судового провадження) (п. 1 ч. 1 ст. 43 ЦПК України; п. 1 ч. 3 ст. 44 КАС України; ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 317 КПК України). Доказів того, що позивач є учасником справи )судового провадження) № 761/47101/25 або представником особи, яка бере в ній участь, матеріали справи не містять. Відповідно до ч. 2 ст. 242 ЦК України опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною; доказів визнання ОСОБА_2 недієздатною в порядку, встановленому ст. 39 ЦК України, та встановлення над нею опіки суду не надано. Посилання позивача на обов`язок піклуватися про непрацездатну матір суд не бере до уваги, оскільки сам по собі такий обов`язок не наділяє позивача процесуальними правами учасника справи № 761/47101/25.

Посилання позивача на Закон України «Про доступ до публічної інформації» суд відхиляє, оскільки за змістом ч. 1 ст. 1 цього Закону публічною є інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків або яка знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації, натомість порядок доступу до матеріалів конкретної судової справи та обсяг прав на ознайомлення з ними визначені процесуальним законом.

Щодо доводів позивача про протиправність дій працівників судової охорони суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони. Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 цього Закону Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах; вона підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Отже, Служба судової охорони не є структурним підрозділом місцевого суду, а її співробітники не є працівниками апарату суду.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 162 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Службі судової охорони та її співробітникам надано право не допускати громадян до окремих приміщень суду, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх, тимчасово обмежувати фактичне володіння річчю, якщо це необхідно для забезпечення громадського порядку в суді, забезпечення особистої безпеки суддів та членів їх сімей, працівників суду, безпеки учасників судового процесу.

Доказів того, що співробітники Служби судової охорони 01.12.2025 діяли поза межами наданих їм законом повноважень, позивач не надала. Матеріали справи не містять рішення компетентного органу про визнання таких дій протиправними, відомостей про притягнення будь-кого з них до відповідальності або про результати розгляду звернення позивача органами Національної поліції України.

Довідка травматологічного пункту № 10319 підтверджує факт звернення позивача по медичну допомогу та встановлений їй діагноз, однак не підтверджує обставин, за яких травму отримано, оскільки такі обставини зафіксовані зі слів самої позивачки. Інших доказів на підтвердження обставин отримання травми, зокрема показань свідків, відеозапису з камер спостереження суду чи висновку експерта, позивач не надала.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довела ані протиправності рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та їх посадових і службових осіб, ані безпосереднього причинного зв`язку між такими діями і заявленою шкодою.

Щодо розміру заявленої шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку матеріальної шкоди у розмірі 200 000 грн, а доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із подіями 01.12.2025, суду не надано, у зв`язку з чим розмір матеріальної шкоди є недоведеним.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Оскільки протиправність рішень, дій та бездіяльності органів державної влади у цій справі не доведена, відсутня й підстава для покладення на державу обов`язку відшкодувати моральну шкоду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 43, 48, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Держави в особі Шевченківського районного суду міста Києва про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Держава в особі Шевченківського районного суду міста Києва (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).

Суддя О.О. Тиха