Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №756/10143/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10143/26

Провадження № 2/756/8374/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

24 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 45759844 від 22.10.2025 у розмірі 25 384,15 грн та заборгованість за кредитним договором № 01782-01/2026 від 02.01.2026 у розмірі 18 378 грн, а всього 43 762,15 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір надання коштів у кредит № 45759844, а 02.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та відповідачем - договір про надання кредиту № 01782-01/2026. Обидва договори укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з підписанням їх позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісні кредитори свої зобов`язання виконали, перерахувавши кредитні кошти на банківську платіжну картку відповідача.

У визначені договорами строки відповідач кредитні кошти не повернула, процентів за користування кредитами та комісій не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість.

18.03.2026 право грошової вимоги за договором № 45759844 відступлено позивачу за договором факторингу, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а 28.04.2026 право грошової вимоги за договором № 01782-01/2026 - за договором факторингу, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп». З моменту набуття права вимоги позивач жодних додаткових нарахувань не здійснював. Після відступлення права вимоги відповідач не сплатила жодного платежу ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісних кредиторів.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду, направленою відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 22.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит з комісією за надання кредиту № 45759844.

Договір укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписання його відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 78186 (п. 5.6, 5.9 договору, розділ 12 договору). Позичальника ідентифіковано та верифіковано за допомогою Системи BankID Національного банку України (п. 4.4 договору). На підписаний договір кредитодавець наклав кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника з електронною позначкою часу 22.10.2025 21:01 (п. 5.12 договору).

За умовами договору сума кредиту становить 10 000 грн (п. 2.2.1), строк кредитування - 30 днів з датою повернення кредиту 20.11.2025 (п. 2.2.2 і таблиця п. 2.2), процентна ставка - 0,209% за кожен день користування кредитом, фіксована (п. 2.2.3), комісія за надання кредиту - 16% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 1 600 грн (п. 2.2.4). Денна процентна ставка визначена у розмірі 0,742% (п. 2.3). Проценти нараховуються на суму кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дня видачі кредиту включно (п. 6.1); комісія за надання кредиту нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті в останній день користування кредитом (п. 6.2). Способом надання кредиту є перерахування коштів на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника (п. 2.1); номер електронного платіжного засобу відповідача НОМЕР_1 зазначений у розділі 12 договору та в заявці-опитувальнику від 22.10.2025.

Судом установлено, що 26.10.2025 між тими самими сторонами укладено додаткову угоду № 16059206 до договору № 45759844, підписану відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 27362, а кредитодавцем - кваліфікованим електронним підписом з електронною позначкою часу 26.10.2025 18:32. Цією угодою суму наданого кредиту збільшено на 6 000 грн, тобто до 16 000 грн (п. 1, 1.1), а процентну ставку з дня збільшення суми кредиту до дати повернення кредиту встановлено в розмірі 1,000% за день (п. 1.2). Згідно з додатком № 1 до договору в новій редакції загальна сума до повернення 20.11.2025 становить 21 843,60 грн, з яких 16 000 грн - сума кредиту, 4 243,60 грн - проценти, 1 600 грн - комісія за надання кредиту.

Виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система» вих. № КД-000068964 від 28.04.2026, згідно з якою на виконання платіжної інструкції Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020 завершено платіжну операцію від 22.10.2025 № 97ee3cef-0cff-4cc5-b487-ee4cc5d13fe0 на суму 10 000 грн, отримувач - ОСОБА_2 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Номер зазначеної картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу відповідача, указаними в розділі 12 договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 45759844, сформованого 19.03.2026 та підписаного директором Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Біланом В.І., кредитні кошти надано двома частинами - 10 000 грн 22.10.2025 та 6 000 грн 26.10.2025, а 20.11.2025 відповідач сплатила на погашення заборгованості 4 368,72 грн двома платежами по 2 184,36 грн, які зараховано в рахунок погашення суми кредиту.

Згідно з тим самим розрахунком заборгованість відповідача за договором № 45759844 станом на 18.03.2026 становить 25 384,15 грн, з яких 11 631,28 грн - сума кредиту, 4 243,60 грн - проценти за користування кредитом, нараховані за період з 22.10.2025 по 20.11.2025, 7 909,27 грн - проценти за понадстрокове користування кредитом, нараховані за період з 21.11.2025 по 07.12.2025 за ставкою 4% за кожен день, 1 600 грн - комісія за надання кредиту.

Судом установлено, що 18.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 18/03/26, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах боржників, а перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру боржників (п. 1.1, 1.2 договору).

Як вбачається з акта прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 18.03.2026 за договором факторингу № 18/03/26, підписаного обома сторонами та скріпленого їх печатками, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 5210 осіб на загальну суму заборгованості 52 894 542,11 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників № 2 від 18.03.2026 до договору факторингу № 18/03/26 до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 45759844 від 22.10.2025 на суму 25 384,15 грн, з яких 11 631,28 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 4 243,60 грн - заборгованість за відсотками, 7 909,27 грн - заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом, 1 600 грн - комісія за надання кредиту.

Судом установлено, що 02.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 01782-01/2026.

Договір укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему товариства та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y599 (п. 2.16, 2.17 договору, розділ 8 договору). Перед укладенням договору кредитодавець здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта, зокрема через Систему BankID Національного банку України (п. 2.1 договору).

За умовами договору сума кредиту становить 6 000 грн (п. 1.1), строк кредитування - 120 днів, дата надання кредиту 02.01.2026, кінцева дата погашення кредиту 01.05.2026 (п. 1.2), процентна ставка - 0,90% за день на залишок заборгованості, фіксована, комісія за видачу кредиту - 600 грн, що становить 10% від суми кредиту, за типом одноразова (п. 1.4). Денна процентна ставка становить 0,98% і застосовується в межах строку кредитування (п. 1.4.1). Нарахування процентів здійснюється в межах строку кредитування, за кожен день фактичного користування кредитом (п. 3.3). Кредит надається на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-5876 (п. 1.6). Згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору, платежі підлягали сплаті 31.01.2026 у сумі 2 220 грн, 02.03.2026 - 1 620 грн, 01.04.2026 - 1 620 грн та 01.05.2026 - 7 620 грн, а загальна сума до повернення становить 13 080 грн.

Виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3426_260518161947 від 18.05.2026, згідно з яким 02.01.2026 о 05:00 на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 з маскою НОМЕР_1 перераховано 6 000 грн; номер транзакції в системі iPay.ua - 967266040, код авторизації на боці банку 832282. Номер зазначеної картки збігається з реквізитами платіжної картки відповідача, указаними в п. 1.6 та в розділі 8 договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 01782-01/2026, складеним станом на 28.04.2026 та підписаним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» Кононенком Є.О., платежів у рахунок погашення заборгованості відповідач не здійснювала, а заборгованість становить 18 378 грн, з яких 6 000 грн - сума кредиту, 6 318 грн - проценти за користування кредитом за період з 02.01.2026 по 28.04.2026, 5 460 грн - штраф, нарахований за прострочення сплати платежів за графіком починаючи з 01.02.2026, 600 грн - комісія за видачу кредиту.

Судом установлено, що 28.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та позивачем укладено договір факторингу № 28042026, за умовами якого перехід прав вимоги до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників (п. 1.1, 1.2 договору).

Як вбачається з акта прийому-передачі реєстру боржників від 28.04.2026 за договором факторингу № 28042026, підписаного обома сторонами та скріпленого їх печатками, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 5195 осіб на загальну суму заборгованості 63 263 211,39 грн.

Згідно з реєстром боржників від 28.04.2026, що є додатком № 1 до договору факторингу № 28042026, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 01782-01/2026 на суму 18 378 грн, з яких 6 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 6 318 грн - заборгованість за відсотками, 5 460 грн - заборгованість за штрафом, 600 грн - комісія за видачу кредиту.

Доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів і комісій у розмірі більшому, ніж ураховано в наданих розрахунках, відповідач суду не надала.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору та у визначенні його умов. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд враховує, що обидва кредитні договори містять усі істотні умови, передбачені законодавством для договору про споживчий кредит, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а особу позичальника ідентифіковано та верифіковано через Систему BankID Національного банку України. Доказів, які б спростовували факт підписання відповідачем цих договорів, матеріали справи не містять. Отже, підписання відповідачем договорів шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, у редакції, чинній на час укладення договорів факторингу, за договором факторингу одна сторона - фактор - передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони - клієнта - за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи - боржника. Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України в тій самій редакції предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зазначено, що новий кредитор повинен надати докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, а належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17 та від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012.

Суд дійшов висновку, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за обома кредитними договорами. Перехід права вимоги за кожним із договорів відбувся в межах однієї ланки і підтверджений повним комплектом документів: договором факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників, підписаним та скріпленим печатками обох сторін, реєстром боржників, який містить прізвище, ім`я та по батькові відповідача, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і дату кредитного договору та складові заборгованості, а також платіжною інструкцією про сплату фактором ціни продажу.

Договори факторингу від 18.03.2026 № 18/03/26 та від 28.04.2026 № 28042026 у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки презумпцію правомірності зазначених договорів не спростовано, набуті за ними права здійснюються безперешкодно.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Суд враховує, що після відступлення права вимоги відповідач не здійснила жодного платежу ні на користь позивача, ні на користь первісних кредиторів, а тому неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не звільняє її від обов`язку погасити заборгованість і на обсяг вимог позивача не впливає.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надання відповідачу кредитних коштів за договором № 45759844 у розмірі 16 000 грн та за договором № 01782-01/2026 у розмірі 6 000 грн є доведеним.

Перевіряючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, суд виходить з того, що кожна її складова підлягає окремій перевірці на відповідність умовам договору та вимогам закону.

Щодо заборгованості за договором № 45759844 суд зазначає наступне.

Непогашена сума кредиту становить 11 631,28 грн, тобто 16 000 грн наданого кредиту за вирахуванням сплачених 20.11.2025 4 368,72 грн, і підлягає стягненню.

Проценти за користування кредитом у розмірі 4 243,60 грн нараховані за період з 22.10.2025 по 20.11.2025, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, за ставками, встановленими п. 2.2.3 договору та п. 1.2 додаткової угоди від 26.10.2025

Комісія за надання кредиту в розмірі 1 600 грн передбачена п. 2.2.4 договору, нарахована одноразово в день надання кредиту (п. 6.2 договору) і за своєю правовою природою є платою за вчинення кредитодавцем дій з надання кредиту, що узгоджується з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Ця сума підлягає стягненню.

Щодо процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 7 909,27 грн суд зазначає наступне.

Ці проценти нараховані за період з 21.11.2025 по 07.12.2025, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування, за ставкою 4% за кожен день.

Відповідно до п. 1.26 договору проценти за понадстрокове користування кредитом - це грошові кошти, що нараховуються на залишок суми кредиту у передбачених договором випадках за невиконання позичальником умов договору. У паспорті споживчого кредиту вони наведені в розділі про наслідки прострочення виконання та невиконання зобов`язань за договором поряд з пенею. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом не включаються платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит.

Отже, за своєю правовою природою заявлені проценти за понадстрокове користування кредитом є не платою за правомірне користування кредитними коштами, а платежем, що нараховується за прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто мірою відповідальності позичальника.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення; неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває на час ухвалення цього рішення.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 зазначено, що законодавець передбачив особливості в регулюванні наслідків прострочення виконання певних грошових зобов`язань, які полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.

Крім того, за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів продовження строку кредитування за договором № 45759844 після 20.11.2025 матеріали справи не містять, а вимог, заснованих на ст. 625 ЦК України, позивач не заявляв.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 7 909,27 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, за договором № 45759844 стягненню підлягає заборгованість у розмірі 17 474,88 грн.

Щодо заборгованості за договором № 01782-01/2026 суд зазначає наступне.

Сума кредиту в розмірі 6 000 грн відповідачем не повернута і підлягає стягненню.

Проценти за користування кредитом у розмірі 6 318 грн нараховані за період з 02.01.2026 по 28.04.2026 за ставкою 0,90% за кожен день, тобто в межах строку кредитування, який спливав 01.05.2026, і в межах, визначених п. 1.4, 3.3 договору та графіком платежів.

Комісія за видачу кредиту в розмірі 600 грн передбачена п. 1.4 договору як одноразова, нарахована в дату видачі кредиту та включена до першого платежу за графіком, а тому є правомірною платою за надання кредиту і підлягає стягненню.

Щодо штрафу в розмірі 5 460 грн суд зазначає наступне.

Штраф нарахований на підставі п. 5.3 договору в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості за прострочення сплати платежів за графіком, яке мало місце починаючи з 01.02.2026, тобто в період дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України штраф є видом неустойки. Отже, згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільняється від обов`язку сплати цього штрафу, а нарахований штраф підлягає списанню кредитодавцем.

Суд враховує також, що в п. 5.3.1 договору сторони прямо погодили, що у випадку встановлених законодавством України мораторіїв або заборон на нарахування штрафних санкцій штраф протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5 460 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, за договором № 01782-01/2026 стягненню підлягає заборгованість у розмірі 12 918 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на загальну суму 30 392,88 грн; у задоволенні решти позовних вимог на суму 13 369,27 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.05.2026 № 156454. Оскільки позовні вимоги задоволено на 69,45%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 849,04 грн, виходячи з розрахунку 30 392,88 х 2 662,40 : 43 762,15.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:

- заборгованість за кредитним договором № 45759844 від 22.10.2025 у розмірі 17 474,88 грн;

- заборгованість за кредитним договором № 01782-01/2026 від 02.01.2026 у розмірі 12 918 грн,

а також судовий збір у розмірі 1 849,04 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО