Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №758/4707/26 — Оболонський районний суд міста Києва

21.09.2026 Справа № 758/4707/26

Номер справи 758/4707/26

Номер провадження 2-а/756/95/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6806973 від 10.03.2026 про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.03.2026 позивач керувала транспортним засобом у м. Києві, коли була раптово зупинена працівником поліції, який звинуватив її у порушенні Правил дорожнього руху. Жодних порушень ПДР, зокрема проїзду на заборонений сигнал світлофора, вона не вчиняла. Розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично не проводився: позивачу не було роз`яснено її процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, не було надано можливості ознайомитися з доказами та надати пояснення, а також фактично унеможливлено реалізацію права на правничу допомогу, гарантованого ст. 59 Конституції України, оскільки постанову винесено практично одразу після зупинки транспортного засобу. Оскаржувана постанова не містить жодних посилань на технічний засіб фіксації правопорушення чи інші належні докази (відеозапис, фотоматеріали, показання свідків), а ґрунтується виключно на суб`єктивному сприйнятті інспектора.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2026 справу передано за територіальною підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.07.2026 представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні повністю, зазначивши, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення досліджено та встановлено уповноваженим поліцейським безпосередньо під час виявлення порушення, а оцінка доказів здійснюється поліцейським за його внутрішнім переконанням відповідно до ст. 252 КУпАП. Водночас відповідач визнав, що в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото- та відеоматеріали, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, оскільки строк зберігання відеозаписів з технічних засобів становить 30 діб, а тому відповідач з незалежних від нього причин не має можливості надати відеозапис події.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду, позивач не погодилася з доводами відповідача та відхилила їх у повному обсязі, зазначивши, що твердження відповідача про здійснення нею проїзду на заборонений сигнал світлофора не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки жодних порушень ПДР вона не вчиняла, а зупинка транспортного засобу здійснена без належного повідомлення причини. Позивач наголосила, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, а його доводи зводяться до посилань на загальні норми законодавства без належного правового обґрунтування.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 10.03.2026 о 20:04:12 год інспектором 2 взводу 4 роти 4 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенантом поліції Ліпявкою Володимиром Вячеславовичем винесено постанову серії ЕНА № 6806973 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно зі змістом оскаржуваної постанови, 10.03.2026 о 20:00:51 у м. Києві, на просп. Європейського Союзу (Правди), водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхала перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушила підпункт «е» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України.

Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Судом досліджено копію оскаржуваної постанови, наявну в матеріалах справи, за результатами чого встановлено, що в пункті 7 постанови «До постанови додаються» будь-які відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, відсутні; жодних додатків у вигляді відеозапису, фотоматеріалів, протоколу чи пояснень свідків до постанови не долучено.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначений принцип презумпції невинуватості поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення. Відсутність бодай одного з елементів складу правопорушення виключає адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити виклад обставин, установлених під час розгляду справи, із зазначенням доказів, на яких ґрунтується висновок про наявність події та складу адміністративного правопорушення. Аналогічні вимоги закріплені у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з яким зміст постанови повинен відповідати вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП, зокрема містити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Предметом доказування у цій справі є не дотримання процедури складення постанови, а факт вчинення позивачем порушення підпункту «е» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху - проїзду перехрестя на заборонений сигнал світлофора, оскільки саме це, а не процедурні дії, складає об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас за ч. 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19). Постанова про адміністративне правопорушення є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, правомірність якого - за наявності спору - має довести відповідач.

Судом встановлено, що на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем не надано жодного доказу - ані відеозапису, ані фотоматеріалів, ані пояснень свідків. Відповідач у відзиві на позовну заяву прямо визнав, що в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото- та відеоматеріали, на підставі яких винесено оскаржувану постанову. Таким чином, єдиним «доказом» вчинення позивачем інкримінованого правопорушення є власне текст оскаржуваної постанови, складеної та підписаної тим самим інспектором, який і виявив (на його думку) порушення, тобто виключно суб`єктивне твердження посадової особи, не підкріплене жодними об`єктивними даними.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а, від 31.01.2019 у справі № 464/2309/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 08.07.2020 у справі № 175/1982/17) оскаржувана постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення; така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, щодо наслідків розгляду зафіксованого ним же правопорушення, а не самостійним доказом його вчинення.

Суд також враховує, що постанову винесено вже через три хвилини після часу, зазначеного як момент вчинення правопорушення (20:00:51 - 20:04:12), що узгоджується з доводами позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично не проводився, а можливість ознайомитися з доказами, надати пояснення чи заперечення та скористатися правовою допомогою захисника позивачу забезпечена не була.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002), оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», який може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій факту. Поза розумним сумнівом мають бути доведені всі елементи, що утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону діяння.

За таких обставин суд виходить із того, що відповідач, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваної постанови, не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт вчинення позивачем порушення підпункту «е» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, а саме факт проїзду нею перехрестя на заборонений сигнал світлофора. Доводи відповідача про те, що факт правопорушення нібито досліджено та встановлено уповноваженим поліцейським безпосередньо під час виявлення порушення, суд відхиляє, оскільки такий довід не підкріплений жодним об`єктивним доказом і сам собою не може підміняти встановлений законом стандарт доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, враховуючи, що відповідачем не підтверджено належними і допустимими доказами самого факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю у зв`язку з відсутністю в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 5-7, 9, 77, 139, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6806973 від 10.03.2026, винесену інспектором 2 взводу 4 роти 4 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенантом поліції Ліпявкою Володимиром Вячеславовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Белоконна